Постанова

від 10.01.2008 по справі 21/215-07-7117

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/215-07-7117

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" січня 2008 р. Справа № 21/215-07-7117

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Л.В. Поліщук

Суддів: Л.І. Бандури, Л.І. Бойко.

Згідно розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 2 від 09.01.2008р. проведено заміну у складі колегії: замінено суддю В.Б. Туренко на суддю Л.І. Бойко.

При секретарі судового засідання –О.О. Соломахіній,

за участю представників сторін

від позивача: І.С. Клочкова

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДП „Одеський морський торговельний порт”

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 06.12.2007р.

про припинення провадження

у справі № 21/215-07-7117

за заявою ДП „Одеський морський торговельний порт”

до боржника: ТОВ „Техінформ-Сервіс”, м. Ізмаїл

про визнання відсутнього боржника банкрутом,

встановив:

ДП „Одеський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду із заявою про визнання ТОВ „Техінформ-Сервіс” банкрутом, як відсутнього боржника та визнання ДП „Одеський морський торговельний порт” кредитором із сумою майнових вимог до боржника в розмірі 29649,63грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2007р. (суддя Г.М. Зеленов) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що не було надано доказів, які б свідчили про одну із ознак відсутнього боржника, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: відсутність ТОВ „Техінформ –Сервіс” за його місцем знаходження; не надання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності; а також не доведенні інші ознаки, що підтверджують відсутність підприємницької діяльності боржника, тому у господарського суду не має правових підстав для визнання ТОВ „Техінформ –Сервіс” банкрутом із застосуванням особливостей спрощеної процедури банкрутства.

ДП „Одеський морський торговельний порт”, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно припинив провадження у справі у зв'язку з відсутністю спору згідно п. 1-1               ст. 80 ГПК України, оскільки після порушення провадження у справі про банкрутство припинення провадження можливо з підстав, передбачених статтею 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Одночасно суд не дав належну оцінку доказам, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права апеляційна інстанція встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених вищевказаною статтею Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Порушуючи провадження у справі, місцевий господарський суд в ухвалі від 24.09.2007р. витребував у ДП "Одеський морський торговельний порт" докази наявності ознак, передбачених ст. 52 названого Закону.

Одеський порт, виконуючи ухвалу суду, надав лист Ізмаїльської ОДПІ                                    № 21028/10/15-01 від 25.10.2007р., в якому зазначено, що декларації з податку на прибуток і по ПДВ за 1 квартал 2007р. були подані ТОВ „Техінформ –Сервіс” 24.04.2007р. і 19.04.2007р. відповідно, і в них вказано про відсутність діяльності, що, на думку порту, є доказом відсутності взагалі підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і визначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього, тобто в даному випадку Закон передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі про визнання банкрутом, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи і обґрунтовано дійшов висновку, що докази, які б дозволяли застосувати норми ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і мали бути додані до заяви про визнання боржника банкрутом, в матеріалах справи відсутні, а тому немає підстав для застосування скороченої процедури банкрутства відсутнього боржника відносно ТОВ „Техінформ-Сервіс”.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” № 755-ІV від 15.05.2003р. в редакції Закону           № 2452-1У від 03.03.2005р., місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі –виконавчий орган).

Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням і про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.(п. 7 ст. 19 Закону).

Виходячи з викладеного, відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинна бути зафіксована в Єдиному державному реєстрі, відомості про відсутність  юридичної особи за місцезнаходженням повинні бути внесені до Єдиного державного реєстру, в іншому випадку вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, акти державного виконавця про відсутність боржника за адресою : м. Ізмаїл, вул. Гастело, 14 не можуть бути належними доказами відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням у розумінні вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, яка передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що поштові повідомлення № 284515, № 87211 про вручення ухвал господарського суду Одеської області по даній справі були направлені за адресою : м. Ізмаїл, вул. Гастело, 14 і отримані боржником 12.10.2007р. і 17.10.2007р. відповідно.

Стосовно іншої підстави - ненадання боржником протягом року до органів податкової служби податкових декларацій, то із наданої портом довідки Імаїльської ОДПІ від 25.10.2007р. вбачається, що декларації надавалися боржником за 1 квартал 2007р., а заява портом була подана до суду у вересні 2007р., тобто пройшло менше року, а тому вказана підстава відсутня. Крім того зазначення в податкових деклараціях про відсутність діяльності в 1 кварталі 2007р. не є доказом припинення підприємством своєї діяльності взагалі.

За таких обставин апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи № 21/215-07-7117 про визнання відсутнього боржника –ТОВ „Техінформ –Сервіс” банкрутом не містять доказів, які свідчать про наявність ознак, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Прийняти рішення про здійснення подальшого провадження у справі за загальною процедурою ведення справ про банкрутство не має можливості, так як згідно ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Отже, припинення провадження у справі є обгрунтованим, а тому підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 06.12.2007р. у справі                 № 21/215-07-7117 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

Суддя                                                                                          Л.І. Бойко