Ухвала від 24.06.2025 по справі 925/1387/22

УХВАЛА

24 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1387/22(925/852/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Таунсенд"

представник позивача -Костенко В.В., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

представник відповідача -Куценко О.В., адвокат, за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) клопотання

Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

в межах розгляду касаційної скарги

Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 26.11.2024

у складі судді: Боровик С.С.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.04.2025

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О., - головуючий, Отрюха Б.В.,

Остапенка О.М.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Таунсенд"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Еволюшн",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енсіс",

про стягнення 1 400 000,00 грн.

в межах провадження у справі № 925/1387/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Таунсенд"

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.06.2023, зокрема, відкрито провадження у справі № 925/1387/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Таунсенд" (далі - ТОВ "Корпорація Таунсенд", позивач, боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою господарського суду Черкаської області від 23.01.2024 у справі №925/1387/22 ТОВ "Корпорація Таунсенд" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. ТОВ "Корпорація Таунсенд" 22.06.2023 звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), в якому просило стягнути сплачені лізингові платежі в рахунок сплати вартості об`єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4К 16057ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 1 400 000,00 грн.

4. Позовна заява ТОВ "Корпорація Таунсенд" мотивована тим, що:

4.1. 01.07.2016 між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Корпорація Таунсенд" було укладено Договір фінансового лізингу № 4К16057ЛИ (далі - Договір), на виконання умов якого банк на підставі Акту прийому-передачі майна №1 передало, а ТОВ "Корпорація Таунсенд" прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до Договору;

4.2. 31.05.2017 ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало ТОВ "Корпорація Таунсенд" повідомлення № 1/3-67102 про розірвання Договору з 15.06.2017 в односторонньому порядку з ініціативи банку на підставі пп.8.2.3 п.8.2 розділу 8 Договору у зв`язку з простроченням ТОВ "Корпорація Таунсенд" сплати більше ніж на 30 днів заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном, переданим в лізинг. Також, ПАТ КБ "ПриватБанк" у вказаному повідомленні було заявлено вимогу про сплату заборгованості та повернення майна за договором;

4.3. 15.06.2017 ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Корпорація Таунсенд" підписали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого ТОВ "Корпорація Таунсенд", як лізингоодержувач, відповідно до пп. 6.2.4 п.6.2 та п.8.3 договору, передав ПАТ КБ "ПриватБанк", а останній прийняв на праві власності нерухоме майно - предмет лізингу за Договором загальною вартістю 289 645 381,00 грн.;

4.4. рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.07.2019 у справі №925/1322/18 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк", стягнуто з ТОВ "Корпорація Таунсенд" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 12 106 846,68 грн., з яких 11 673 002,01 грн. - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 433 844,67 грн пені., а також 100 000,00 грн. витрат зі сплати судового збору;

4.5. 18.01.2023 ТОВ "Корпорація Таунсенд" звернулося до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 18-01-2023/1 щодо припинення зустрічних однорідних зобов`язань на суму 2 657 297,44 грн., яка мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" був боржником ТОВ "Корпорація Таунсенд" на цей розмір грошових коштів, які були сплачені лізингоодержувачем за Договором фінансового лізингу № 4К16057ЛИ від 01.07.2016 в якості викупної вартості майна. Разом з тим, відповідь на зазначену заяву про залік зустрічних однорідних вимог АТ КБ "ПриватБанк" не надавало;

4.6. ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.04.2023 у справі №925/1322/18 ТОВ "Корпорація Таунсенд" Демішкевичу А.О. було відмовлено повністю у задоволені заяви від 14.02.2023 № 14-02-2023/2 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню;

4.7. враховуючи, що ТОВ "Корпорація Таунсенд" на виконання Договору було сплачено лише два перші лізингові платежі, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу, саме частину від цієї суми коштів в розмірі 1 400 000,00 грн. позивач просить стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" в порядку повернення попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) після розірвання Договору і повернення предмета лізингу лізингодавцю.

5. Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 у справі №925/1387/22 (925/852/23), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025, позов задоволено повністю;

5.1. стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Корпорація Таунсенд" 1 400 000,00 грн. боргу з повернення лізингових платежів, сплачених в рахунок оплати вартості об`єкта лізингу за Договором фінансового лізингу № 4К16057ЛИ від 01.07.2016 та 21 000,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

6. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 1 400 000,00 грн. боргу з повернення лізингових платежів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами Договору не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов Договору.

7. Врахувавши факт розірвання Договору та повернення об`єкта лізингу лізингодавцю - АТ КБ "ПриватБанк", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача на підставі частини другої статті 693 ЦК України виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок вартості об`єкта лізингу.

8. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі № 925/1387/22 (925/852/23), АТ КБ "ПриватБанк" 01.05.2025 звернулось з касаційною скаргою, в якій скаржник просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ТОВ "Корпорація Таунсенд" до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів - відмовити у повному обсязі.

9. АТ КБ "ПриватБанк" посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, а саме:

9.1. Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 щодо застосування статті 601 ЦК України; від 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21) щодо застосування статті 64 КУзПБ та статті 601 ЦК України; у постанові від 09.07.2020 у справі № 5015/118/11 щодо застосування частини п`ятої статті 64 КУзПБ;

9.2. Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц щодо застосування пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/1387/22 (925/852/23) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 датою проведення судового засідання за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" визначено 24.06.2025.

12. 16.06.2025 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ТОВ "Корпорація Таунсенд" - адвоката Костенко В.В. надійшла заява про проведення судових засідань у справі № 925/1387/22 (925/852/23) в режимі відеоконференції.

13. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Корпорація Таунсенд" адвоката Костенко В.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

14. 23.06.2025 до Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшло клопотання щодо передачі справи № 925/1387/22 (925/852/23) на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему, у зв`язку з чим така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

15. Заявник вказує на те, що в цій справі наявні як кількісні показники: судами розглядаються (розглядалися) більше ніж 28 судових справ (і можуть бути відкриті провадження по ще невизначеній кількості спорів), де було застосовано до лізингових правовідносин частину другу статті 693 ЦК України як імперативну норму;

15.1. так і якісні показники: відсутність в Законі України "Про фінансовий лізинг", що діяв до 13.06.2021 (на відміну від чинного Закону України "Про фінансовий лізинг") прямої норми, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу; відсутність сталої судової практики й суперечливість наявної практики Верховного Суду (про що зазначено вище),

15.2. які надають можливість зробити висновок, що справа № 924/113/23 (908/2907/23) містить виключну правову проблему й потребує передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо правових наслідків розірвання Договорів фінансового лізингу й повернення майна лізингодавцю в частині оплати лізингових платежів як покупної вартості лізингового майна.

16. Колегія суддів Касаційного господарського суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідне клопотання, вислухавши уповноважених представників сторін, за результатами перевірки матеріалів касаційної скарги дійшла до висновку про необхідність передачі справи № 925/1387/22 (925/852/23) на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки справа містить виключну правову проблему, така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, і в наявній судовій практиці наявна правова проблема остаточного вирішення не знайшла.

17. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних у справі правовідносин) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

18. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 526, 629 ЦК України).

19. Невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зокрема, сплати неустойки (штрафу, пені) тощо (статті 549, 610, 611 ЦК України).

20. При цьому, в силу частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

21. Відповідно до положень статей 598, 601 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

22. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення повністю або частково одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

23. Законодавство не передбачає спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

24. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог може відбуватися, зокрема, на підставі одностороннього правочину, оформленого заявою однієї зі сторін.

25. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за наявності таких умов:

зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні;

однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

26. Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають умовам.

27. Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

28. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов`язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов`язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

29. Такі висновки узгоджуються, зокрема, із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21), від 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/156/21) та від 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21).

30. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 31.05.2017 АТ КБ "ПриватБанк" надіслало ТОВ "Корпорація Таунсенд" повідомлення №Э.Upr 1/3-67102 про розірвання Договору з 15.06.2017 в односторонньому порядку з ініціативи банку на підставі пп. 8.2.3 п.8.2 розділу 8 Договору у зв`язку з простроченням ТОВ "Корпорація Таунсенд" сплати більше ніж на 30 днів заборгованості з відсоткової винагороди за користування майном, переданим в лізинг.

31. АТ КБ "ПриватБанк" у зазначеному повідомленні було заявлено вимогу про сплату заборгованості та повернення майна за договором.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що наслідком подання зазначеного повідомлення стало повернення 15.06.2017 на підставі акта прийому-передачі майна відповідного майна лізингодавцю.

33. Крім того рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.07.2019 у справі №9 25/1322/18 задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк", стягнуто з ТОВ "Корпорація Таунсенд" на користь АТ КБ "ПриватБанк" 12 106 846,68 грн., з яких 11 673 002,01 грн. - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 433 844,67 грн. пені, а також 100 000,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

34. Разом з тим, 18.01.2023 ТОВ "Корпорація Таунсенд" звернулося до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про залік зустрічних однорідних вимог № 18-01-2023/1 щодо припинення зустрічних однорідних зобов`язань на суму 2 657 297,44 грн., яка мотивована тим, що АТ КБ "ПриватБанк" був боржником ТОВ "Корпорація Таунсенд" на цей розмір грошових коштів, які були сплачені лізингоодержувачем за Договором фінансового лізингу № 4К16057ЛИ від 01.07.2016 в якості викупної вартості майна.

35. Відповідь на зазначену заяву про залік зустрічних однорідних вимог АТ КБ "ПриватБанк" не надавало.

36. Предметом позову у цій справі є повернення частини вартості предмета лізингу в розмірі 1 400 000 00 грн., які позивач просить стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" в порядку повернення попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України після розірвання Договору і повернення предмета лізингу лізингодавцю.

37. Отже, в цьому випадку виникла ситуація, за якої лізингодавець повернув майно, стягнув заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, а лізингоодержувач, з огляду правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21), від 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/156/21) та від 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21), фактично здійснив залік однорідних зустрічних вимог.

38. В контексті зазначеного постало питання: чи є можливим повернення частини вартості предмета лізингу в розмірі 1 400 000,00 грн., які фактично вже були зараховані як зустрічні однорідні вимоги на підставі статті 601 ЦК України, з огляду на наявність обставин повернення майна, яке перебувало у лізингу, лізингодавцю?

39. Так, з огляду на наявність обставин повернення майна лізингодавцю, у позивача виникло право на повернення сплаченої частини вартості предмета лізингу.

40. При цьому, аналіз судової практики свідчить про те, що господарські суди мають різний підхід при визначенні юридичних наслідків для лізингових платежів в частині викупної вартості майна у разі розірвання договору (за умови правомірних дій лізингодавця), в тому числі при існуванні договірного врегулювання цього питання.

41. Так, у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 сформовано правову позицію щодо застосування частини другої статті 693 ЦК України в контексті безумовного права лізингоодержувача на повернення сплачених лізингових платежів у формі викупної вартості в разі розірвання договору фінансового лізингу.

42. Зокрема, Верховний Суд у зазначеній справі дійшов таких висновків:

41.1. є правомірним посилання на положення частини другої статті 693 ЦК України як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна у разі розірвання договору фінансового лізингу;

41.2. умови договору лізингу щодо неповернення сплачених лізингових платежів не застосовуються в контексті встановлених обставин справи, коли предмет лізингу вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю.

43. Надалі 15.06.2021 Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/5726/19, предметом якої було стягнення лізингових платежів при розірванні договору зроблено наступний висновок: лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому, для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

44. Верховний Суд ухвалив постанови від 19.09.2023 у справі № 905/1065/22 та від 01.02.2024 у справі № 913/175/23, де позивачем є АТ КБ "ПриватБанк", а предметом позову є повернення предметів лізингу та стягнення лізингових платежів, в тому числі в частині викупної вартості майна.

45. У перелічених справах Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольняючи частково касаційні скарги АТ КБ "ПриватБанк" дійшов висновку про те, що:

(1) лізингодавець має право на стягнення лізингових платежів (в тому числі в частині викупної вартості) до моменту розірвання договору фінансового лізингу відповідно до умов договору із одночасним правом вимагати повернення предмету лізингу;

(2) для оцінки можливості одночасно вимагати повернення предмету лізингу та вимагати відшкодування вартості предмету лізингу - слід оцінювати умови договору та структуру лізингових платежів на предмет врегулювання сторонами порядку стягнення лізингових платежів у разі розірвання договору;

(3) застосовується принцип обов`язковості договору, яким врегульовано право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача сплати лізингових платежів (включаючи викупну вартість) до моменту розірвання договору у разі розірвання договору.

46. Зазначені позиції Верховного Суду загалом стосуються спільного питання - юридичної долі лізингових платежів в частині викупної вартості майна у разі розірвання договору фінансового лізингу на вимогу лізингодавця за умови існуючого договірного регулювання цього.

47. Однак, різні підходи полягають у тому, що з однієї сторони, у судовій практиці Верховного Суду зазначено про можливість лізингодавця стягувати лізингові платежі у формі викупної вартості по дату розірвання договору при наявності відповідного договірного врегулювання із одночасним правом на повернення предмету лізингу, а з іншої сторони про те, що у разі розірвання договору фінансового лізингу сплачена викупна вартість має бути повернута лізингоодержувачу незалежно від наявного договірного врегулювання.

48. Розуміння наведених висновків створює ситуацію в якій лізингодавець, у разі розірвання договору лізингу на його вимогу:

(1) має право вимагати від лізиногоодержувача сплати лізингових платежів у формі викупної вартості майна за умови договірного врегулювання цього,

а також, враховуючи частину другу статті 693 ЦК України, одночасно

(2) повинен повернути отримані кошти лізингоодержувачу,

що є взаємовиключним за своєю суттю.

49. Наявність таких взаємовиключних підходів свідчить про наявність проблеми щодо визначення суб`єкта права вимоги лізингових платежів у формі викупної вартості майна у разі розірвання відповідного договору та створює неоднозначне розуміння юридичної долі цих платежів через призму одночасної можливості договірного врегулювання цього питання та імперативність положень частини другої статті 693 ЦК України.

50. Визнання за лізингоодержувачем права на повернення сум викупної вартості майна у випадку розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця, може мати негативні наслідки, оскільки безоплатне використання предмету лізингу покладатиме витрати виключно на лізингодавця, оскільки внаслідок експлуатації предмета лізингу його вартість, як правило, внаслідок амортизації та зносу, зменшується.

51. Тому виникає питання щодо можливості застосування частини другої статті 693 ЦК України, тобто загальної норми, яка міститься в Главі 54 Купівля-продаж та визначає порядок здійснення попередньої оплати товару, до правовідносин, передбачених положеннями § 6 Лізинг Глави 58 НАЙМ (ОРЕНДА) в частині повернення лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем платежів як відшкодування вартості майна (предмету лізингу) у разі розірвання договору.

52. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що чинними на дату укладення Договору фінансового лізингу нормами Закону України "Про фінансовий лізинг", Цивільного кодексу України та умовами Договору фінансового лізингу не передбачено повернення лізингодавцем отриманих ним за Договором лізингових платежів.

53. Водночас, чинні на дату укладення Договору фінансового лізингу норми Закону України "Про фінансовий лізинг" не містили прямої вказівки про те, що сплачені лізингові платежі не підлягають поверненню.

54. При цьому, згідно з чинною на сьогодні частиною сьомою статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" (від 04.02.2021 № 1201-IX, чинного з 13.06.2021) лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

55. За участю АТ КБ "ПриватБанк" господарськими судами розглядаються (розглянуті) 28 подібних справ: 925/1387/22 (925/852/23), 904/4871/22 (904/2141/23), 907/257/23 (907/929/23), 908/1139/23 (908/2009/23), 908/2212/23 (910/9192/23), 908/2212/23 (908/3143/23), 917/1100/23 (910/8920/23), 927/896/23 (910/7583/23), 904/3472/23 (910/9239/23), 920/692/23 (910/8611/23), 925/233/23 (925/750/23), 917/822/23 (917/1768/23), 916/887/23 (916/2996/23), 925/322/23 (925/875/23), 925/313/23 (925/898/23), 905/221/23 (905/917/23), 916/803/23 (916/2849/23), 905/532/23 (904/5009/23), 904/2990/23 (910/7677/23), 924/113/23 (908/2907/23), 905/532/23 (904/1550/25), 916/803/23 (916/176/25), 905/221/23 (905/126/25), 917/822/23 (917/1961/24), 925/233/23(925/359/25), 920/692/23 (920/219/25), 904/3472/23 (904/1292/25), 927/896/23 (927/1193/24).

56. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

57. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

58. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі; відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

59. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про існування виключної правової проблеми у застосуванні норми права у подібних правовідносинах.

60. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права, а передбаченим процесуально-правовим способом є передача відповідної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

61. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

62. За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла до висновку про необхідність на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передачі справи № 925/1387/22 (925/852/23) разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 234, 235, 302 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

УХВАЛИВ:

1. Справу № 925/1387/22 (925/852/23) разом із касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський