Ухвала від 23.06.2025 по справі 752/26057/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3670/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 752/26057/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року, -

за участю:

представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.12.2024 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_10 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_11 та накладено арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову із забороною розпорядження та відчуження на:

- приміщення загальною площею 55,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763337480000, право власності зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- приміщення загальною площею 49,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763345680000, право власності зареєстроване за ОСОБА_8 ;

- приміщення загальною площею 27 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2756419780000, право власності зареєстроване за ОСОБА_7 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.12.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання представника цивільного позивача.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 24.04.2025 року, а подана апеляційна скарга 28.04.2025 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.

Власники майна при укладенні угод на нерухоме майно, діяли у порядку та відповідно до вимог законодавства, яким врегульовано порядок набуття права власності на нерухоме майно, мали на меті використання його для власних потреб та вони є добросовісними набувачами майна.

На час розгляду клопотання про накладення арешту, органом досудового розслідування жодній особі не пред`явлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за подіями, зазначеними заявником про кримінальне правопорушення.

В судове засідання представник ОСОБА_9 та прокурор не з`явилися, на адресу Київського апеляційного суду представник ОСОБА_9 та прокурор направили клопотання про розгляд апеляційної скарги без їх участі.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумний строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності сторін, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000001272 від 06.11.2024 року.

06.12.2024 року представник цивільного позивача ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_10 звернулася з клопотанням до Голосіївського районного суду міста Києва про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12024100000001272 від 06.11.2024 року.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.12.2024 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_10 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_11 та накладено арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову із забороною розпорядження та відчуження на:

- приміщення загальною площею 55,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763337480000, право власності зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- приміщення загальною площею 49,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763345680000, право власності зареєстроване за ОСОБА_8 ;

- приміщення загальною площею 27 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2756419780000, право власності зареєстроване за ОСОБА_7 .

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обгрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону представник цивільного позивача та слідчий суддя не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як слідчому судді, так і апеляційному суду цивільним позивачем чи його представником не надано будь яких доказів на підтвердження існування наведених вище, визначених законом обставин.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, жодній особі не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, власники майна навіть не зазначені як відповідачі у цивільному позові, який заявлено до ОСОБА_12 і ТОВ «Компанія «Елегантбуд»», вони лише вказані як треті особи, а тому за рахунок їх майна не можливе відшкодування шкоди в кримінальному провадженні.

Вказані обставини свідчать про порушення вимог ч. 6 ст. 170 КПК України, і в свою чергу унеможливлюють забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Наявність цивільного позову у даному кримінальному провадженні не є достатньою підставою для накладення арешту.

Таким чином, існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання представника цивільного позивача за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання адвоката ОСОБА_10 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_11 та накладено арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову із забороною розпорядження та відчуження на:

- приміщення загальною площею 55,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763337480000, право власності зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- приміщення загальною площею 49,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763345680000, право власності зареєстроване за ОСОБА_8 ;

- приміщення загальною площею 27 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2756419780000, право власності зареєстроване за ОСОБА_7 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10 в інтересах цивільного позивача ОСОБА_11 про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову із забороною розпорядження та відчуження на:

- приміщення загальною площею 55,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763337480000, право власності зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- приміщення загальною площею 49,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2763345680000, право власності зареєстроване за ОСОБА_8 ;

- приміщення загальною площею 27 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2756419780000, право власності зареєстроване за ОСОБА_7 , - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3