Рішення від 02.07.2025 по справі 903/444/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2025 року Справа № 903/444/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Заболоттівської селищної ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Редькович Вікторії Олександрівни

про визнання недійсної додаткової угоди та стягнення 27 247, 91 грн.

Представники сторін:

прокурор: Рішко Артем Васильович, службове посвідчення №071761 від 01.03.2023;

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув

Встановив: 22.04.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Заболоттівської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Редькович Вікторії Олександрівни у якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 09.11.2022, укладену між Заболоттівською селищною радою та ФОП Редькович В.О. до Договору №1 від 25.10.2022;

- стягнути із фізичної особи - підприємця Редькович Вікторії Олександрівни на користь Заболоттівської селищної ради кошти в сумі 27 247, 91 грн.

Позовна заява обґрунтована безпідставним збільшенням вартості товару від початкової ціни договору, укладеного за результатами проведення відкритих торгів.

Ухвалою суду від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.05.2025.

Ухвалою суду від 14.05.2025 відкладено підготовче засідання на 16.06.2025.

Ухвалою суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задоволити позов у повному об`ємі.

Представники позивача та відповідача не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

При цьому, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 916/1033/20 та від 08.10.2020 у справі № 904/5912/18.

Ковельською окружною прокуратурою листом № 52-460-вих25 від 29.01.2025 повідомлено Заболоттівську селищну раду, як орган місцевого самоврядування, про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатиме селищна рада заходи до усунення порушень (а.с. 19).

За наслідками розгляду зазначеного листа окружної прокуратури, Заболоттівська селищна рада листом від 04.02.2025 повідомила, що не вживала та не планує вживати заходів представницького характеру з метою визнання недійсною додаткової угоди №1 до Договору №1 від 25.10.2022 та стягнення коштів (а.с. 12).

В подальшому, Ковельською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 11.04.2025 повідомлено позивача про намір на подання відповідного позову та водночас роз`яснено право на оскарження суб`єктом владних повноважень підстав для представництва (а.с. 29).

Отже, прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності, не здійснення позивачем наданих повноважень щодо захисту інтересів держави та не вжиття останніми до цього часу заходів щодо усунення вказаних у повідомленнях прокурора порушень чинного законодавства.

Позов обґрунтовано тим, що Ковельською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro», за результатами опрацювання якої встановлено, що 13.10.2022 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» (режим доступу: https://prozorro.gov.ua/tender/, 2 022 09-21-003284-а) оголошено про проведення переговорної процедури на закупівлю товару (ДК 021:2015:14210000-6), зокрема гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь) з терміном поставки товарів до 15.11.2022 з очікуваною вартістю закупівлі 300 000 грн (а.с. 26).

За результатами проведеної переговорної процедури переможцем визнано фізичну особу підприємця Редькович Вікторію Олександрівну (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), між якою та Заболоттівською селищною радою 25.10.2022 укладено договір № 1 про поставку для проведення ремонтних робіт господарським способом товару: код ДК 021:2015-14210000-6 гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь) (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума складає 300 000 грн 00 коп (триста тисяч гривень), втому числі ПДВ.

Згідно з п. 2.1.1. Договору ціна за одиницю товару визначається даним Договором у відповідній специфікації. Ціна за одиницю товару визначена у специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, та становить 540, 54 грн за тонну з ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору визначено загальну кількість товару: 555 тонн.

Відповідно до п. 10.5. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, передбачених пп. 2, 7 п. 10.5. Договору:

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

При цьому, як зазначає прокурор, на момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

В подальшому до Заболоттівської селищної ради надійшло відношення від фізичної особи підприємця Редькович В.О. від 01.11.2022 №48 щодо збільшення ціни з 01.11.2022 на 10 % по Договору №1 від 25.10.2022, у зв`язку із зміною кон`юнктури ринку, зміни на ціни за рахунок збільшення закупівельних цін на сировину і відповідно на продукцію, що призвело до збитків постачання (а.с.17).

Враховуючи зазначені обставини, між сторонами укладено додаткові угоди, якими збільшено ціну на товар, зокрема:

1) додатковою угодою №1 від 09.11.2022 збільшено ціну за одиницю товару 594,54 грн за 1 тонну щебеню, граніту, 0-40, не більше ніж на 10 % у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку (а.с. 16);

2) додатковою угодою №2 від 10.11.2022 продовжено строк дії Договору до 31.12.2022, у зв`язку з поломкою автотранспорту, що відповідає за доставку товару (а.с. 18).

При цьому, на підтвердження наявності підстав для укладення додаткової угоди, якою збільшено договірну ціну на товар, фізичною особою підприємцем Редькович В.О. надано інформацію від Головного управління статистики у Волинській області від 01.11.2022 №03-2-07/712-22 (а.с.17).

Як вбачається із вищезазначеної інформації, за даними Держстату індекси споживчих цін (індекси інфляції) в Україні становили за серпень 2022 року 101,1 % відносно липня 2022 року, у вересні 2022 року 101,9 % відносно серпня 2022 року.

При цьому, із накладних № 1 від 15.11.2022, №2 від 15.11.2022, №12 від 22.11.2022 слідує, що під час дії Договору ФОП Редькович В.О. поставлено 504, 591 тонни товару - щебеню для Заболоттівської селищної ради, а останньою за поставлений щебінь сплачено відповідачу 299 999, 53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 15.11.2022 на суму 34 007, 68 грн. та №2 від 22.11.2022 на суму 265 991, 85 грн. (а.с. 23-25).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави із позовом доводить, що відповідач безпідставно збільшив вартість товару відносно початкової ціни договору, укладеного за результатами проведення відкритих торгів в порушення вимог ЗУ «Про публічні закупівлі», а відтак просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 09.11.2022, укладену між Заболоттівською селищною радою та ФОП Редькович В.О. до Договору №1 від 25.10.2022 та стягнути з відповідача 27 247, 91 грн. безпідставно збережених коштів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд встановив, що у відповідності до ЗУ «Про публічні закупівлі» між ФОП Редькович Вікторією Олександрівною та Заболоттівською селищною радою 25.10.2022 укладено договір № 1 про поставку для проведення ремонтних робіт господарським способом товару: код ДК 021:2015-14210000-6 гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь).

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У частині четвертій статті 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).

Слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 917/1009/22 зазначив, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; внесення змін не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього. Тобто збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Зазначена позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, п.5.46 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Отже, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Як вже зазначено вище до Заболоттівської селищної ради надійшло відношення від фізичної особи підприємця Редькович В.О. від 01.11.2022 №48 щодо збільшення ціни з 01.11.2022 на 10 % по Договору №1 від 25.10.2022, у зв`язку із зміною кон`юнктури ринку, зміни на ціни за рахунок збільшення закупівельних цін на сировину і відповідно на продукцію, що призвело до збитків постачання.

Згідно додаткової угоди № 1 від 09.11.2022 сторонами збільшено ціну товару на 9,25 % у порівнянні з ціною, визначеною Договором від 25.10.2022.

На обґрунтування збільшення ціни перед укладенням додаткової угоди №1 від 09.11.2022 ФОП Редькович В.О. надала Заболоттівській селищній раді інформацію Головного управління статистики у Волинській області, згідно якої за даними Держстату індекси споживчих цін (індекси інфляції) в Україні становили за серпень 2022 року 101,1 % відносно липня 2022 року, а у вересні 2022 року 101,9 % відносно серпня 2022 року.

Відповідно до розділу І Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень, затверджених наказом Держкомстату №519 від 14.11.2006, індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Розділом ІІ Методологічних положень передбачено, що споживчий набір товарів (послуг) - представників (набір) - єдиний для всіх регіонів країни репрезентативно відібраний перелік товарів та послуг, що найчастіше споживаються населенням.

Споживчі товари (послуги) - товари (послуги), що використовуються населенням для особистого або загальносімейного споживання.

Враховуючи зазначене, віднесення Постачальником поставки товару за кодом ДК 021:2015-14210000-6 як гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь) до споживчого набору товарів і послуг, на підставі якого розраховується індекс споживчих цін, не відповідає принципам побудови індексу споживчих цін, які включають в себе, зокрема, формування споживчого набору товарів (послуг) - представників через необхідність реального відображення структури споживчих грошових витрат домогосподарств.

Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Споживчі грошові витрати домогосподарств - грошові витрати домогосподарств на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, товарів та послуг (одягу та взуття, оплату житла, оди, газу, електроенергії та інших видів палива; меблів, предметів домашнього вжитку, побутової техніки та товарів для щоденного обслуговування житла; витрати на охорону здоров`я, транспорт, зв`язок, відпочинок та культуру, освіту тощо).

Згідно розділу ІІІ Методологічних положень споживчий набір товарів (послуг)-представників, на підставі якого здійснюються спостереження за змінами цін (тарифів) і розраховується індекс споживчих цін, є єдиним для всіх регіонів країни. Набір визначається централізовано Держкомстатом України з урахуванням пропозицій територіальних органів державної статистики, узгоджується із зацікавленими економічними відомствами, профспілками, науковими установами, залишається незмінним протягом певного часу і є відправним пунктом для відбору конкретних товарів та послуг для реєстрації цін у регіонах.

Набір переглядається зазвичай один раз у п`ять років з урахуванням змін на споживчому ринку регіонів та у структурі споживчих грошових витрат домогосподарств.

Споживчий набір товарів (послуг) - представників для розрахунку ІСЦ наведений у Додатку 1 до Методологічних положень.

За посиланням https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/sntp_2017.htm (офіційний сайт Держстату) розміщено перелік товарів та послуг, що входять до споживчого набору товарів (послуг) представників для розрахунку індексу споживчих цін, який запроваджено із січня 2022 року.

Між тим, суд встановив, що у вищевказаних переліках гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь) відсутні.

Враховуючи зазначене, застосування індексу споживчих цін для обґрунтування підняття ціни за спірним договором для товару за кодом ДК 021:2015-14210000-6 як гравій, пісок, щебінь є необґрунтованим (відповідний товар не використовується населенням для особистого або загальносімейного споживання), а відтак суд дійшов висновку, що довідка Головного управління статистики у Волинській області від 01.11.2022 є неналежним доказом для обґрунтування коливання ціни товару (щебінь) на ринку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1283-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно ст. 13 зазначеного Закону, щомісячні звіти центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про результати спостережень за зміною цін і тарифів на товари та послуги, що реалізуються населенню, та про результати спостережень за зміною рівнів заробітної плати працівників галузей економіки публікуються в газеті «Урядовий кур`єр».

Так, встановлено, що індекс споживчих цін за вересень 2022 року в порівнянні з серпнем 2022 року опубліковано газетою «Урядовий кур`єр» 12.10.2022, тобто до дати оприлюднення на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro» інформації про проведення переговорної процедури на закупівлю товару, за результатами якої укладено Договір №1 від 25.10.2022.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що постачальнику ФОП Редькович В.О. на момент підписання Договору було відомо про індекси споживчих цін за серпень-вересень 2022 року, які в подальшому 01.11.2022 було використано як підставу для підняття ціни по Договору №1 від 25.10.2022.

Із динаміки індексу споживчих цін у 2022 році вбачається, що у вересні та жовтні 2022 року прослідковувався ріст індексу, 101,9 та 102,5., однак вже у листопаді 2022 року індекс споживчих цін становив 100,7, тобто знизився в порівнянні з жовтнем цього ж року. Тенденція до зниження індексу споживчих цін у порівнянні з жовтнем 2022 року також продовжувалася й у грудні 2022 року 100,7.

Отже, у жовтні 2022 року (дата укладення договору про закупівлю) індекс споживчих цін був вищим, ніж у листопаді того ж року (місяць укладення оспорюваної угоди №1), а відтак у сторін правочину були відсутні підстави/умови, встановлені у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» для збільшення ціни за одиницю товару та підписання спірної додаткової угоди №1 від 09.11.2022.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23 звертає увагу, на те, що передбачена у ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Слід врахувати, що Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, про те, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Отже, враховуючи практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не лише власними коштами, а і коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Отже, суд дійшов висновку, що при ініціюванні укладення додаткової угоди №1 від 09.11.2022 до договору до Договору №1 від 25.10.2022, відповідач належним чином не підтвердив підвищення ціни на товар.

За наведених обставин, позовна вимога прокурора щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.11.2022, що укладена між Заболоттівською селищною радою та ФОП Редькович В.О. до Договору №1 від 25.10.2022 підставна та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення із фізичної особи - підприємця Редькович Вікторії Олександрівни на користь Заболоттівської селищної ради кошти в сумі 27 247, 91 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок безпідставно отриманих та збережених коштів ФОП Редькович В.О. у спірних правовідносинах прокурором проведено відповідно до накладних № 1 від 15.11.2022, №2 від 15.11.2022 та №12 від 22.11.2022 поставленого товару та платіжних доручень №1 від 15.11.2022 та №2 від 22.11.2022.

Відповідач відповідно до накладної №1 від 15.11.2022 поставив товар (щебінь, граніт, 0-40 з доставкою) - 28,7 т за ціною по 594,54 грн. за тонну, на загальну суму 17 063, 29 грн.; відповідно до накладної №2 від 15.11.2022 поставлено товару (щебінь, граніт, 0-40 з доставкою) - 28,5 т за ціною по 594, 54 грн. за тонну, на загальну суму 16 944, 39 грн.; відповідно до накладної №12 від 22.11.2022 поставлено товару (щебінь, граніт, 0-40 з доставкою) 447,391 т за ціною по 594,54 грн. за тонну, на загальну суму 265 991, 85 грн.

Отже, відповідачем поставлено 504,591 т товару щебеню на загальну суму 299 999, 53 грн., а позивачем сплачено відповідно суму згідно платіжних доручень №1 від 15.11.2022 на суму 34 007, 68 грн. та №2 від 22.11.2022 на суму 265 991, 85 грн.

При цьому, вартість товару за кодом ДК 021:2015-14210000-6 гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (щебінь) у разі поставки його за цінами, що визначені в Договорі №1 від 25.10.2022, становила б 272 751, 619 грн = 540,54 грн. х 504,591 тонн, а відтак сума надмірно сплачених коштів за додатковою угодою №1 від 09.11.2022 до Договору №1 від 25.10.2022 становить: 299 999, 53 грн. 272 751, 619 грн. = 27 247, 91 грн.

Згідно ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Отже, судом досліджено та встановлено, що внаслідок виконання позивачем своїх фінансових зобов`язань згідно укладеного договору, відповідачем надмірно отримано грошові кошти в розмірі 27 247, 91 грн., а відтак відповідна сума, підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.129 ГПК, судовий збір у разі задоволення позовних вимог покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 09.11.2022, укладену між Заболоттівською селищною радою та ФОП Редькович В.О. до Договору №1 від 25.10.2022.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Редькович Вікторії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Заболоттівської селищної ради (44142, Волинська обл., Ковельський р-н, селище міського типу Заболоття(з), вул.Незалежності, будинок 6, код ЄДРПОУ 04334672) кошти в сумі 27 247, 91 грн.

4. Стягнути із Фізичної особи - підприємця Редькович Вікторії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4844, 80 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 03.07.2025

СуддяВ. М. Дем`як