Ухвала від 02.07.2025 по справі 918/1220/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"02" липня 2025 р. Справа № 918/1220/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Маціщук А.В.

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року в справі №918/1220/24 (суддя Бережнюк В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 10 квітня 2025 року; м. Рівне, вул. Давидюка Тараса, 26А; повний текст рішення складено 11 квітня 2025 року

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ"

до відповідача 2 Національний університет "Острозька академія"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів

за участю представників сторін:

від Прокурора - Янчевська А.О.;

від Позивача, Відповідача 1 та Відповідач 2 - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року в справі №918/1220/24 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" (надалі - Відповідач 1), Національного університету "Острозька академія" (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1 на рішення місцевого господарського суду від 10 квітня 2025 року у справі №918/1220/24.

6 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від Відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24. Клопотання обгрунтоване тим, що передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору), які врахували суди попередніх інстанцій у відповідній справі. Заявник посилається на те, що правовідносини в справі № 920/19/24 та в цій справі є подібними, а тому вважає за необхідне зупинити провадження в цій справі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 9 червня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 2 липня 2025 року об 14:40 год.

В судове засідання від 2 липня 2025 року представники Позивача та Відповідача 1, Відповідача 2 не прибули.

В судовому засіданні від 2 липня 2025 року заслухано Прокурора з приводу поданого Відповідачем 1 клопотання про зупинення провадження у справі, який вказав на обізнаність із знаходженням на розгляді Великої Палати Верховного Суду справи № 920/19/24 та не заперечив проти зупинення провадження.

Колегія суддів заслухавши думку Прокурора щодо зупинення провадження в справі, розглянувши клопотання Відповідача 2, доходить висновку щодо задоволення клопотання про зупинення провадження в справі.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.

Так, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся з позовними вимогами до Відповідача 1 та Відповідача 2 в яких просив суд: визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 1 серпня 2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 10/01/21 від 19 січня 2021 року (надалі - Договір; а.с 23-26), визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 1 серпня 2021 року до Договору; визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 28 вересня 2021 року до Договору; визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 29 жовтня 2021 року до Договору; визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 29 жовтня 2021 року до Договору; визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 30 листопада 2021 року до Договору; визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 30 листопада 2021 року до Договору; стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача в дохід Державного бюджету України кошти у сумі 228435 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Вказує, що оскільки, на переконання Прокурора, додаткові угоди слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод, на переконання Прокурора мала місце переплата коштів у розмірі 228 435 грн.

Прокурор зазначає, що після укладення Договору сторони уклали: Додаткову угоду №1 від 1 серпня 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 2,97025 грн; Додаткову угоду №2 від 1 серпня 2021 року, якою зменшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 2,725 грн; Додаткову угоду №3 від 28 вересня 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 3,2375 грн; Додаткову угоду №4 від 29 жовтня 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 3,558 грн; Додаткову угоду №5 від 29 жовтня 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 3,91024 грн; Додаткову угоду №6 від 30 листопада 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 4,297 грн; Додаткову угоду №7 від 30 листопада 2021 року, якою збільшено ціну за одиницю товару, а саме: ціна за електричну енергію за 1 кВт*год з ПДВ становить 4,722 грн.

На переконання Прокурора, описані вище оскаржувані додаткові угоди суперечить вимогам частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними.

За результатами виконання вказаного правочину Відповідач 1 внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав кошти у сумі 228 435 грн, які мають бути стягнуті з Відповідача 1 на користь Позивача в дохід державного бюджету.

Водночас суд апеляційної інстанції констатує, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод, суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок щодо застосування пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22 (згідно з яким під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте, загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі) встановив, що сторонами спірного договору безпідставно укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 якими збільшено ціну за одиницю товару на 19,90 % з перевищенням законодавчо визначеного максимально допустимого 10% ліміту. З огляду на зазначене місцевий господарський суд вважав, що такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки вони укладені з порушенням положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та є такими, що суперечать інтересам держави.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно спірним Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції такого Договору, а відтак з позиції суду внаслідок виконання Відповідачем 2 своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними додатковими угодами Відповідачем 2 були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 228435 грн, які Відповідач 1 зобов`язаний повернути на користь місцевого бюджету Позивача в силу приписів статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 920/19/24 за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623 грн 48 коп..

Передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору), які врахували суди попередніх інстанцій у відповідній справі. З позиції колегії ВС наявне порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", оскільки сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов (на що вказує Мінстерство економіки), в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

З відомостей, які містяться в Єдиному держаному реєстрі судових рішень слідує, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 9 квітня 2025 року в справі № 920/19/24 вказану справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Поряд з тим колегія апеляційного господарського суду констатує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

В силу дії частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку, згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до імперативних приписів частини третьої статті 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

З огляду на викладене, апеляційним судом вирішено зупиненити провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду (перегляду) апеляційним судом справи по суті.

Відтак враховуючи подібність правовідносин у справі № 918/1220/24 та у справі № 920/19/24 з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про доцільність зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року в справі №924/5/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Апеляційний господарський суд при цьому враховує, що позиція щодо доцільності зупинення касаційного провадження у подібних правовідносинах знайшла відображення у низці процесуальних рішень Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема в ухвалах: від 1 квітня 2025 у справі № 922/1328/24; від 4 березня 2025 року в справі №916/2486/23; від 12 березня 2025 року в справі №916/3461/23; від 12 березня 2025 року в справі №916/1116/23; від 17 березня 2025 року в справі №916/2036/24; від 18 березня 2025 року в справі №904/766/24.

За таких обставини клопотання Відповідача 1 про зупинення апеляційного провадження підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗПОСТАЧ" про зупинення апеляційного провадження у справі №918/1220/24 задоволити.

2. Зупинити апеляційне провадження у справі №918/1220/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

3. Зобов`язати сторони негайно повідомити суд про закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

4. Копію ухвали направити учасниками справи.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені стяттями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено 3 липня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.