Ухвала від 02.07.2025 по справі 420/24474/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/24474/24

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

повний текст судового рішення

складено 27.02.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 р. у справі № 420/24474/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Вказаним рішенням суду позов було задоволено.

Копія рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року доставлено до електронного кабінету відповідача/апелянта 27.02.2025 року (а/с 28).

На зазначене судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року зазначена апеляційна скарга внаслідок неповажності підстав пропуску строку для подачі апеляційної скарги залишена без руху та надано апелянту строк для наведення поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження спірного рішення суду першої інстанції терміном десять днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, судом вказано на несплату апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги.

Вказана ухвала апеляційного суду була отримана апелянтом 18.06.2025 року.

На виконання вимог ухвали не було вчинено жодних дій щодо обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що судове рішення було отримано відповідачем/апелянтом 27.02.2025 року, тобто крайній строк на подання апеляційної скарги на вказане рішення 28.03.2025 року.

При цьому, до апеляційного суду скарга була подана 11.06.2025 року.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010 року, заява № 45783/05).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, оскільки апелянтом не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції, не наведено нових достатніх обставин для поновлення пропущенного строку та з урахуванням тієї обставини, що положення КАС України передбачають відмову у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк