Постанова від 24.06.2025 по справі 160/15065/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 р.Справа № 160/15065/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д., повний текст якого складено 27.02.2025 р.) по справі № 160/15065/24

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури , Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації , Дніпропетровської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЗКМ»</a>, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АРГЕТ ГРУПП»

про анулювання дозволу,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересахДепартаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації,Дніпропетровської обласної державної адміністраціїзвернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАСС ПЛЮС», (згідно із протоколом позачергових загальних виборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАСС ПЛЮС» № 1/2025 від 25.01.2025 р., прийнято рішення про зміну назви на Товариство з обмеженою відповідальністю «УЗКМ»</a> (в подальшому ТОВ «УЗКМ»)), в якому просив: анулювати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 17.09.2020 р. № 1221000000-138, виданий відповідачу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, Конституції України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач та третя особа подали до суду апеляційної інстанції письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аргет Групп» укладено договір № 113 від 15.05.2020 р., умовами якого передбачено виконання ТОВ «Аргет Групп» розробки інвентаризації та обґрунтовуючи матеріалів на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел підприємства та одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Аргет Групп» складено звіт по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел ТОВ «УЗКМ».

09.09.2020 р. ТОВ «УЗКМ» звернулося до Департаменту екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

За результатами розгляду вищевказаної заяви та доданих до неї документів, Дніпропетровською обласною державною адміністрацією за підписом заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації 17.09.2020 р. позивачу видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1221000000-138.

Дніпропетровською обласною прокуратурою встановлено, що відповідно до наданих на адресу Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації документів доданих до заяви позивача інструментальні вимірювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ТОВ «УЗКМ», розташованих по вул. Яблунева, 187-А у м. Верхньодніпровськ здійснювались працівником ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» О.О.Бобровською, а відповідно до інформації, з ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», підприємство не уповноважувало Бобровську О.О. на проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел.

Крім того, листом Адвокатського об`єднання «ДЕ - ФАКТО» б/н від 19.10.2023 р. повідомлено процесуальному керівнику в кримінальному провадженні прокурору Спеціалізованої екологічної прокуратури, що з ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», підприємство не уповноважувало Бобровську О.О. на проведення вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел ТОВ «УЗКМ».

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (в редакції чинній станом на 10.06.2024 р. на час звернення позивача до суду з цим позовом.), дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що видача, відмова у видачі, анулювання дозволу на викиди та призупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання регламентовано Законом України «Про охорону атмосферного повітря», який є спеціальним у спірних правовідносинах і застосовується судом в редакції, чинній станом на 10.06.2024 р., на час звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із ч. ч. 1, 6, 7 ст. 11-1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», видача (відмова у видачі) дозволу на викиди здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг протягом двадцяти робочих днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для його видачі, безоплатно відповідно доЗакону України"Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Подання суб`єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою) заяви про одержання (анулювання) дозволу на викиди, а також видача (відмова у видачі, анулювання) такого дозволу на викиди здійснюються в паперовій та/або електронній формах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища анулює дозвіл на викиди з таких підстав: скасування центральним (територіальним) органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, висновку щодо можливості видачі дозволу; наявність звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу на викиди; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; видача нового дозволу на викиди - з моменту видачі такого дозволу на викиди.

Анулювання дозволу на викиди може бути застосовано як санкцію до фізичних та юридичних осіб, а також юридичних осіб, які знаходяться під контролем таких фізичних або юридичних осіб, відповідно доЗакону України«Про санкції».

Призупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання повністю або частково за рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснюється з таких підстав: встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу на викиди та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; провадження суб`єктом господарювання певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано дозвіл на викиди, з порушенням вимог законодавства, щодо яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, було раніше видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для цього (ч. 9 ст. 11-1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що анулювання дозволу на викиди можливо лише за наявності вичерпного переліку підстав, які не підлягають розширеному трактуванню, а в разі встановлення факту надання в заяві про видачу дозволу на викиди та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації застосовується призупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання повністю або частково за рішенням суду, яке набрало законної сили, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов про анулювання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 17.09.2020 р. № 1221000000-138, виданого ТОВ «УЗКМ», подано, оскільки відповідачем для отримання цього дозволу до дозвільного органу в документах надана недостовірна інформація.

Проте, відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», встановлення факту надання в заяві про видачу документу дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації може бути лише підставою для призупинення господарської діяльності суб`єкта госопдарювання та не може бути підставою для анулювання дозволу на викиди.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки в ст. 11-1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не передбачена можливість анулювання дозволу на викиди, у зв`язку з наданням недостовірних відомостей.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 р. по справі № 160/15065/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 02.07.2025 року