Рішення від 03.07.2025 по справі 145/451/25

Справа № 145/451/25

Провадження № 2/145/523/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2025 р. селище Тиврів

Тиврівський районнийсуд Вінницькоїобласті вскладі: головуючого судді Патраманського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Кушко А.О.

представника позивача Покоєвича А.О. (в режимі відеоконференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бейзими Ізяславського району Хмельницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

в інтересах якої діє адвокат Покоєвич Артем Олексійович

до

Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області місцезнаходження: вул. Тиверська, буд. 40, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326201

про визнання права на право власності на нерухоме майно (земельну ділянку) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2025 до Тиврівського районного суду Вінницької області через свого представника адвоката Покоєвича Артема Олексійовича звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкова справа заведена Тиврівською державною нотаріальною конторою 23.11.2006 року за №41173617. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно - земельна ділянка площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, яка була надана у власність померлій ОСОБА_2 при проведенні розпаювання КСП «Мир» згідно Розпорядження Голови Тиврівської РДА № 511 від 25.11.2005 року.

Про існування вказаної земельної ділянки стало відомо при проведенні ремонтних робіт у будинку, який за життя належав ОСОБА_2 , оскільки було знайдено Сертифікат про право на земельну частку (пай) серія ВН № 0113884 від 22 липня 1997 року, за яким ОСОБА_2 , на підставі рішення Тиврівської районної державної адміністрації від 27 червня 1997 року за № 181-Р, надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мир», розміром 3,54 га.

Звернувшись до Новоміського старостинського округу Вінницького району Вінницької області з заявою щодо належності померлій ОСОБА_2 , як члену КСП «Мир», земельної ділянки, було отримано Довідку Новоміського старостинського округу Вінницького району Вінницької області від 26 квітня 2023 року за № 179, з якої стало відомо, що земельна ділянка площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, при проведенні розпаювання КСП «Мир» дійсно була надана у власність члену даного КСП ОСОБА_2 (Розпорядження Голови Тиврівської РДА № 511 від 25.11.2005 року).

На підтвердження факту про те, що громадянці ОСОБА_2 на території Новоміської сільської ради належить право на земельну ділянку (пай) додається Витяг з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №160/14-25, від 18.03.2025.

Окрім того, у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначається що власником земельної ділянки площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018 зазначено Тиврівська селищна рада, код ЄДРПОУ: 04326201.

Окрім даної Довідки Новоміського старостинського округу Вінницького району Вінницької області від 26 квітня 2023 року за № 179 та Сертифікату про право на земельну частку (пай) серія ВН № 0113884 від 22 липня 1997 року, інших документів, що підтверджують власність ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, вона не має.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 має намір успадкувати майно після смерті її матері ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців її права на вищезазначені земельні ділянки, крім ОСОБА_1 , немає.

Додатково повідомляє, що відповідно до відомостей з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 18.03.2025 року № 160/14-25 ОСОБА_2 на території Новоміської сільської ради належить право на земельну частку (пай) згідно Розпорядження Тиврівської РДА № 511 від 25.11.2005 року «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Новоміській сільській раді (ТОВ «Мир» с. Красне)».

Позивач не мала змоги раніше звернутись за оформленням права власності на земельну ділянку, оскільки не було відомо про наявність спадкового майна - земельної ділянки площею 2.4059 га. кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, яка була надана у власність померлій ОСОБА_2 , при проведенні розпаювання КСП «Мир» згідно Розпорядження Голови Тиврівської РДА № 511 від 25.11.2005 року. Наразі позивач має намір оформити право власності на вищезазначену земельну ділянку.

02 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Тиврівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою від 27.09.2023 року за № 706/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вінницького (колишнього Тиврівського) району. Вінницької області, після смерті її матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Підставою для відмови стала відсутність документів, які б підтвердити право власності спадкодавиці на вище вказану земельну ділянку, зокрема, витягу про реєстрацію права власності за вище вказану земельну ділянку за спадкодавицею ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звертається з даною позовною заявою до суду про визнання права на спадкове нерухоме майно (земельну ділянку - пай) площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вінницького (колишнього Тиврівського) району, Вінницької області після смерті своєї матері - ОСОБА_2 .

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи та призначено підготовче судове засідання на 20.05.2025.

Відповідач у встановлені судом строки правом подання відзиву не скористався.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.07.2025.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в судовому засіданні представлений представником.

Представник позивача, адвокат Покоєвич А.О., позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві, на підставі поданих позивачем та витребуваних судом доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Представником відповідача подано до суду заяву, відповідно до якої останній просить судовий розгляд проводити за відсутності представника відповідача, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниця Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та паспорта серії НОМЕР_4 (а.с. 4, 6).

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 , подавши 23.11.2006 заяву про прийняття спадщини до Тиврівської державної нотаріальної контори. ОСОБА_3 відмовився від спадщини на користь ОСОБА_1 ОСОБА_4 спадщину не прийняв і не претендує на неї (а.с. 41, 47-зворот, 48)

Згідно з повідомлення Тиврівської державної нотаріальної контори № 348/01-16 від 23.05.2025 в Тиврівській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 505/2006, щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 39-54).

Розпорядженням Тиврівської РДА Вінницької області від 25.11.2005 № 511 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки членам ТОВ «Мир» с.Красне, передати безоплатно власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель спільної власності членам ТОВ «Мир» с. Красне, на земельні частки (паї) померлих власників сертифікатів державні акти на право власності на земельні ділянки виготовляти після нотаріального оформлення спадщини (а.с. 11).

Згідно додатку № 1 до розпорядження Тиврівської РДА Вінницької області від 25.11.2005 № 511 у списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки по Новоміській сільській раді Тиврівського району, під № 17 значиться ОСОБА_2 , № паю - 18, площа ділянки - 2,4059 га (а.с. 11 зворот).

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області гр. ОСОБА_2 на території Новоміської сільської ради належить право на земельну частку (пай) площею 2,4059 га, № паю - 18. Згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 19.04.2011 розробленого ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, площа 2,4059 га, цільове призначення 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 16).

Відповідно до довідки Новоміського старостинського окуругу Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області №179 від 26.04.2023 земельна ділянка площею 2,4059 га, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018 при проведенні розпаювання КСП "Мир" дійсно була надана у власність члену даного КСП Колосовській К.І. (Розпорядження Голови Тиврівської РДА №511 від 25.11.2005). На даний час вказана земельна ділянка, згідно рішення 11 сесії 7 скликання № 81 Новоміської сільської ради, перебуває в користуванні ТОВ "Красне Агроінвест" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.15).

Згідно консультаційного висновку № ІК-17 про оціночну вартість об`єкта нерухомості №23-06-4/62 від 18.04.2025 оціночна вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, площею 2,4059 га - 199124,31 грн. (а.с. 28).

Надаючи правову оцінку дослідженим доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності наявних у справі доказів у їх сукупності, застосовуючи до встановлених правовідносин норми матеріального і процесуального права, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статей 76 - 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями статей 78 - 80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України).

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішуються питання, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.

Згідно п. 2 Указу Президента № 720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 вересня 2003 року право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. До вручення КСП державного акта на право колективної власності на землю, власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

У постанові ВС у справі № 181/257/19 від 29.09.2021 року зазначено «оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності».

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю в момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272, ч. 1 ст. 1273, ч. 2 ст. 1274 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи наведені норми, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають , зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» № 3993-IX від 08.10.2024 внесено зміни до частини 4 ст. 13 Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» до 01.01.2028 року продовжено строк оформлення невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була членом КСП «Мир». За життя їй було виділено земельну частку (пай) розміром 3,54, ум. кад. гектари на території Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0524584400:01:001:0018, площа 2,4059 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, подавши у встановлений законом строк заяву нотаріусу про прийняття спадщини, та, відповідно до положень ЦК України, ч. 1 ст. 1 Закону України«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в порядку спадкування за законом має право на земельну частку (пай), яку було виділено її матері.

Отже, з огляду на вищенаведені положення право особи на земельну частку (пай) є непорушним та підлягає захисту, у зв`язку з чим вимоги позивачки про визнання за нею права на земельну частку (пай), розташовану на території Новоміської сільської ради Вінницького району Вінницької області, є обґрунтованими.

Таким чином, дослідивши наявні у справи докази, враховуючи позицію відповідача про визнання позовних вимог, а також неможливість оформлення права на земельну частку (пай) в нотаріальному порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту невизнаних прав позивачки та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує те, що спір у даній справі виник не з вини відповідача, а Тиврівська селищна рада набула статусу відповідача в силу вимог закону. У зв`язку з цим судові витрати слід залишити за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тиврівськоїселищної радипро визнанняправа нанерухоме майно(земельнуділянку)в порядкуспадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0524584400:01:001:0018, площею 2,4059 га, цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новоміської сільської ради Вінницького (Тиврівського) району Вінницької області, яка була передана у власність померлій ОСОБА_2 при проведенні розпаювання КСП "Мир" згідно Розпорядження голови Тиврівської РДА від 25.11.2005 № 511.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 липня 2025 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Бейзими Ізяславського району Хмельницької області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вулиця Тиверська, 40, селище Тиврів Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326201

Суддя Патраманський І. І.