Ухвала від 02.07.2025 по справі 734/2872/25

Провадження № 2-о/734/71/25 Справа № 734/2872/25

У Х В А Л А

іменем України

02 липня 2025 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , служба у справах дітей Деснянської селищної ради про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою у порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме самостійне виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без будь-якої сторонньої допомоги та без участі батька, ОСОБА_2 , починаючи з 19.03.2024 і по сьогоднішній день. Встановлення зазначеного факту має юридичне значення для заявника, а саме з метою звільнення з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилами ч. 2 ст.315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22, провадження №14-132цс23: доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Предметом поданої заяви є встановлення факту самостійного виховання, утримання та догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_1 .

Заявник просить встановити факт перебування на її утриманні малолітньої дитини, задля можливості звільнення з військової служби, посилаючись на п.3 ч.12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тобто встановлення такого факту заявнику необхідно для доведення існування підстав для визнання (підтвердження) нею певного соціально-правового статусу - матері, яка самостійно виховує дитину.

Проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дитини, а також потребує дослідження й врахування інтересів дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Отже, дана справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини матір`ю пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання батьком батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі, на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Таким чином суд вважає, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження. Доводи заявника можуть свідчити про існування спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.

Відповідно до ч. 4 ст.315ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки факт самостійного виховання батьком дитини не може бути встановлений за правилами окремого провадження.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 рокуу справі справа № 295/9166/24.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 258-261, 272, 315, 353 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 , служба у справах дітей Деснянської селищної ради про встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя