Ухвала від 02.07.2025 по справі 240/29240/21

УХВАЛА

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 240/29240/21

адміністративне провадження № К/990/25964/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В.М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №240/29240/21 за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-У" про анулювання спеціального дозволу, -

УСТАНОВИВ:

Державна служба геології та надр України (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Граніт-У", в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4509 від 21 листопада 2007 року, наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «БМ Граніт-У».

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі №240/29240/21, апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Державної служби геології та надр України.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №240/29240/21 заяву ТОВ «БМ ГРАНІТ-У» про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2025 за нововиявленими обставинами задоволено, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2025 скасовано, прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишено без задоволення.

16.06.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №240/29240/21 та залишити без змін постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2025

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі представник позивача як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт перший частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №826/11885/16, від 16.04.2020 у справі №826/6766/18, від 16.04.2020 у справі №826/7996/18, від 26.05.2020 у справі №460/1033/19, від 20.10.2020 у справі 540/1296/19, від 08.10.2021 у справі №240/19318/20, від 11.11.2021 у справі №400/3035/19, від 16.11.2021 у справі №360/1406/20.

Водночас, скаржник не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.

Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі №240/29240/21 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду з підстав і у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Суддя В.М. Бевзенко