Рішення від 02.07.2025 по справі 910/4279/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025Справа № 910/4279/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські облікові системи"

про стягнення 427 635, 00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські облікові системи" (далі-відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 427 635, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 19/1-22в від 15.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

28.04.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські облікові системи" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що позивачем не було виконано вимоги п. 6.2.3. договору, а саме не повідомлено про зміну реквізитів, місцезнаходження, тому протяом квітня-травня 2024 року у відповідача була відсутня інформація про адреси локацій позивача, що унеможливило надання послуг в цей період та отримання інформації від позивача про необхідні удосконалення програмного забезпечення.

08.05.2025 до суду надійшла відповідь Служби безпеки України на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема зазначає, що зміни у реквізитах позивача, ані під час строку дії договору, ані станом на дату подання даної відповіді не відбувалися (юридична адреса, яка зазначена у договорі дійсна і до тепер: м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄРДПОУ 00034074).

12.05.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому просить суд залишити без розгляду відповідь на відзив, у зв`язку із пропуском строку, оскільки кінцевим строком подання є 06.05.2025.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду відповіді позивача на відзив, враховуючи що позивачем фактично пропущено строк на подання відповіді на відзив на два дні, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд даної справи з урахуванням відповіді Служби безпеки України на відзив, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2024 між Службою безпеки України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські облікові системи" (далі - виконавець) укладено договір № 19/1-22в про закупівлю послуг за державні кошти, умовами якого передбачено, що виконавець зобов`язується у терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги, пов`язані з програмним забезпеченням, код за ДК 021:2015 72260000-5 (Послуги, пов`язані з програмним забезпеченням комп`ютерної програми «БюджетСофт») без передачі права власності (далі - Послуги), а Замовник зобов?язується прийняти ці Послуги та оплатити їх у порядку і на умовах, визначених цим Договором, а саме:

1.1.1. послуги з технічної підтримки та постачання оновлень примірників ліцензійного програмного забезпечення - комп?ютерної програми «БюджетСофт» (далі - ПЗ) у відповідності з Технічною специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору) та Технічними вимогами (Додаток № 2 до цього Договору) і на умовах цього Договору;

1.1.2. послуги з постачання примірників ліцензійного програмного забезпечення - комп?ютерної програми «БюджетСофт» (робоче місце) у складі модулів, як результату комп?ютерного програмування у вигляді комп?ютерної програми, версії, конфігурації та кількості робочих місць згідно з Технічною специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору), проведення тестування працездатності програмного забезпечення на комп?ютерній техніці Замовника і на умовах цього Договору та Технічних вимогах (Додаток № 2 до цього Договору);

1.1.3. послуги з установки/інсталяції/відтворення ліцензійного програмного забезпечення - комп?ютерної програми «БюджетСофт» у відповідності з п. 1.3 Технічної специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) та на умовах цього договору;

1.1.4. послуги питань обслуговування ліцензійного програмного забезпечення - комп?ютерної програми «БюджетСофт» та адаптування його функціоналу під потреби Замовника у відповідності з Технічною специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору) і Технічними вимогами (Додаток № 2 до цього Договору) та на умовах цього Договору;

1.1.5. послуги з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення - комп?ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника у відповідності з п. 1.5 та п. 2.3 Технічної специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна договору складає 8 845 620, 00 грн, у тому числі ПДВ 1 474 270, 00 грн. Оплата буде здійснена по КПКВ 6521010 за КЕКВ 2240, загальний фонд.

Згідно п.3.1. договору, платником за цим Договором є Служба безпеки України.

Пунктом 3.2. договору визначено, що замовник здійснює оплату Послуг на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично надані Виконавцем Послуги на підставі належним чином оформлених документів Виконавця (Актів приймання-передачі Послуг, тощо) протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписаного Акта приймання-передачі Послуг, при наявності бюджетних призначень на ці цілі, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року без нарахування штрафних санкцій (акти приймання-передачі наданих Послуг направляються Замовнику не пізніше 25.12.2024).

Замовник здійснює оплату Послуг на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично надані Виконавцем Послуги на підставі, належним чином оформлених документів виконавця (актів приймання-передачі наданих послуг, тощо) - п.3.2.2. договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, строк надання виконавцем послуг замовнику: з 01.01.2024 по 31.12.2024.

Місце надання виконавцем послуг замовнику визначено додатком № 1 до цього договору (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.7. договору, під час надання послуг сторони зобов`язані належним чином перевірити у повному обсязі факт надання послуг згідно з Технічною специфікацією (додаток №1 до цього договору), а також оформити всі необхідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі послуг.

Договір набуває чинності з дати підписання його Сторонами та діє в межах строку дії правового режиму воєнного стану в Україні, але в будь-якому разі до 31.12.2024, а в частині виконання Сторонами своїх зобов?язань за Договором, щодо взаєморозрахунків, виконання Продавцем своїх гарантійних зобов?язань та в інших визначених Договором випадках - є обов?язковим до виконання в повному обсязі. Сторони дійшли спільної згоди, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його підписання з 01.01.2024 (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 8.3. договору, за порушення строків виконання зобов?язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Послуг, з яких допущено прострочення Виконання зобов`язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Додатком № 1 до договору № 19/1-22в від 15.03.2024, сторони погодили технічну специфікацію (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2024).

Відповідно до Технічної специфікації (Додаток № 1 до Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2024) вартість створення додаткового функціоналу модуля «Харчування» - 765 000,00 грн; додаткового функціоналу розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» - 765 000,00 грн; додаткового функціоналу модуля «Постачання, склад та реалізація» - 765 000,00 грн.

Додатком № 1 до договору № 19/1-22в від 15.03.2024, сторони погодили технічні вимоги.

У розділі 5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) визначено деталізований перелік послуг з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення комп`ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника.

Пунктом 5.3 розділу 5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) визначено перелік послуг з удосконалення програмного забезпечення комп`ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника, а саме: створення додаткового функціоналу модулів «Харчування», «Постачання, склад та реалізація» та розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія», створення додаткового функціоналу ділянки з обліку відряджень та створення додаткового функціоналу ділянки з обліку внутрішніх розрахунків з підзвітними підрозділами (внутрішньовідомча передача).

У пункті 5.3.1 розділу 5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) визначено, що створення додаткового функціоналу модуля «Харчування» здійснюється із внесенням змін в структуру баз даних, що повинно забезпечити функціонал передбачений пунктами 5.3.1.1 5.3.1.10.

Пунктом 5.3.2 розділу 5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) визначено деталізований перелік послуг щодо створення додаткового функціоналу модуля «Постачання, склад та реалізація», що передбачає собою внесення змін в структуру бази даних, що повинно забезпечити функціонал передбачений пунктами 5.3.2.1 5.3.2.8.

У пункті 5.3.3 розділу 5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) передбачено деталізований перелік послуг щодо створення додаткового функціоналу розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія», що передбачає собою внесення змін в структуру бази даних, що повинно забезпечити функціонал передбачений пунктами 5.3.3.1 5.3.3.5.

Відповідно до пункту 5.5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) перед початком розробки створення удосконалень програмного забезпечення передбачених Технічною специфікацією (Додаток № 1 до Договору) Сторонами складається деталізований перелік вимог до кожного модуля окремо із зазначенням термінів виконання, який не може перевищувати 3 (три) місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 5.5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) сторонами було складено та підписано План надання послуг з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення - комп`ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника за Договором № 19/1-22в від 15.03.2024 (далі - План), відповідно до якого встановлено: назва модуля чи функціонал, що удосконалюється; строк завершення розробки удосконалень; строк становлення та налаштування розроблених удосконалень; очікуваний результат (посилання на пункти Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору), які визначають деталізований перелік послуг щодо створення Виконавцем під потреби Замовника додаткового функціоналу розділу модулів «Харчування», «Постачання, склад та реалізація» та розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія»).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 Плану повинні бути встановлені та налаштовані додаткові функціонали:

1) модуля «Харчування» до 31.07.2024;

2) розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» до 31.10.2024;

3) модуля «Постачання, склад та реалізація» до 31.07.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з листом № 34 від 23.10.2024, в якому повідомив, що фахівці з комп?ютерної програми «БюджетСофт» мають велику загрузку через те, що задіяні на інших напрямках і локаціях підрозділів Служби безпеки України, які розташовані по всій Україні. Затримка також спричинена проблемою з подальшим бронюванням працівників Товариства та супутніми наслідками його відсутності. У зв?язку з цим, відповідач запропонував позивачу змінити терміни плану надання послуг з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення - комп?ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника за договором від 15.03.2024 № 19/1-22в.

Листом №19/1/10-10330вс від 18.12.2024 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача, в якому зазначив, що відповідно до підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, істотні Умови договору про закупівлю в частині продовження строку його дії можуть змінюватись за умови виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Проте, з огляду на наведені Товариством обґрунтовання причин невиконання договірних зобов`язань передбачених Планом надання послуг з удосконалення ліцензійного програмного терміни, забезпечення - комп`ютерної програми «Бюджет Софт» під потреби Замовника за Договором, позивач зазначив, що не вбачає правових підстав для продовження зазначених y Плані термінів надання послуг до 31.12.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2024 року відповідачем було надано позивачу послуги з встановлення та налаштування додаткових функціоналів модуля «Харчування» та модуля «Постачання, склад та реалізація» на загальну суму 2 327 535, 00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття послуг №114 від 23.12.2024 на суму 1 509 892, 50 грн та №122 від 23.12.2024 на суму 817 642, 50 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Проте, послуги із створення додаткового функціоналу розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» надано не було.

Так, позивач звернувся до відповідача з претензіями №10/18-6254ВС від 11.12.2024 та № №19/18-6713ВС від 31.12.2024, в яких у зв`язку із порушенням строків надання послуг, просив відповідача сплатити суму пені та штраф.

Проте, листом від 27.01.2024 № 44 відповідач відхилив претензії позивача, з підстав того, що між Товариством та Замовником не було погоджено деталізований перелік вимог до кожного модуля для надання послуги з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення комп`ютерної програми «БюджетСофт», а послуги були надані в межах передбачених термінів Договором, тобто до 31.12.2024.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав послуги у визначені сторонами строки, а саме Планом надання послуг з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення - комп`ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника за Договором № 19/1-22в від 15.03.2024, тобто до 31.07.2024 та до 31.10.2024 відповідно, надавши частину послуг у грудні 2024 року, іншу частину послуг надано не було, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 427 635, 00 грн., з яких: 266 985, 00 грн - пені за періоди з 01.08.2024 по 06.12.2024, з 01.11.2024 по 06.12.2024, з 07.12.2024 по 22.12.2024 та з 07.12.2024 по 31.12.2024, а також 160 650, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості послуг, строк надання яких прострочення понад 30 (тридцяти) днів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 19/1-22в від 15.03.2024 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання пункту 5.5 Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору) сторонами було складено та підписано План надання послуг з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення - комп`ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника за Договором № 19/1-22в від 15.03.2024 (далі - План), відповідно до якого встановлено: назва модуля чи функціонал, що удосконалюється; строк завершення розробки удосконалень; строк становлення та налаштування розроблених удосконалень; очікуваний результат (посилання на пункти Технічних вимог (Додаток № 2 до Договору), які визначають деталізований перелік послуг щодо створення Виконавцем під потреб Замовника додаткового функціоналу розділу модулів «Харчування», «Постачання, склад та реалізація» та розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія»).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 Плану повинні бути встановлені та налаштовані додаткові функціонали:

1) модуля «Харчування» до 31.07.2024;

2) розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» до 31.10.2024;

3) модуля «Постачання, склад та реалізація» до 31.07.2024.

Як зазначено судом вище, у грудні 2024 року відповідачем було надано позивачу послуги з встановлення та налаштування додаткових функціоналів модуля «Харчування» та модуля «Постачання, склад та реалізація» на загальну суму 2 327 535, 00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття послуг №114 від 23.12.2024 на суму 1 509 892, 50 грн та №122 від 23.12.2024 на суму 817 642, 50 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Таким чином, відповідачем надано послуги з встановлення та налаштування додаткових функціоналів модуля «Харчування» та модуля «Постачання, склад та реалізація» з порушенням строків погоджених сторонами, а саме Планом надання послуг з удосконалення ліцензійного програмного забезпечення - комп`ютерної програми «БюджетСофт» під потреби Замовника за Договором № 19/1-22в від 15.03.2024.

При цьому, відповідно до актів здачі-приймання послуг від 23.12.2024 № 114 та від 23.12.2024 № 122 послуги із створення додаткового функціоналу розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний був надати послуги щодо встановлення та налаштування додаткових функціоналів модуля «Харчування» до 31.07.2024; розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» до 31.10.2024 та модуля «Постачання, склад та реалізація» до 31.07.2024, проте відповідачем було надано послуги щодо модуля «Харчування» та модуля «Постачання, склад та реалізація» 23.12.2024, тобто із порушенням погоджених сторонами строків, а послуги із створення додаткового функціоналу розділу «Гуртожиток» модуля «Бухгалтерія» надано не було.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовного того, що він не виконав своє зобов`язання у строк, у зв`язку із порушенням позивачем п. 6.2.3 договору внаслідок неповідомлення про зміну реквізитів, місцезнаходження, оскільки відповідачем на надано доказів, а судом в свою чергу не встановлено, що позивачем з моменту укладення сторонами договору змінювалися реквізити, зокрема місцезнаходження.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 427 635, 00 грн., з яких: 266 985, 00 грн - пені за періоди з 01.08.2024 по 06.12.2024, з 01.11.2024 по 06.12.2024, з 07.12.2024 по 22.12.2024 та з 07.12.2024 по 31.12.2024, а також 160 650, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості послуг, строк надання яких прострочено понад 30 (тридцять) днів.

Згідно п. 8.3. договору, за порушення строків виконання зобов?язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Послуг, з яких допущено прострочення Виконання зобов`язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків виконання зобов?язання Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Послуг, з яких допущено прострочення Виконання зобов`язання, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу надання послуг не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з надання послуг та за відповідний період прострочення., а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 266 985, 00 грн за періоди з 01.08.2024 по 06.12.2024, з 01.11.2024 по 06.12.2024, з 07.12.2024 по 22.12.2024 та з 07.12.2024 по 31.12.2024.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача розміру штрафів, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 8.3 договору, і встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 160 650, 00 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості послуг, строк надання яких прострочення понад 30 (тридцяти) днів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Служби безпеки України обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські облікові системи" на користь Служби безпеки України підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 427 635, 00 грн. (266 985, 00 грн + 160 650, 00 грн).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Служби безпеки України - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські облікові системи" (вул. Вербицького, буд. 32-А, кабінет 20, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код - 42982548) на користь Служби безпеки України (вул. Володимирська, буд. 33, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 00034074) штрафні санкції у розмірі 427 635 (чотириста двадцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 5 131 (п`ять тисяч сто тридцять одна) грн 62 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков