Рішення від 03.07.2025 по справі 916/2157/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2157/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши позовну заяву за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40, Миколаїв, 54017) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕРФ ОКЕАН (вул. Генерала Петрова, буд. 2, кв. 19, м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл., 65080) про стягнення 28612,17 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ ОКЕАН" 28612,17 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору про постачання елекстричної енергії №40/1157 від 08.06.2017р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2157/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на адресу реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі Позивач, Товариство) є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ «Миколаївобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 №514-VI, з урахуванням нової редакції Статуту АТ «Миколаївобленерго» від 18.12.2023.

08.06.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРФ ОКЕАН (далі Відповідач, Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №40/1157 (далі - Договір). Вказаним Договором визначено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 1095,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежів згідно з умовами цього Договору.

Підпунктами 2.3.1, 2.3.3. пункту 2.3. Договору визначено, що Споживач зобов`язався виконувати умови цього Договору, оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №10 «Порядок розрахунків» та №4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Згідно п. 1 Додатку №10 до Договору, розрахунковим вважається період з 31 числа місяця (або іншого останнього дня місяця) до такого ж числа наступного місяця. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Відповідно до п. 2 Додатку №10 до Договору, Споживач до 25 числа місяця до поточного розрахункового періоду здійснює оплату на наступний розрахунковий період (попередню оплату) у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковими днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різницю між сумою попередньої оплати та вартістю фактично спожитої електроенергії маж бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію. В день надання «Акту про використану електричну енергію» Постачальник надає Споживачу рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період та рахунок на здійснення попередньої оплати.

Крім того, сторони домовились, що тривалість позовної давності по даному договору становить 5 (п`ять) років (п. 9.6. Договору).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, Товариство надало, а Споживач отримав послуги з постачання активної електричної енергії, що підтверджується виставленими рахунками (фактична та попередня оплата) та актами про прийняття-передавання товарної продукції: - рахунок №40/1157/5/1 від 09.06.2017; - рахунок №40/1157/5/1 від 09.06.2017; - рахунок №40/1157/6/1/П2 від 23.06.2017; - рахунок №40/1157/6/1 від 04.07.2017; - рахунок №1157/7/1/П2 від 09.06.2017; - акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2017; - акт про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2017; - акт про прийняття-передавання товарної продукції від 30.06.2017; - акт про прийняття-передавання товарної продукції від 30.06.2017. Вказані рахунки та акти отримані Споживачем, що підтверджується його підписом.

Позивач зазначає, що незважаючи на отримані рахунки, Споживачем порушено умови Договору, зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків не виконано, у зв`язку з чим Товариством нараховано штрафні санкції в загальній сумі 28 590,18 грн., з яких 25 579,07 грн. пені та 3 011,11 грн. 3 % річних.

Так: - рахунок №40/1157/5/1 від 09.06.2017 з датою оплати 16.06.2017 оплачений Споживачем 22.06.2017 сумі 452 495,39 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 22.06.2017 тобто з простроченням у 6 (шість) днів, за які нараховано пені в розмірі 1 859,57 грн.; - рахунок №40/1157/5/1 від 09.06.2017 з датою оплати 16.06.2017 оплачений Споживачем 22.06.2017 сумі 1827,62 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 22.06.2017 тобто з простроченням у 6 (шість) днів, за які нараховано пені в розмірі 7,51 грн.; - рахунок №40/1157/6/1/П2 від 23.06.2017 з датою оплати 25.05.2017 не оплачений Споживачем.

Згідно п. 2 Додатку №10 до Договору Споживач здійснює оплату на наступний розрахунковий період (попередню оплату), тому строк прострочення платежу розраховується до 30.06.2017 року. При цьому в розрахунковому періоді червня 2017 року Споживач звертається з заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на червень 2017 року з датою видачі рахунку 23 червня 2017 року та терміном оплати по рахунку 25 травня 2017 року, при цьому строк оплати планового платежу залишається незмінним (встановленим п. 2 Додатку №10 до Договору). Кількість днів прострочки складає 36 (тридцять шість) днів, за які нараховано пеню в розмірі 11 743,06 грн.; - рахунок №40/1157/6/1 від 04.07.2017 з датою оплати 11.07.2017 оплачений Споживачем частково: · 07.07.2017 сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 07.07.2017; · 18.07.2017 сумі 50 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 18.07.2017, тобто з простроченням у 7 (сім) днів, за які нараховано пені в розмірі 1227,12 грн.; · 24.07.2017 сумі 50 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 24.07.2017, тобто з простроченням у 6 (шість) днів, за які нараховано пені в розмірі 846,34 грн.; · 03.08.2017 сумі 90 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 03.08.2017, тобто з простроченням у 10 (десять) днів, за які нараховано пені в розмірі 1 068,10 грн. та повністю 04.08.2017 сумі 65 942,24 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 04.08.2017, тобто з простроченням у 1 (один) день, за які нараховано пені в розмірі 45,17 грн.; - рахунок №40/1157/7/1/П2 від 09.06.2017 з датою оплати 26.06.2017 не оплачений Споживачем. Строк оплати по рахунку 10.07.2017, так як є додаткова угода щодо розірвання договору. Кількість днів прострочки складає 14 (чотирнадцять) днів, за які нараховано пені в розмірі 8 782,20 грн.

Крім того, між Споживачем та Товариством був укладений Додаток №5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» до Договору, який є його невід`ємною частиною.

На підставі Додатку №5 до Договору у червні 2017 Споживачу були надані послуги з перетікань реактивної електричної енергії та отриманий рахунок на їх оплату №40/1157/6/1 від 04.07.2017.

Позивач вказує, що Споживач не виконав свої зобов`язання в частині своєчасної оплати вказаного рахунку, в результаті чого Постачальником були нараховані штрафні санкції, а саме: пеня 19,72 грн., 3% річних 2,27 грн., разом 21,99 грн. Так: - рахунок №40/1157/6/1 від 04.07.2017 з датою оплати 11.07.2017 оплачений Споживачем 04.08.2017 сумі 1199,34 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 04.08.2017 тобто з простроченням у 24 (двадцять чотири) днів, за які нараховано пені в розмірі 19,72 грн.

Також, позивач стверджує, що рахунки на оплату пені та 3% річних, суми яких були включені в рахунки за послуги з перетікань реактивної електричної енергії №40/1157/5/1 від 09.06.2017, №40/1157/6/1 від 04.07.2017, №40/1157/7/1 від 31.07.2017 отримані Споживачем, але своєчасно не оплачені.

Додатковою угодою від 10.07.2017 до договору про постачання електричної енергії №40/1157 від 08.06.2017 року, Договір був розірваний в частині постачання електричної енергії, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної оплати, Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ ОКЕАН" 28612,17 грн. заборгованості, яка складається з 25 579,07 грн. пені та 3 011,11 грн. 3 % річних за несвоєчасно оплачені послуги з постачання активної електричної енергії та пені 19,72 грн., 3% річних 2,27 грн. за несвоєчасно оплачені послуги з перетікань реактивної електричної енергії.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пп. 1 - 2, 5 п. 5.5.5. гл. 5 р. ІІ ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено статтею 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином недобросовісні дії Відповідача та порушення і неналежне виконання ним умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар призвели до порушення прав та інтересів Позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Як встановлено судом, 08.06.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ ОКЕАН" укладено договір про постачання електричної енергії №40/1157.

Споживачем порушено умови Договору щодо зобов`язання в частині своєчасної оплати рахунків, у зв`язку з чим Товариством нараховано штрафні санкції в загальній сумі 28 590,18 грн., з яких 25 579,07 грн. пені та 3 011,11 грн. 3 % річних.

Крім того, між Споживачем та Товариством був укладений Додаток №5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» до Договору, який є його невід`ємною частиною.

На підставі Додатку №5 до Договору у червні 2017 Споживачу були надані послуги з перетікань реактивної електричної енергії та отриманий рахунок на їх оплату №40/1157/6/1 від 04.07.2017.

Споживач не виконав свої зобов`язання в частині своєчасної оплати вказаного рахунку, в результаті чого Постачальником були нараховані штрафні санкції, а саме: пеня 19,72 грн., 3% річних 2,27 грн., разом 21,99 грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.2.1. Договору та п. 7 Додатку №10 до Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; - 3% річних з простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, на думку суду, здійснений належним чином тому, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі в сумі стягнення 28612,17 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕРФ ОКЕАН (вул. Генерала Петрова, буд. 2, кв. 19, м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл., 65080, код 38457972) на користь Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40, Миколаїв, 54017, код 23399393) заборгованість в розмірі 28 612,17 грн., з яких 25 598,79 грн. пені та 3013,38 грн. 3% річних за порушення строків оплати по Договору №40/1157 від 08.06.2017 та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов