Постанова

від 17.12.2007 по справі 3/211-24/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/211-24/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

17.12.07                                                                                           Справа  № 3/211-24/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ФГ «Великополюхівське»

на рішення господарського  суду Львівської  області від 17.07.2007 року.    

у справі №3/211-24/13

За позовом: ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів»ДАК «Хліб України»

до: ФГ «Великополюхівське»

про: стягнення 30431,22 грн.

За зустрічним позовом: ФГ «Великополюхівське»

до: ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів»ДАК «Хліб України»

третя особа: ДАК «Хліб України»

про: стягнення 7938,53 грн.

З участю представників :

від позивача –Мудрий І.В. –представник (довіреність №03-327 від 31.08.2007р.)

від відповідача –Гораль Т.З. –представник (довіреність №б/н від 10.08.2007р.)

від третьої особи - не з'явився.

                                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.07.2007р., суддя Хабіб М.І., первісний позов було задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Великополюхівське»на користь ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів» ДАК «Хліб України»18030,82 грн. боргу, 180,30 грн. державного мита та 69,91 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом було відмовлено. В задоволенні зустрічного позову також було відмовлено.

          З даним рішенням не погодився відповідач за первісним позовом - ФГ «Великополюхівське»і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

          Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2007р. у справі № 3/211-24/13  - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Виконавцем за договором), відповідачем (Товаровиробником за договором) і уповноваженим на здійснення заставних закупок зерна - Державним агентом ( ДАК „Хліб України”), були укладені  договори № 1 від 05.08.2004р. та № 2 від 17.08.2004р. на заставну закупку зерна та відповідальне зберігання заставного зерна. Відповідно до умов названих  договорів товаровиробник зобовязувався передати, а виконавець прийняти на відповідальне зберігання зерно:

-          за договором №1 - пшеницю в кількості 500тонн;

- за договором №2  - жито в кількості 800тонн та ячмінь в кількості 100тонн.

Державний агент зобов'язувався сплатити товаровиробникові вартість товару, прийнятого виконавцем на зберігання, упродовж 3-х робочих днів з моменту прийняття товару виконавцем.

Розмір плати за зберігання 1 тонни зерна  становить 8,00грн. (з ПДВ) в місяць (пункти 1.5 договорів).

Пунктом 3.11 договорів встановлено, що плату у розмірі 8 грн. (з ПДВ) за 1 тонну за зберігання зерна сплачує товаровиробник щомісяця після уточнення кількості та якості товару, що зберігається.  

Подвійними складськими свідоцтвами  на зерно АБ № 009257 від 25.08.2004р, АБ № 009260 від 26.08.2004р. та  АБ №.009275 від 20.09.2004р. підтверджено передачу відповідачем на зберігання позивачеві  пшениці в кількості  428 тонн та жита в кількості 631 тонн. Названі складські свідоцтва підписані позивачем і відповідачем та скріплені печатками обох сторін.

На оплату наданих послуг були надані  відповідачеві рахунки, які є в матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ФГ „Великополюхівське” повернуло кошти за заставне зерно Державному агенту, у зв”язку з чим ДАК „Хліб України”, як Державний агент, повернуло заставні свідоцтва.

Однак, відповідач не сплатив позивачу в повному обсязі коштів за зберігання зерна, в зв'язку з чим  ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів»ДАК «Хліб України»звернувся до суду з позовом про стягнення з ФГ „Великополюхівське” заборгованості за вказаними договорами.

Відповідач подав суду довідку № 222 від 25.04.2007р., видану Золочівським відділенням ЗАТ КБ „Приватбанк”  про рух коштів по рахунку ФГ „Великополюхівське” № 26009053875028, відкритому у цьому відділенні, за період з 01.08.2004р. по 31.12.2004р., згідно з якою відповідача сплатив позивачеві:

- 11.10.2004р п/д № 99 –7094,89грн. –за послуги зберігання і усушки пшениці зг. рах  ЛК –0000249 від 30.09.2004р. ( 5 188,44грн –за зберігання, 1906,45 грн. –за усушку зерна);

- 25.10.2004р. п/д 116  - 532,08грн. – за усушку пшениці зг. накл.375 від 30.09.2004р.;

- 25.10.2004р. п/д. 117 –5 401,27грн. - за послуги зберігання зерна згідно накл. 376 від 30.09.2004р.

Крім того, 09.08.2004р. по прибутковому касовому ордеру готівкою сплачено   відповідачем в касу 5500, 00грн. за помол зерна.

Вказані кошти відповідач вважає такими, що сплачені помилково, без належних на те підстав, а тому подав до суду зустрічний позов про стягнення з  ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів»ДАК «Хліб України»коштів в сумі 7938,53 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Якщо строк виконання зобовязання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у 7-денний строк від дня предявлення вимоги.

В силу ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад  зобов”язується зберігати товар,  переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний  склад посвідчене складським документом.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання ( ст. 946 ЦК України).

Згідно із ст. 961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких  складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво, подвійне  складське свідоцтво.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем за первісним позовом надано послуги із зберігання зерна  в наступні періоди:

-          зберігання пшениці  в кількості 428 тонн ( складське свідоцтво АБ № 009257 від 25.08.2004р.)  з 01.09.2004р. по16.10.2004р;

-          зберігання 262т жита ( складське  свідоцтво АБ № 009260 від 26.09.2004р.) з 01.09.2004 по 31.01.2005р;

-          зберігання 369 тонн жита ( складське свідоцтво АБ № 009275 від 20.09.2004р.) з 20.09.2004р. по 31.01.2005р.

Вартість послуг по зберіганню зерна за вказані вище періоди становить 28 620,53грн.

За мінусом сплачених відповідачем сум за зберігання зерна до задоволення підлягає сума 18 030,82 грн. ( 28620,53 –5 188,44 –4 401,27).

Судом встановлено, що позивач (за первісним позовом) виконав свої зобов'язання із зберігання пшениці в кількості 428 тонн, проте не повернув ФГ «Великополюхівське»вказане зерно

18.10.2004р. від відповідача на адресу позивача надійшов лист, датований 12.10.2004р., про повернення із зберігання зерна в кількості 428 тонн., а 21.10.2004р. надійшов лист про  передачу зерна  в кількості 428 511 кг., що належить ФГ „Великополюхівське, до Фермерського господарства „Мрія”.

ДП ДАК «Хліб України» «Львівський комбінат хлібопродуктів»на підставі листа від 21.10.2004 р., підписаного Пастернаком І.Д. від імені ФГ «Великополюхівське», передало пшеницю Фермерському господарству «Мрія».

Однак, лист від 21.10.2004 р., який підписаний Пастернаком І. Д. не можна вважати належним доказом виявлення волі поклажодавця на передачу майна третій особі, оскільки відповідно до ст. 4 ЗУ „Про фермерське господарство” особою, яка уповноважена представляти інтереси фермерського господарства перед третіми особами та вчиняти від імені фермерського господарства правочини є голова фермерського господарства.

Аналогічне положення визначено статутом ФГ „Великополюхівське”, чинним на час дії  Договору. Зокрема, п.п. 8.1., 8.2. Статуту встановлено, що органом управління господарства є його голова, і до його виключної компетенції відноситься укладення від імені господарства угод та вчинення інших юридично значимих дій.

Згідно п. 2.1. Статуту головою ФГ „Великополюхівське” на той час був Грицьків Іван Семенович.

Таким чином, Пастернак І.Д., який підписав листа від 21.10.2004 р. не є особою, уповноваженою установчими документами господарства, підписувати будь-які документи, вчиняти правочини та інші юридично значимі дії від імені господарства. Довіреність на вчинення таких дій від імені ФГ „Великополюхівське” п. Пастернаку І. Д. також не надавалась, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні. Тому, підписання будь-якого документу, вчинення правочину від імені ФГ „Великополюхівське” Пастернаком, може вважатись таким, що вчинене від імені господарства, лише у випадку визнання господарством документа підписаним та правочину вчиненим від його імені в усній або письмовій формі або шляхом вчинення певних конклюдентних дій. Жодних підстав для висновку про схвалення господарством дій п. Пастернака щодо уповноваження зберігача передати пшеницю в кількості 428 тонн ФГ «Мрія»матеріали справи не містять. Повноважний представник ФГ „Великополюхівське” заперечив схвалення господарством вказаних дій гр.. Пастернака І.Д.

Крім того апеляційним судом встановлено, що Пастернак Іван Дмитрович, який підписував листа від 21.10.2004 р. від імені ФГ «Великополюхівське»про передачу ФГ «Мрія»пшениці в кількості 428 тонн, на той час був головою останнього, тобто здійснив відчуження майна на свою користь.

Отже, передача Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Львівський комбінат хлібопродуктів” пшениці  в кількості 428 тонн ФГ «Мрія»відбулась без належних на те правових підстав.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що позивач не надавав йому послуг із зберігання пшениці, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Разом з тим, неповернення ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»відповідачу 428 тонн пшениці не є підставою для звільнення ФГ «Великополюхівське»від оплати послуг за її зберігання, однак не позбавляє останнього звернутись з позовом до зберігача про повернення йому переданої на зберігання пшениці.

Стосовно зустрічних позовних вимог судами обох інстанцій встановлено наступне.

Як вбачається із згаданих договорів № 1 та №2, в названих договорах вказано, що в разі невідповідності якісних показників зерна нормам діючих стандартів виконавець здійснює за згодою товаровиробника за його рахунок доробку зерна до відповідних  показників  якості. В іншому випадку Товаровиробник зобов”язаний замінити товар протягом 3-х днів.

Матеріалами справи підтверджено, що  позивач за зустрічним позовом добровільно перерахував відповідачеві за зустрічним позовом плату за сушіння зерна, зокрема, оплатив рахунок № ЛК -000249 від 30.09.2004р на суму 7094,89 грн., в т.ч 1906,45грн. за сушіння зерна пшениці, та сплатив 532,08грн за усушку пшениці зг. накл.375 від 30.09.2004. В призначенні платежу ФГ„Великополюхівське” чітко вказало „за послуги зберігання і усушки пшениці зг. рах  ЛК –0000249 від 30.09.2004р.”, „за усушку пшениці зг. накл.375 від 30.09.2004р.”.

Оскільки   згідно із  умовами договору  послуги по сушінню зерна (доробці зерна до відповідних  показників  якості) надаються лише за згодою товаровиробника, то  добровільна оплата  товаровиробником наданого йому рахунка  на оплату послуг по сушінню (усушці) зерна свідчить про те, що була згода товаровиробника на надання цієї послуги і така послуга  фактично була надана.  Доказом даної обставини також являється підписання сторонами договору акту № ЛК-0000153 здачі-прийняття робіт по зберіганню та сушінню зерна на загальну суму 7094,89 грн.

Щодо суми 5500грн. сплачених готівкою в касу, то сторонами був укладений договір № 691 від 29.07.2004р. відповідального зберігання з подальшою переробкою, яким була передбачена переробка зерна. Крім того, товарно-транспортними накладними №037464, №. 037466, № 037379, №037380 за серпень 2004р, довіреністю сер ЯЗР  № 157008 від 06.08.2004р, виданою ФГ„Великополюхівське”, підтверджено отримання фермерським господарством борошна та висівок. Тому апеляційний суд визнає правомірною думку суду першої інстанції про те, що доводи позивача  за зустрічним позовом про  ненадання послуг по сушінню і помолу та про безпідставно набуті кошти не заслуговують на увагу, як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги по первісному позову підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 18 030, 82 грн., а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.07.2007р. по справі №3/211-24/13 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 17.07.2007 року у справі №3/211-24/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                               О.Л. Мирутенко  

Судді:                                                                                              Г.М. Гнатюк  

                                                                                                                         Н.М. Кравчук