Ухвала від 01.07.2025 по справі 335/170/25

УХВАЛА

01 липня 2025 року

м. Київ

справа № 335/170/25

провадження № 61-7710ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гришком Іваном Івановичем, на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1

про стягнення компенсації половини вартості майна, внесеного подружжям під час шлюбу у власність приватних підприємств.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого

2025 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про стягнення компенсації половини вартості майна внесеного подружжям

під час шлюбу у власність приватних підприємств передано за підсудністю

до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 червня

2025 року, заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Цирулевського Р. О., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме:

Нежиле приміщення, загальною площею 54.1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3101255623060.

Нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №2)( літ. А), загальною площею 55 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3100134380000.

Приміщення (група приміщень), нежитлове приміщення, загальною площею

50,4 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3099370723060.

Приміщення (група приміщень), нежиле приміщення, ХІІ підвалу та першого поверху (літ.А-4), загальною площею 299,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 309922702306.

Нежиле приміщення, загальною площею 39,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3064731123060.

Нежиле приміщення, літ.А-5, загальною площею 44 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3064700423060.

Нежиле приміщення, загальною площею 52,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3064658523060.

Нежиле приміщення, літ.А-5,А{4}, загальною площею 94,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3064630323060.

Нежиле приміщення, літ.А-5, загальною площею 84,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_9 . Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 3064597223060.

Земельна ділянка, загальною площею: 0,0213 га, кадастровий номер: 4625380300:01:007:6000. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2983358546253.

1/2 частину квартири літ. Я 4-3, загальною площею 87,95 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_10 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2900318023060.

Нежитлове приміщення, загальною площею 53,3 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_11 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2162616780000.

1/2 частину приміщення, загальною площею 72,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_12 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069975123104.

1/2 частину приміщення, загальною площею 88,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_13 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2069960723104.

1/2 частину нежитлового приміщення, загальною площею 58,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_14 .

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1983178746101.

1/2 частину нежитлового приміщення № 8а,10,11,15 групи приміщень №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_15 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1963671580000.

Житловий будинок, загальною площею 91,7 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_16 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1938247723101.

Нежитлові приміщення, загальною площею 258,8 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_17 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1855533846101.

1/2 частки нежитлового приміщення, літ. А-3, загальною площею 117,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_18 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1666274123101.

Нежитлову будівлю, загальною площею 64,7 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_19 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1457106423104.

1/2 частину земельної ділянки, загальною площею: 0,0857 га, кадастровий номер: 2320355400:01:001:0002, яка розташована за адресою: АДРЕСА_20 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1329798923203.

1/2 частину Магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 89,6 кв. м, розташованого

за адресою: АДРЕСА_20 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1326728823203.

1/2 частину Нежитлового приміщення, загальною площею 52,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_21 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 891334346101.

1/2 частину приміщення будівлі торгівельного центру /літ.Б/, загальною площею 39,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_22 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 873750323101.

1/2 частину нежитлового приміщення, літ. А, загальною площею 61,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_23 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 861120423101.

Квартиру, загальною площею 43,8 кв. м, житловою площею 29.4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_24 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621821146101.

Квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_25 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 194338546101.

1/2 частину приміщення будівлі торгівельного центру /літ. Б/, загальна площа 68,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_22 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1748223101.

Нежитлове приміщення, літ. А, загальною площею 65,6 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_23 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 21070047.

1/2 частину нежитлового приміщення, літ. Р (2), загальною площею 21,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_26 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 11691410.

1/2 частину 29/100 частки нежитлового приміщення, літ. Р2-2,Р3-2, загальною площею 211,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_27 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 33851364.

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_28 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10362334.

У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гришком Іваном Івановичем, на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2025 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У касаційній скарзі вказує на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. Додає, що не має наміру відчужувати майно, а значну кількість майна відчужили відповідні юридичні особи.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у справі виник спір щодо нерухомого майна і його поділу.

За результатами розгляду спору позивач просить суд стягнути компенсацію половини вартості майна подружжя, внесеного під час шлюбу у власність приватних підприємств, на загальну суму 22 230 000 грн.

Відповідач має усі можливості відчужити належну їй нерухомість третім особам задля уникнення майнової відповідальності, що може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції констатував, що запропонований заявником захід забезпечення позову є пов`язаним із вимогою про поділ майна і забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є належним заходом забезпечення позову у спорах про поділ майна подружжя

Суди також врахували доводи позивача щодо факту відчуження ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ПП ВКФ «АКВА ВИТА» на користь ОСОБА_3 .

Колегія суддів апеляційного суду підтримала позицію суду першої інстанції, оскільки з огляду на суть спору існує реальна загроза невиконання (утруднення виконання) можливого рішення суду, а вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував предмет спору, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати,

що невжиття заходів забезпечення у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до частини першої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Зокрема, Верховний Суд наголошує, що відповідач не позбавлений можливості звернутися із вмотивованим клопотанням про заміну або скасування тимчасових заходів забезпечення позову з підстав, передбачених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

Встановивши, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Саме по собі накладення арешту на об`єкт майна за відсутності наміру власника його відчужити та заборона такого відчуження ніяк не впливає на правовий статус цих прав і на права та законні інтереси власника. Отже, закономірним та обґрунтованим є рішення суду першої інстанції, залишене без змін при апеляційному перегляді, про накладення арешту на спірне майно у спорі, що стосується поділу майна подружжя, ураховуючи особливий правовий режим спільного майна подружжя.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гришком Іваном Івановичем,

на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року

та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 червня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник