Постанова від 03.07.2025 по справі 910/13270/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2025 р. Справа№ 910/13270/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025

у справі №910/13270/24 (суддя - К.В. Полякова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України

про стягнення 159 474,01 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі відповідач, скаржник) про стягнення за договором про закупівлю від 18.09.2023 № ПЗ/НХ-23862/НЮ основного боргу в сумі 152550,72 грн., 0,1 процентів річних у сумі 107,95 грн., інфляційних втрат у сумі 6815,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач звертався до останнього з претензією від 12.09.2024 на суму 152 550,72 грн., що вручена відповідачу 23.09.2024 та 24.09.2024.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 по справі №910/13270/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" 152 550 грн. 72 коп. основного боргу, 107 грн. 95 коп. 0,1 процентів річних, 6 815 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 3028 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що платіжна інструкція від 27.12.2023 № 52 на суму 152550,72 грн. скріплена печаткою відповідача та відправлена до казначейства 27.12.2023 о 20:01:50 год., отримана казначейством 27.12.2023 о 20:02:00 год. та відхилена казначейством 30.12.2023 о 00:37:42 із приміткою повернення коштів відповідно до статей 3, 23, 57 Бюджетного кодексу України.

Отже, направлення відповідачем платіжної інструкції від 27.12.2023 № 52 на суму 152 550,72 грн. до казначейства здійснено 27.12.2023 о 20:01:50 год., тобто після завершення прийняття електронних документів клієнтів через систему дистанційного обслуговування Клієнт казначейства - Казначейство.

Відтак, саме на відповідача покладається відповідальність за не надходження позивачу грошових коштів у сумі 152 550,72 грн. унаслідок відхилення платежу Державною казначейською службою України.

При цьому, доказів об`єктивної неможливості своєчасно сформувати та направити до казначейства платіжну інструкцію на суму 152550,72 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 107,95 грн. 0,1 процентів річних та 6815,34 грн. інфляційних втрат.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13270/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрізолторг" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13270/24 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрізолторг 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Додаткове рішення мотивоване тим, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги заперечення відповідача, конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 15 000, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятими рішеннями, Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 по справі №910/13270/24 та ухвалити нове рішення по справі яким в позові відмовити в повному обсязі. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 по справі №910/13270/24 повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрізолторг на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця судові витрати в розмірі 4 542, 01 грн. сплачені відповідачем за подання апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник наголошував, що оплата заявки на суму 152 550,72 грн. не відбулась не з вини АТ Укрзалізниця, яке діяло добросовісно та зробило від себе все належне - було сформовано та направлено необхідні документи на оплату до органів Державної казначейської служби України, а по причині повернення коштів з казначейського рахунку АТ Укрзалізниця до державного бюджету.

Отже відповідач діяв добросовісно, сформував необхідні для оплати документи та направив їх в органи державного казначейства, однак оплата з незалежних від нього причин проведена не була, що підтверджує добросовісність дій відповідача та його наміри виконати взяті на себе по Договору зобов?язання.

В аналогічній справі №910/11650/24 за позовом ТОВ КЕМ Південь до акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції постановою від 16.01.2025 повністю відмовив у задоволенні позовних вимог.

Також скаржник зазначає, що подані представником позивача документи не містять детального розрахунку витрат на правову допомогу, є значно завищеними, не відповідають ринковим цінам та не можуть заявлятися до відшкодування у вказаних розмірах. При визначенні суми відшкодування суд виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення

03.03.2025 через через систему Електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги на рішення і додаткове рішення, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення - залишити без змін.

Доводи позивача у відзиві стосовно заперечень проти апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції зводяться до того, що:

- направлення відповідачем платіжної інструкції від 27.12.2023 №52 на суму 152550,72 грн. до казначейства здійснено 27.12.2023 о 20:01:50 год., тобто після завершення прийняття електронних документів клієнтів через систему дистанційного обслуговування Клієнт казначейства - Казначейство;

- саме на відповідача покладається відповідальність за не надходження позивачу грошових коштів у сумі 152 550,72 грн. унаслідок відхилення платежу Державною казначейською службою України;

- посилання в апеляційній скарзі на положення договору щодо відсутності вини відповідача через відсутність коштів на рахунку, відкритому в казначействі, також є безпідставними, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів та встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що кошти на виконання зобов`язань відповідача були наявні на рахунку, проте платіж не було проведено виключно у зв`язку з тим, що відповідач ініціював його проведення після завершення прийняття електронних документів клієнтів через систему дистанційного обслуговування Клієнт казначейства - Казначейство.

При цьому скаржником не наведено жодного аргументу щодо неможливості направлення платіжної інструкції до казначейства починаючи з 18.11.2024, тобто до закінчення календарного року скаржник мав фактично півтора місяця на виконання свого обов`язку щодо оплати отриманого товару. Проте жодних активних дій не вчиняв. Хоча кошти на таку оплату весь цей час перебували в розпорядженні скаржника. Наведене спростовує твердження скаржника та посилання його на положення договору щодо відсутності вини останнього у зв`язку з відсутністю фінансування. Скаржником не надано до справи доказів відсутності фінансування у спірних правовідносинах. З наявних у справі доказів вбачається, що скаржник своєчасно не вчинив дій щодо використання таких коштів на оплату отриманого від позивача товару. Наведене вказує на наявність вини скаржника. А тому положення договору, на які останні посилається в апеляційній скарзі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову у справі №910/11650/24 та повну ідентичність вказаної справи з даною вважаємо за необхідне зазначити наступне:

в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

вказана скаржником постанова суду апеляційної інстанції та викладені в ній висновки в силу вказаної норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- у справі №910/11650/24 спірні правовідносини виникли з договору підряду (виконання робіт з реконструкції споруд), в той час як у даній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням скаржником договору поставки - неcплати за отриманий від позивача своєчасно та в повному обсязі товар.

Доводи позивача у відзиві стосовно заперечень проти апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції зводяться до того, що:

- скаржник в якості підстав для скасування додаткового рішення посилається на те, що враховуючи наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до викладення норм чинного законодавства та судової практики наявні беззаперечні підстави для зменшення суми судових витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- при цьому дана частина апеляційної скарги є тотожною доводам скаржника, наведеним ним в суді першої інстанції при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу позивача. При цьому судом першої інстанції доводи скаржника було враховано та зменшено заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу з 20 000,00 грн. до 15 000,00 грн. Інших доводів скаржником не наведено, тому вважаємо апеляційну скаргу в цій частині безпідставною та необґрунтованою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 витребувано матеріали справи №910/13270/24 з Господарського суду міста Києва, які надійшли до суду 20.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 20.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13270/24, вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, що 18.09.2023 між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено договір закупівлю № ПЗ/НХ-23862/НЮ, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар для завершення робіт по проекту Реконструкція споруд залізниці з електрифікації дільниці Васильків - Васильків II регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця в Київській області (Завершення робіт), далі Товар, відповідно то специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього договору.

Найменування Товару - обмежувач перенапруги. Кількість, асортимент, марка, рік заготовлення, та виробник Товару зазначаються в Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору (пункти 1.2., 1.3 договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем. Місце поставки Товару - Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове або інший підрозділ Покупця вказаний в рознарядці на поставку Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару.

Відповідно до пункту 4.6. договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі товару або видаткової накладної.

У пункті 6.1. договору вказано, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Ціна Товару включає вартість Товару, тари (упаковки), а також інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору.

Пунктом 6.3 договору (у редакції додаткової угоди від 02.10.2023 № 1) визначено, що загальна ціна договору становить 254251,20 грн., крім того ПДВ 20% 50850,24 грн., усього з ПДВ 305101,44 грн.

Згідно з пунктом 7.1. договору Покупець здійснює фінансування будь-яких витрат, передбачених цим Договором, лише за наявності відповідних бюджетних фінансувань. Усі видатки Покупця за цим Договором здійснюються виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених у Законі України Про Державний бюджет України на 2023 рік за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до пункту 7.4. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться після отримання Покупцем бюджетних призначень відповідно до ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України, на 45й робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію Товару.

Як зазначено в пункті 7.10 договору бюджетні зобов`язання за договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Покупця, оплата за Товар здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Покупцем бюджетного фінансування на рахунок відкритий у Державній казначейській службі України, а в разі зміни бюджетного фінансування Покупець повідомляє про це Постачальника. Факт надходження грошових коштів на рахунок Покупця відкритий у Державній казначейській службі України є моментом настання строку виконання зобов`язань за даним Договором, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаного сторонами акту прийому-передачі товару/видаткової накладної.

Згідно з пунктом 7.11 договору ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок Покупця відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати Товарів за цим Договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, Сторони визнають обставиною що має місце не з вини Покупця.

Фінансування Послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів (пункт 7.12 договору).

Відповідно до пункту 9.10 договору в разі затримки бюджетного фінансування, зменшення бюджетних асигнувань, неприйняття органами державної влади рішень або невчинення дій, необхідних для здійснення оплати, передбаченої цим Договором (або прийняття відповідних рішень чи вчинення дій із затримкою), прийняття органами державної влади рішень, які унеможливлюють виконання Покупцем своїх зобов`язань за цим Договором, Покупець звільняється від сплати Постачальнику штрафних санкцій, відшкодування збитків та відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Із матеріалів справи слідує, що за фактом поставки товару за договором сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб видаткову накладну від 02.11.2023 № 1065 та акт прийому-передачі товару на суму 152 550,72 грн. із ПДВ.

У зв`язку з цим, позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02.11.2023 № 4 на суму 152550,72 грн., у тому числі 25425,12 грн. ПДВ, шо підтверджується квитанцією від 17.11.2023 року.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач звертався до останнього з претензією від 12.09.2024 на суму 152550,72 грн., що вручена відповідачу 23.09.2024 та 24.09.2024 року.

У свою чергу, відповідачем долучено до матеріалів справи заявку на оплату від 26.12.2023 № 1028158 на суму 152550,72 грн. за договором від 18.09.2023 № ПЗ/НХ-23862/НЮ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось колегією суддів вище, що 18.09.2023 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір закупівлю № ПЗ/НХ-23862/НЮ, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю Товар для завершення робіт по проекту Реконструкція споруд залізниці з електрифікації дільниці Васильків - Васильків II регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця в Київській області (Завершення робіт), далі Товар, відповідно то специфікації № 1 (Додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього договору.

Найменування Товару - обмежувач перенапруги. Кількість, асортимент, марка, рік заготовлення, та виробник Товару зазначаються в Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору (пункти 1.2., 1.3 договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання Товару. Строк поставки Товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем. Місце поставки Товару - Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове або інший підрозділ Покупця вказаний в рознарядці на поставку Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з дати поставки Товару.

Відповідно до пункту 4.6. договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

У пункті 6.1. договору вказано, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Ціна Товару включає вартість Товару, тари (упаковки), а також інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору.

Пунктом 6.3 договору (у редакції додаткової угоди від 02.10.2023 № 1) визначено, що загальна ціна договору становить 254 251,20 грн., крім того ПДВ 20% 50 850,24 грн., усього з ПДВ 305 101,44 грн.

Згідно з пунктом 7.1. договору Покупець здійснює фінансування будь-яких витрат, передбачених цим Договором, лише за наявності відповідних бюджетних фінансувань. Усі видатки Покупця за цим Договором здійснюються виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених у Законі України Про Державний бюджет України на 2023 рік за бюджетною програмою КЕКВ: 3210 - капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до пункту 7.4. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться після отримання Покупцем бюджетних призначень відповідно до ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України, на 45й робочий день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію Товару.

Як зазначено в пункті 7.10 договору бюджетні зобов`язання за договором виникають у разі наявності та в межах виділених бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Покупця, оплата за Товар здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Покупцем бюджетного фінансування на рахунок відкритий у Державній казначейській службі України, а в разі зміни бюджетного фінансування Покупець повідомляє про це Постачальника. Факт надходження грошових коштів на рахунок Покупця відкритий у Державній казначейській службі України є моментом настання строку виконання зобов`язань за даним Договором, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаного сторонами акту прийому-передачі товару/видаткової накладної.

Згідно з пунктом 7.11 договору ненадходження коштів з державного та/або місцевого бюджету на рахунок Покупця відкритий в Державній казначейській службі України, для оплати Товарів за цим Договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, Сторони визнають обставиною що має місце не з вини Покупця.

Фінансування Послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів (пункт 7.12 договору).

Відповідно до пункту 9.10 договору в разі затримки бюджетного фінансування, зменшення бюджетних асигнувань, неприйняття органами державної влади рішень або невчинення дій, необхідних для здійснення оплати, передбаченої цим Договором (або прийняття відповідних рішень чи вчинення дій із затримкою), прийняття органами державної влади рішень, які унеможливлюють виконання Покупцем своїх зобов`язань за цим Договором, Покупець звільняється від сплати Постачальнику штрафних санкцій, відшкодування збитків та відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Із матеріалів справи слідує, що за фактом поставки товару за договором сторонами підписано та скріплено печатками юридичних осіб видаткову накладну від 02.11.2023 №1065 та акт прийому-передачі товару на суму 152 550,72 грн. із ПДВ.

У зв`язку з цим, позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 02.11.2023 № 4 на суму 152 550,72 грн., у тому числі 25 425,12 грн. ПДВ, що підтверджується квитанцією від 17.11.2023 року.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару не здійснив, позивач звертався до останнього з претензією від 12.09.2024 на суму 152 550,72 грн., що вручена відповідачу 23.09.2024 та 24.09.2024 року.

У свою чергу, відповідачем долучено до матеріалів справи заявку на оплату від 26.12.2023 №1028158 на суму 152 550,72 грн. за договором від 18.09.2023 № ПЗ/НХ-23862/НЮ.

Водночас апеляційна скарга містить заперечення та посилання на те, що оплата заявки на суму 152 550,72 грн. не відбулась не з вини АТ Укрзалізниця, яке діяло добросовісно та зробило від себе все належне - було сформовано та направлено необхідні документи на оплату до органів Державної казначейської служби України, а по причині повернення коштів з казначейського рахунку АТ Укрзалізниця до державного бюджету.

Отже відповідач діяв добросовісно, сформував необхідні для оплати документи та направив їх в органи державного казначейства, однак оплата з незалежних від нього причин проведена не була, що підтверджує добросовісність дій відповідача та його наміри виконати взяті на себе по Договору зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на наступне.

Згідно з матеріалів справи, платіжна інструкція від 27.12.2023 № 2 на суму 152 550,72 грн. скріплена печаткою відповідача та відправлена до казначейства 27.12.2023 о 20:01:50 год., отримана казначейством 27.12.2023 о 20:02:00 год. та відхилена казначейством 30.12.2023 о 00:37:42 із приміткою повернення коштів відповідно до статей 3, 23, 57 Бюджетного кодексу України.

За поясненнями Державної казначейської служби України платіжні інструкції на оплату за вищевказаними зобов`язаннями, які були надані до Управління Казначейства 27.12.2023, відносились до видатків третьої черги.

Відповідно до Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України по завершенню бюджетного 2023 року та початку 2024 року, затвердженого наказом Казначейства від 27.11.2023 №299, прийняття електронних документів клієнтів через систему дистанційного обслуговування Клієнт казначейства - Казначейство здійснювалось 27.12.2023 до 17:30.

Отже, направлення відповідачем платіжної інструкції від 27.12.2023 №52 на суму 152 550,72 грн. до казначейства здійснено 27.12.2023 о 20:01:50 год., тобто після завершення прийняття електронних документів клієнтів через систему дистанційного обслуговування Клієнт казначейства - Казначейство.

Відтак, саме на скаржника покладається відповідальність за не надходження позивачу грошових коштів у сумі 152550,72 грн. унаслідок відхилення платежу Державною казначейською службою України.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не наведено жодного аргументу щодо неможливості направлення платіжної інструкції до казначейства починаючи з 18.11.2024, тобто до закінчення календарного року скаржник мав фактично півтора місяця на виконання свого обов`язку щодо оплати отриманого товару. Проте жодних активних дій не вчиняв. Хоча кошти на таку оплату весь цей час перебували в розпорядженні скаржника.

Наведене спростовує твердження скаржника та посилання його на положення договору щодо відсутності вини останнього у зв`язку з відсутністю фінансування.

У свою чергу скаржником не надано до справи доказів відсутності фінансування у спірних правовідносинах. З наявних у справі доказів вбачається, що скаржник своєчасно не вчинив дій щодо використання таких коштів на оплату отриманого від позивача товару. Наведене вказує на наявність вини скаржника. А тому положення договору, на які останні посилається в апеляційній скарзі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову у справі №910/11650/24 суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення на суму боргу 152 550,72 грн. 107,95 грн - 0,1 процентів річних за період з 20.01.2024 до 04.10.2024 та 6 815,34 грн- інфляційних втрат за період лютий-серпень 2024.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до пункту 9.2 договору сторони відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України встановили, що розмір відповідальності Покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 % річних від прострочення суми грошових зобов`язань за цим договором.

Отже, сторонами в договорі погоджено інший розмір процентів річних, ніж встановлений у частині 2 статті 625 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції здійснивши власний перерахунок дійшов висновку про стягнення з відповідача 107,95 грн. 0,1 процентів річних та 6815,34 грн. інфляційних втрат, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Зважаючи на все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, розглянувши доводи скаржника в частині оскарження додаткового рішення в частині присудження до стягнення 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Скаржник в апеляційній скарзі вказував, що розмір присуджених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. - є необґрунтованим. Проте, з вказаними доводами скаржника суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, що на підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- договір від 10.09.2024 № 10/09-24-ЮО-2 про надання адвокатських послуг (правничої допомоги), визначений у пункті 2.2 договору перелік юридичних послуг, які надаються за даним договором, передбачає надання правничої допомоги щодо взаємовідносин з Акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця за договором про закупівлю № ПЗ/НХ-23862/НЮ від 18.09.2023 р., зокрема представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах, органах державної виконавчої служби, правоохоронних органах, всіх інших державних органах, а також підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та галузевої належності з усіх питань, що стосуються реалізації прав клієнта у відповідності до чинного законодавства України, надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що стосуються діяльності клієнта, вчиняти інші дії та надавати послуги, передбачені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до п. 9.1 договору вартість послуг складає 20 000 грн., які Клієнт сплачує на протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 386 від 16.09.2024 позивачем сплачено 20 000 грн. за юридичні послуги за договором від 10.09.2024 № 10/09-24-ЮО-2.

16.12.2024 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором від 10.09.2024 № 10/09-24-ЮО-2, в якому детально наведено перелік наданих послуг.

У свою чергу, відповідачем як у запереченнях, поданих суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, вказувалось, що подані представником позивача документи не містять детального розрахунку витрат на правову допомогу, є значно завищеними, не відповідають ринковим цінам та не можуть заявлятися до відшкодування у вказаних розмірах. При визначенні суми відшкодування суд виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін та просив відмовити повністю.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 910/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 № 910/1964/21.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що дійсно заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу позивача в розмірі 20 000,00 грн. - підлягає зменшенню до 15 000,00 грн., і саме присудження саме такої суми відповідає принципам розумності та співмірності в даних правовідносинах, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до ст. ст. 86, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні та оскаржуваному додатковому рішенні, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13270/24, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13270/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 у справі №910/13270/24 -залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі №910/13270/24 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

5. Матеріали справи №910/13270/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст підписано після виходу суддів Ткаченка Б.О. та Гаврилюка О.М. з відпустки)

Головуючий суддяБ.О. Ткаченко

СуддіО.М. Гаврилюк

В.В. Сулім