Постанова від 02.07.2025 по справі 910/22269/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/22269/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного виконавця Жданович Вікторії Михайлівни

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 (суддя Бондарчук В.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 (головуючий - суддя Пантелієнко В.О., Козир Т.П., Остапенко О.М.)

за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни (далі - приватний виконавець) від 05.09.2024

про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником

у справі № 910/22269/15

за позовом Громадської спілки "Український музичний альянс" (далі - ГС "Український музичний альянс"; позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (далі - ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані"; відповідач)

про виплату відрахувань (відсотків)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог

Об`єднання підприємств "Український музичний альянс", правонаступником якого є ГС "Український музичний альянс", звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" про стягнення відрахувань (відсотків) у розмірі 442 865,39 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі №910/22269/15 позовну заяву ГС "Український музичний альянс" задоволено, стягнуто з ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" на користь ГС "Український музичний альянс" 8 763 095,91 грн - відрахувань (відсотків), 131 446,44 грн - судового збору, 33 864,76 грн - витрат на проведення судової експертизи та експертного дослідження, а також вирішено повернути ГС "Український музичний альянс" із Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 262,96 грн, сплачений платіжним дорученням від 02.12.2015 №340.

17.11.2020 на виконання вказаного рішення господарський суд міста Києва видав накази.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі №910/22269/15 скасовано; позов ГС "Український музичний альянс" залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/22269/15 було залишено без змін.

Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівни від 05.09.2024 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/22269/15 відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу приватного виконавця залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.12.2024 - без змін.

Суди попередніх інстанцій виснували, що нормами чинного законодавства визначено окремий порядок повернення грошових коштів з Державного бюджету України, в якому фактично Головне управління Казначейства виступає як розпорядник коштів, а не боржник, а тому відсутні підстави визначені статтею 336 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для задоволення заяви приватного виконавця про звернення стягнення на кошти у розмірі 346 511,21 грн на рахунках, що належать Головному управлінню Державної казначейської служби України.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

Приватний виконавець звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 910/22269/15, а заяву приватного виконавця задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій частин першої та одинадцятої статті 336 ГПК України, частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження".

За твердженням скаржника, існує невизначеність законодавчого регулювання щодо застосування норми статті 336 ГПК України саме в частині наявності чи відсутності підстав для звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в органах Державної казначейської служби України, щодо визначення органу Державної казначейської служби України особою, яка має заборгованість перед боржником у виконавчому провадженні.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники спору не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2024 задоволено заяву ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" про поворот виконання рішення суду у справі №910/22269/15.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.07.2024 у справі №910/2886/20 постановив повернути із Державного бюджету України на користь ГС "Український музичний альянс" судовий збір у сумі 346 511,21 грн.

05.09.2024 через систему "Електронний суд" приватним виконавцем подано заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/22269/15.

В обґрунтування поданої заяви від 05.09.2024 приватний виконавець посилається на те, що на виконання ухвали від 08.07.2024 про поворот виконання рішення суду у справі №910/22269/15 шляхом стягнення із ГС "Український музичний альянс" на користь ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" сплачених грошових коштів у розмірі 8 928 407,11 грн, у тому числі: 8 763 095,91 грн - відрахувань (відсотків), 131 446,44 грн - судового збору, 33 864,76 грн - витрат на проведення судової експертизи та експертного дослідження відкрито виконавче провадження НОМЕР_1. Здійснюючи виконавчі дії, зокрема, перевірку майнового стану боржника, приватним виконавцем встановлено, що задовольнити вимоги стягувача у повному обсязі за рахунок звернення стягнення на кошти та майно боржника є неможливим у зв`язку із відсутністю такого майна та грошових коштів. Разом із тим, оскільки Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.07.2024 у справі №910/2886/20 постановив повернути із Державного бюджету України на користь ГС "Український музичний альянс" судовий збір у сумі 346 511,21 грн, сплачений в межах справи №910/2886/20, приватний виконавець просить суд звернути стягнення на ці грошові кошти, повернення (перерахування) яких здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 якими у задоволенні заяви приватного виконавця від 05.09.2024 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/22269/15 було відмовлено.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Питання звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку регулюється статтею 336 ГПК України. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Також необхідно зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже у разі повернення коштів судового збору з державного бюджету - боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів на виконання рішень суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється органом Казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку (у редакції чинній на момент звернення із заявою від 05.09.2024) унормовано, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Абзацом 7 пункту 5 Порядку №787 (у редакції чинній на момент звернення із заявою від 05.09.2024) передбачено, що у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства, Казначейства (у разі сплати судового збору в іноземній валюті) подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Частиною 4 даної статті визначено, що на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України. Основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. (пункти 1,3 Положення).

Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80)).

Водночас, грошові кошти не можуть примусово стягуватись з державного органу. Кожне міністерство, інший державний орган покликані виконувати державні функції, покладені на них відповідно до законодавства; саме з цією метою здійснюється їх фінансування. Примусове стягнення коштів з головного управління казначейства чи іншого державного органу може призвести до неможливості виконання ними покладених на них функцій, а відтак до розбалансування державної влади (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 902/21/21).

З огляду на визначення нормами чинного законодавства окремого порядку повернення грошових коштів з Державного бюджету України, в якому фактично Головне управління Казначейства виступає в якості розпорядника коштів, а не боржника суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість звернення стягнення на кошти які знаходяться на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та задоволення заяви приватного виконавця.

Враховуючи наведене вище Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги, оскільки доводи скаржника в цій частині зводяться лише до вільного трактування останнім висновків суду у означених ним судових рішеннях.

Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України", згідно з яким пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

За наведених вище обставин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження і підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з додержанням норм процесуального права, а отже підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

За подання приватним виконавцем касаційної скарги на судові рішення, які ухвалені в межах вирішення питання щодо про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам судовий збір не сплачується, а відтак і не покладається.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного виконавця Жданович Вікторії Михайлівни залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 910/22269/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос