Постанова від 18.06.2025 по справі 601/993/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/993/24Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/578/25 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представника Тернопільської обласної прокуратури - Куліковської Л.Б., ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сідорова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кременецької міської ради, Кременецької районної державної адміністрації (Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області) на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 березня 2025 року, ухвалене суддею Мочальською В.М. у цивільній справі №601/993/24 за позовом Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кременецької міської ради, Кременецької районної державної адміністрації (Кременецької районної військової адміністрації) до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та зобов`язання її повернути,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Кременецька окружна прокуратури в інтересах держави в особі Кременецької міської ради, Кременецької районної державної адміністрації (Кременецької районної військової адміністрації) звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 14,77 га, яка знаходиться на території Кременецької територіальної громади Тернопільської області, укладений 27 лютого 2002 року між Кременецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , а також зобов`язати відповідача повернути у володіння та користування Кременецької міської ради вказану земельну ділянку.

Вказує, що передана в оренду земельна ділянка розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення - гідрологічного заказника «Малобережецький». Згідно умов вказаного договору оренди мета використання ОСОБА_1 земельної ділянки - для рибництва.

Підстави, з яких договір оренди, на думку позивача, має бути розірваний:

1. Неналежне виконання орендарем ОСОБА_1 зобов`язань щодо сплати орендної плати він систематично не сплачував орендну плату в повному обсязі та своєчасно, внаслідок чого бюджет територіальної громади впродовж тривалого часу не наповнюється надходженнями у вигляді орендної плати, що відповідно до п.д ч.1 ст. 141 ЗК України, ч.3 ст. 31 Закону України Про оренду землі є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди;

2. Договір оренди суперечить вимогам Водного Кодексу України та Закону України Про природно-заповідний фонд, а саме:

- відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору) право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства, однак укладений з ОСОБА_1 договір оренди не погоджений у зазначеному порядку;

- згідно п.2 договору оренди земель водного фонду земельна ділянка надана ОСОБА_1 для ведення рибництва, однак така мета суперечить вимогам Закону України Про природно-заповідний фонд України, ч.1 ст. 14 Закону України Про аквакультуру, ст. 51 Водного кодексу України, яка забороняє передачу у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водних обєктів, що розташовані в межах територій та обєктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України.

Рішенням Кременецькогорайонного судуТернопільської областівід 24березня 2025року в позові відмовлено.

В апеляційнійскарзі Тернопільськаобласна прокуратура просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки орендована земельна ділянка розташована в межах гідрологічного заказника, який належить до природно-заповідного фонду України,тому використання її для рибництва суперечить положенням Водного кодексу України, Закону України «Про аквакультуру» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Крім цього, ОСОБА_1 систематично порушував умови договору, зокрема щодо своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору відповідно до закону. Також посилається на доводи, які є аналогічними доводам, наведеним у позовній заяві.

У відзивіпредставник ОСОБА_1 -адвокат СідоровВ.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказує, що на момент підписання Договору оренди законодавство не містило заборони передавати водні об`єкти в межах природно-заповідного фонду в оренду для рибництва. Такі обмеження з`явилися лише з 2013 року, а отже, не можуть мати зворотної дії. Про зміну статусу земельної ділянки як заказника орендар належно повідомлений не був, а тому діяв добросовісно і не порушував договірних умов. Орендна плата сплачувалася відповідно до Податкового кодексу України після отримання податкових повідомлень-рішень. Податковий борг у ОСОБА_1 відсутній, а затримка в одній оплаті зумовлена лише тим, що повідомлення було отримано з запізненням.

Заслухавши пояснення представника Тернопільської обласної прокуратури Куліковської Л.Б., яка підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника адвоката Сідорова В.М., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

1. Щодо договору оренди земельної ділянки та його умов.

Рішенням Великобережецької сільської ради №125 від 27 червня 2001 року «Про передачу земель водного фонду» погоджено надання в користування на умовах оренди землями водного фонду в загальній кількості 14,77 га в тому числі: під водним плесом 11,94 га, під гідротехнічними спорудами - 0,31 га, під гідротехнічними спорудами 2,52 га з метою рибництва в урочищі «Канада» ОСОБА_1 строком на 25 років.

На підставі вищевказаного рішення 27 лютого 2002 року між Великобережецькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 14,77 га на території Великобережецької сільської ради в урочищі «Канада», в тому числі: площа водного плеса 11,94 га, площа під гідротехнічними спорудами - 0,31 га, площа під гідротехнічними спорудами 2,52 га. Договір зареєстровано приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. 27 лютого 2002 року в Реєстрі за №751. Також, договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №1 від 27 лютого 2002 року.

У відповідності до п. 1 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 14,77 га, в тому числі: площа водного плеса 11,94 га, площа під гідротехнічними спорудами - 0,31 га, площа під гідротехнічними спорудами 2,52 га.

Відповідно до п. 2 договору визначено, що договір укладений на 25 років для рибництва. Зміна цільового призначення об`єкта оренди не дозволяється. Категорія земельної ділянки землі водного фонду.

Пунктом 5 договору передбачено, що орендна плата нараховується в розмірі 117,16 гривень у рік і перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця один раз в рік до 15 листопада.

Ціна договору за 25 років становить 2929 гривень. Розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї сторони на підставі змін цін та тарифів діючого законодавства, або за взаємною згодою сторін.

Пунктами 9, 15 договору передбачено, що зміна, припинення та розірвання договору може відбутися у разі: зміни умов договору за взаємною згодою сторін та згідно діючого на момент зміни законодавства. Договір припиняється у випадку закінчення строку договору, банкрутства орендаря. Одностороння відмова від цього договору не допускається. Договір може бути розірвано за згодою сторін.

За неповне або несвоєчасне виконання своїх зобов`язань, порушення умов договору в строки і у розмірах згідно до п. 8 договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Рішенням Кременецького районного суду від 31 грудня 2005 року задоволено позов прокурора Кременецького району в інтересах держави до ОСОБА_1 , Великобережецької сільської ради Кременецького району та внесено зміни в договір оренди земель водного фонду, укладений 27 лютого 2002 року між Великобережецькою сільською радою та ОСОБА_1 , вказавши в якості орендодавця Кременецьку районну державну адміністрацію.

На виконання вказаного судового рішення 03 квітня 2006 року між Кременецькою РДА та ОСОБА_1 укладено правочин про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 27 лютого 2002 року в частині зміни орендодавця. Даний правочин зареєстровано приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Михайловою Г.В. 03 квітня 2006 року в Реєстрі за №1014.

Згідно з даним правочином внесено зміни до договору оренди земельної ділянки водного фонду від 27 лютого 2002 року та визначено орендодавцем земельної ділянки водного фонду Кременецьку районну державну адміністрацію.

3 грудня 2012 року між Кременецькою РДА та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди земель водного фонду від 03 квітня 2006 року ВСО №459340.

Згідно з п.1, 2, 3 даної угоди розмір орендної плати за користування землями водного фонду загальною площею 14,77 га вноситься у грошовій формі в розмірі 2215,50 грн. в рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки землі.

Орендна плата згідно договору становить 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та сплачується щомісяця у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем податкового (звітного місяця) в сумі 184,63 грн. Додаткова Угода набирає юридичної сили з моменту підписання.

4 січня 2011 року між Кременецькою РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди водного об`єкта (ставка), а саме водного об`єкта площею водного дзеркала 11,94 га, який знаходиться на території колишньої Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області. Договір укладено строком на 16 років, що діє з 04 січня 2011 року до 27 лютого 2027 року.

Відповідно до п.7 розділу Х Договору ця угода є додатком до договору оренди земель водного фонду від 3 квітня 2006 року.

Як передбачено у розділі ІV Договору, орендна плата за користування об`єктом обчислюється з площі водного дзеркала з розрахунку 30 грн. за 1 га, всього 358,20 грн в рік, орендна плата перераховується до державного бюджету щороку.

Розмір орендної плати переглядається відповідно до договору оренди земель водного фонду.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2,0% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На час укладення договору та внесення до нього змін кадастровий номер земельної ділянки не був присвоєний.

У 2020 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 10.07 для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Великобережецької сільської ради Кременецького району, загальною площею 14, 7725 га.

11.12.2020 року земельній ділянці водного фонду площею 14, 7725 га, яка знаходиться в оренді ОСОБА_1 , присвоєно кадастровий номер 6123481400:01:001:1138, що підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області 310-19-0.63-3554/2-23 від 11.10.2023 року.

2.Щодо погодження договору оренди земельної ділянки з державними органами охорони навколишнього середовища та водного господарства.

Укладений 4 січня 2011 року між Кременецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договір оренди водного обєкта ставка площею водного дзеркала 11,94 га, що розташований на території Великобережецької сільської ради Кременецького району, який є додатком до договору оренди земель водного фонду від 3 квітня 2006 року ВСО №459341, погоджений Лановецьким міжрайонним управлінням водного господарства Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству Тернопільводгосп, а також Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області, з прикладенням відтиску печаток цих установ на примірнику договору з вказівкою погоджено.

Згідно з інформацією Сектору Держводагенства у Вінницькій області (далі Сектор) №1040/вн/21-23 від 11 жовтня 2023 року, Держводагенство та його територіальні органи відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, погоджують договори оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, паспорти водних об`єктів та видають дозволи на спеціальне водопостачання. Від Великобережецької сільської ради до сектора у Тернопільській області Держводагенства договір оренди водного об`єкта, укладений із ОСОБА_1 , на погодження не надходив.

3. Щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 27 лютого 2002 року.

Докази несплати ОСОБА_1 орендної плати на рахунок Великобережецької сільської ради до 2020 року відсутні.

З 2020 року орендна плата сплачувалась на рахунок Кременецької міської ради, так як відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Тернопільської області» територія Великобережецької сільської ради віднесена до Кременецької міської територіальної громади із адміністративним центром у місті Кременець.

Відповідно до п. 1.2 рішення 2-ої сесії VIIІ скликання Кременецької міської ради №12 від 11 грудня 2020 року «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання, що увійшли до складу Кременецької міської територіальної громади» розпочато процедуру реорганізації Великобережецької сільської ради (ЄДРПОУ 04395627), шляхом приєднання до Кременецької міської ради (ЄДРПОУ 04058338).

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків, в тому числі Великобережецької сільської ради є Кременецька міська рада.

У 2020 році ОСОБА_1 сплатив 4 203, 26 грн. орендної плати.

У 2021 році на рахунок Кременецької міської ради платником ОСОБА_1 сплачено 4 203, 26 грн. орендної плати.

Протягом 2022 року орендна плата ОСОБА_1 за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6123481400:01:001:1138 не була сплачена.

Як вбачається з листа Кременецької міської ради від 11.09.2023 року №1895/02-25, адресованого Кременецькій окружній прокуратурі, станом на 01.08.2023 року заборгованість ОСОБА_1 по орендній платі відсутня. Нарахування орендної плати за 2022-2023 роки проведено органами ДПС 07.09.2023 року.

14 грудня 2023 року на рахунок Кременецької міської ради платником ОСОБА_1 сплачено 9 942 грн. орендної плати за 2022 та 2023 роки.

Станом на 15.02.2024 року податковий борг до місцевого бюджету щодо внесення ОСОБА_1 орендної плати згідно договору оренди земельної ділянки відсутній.

Наведені обставини підтверджуються листами Кременецької міської ради від 15.12.2023 року №2724/02-25, від 26.02.20245 року №531/02-25, адресованим керівнику Кременецької окружної прокуратури.

4.Щодо знаходженняспірної земельноїділянки,переданої воренду,на територіїприродно-заповідногофонду України.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №189 від 30 серпня 1990 року Про впорядкування мережі природно-заповідного фонду місцевого значення в області створено гідрологічний заказник місцевого значення Малобережецький гідрологічний заказник.

Згідно з поземельною книгою на земельну ділянку із кадастровим номером 6123481400:01:001:1138 внесено відомості про обмеження у використання земельної ділянки. Зокрема, зазначено, що земельна ділянка відноситься до гідрологічного заказника «Малобережецький».

Відповідно до інформації Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації №05.1/1978 від 08 грудня 2023 року земельна ділянка із кадастровим номером 6123481400:01:001:1138 розташована у межах гідрологічного заказника місцевого значення «Малобережецький» площею 59,5 га, оголошеного рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30 серпня 1990 року №189 «Про впорядкування мережі природно-заповідного фонду місцевого значення в області» та належить до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка із кадастровим номером 6123481400:01:001:1138 площею 14,7725 га є власністю територіальної громади Великобережецької сільської ради, Код ЄДРПОУ:04395627. Державну реєстрацію здійснено 21 грудня 2020 року. Дана земельна ділянка надана в оренду для рибогосподарських потреб ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 27 лютого 2002 року строком на 25 років. Дата закінчення дії 27 лютого 2027 року.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка із кадастровим номером 612348400:01:001:1138 відноситься до земель водного фонду. Цільове призначення земельної ділянки - для рибогосподарських потреб. На дану земельну ділянку внесено відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки. Зокрема, вид обмеження заказники. Суб`єктом речового права на дану земельну ділянку зазначено гідрологічний заказник місцевого значення «Малобережецький».

14 квітня 2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області видано Охоронне зобовязання №09-45, згідно якого вказане управління передає ОСОБА_1 під охорону територію площею 14,77 га, надану йому в користування згідно з договором оренди земельної ділянки від 27 лютого 2002 року, яка входить до складу Малобережецького гідрологічного заказника місцевого значення площею 59, 5 га.

Згідно вказаного Охоронного зобовязання, ОСОБА_1 бере під охорону частину гідрологічного заказника місцевого значення Малобережецький площею 14,77 га і зобовязується зберігати її та дотримуватися екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі ст. 40 Закону України про охорону навколишнього природного середовища, а також перенести межі заказника в натуру з встановленням необхідних державних охоронних знаків встановленого взірця та забезпечити їх непорушність, а також режим охорони та збереження заказника. До встановлення меж заказника в натурі його межі визначені відповідно до проекту створення. На території заказника забороняється проведення такої господарської діяльності, що суперечить цілям і завданням заказника, може привести до порушення природних звязків та ходу природних процесів, втрати наукової, пізнавальної, еколого-освітньої, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється, тощо. Відповідно до ст. 64 Закону України Про природно-заповідний фонд особи, винні у порушенні режиму охорони та збереження заказника, несуть відповідальність, встановлену законодавством.

Згідно пунктів 1.4, 2.1, 2.2, 3.1 Положення про гідрологічний заказник місцевого значення Великобережецький, затв. начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області у 2012 році, територія, що оголошена заказником, перебуває у віданні Великобережецької сільської ради Кременецького району (26, 5 га), ЗАТ Кременецький цукровий завод (18,0 га), громадянина ОСОБА_1 (15,0 га), котрі здійснюють на ній свою діяльність у відповідності до вимог Конституції України, чинного законодавства, цього Положення та інших нормативних документів, несуть відповідальність за належний стан і дотримання режиму території Заказника. Метою створення Заказника є збереження типового водно-болотного масиву для Західного лісостепу, що відіграє важливу роль у формуванні витоку р.Іква, є місцем зростання головним чином водної, прибережно-водної та лучно-болотної рослинності, серед яких є цінні види рослин, віднесені до Червоної книги України та до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення.

Основними завданнями заказника є:

збереження у природному стані водно-болотних угідь в заплаві р.Іква, які є регулятором водного режиму ріки і рівня грунтових вод прилеглих територій, місцем зростання типової водно-болотної рослинності для ОСОБА_2 , притулком і місцем відтворення багатьох видів водно-болотних тварин, нересту і розведення риби;

здійснення науково-дослідних робіт з метою розробки заходів щодо охорони та збереження водно-болотного масиву в заплаві р.Іква, їх раціональному використанню в умовах антропогенного впливу, що посилюється;

підтримання загального екологічного балансу в регіоні;

поширення екологічних знань серед населення, тощо.

На території Заказника забороняється господарська та інша діяльність, яка суперечить цілям і завданням Заказника, вимогам цього Положення, а також така, що не погоджена з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області в межах його повноважень, в тому числі промислове рибальство, за винятком випадків, передбачених п.3.2, підводне полювання, лов раків, заготівля живця та кормових організмів для акваріумного риборозведення.

Пунктом 3.2 Положення визначені дозволені види діяльності на території Заказника, в тому числі любительський лов риби, інших водних живих ресурсів, інші види використання природних ресурсів, що не заборонені Положенням про Заказник.

Докази щодо порушення ОСОБА_1 вимог Охоронного зобовязання №09-45 від 14.04.2011 року, Положення про гідрологічний заказник місцевого значення Великобережецький від 2012 року, здійснення ним фактичної діяльності, яка заборонена Положенням, суперечить цілям і завданням заказника, у матеріалах справи відсутні.

5.Щодо здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності аквакультури (рибництва) на земельній ділянці, переданій в оренду згідно договору від 27.02.2002 року.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебував на обліку у Кременецькій ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області з 18.08.2016 року по 04.01.2017 року, з вказаної дати діяльність припинена, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знятий з обліку.

Наведена обставина підтверджується листом ГУ ДПС у Тернопільській області від 19.12.2023 року №7311/5/19-00-24-02-05/27969 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.02.2019 року Державним агентством водних ресурсів України Казміруку В.С. видано дозвіл на спеціальне водокористування №502/11149д-19, фактичне місце водокористування ставок 11,94 га на території Великобережецької сільської ради Кременецького району, яким, серед іншого, зобовязано ОСОБА_1 щорічно не пізніше 1 лютого подавати звіти за формою №2ТП-водгосп (річна) Регіональному офісу водних ресурсів у Тернопільській області.

Як вбачається із звітів форми №2ТП-водгосп (річна) про використання води за 2020, 2021 роки, поданих ОСОБА_1 , вода на виробничі потреби за місцем здійснення діяльності ставок с.В.Бережці Кременецького району Тернопільської області, не використовувалась (показники 0,0 куб.м).

Як вбачається із звітності виробництва продукції аквакультури за 2021 та 2022 роки, поданої ОСОБА_1 до Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області (Тернопільський рибоохоронний патруль), останнім не здійснювалася діяльність щодо виробництва продукції аквакультури (в тому числі відсутнє ремонтно-маточне поголівя, не здійснювалося вирощування рибопосадкового матеріалу, вирощування та вилов товарної продукції, не здійснювалися витрати кормів та внесення добрив, відсутні економічні показники виробництва продукції аквакультури).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 651 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходив з того, що позивач не довів систематичного порушення відповідачем умов договору, оскільки заборгованість з орендної плати була погашена після отримання податкових повідомлень, до предявлення даного позову. Крім цього, позивач не довів передання земельної ділянки в оренду з порушенням вимог законодавства, чинного на момент укладення договору. Використання об`єкта не суперечить ст. 51 Водного кодексу України у редакції, чинній на час укладення договору, а фактичного здійснення відповідачем рибництва (аквакультури) позивач не довів.

Зміни у законодавстві, що внесені після укладення договору оренди, зокрема, до ст.51 Водного кодексу України, є підставою для внесення змін до договору оренди, а не для його розірвання. Сторони договору оренди ще не вчинили дій, спрямованих на приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Щодо порушення орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 12 Закону України Про оренду землі (тут і надалі в редакції чинній на момент укладення договору оренди) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: 1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 вказано, що сплата орендарем заборгованості з орендної плати має правове значення, якщо до моменту сплати заборгованості орендодавець звернувся з позовом про стягнення такої заборгованості. Водночас подальше погашення заборгованості - невчасно сплаченої орендної плати не спростовує факт несплати орендарем орендної плати та не впливає на можливість пред`явлення і задоволення судом позову про розірвання договору.

Як вбачається з наявних у справі доказів, в тому числі листів Кременецької міської ради №1817/02-25 від 4 вересня 2023 року, №1895/02-25 від 11 вересня 2023 року, №2724/02-25 від 15 грудня 2023 року, №531/02-25 від 26 лютого 2024 року, №800/02-25 від 20 березня 2024 року, станом на момент звернення з цим позовом до суду заборгованість за договорами оренди земельної ділянки т у ОСОБА_1 була відсутня.

Орендна плата сплачувалася після отримання податкових повідомлень-рішень, що відповідає встановленому порядку відповідно до чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України. Доказів наявності податкового боргу, несплати, або злісного ухилення від виконання фінансових зобов`язань відповідача позивачем не надано.

Також слід врахувати, що до подання цього позову (27 березня 2024 року) відповідач виконав усі фінансові зобов`язання перед орендодавцем у повному обсязі, заборгованості орендної плати станом на час подання позову не було.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки у звязку із систематичною несплатою орендних платежів.

Щодо доводівапеляційної скарги про те, що суд повинен був дослідити питання щодо строків сплати орендної плати, часу проведення таких платежів, надати оцінку доказам систематичності несплати орендних платежів, не враховано, що орендна плата повинна вноситися щомісячно, відповідачем допущено 22 випадки повної несплати щомісячних орендних платежів (12 місяців 2022 року та 10 місяців 2023 року) та та щодопосилання вапеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23, колегія суддів зазначає, що у вказаній постанові надано висновки щодо оцінки оплати заборгованості з орендної плати після предявлення позову про розірвання договору оренди землі. У даній справі обставини не є релевантними до справи №918/391/23, так як на момент предявлення позову у справі, що розглядається апеляційним судом, заборгованість з орендної плати була відсутня, а тому висновки у справі №918/391/23 не підлягають до застосування у даній справі. Заборгованість з орендної плати у минулих періодах, яка погашена до подання позову, не може бути підставою для розірвання договору оренди, так як на момент предявлення позову заборгованість відсутня.

Крім цього, колегія суддів враховує, що до моменту звернення з даним позовом договір був чинним більш як 20 років. Дані про несплату чи невчасну сплату, заборгованість зі сплати орендної плати до 2022 року відсутні. Протягом такого тривалого часу дії договору орендодавець не мав жодних претензій до орендаря щодо сплати орендної плати.

Наведене свідчить про належне виконання ОСОБА_1 умов договору оренди щодо сплати орендних платежів протягом тривалого часу строку дії договору.

Щодо виникнення певної затримки у сплаті орендної плати у 2022-2023 роках у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у 2022-2023 роках затримка по сплаті оренди виникла з поважних, незалежних від його волі причин - у звязку з проведенням адміністративної реформи, внаслідок якої Великобережецька громада увійшла до складу Кременецької міської ради, яка не надала йому вчасно повідомлень із реквізитами для сплати орендної плати. Після отримання такого повідомлення він негайно вніс орендну плату.

Наведені пояснення ОСОБА_1 підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

З врахуванням добросовісної поведінки орендаря щодо сплати орендної плати протягом 20 років, виникнення незначної затримки по сплаті орендної плати, яка була сплачена негайно після отримання реквізитів для сплати, відсутність будь-якої заборгованості по оплаті орендної плати станом на час подання позову, колегія суддів вважає, що за таких обставин розірвання договору оренди з підстав невчасної сплати декількох платежів орендної плати не відповідає визначеним ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність та розумність.

Щодо відсутності належних погоджень договору оренди від 27.02.2002 року.

Відповідно до ч.7 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції станом на 20.02.2002 року та 4 січня 2011 року) право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України в редакції станом на 20.02.2002 року, водокористування використання вод (водних обєктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних обєктів).

Предметом договору оренди від 27.02.2002 року є землі водного фонду.

4 січня 2011 року між Кременецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди водного обєкта ставка площею водного дзеркала 11,94 га, що розташований на території Великобережецької сільської ради Кременецького району.

У п.7 цього договору зазначено, що він є додатком до договору оренди земель водного фонду від 3 квітня 2006 року ВСО №459341.

З матеріалів справи вбачається, що договором оренди земель водного фонду від 3 квітня 2006 року ВСО №459341 є Правочин про внесення змін до договору оренди земель водного фонду, вчинений на виконання рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 31 грудня 2005 року (т.1, а.с.29).

Договір від 4 січня 2011 року погоджений Лановецьким міжрайонним управлінням водного господарства Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству Тернопільводгосп, а також Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області, з прикладенням відтиску печаток цих установ на примірнику договору з вказівкою погоджено.

Отже, питання погодження права водокористування на умовах оренди у встановленому законом порядку було вирішено 04.01. 2011 року.

Враховуючи, що станом на час розгляду цієї справи договір оренди водного обєкта укладений та погоджений у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди від 27.02.2002 року з тих підстав, що станом на 27.02.2002 року він не був погоджений державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Щодо інформації Сектору Держводагенства у Вінницькій області (далі Сектор) №1040/вн/21-23 від 11 жовтня 2023 року про те, що Держводагенство та його територіальні органи відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, погоджують договори оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, однак від Великобережецької сільської ради до сектора у Тернопільській області Держводагенства договір оренди водного об`єкта, укладений із ОСОБА_1 , на погодження не надходив, колегія суддів зазначає, що Державне агентство водних ресурсів України за даними сервісу Опендатбот було створене 10.02.2011 року, Положення про Державне агентство водних ресурсів України було затверджено постановою КМУ від 20 серпня 2014 року №393.

Отже, станом на 4 січня 2011 року договір оренди водного обєкта ставка площею водного дзеркала 11,94 га, що розташований на території Великобережецької сільської ради Кременецького району, погоджений у встановленому законом порядку уповноваженими на час його укладення органами та не потребував подальшого повторного погодження іншими органами, створеними після його укладення.

Щодо порушення вимог природохоронного законодавства, передання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду у межах обєкта природно-заповідного фонду з метою - для рибництва, що суперечить цілям і завданням заказника.

Позивач обґрунтовує необхідність розірвання договору оренди тим, що земельна ділянка та водний об`єкт, які передані ОСОБА_1 в оренду, знаходяться в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Малобережецький», що, на думку позивача, є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 51 Водного кодексу України, Закону України Про аквакультуру, який набрав чинності у 2013 році, які обмежують господарську діяльність у межах природно-заповідного фонду.

Згідно із ст. 3 Закону України Про природно-заповідний фонд України, до природно-заповідного фонду України належать, в тому числі, заказники місцевого значення. Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, гідрологічні та інші.

Отже, гідрологічний заказник місцевого значення Великобережецький належить до природно-заповідного фонду України та охороняється Законом України Про природно-заповідний фонд України.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про природно-заповідний фонд в редакції, що діяла на час укладення договору оренди від 27.02.2002 року, території та обєкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, освітньо виховних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин,їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та обєктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих обєктів.

Стаття 51 Водного кодексу України в редакції, що діяла станом на 27.02.2002 року, не регулювала питання щодо передачі в оренду земель водного фонду та водних обєктів, які розташовані в межах територій та обєктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд, та не містила жодних заборон щодо передачі таких обєктів в оренду.

18.09.2012 року було прийнято Закон України Про аквакультуру, який набрав чинності з 01.07.2013 року, відповідно до п.1 ст. 1 якого аквакультура (рибництво) сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування обєктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сількогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, тощо.

Відповідно до п.1 ст. 14 цього Закону, рибогосподарський водний обєкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Підпунктом д) пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про аквакультуру статтю 51 Водного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні обєкти, що розташовані в межах територій та обєктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи відсутність доказів фактичного здійснення відповідачем ОСОБА_1 протягом усього строку дії договору оренди господарської діяльності щодо рибництва, вірно зазначив про те, що зміна у 2013 році норм чинного законодавства є підставою для приведення договору оренди від 27.02.2002 року, зокрема умов п.2 цього договору для рибництва, у відповідність з нормами чинного законодавства, а не для його розірвання.

Доводів на спростування таких висновків суду апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів вважає, що сам факт розташування переданої в оренду земельної ділянки водного фонду в межах заказника та зазначена в договорі умова для рибництва не є безумовною підставою для розірвання договору оренди при обставинах, що встановлені у даній справі, оскільки не доведено фактичного використання земельної ділянки водного фонду в межах заказника орендарем для рибництва.

Навпаки, у справі наявні докази того, що ОСОБА_1 не здійснював господарську діяльність з рибництва, він не був зареєстрований як фізична особа-підприємець (окрім періоду з з 18.08.2016 року по 04.01.2017 року), як орендар земельної ділянки водного фонду подавав до уповноважених органів звіти, які свідчать про відсутність здійснення ним господарської діяльності з рибництва.

Жодного доказу фактичного здійснення ОСОБА_1 рибництва (аквакультури) протягом усього строку дії договору оренди (більше 22 років) матеріали справи не містять.

Крім цього, при видачі Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Охоронного зобовязання №09-45 від 14.04.2011 року ОСОБА_1 , вказаному управлінню було відомо про умови договору оренди від 27.02.2002 року, про що свідчить зміст Охоронного зобовязання.

Ні станом на дату видачі цього Охоронного зобовязання, ні в подальшому Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області не мало жодних зауважень до ОСОБА_1 щодо здійснення ним діяльності, яка суперечить вимогам Охоронного зобовязання, що свідчить про те, що фактично ОСОБА_1 такої господарської діяльності не здійснював.

Також станом на час затвердження начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області у 2012 році Положення про гідрологічний заказник місцевого значення Великобережецький було відомо про умови укладеного з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки водного фонду, що є частиною території гідрологічного заказника Малобережецький, що відображено у змісті Положення.

Затвердження вказаного Положення із внесенням до його змісту вказівки про перебування частини території заказника в оренді ОСОБА_1 свідчить про відсутність з боку останнього фактичного здійснення будь-якої діяльності, що суперечить меті створення і завданням заказника.

Матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення ОСОБА_1 на підставі договору оренди на земельній ділянці водного фонду, що є частиною території гідрологічного заказника Малобережецький, господарської чи іншої діяльності, яка суперечить вимогам Закону України Про природно-заповідний фонд, Положення про гідрологічний заказник місцевого значення Великобережецький.

З врахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що чинним законодавством не заборонено передачу спірної земельної ділянки в оренду, а лише обмежено мету використання заборонено використовувати для господарської діяльності з рибництва, тому наявність у змісті договору оренди від 27.02.2002 року формулювання мети оренди для рибництва (п.2) свідчить про наявність підстав для внесення змін до договору оренди щодо мети оренди та приведення його умов у відповідність із нормами чинного законодавства, а не для його розірвання.

Відомостей про те, що орендодавець не бажає та заперечує щодо внесення відповідних змін до договору, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційноїскарги про те, що наявні у матеріалах справи докази заява про надання дозволу на спеціальне водокористування від 30.01.2019 року, виданий ОСОБА_1 дозвіл на спеціальне водокористування, звітності форми 1А риба за 2021 та 2022 роки спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що він не здійснював діяльність з рибництва, колегія суддів оцінює критично та вважає, що такі докази не свідчать про фактичне здійснення відповідачем діяльності прісноводного рибництва.

Так, відповідно до ч.2 ст. 48, ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

У виданому ОСОБА_1 . Державним агентством водних ресурсів України Дозволі на спеціальне водокористування №502/11149д-19 від 14.02.2019 року зазначено КВЕД 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем і не був такою особою станом на 2019 рік, у заяві про видачу дозволу на спеціальне водокористування не зазначав про здійснення діяльності згідно КВЕД 03.22.

Звернення з такою заявою та отримання відповідного дозволу є необхідним в силу вимог чинного законодавства (Водного кодексу України), так як ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки водного фонду.

Подана ОСОБА_1 звітність форми №2ТП-водгосп (річна) свідчить про те, що господарська діяльність з рибництва ОСОБА_1 фактично не здійснювалася, так як у цій звітності зазначені нульові показники використання води на виробничі потреби.

Також подана ОСОБА_1 звітність форми 1А риба за 2021 та 2022 роки свідчить про те, що виробництво продукції аквакультури ОСОБА_1 не здійснювалося.

Отже, вказівка у виданому ОСОБА_1 . Державним агентством водних ресурсів України Дозволі на спеціальне водокористування №502/11149д-19 від 14.02.2019 року КВЕД 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура) є формальною, та не є доказом фактичного здійснення такої діяльності.

Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, які зазначені у позовній заяві та яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кременецької міської ради, Кременецької районної державної адміністрації (Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області) залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 2 липня 2025 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.