Ухвала від 04.07.2025 по справі 910/4968/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

04.07.2025Справа № 910/4968/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ОЙЛ»

про стягнення 21 870,00 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ОЙЛ» про стягнення 21 870,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю заборгованості відповідача за виконане перевезення позивачем, згідно договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні №17/01/25-1 від 18.01.2025 та акту надання послуг №7 від 21.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, позивачу строк для подання відповіді на відзив.

08.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у даній справі у зв`язку з тим, що відповідач після пред`явлення позову до суду сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 183 від 22.04.2025. Також у вказаній заяві позивач просить покласти на відповідача обов`язок з відшкодування позивачу судового збору та понесених витрат на правову допомогу відповідно до положень ч. 8 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 ГПК України.

12.05.2025 від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у даній справі, у зв`язку зі сплатою ним коштів у розмірі 21 870,00 грн на користь позивача. У вказаній заяві відповідач також заперечив щодо покладення на нього обов`язку з відшкодування позивачу сплаченого ним судового збору.

Дослідивши подані сторонами документи, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З поданих позивачем доказів суд встановив, що після пред`явлення позову до суду (позов зареєстровано 21.04.2025) відповідачем було у повному обсязі погашено заборгованість, яка є предметом цього спору, що підтверджується платіжною інструкцією № 183 від 22.04.2025.

З огляду на викладене, провадження у справі № 910/4968/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ОЙЛ» про стягнення 21 870,00 грн слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку припиненням існування предмета спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Водночас, суд зауважує, що процесуальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, закриття провадження, встановлені статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона застосовується у випадку відмови позивача від позову, що в свою чергу регулюється ст. 191 та п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тоді як у даному випадку закриття провадження у справі обумовлене саме відсутністю предмета спору, а не відмовою від позову.

Таким чином, положення ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані.

Так, суд зауважує, що у випадку закриття провадження у справі слід керуватись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», за якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, у даному випадку позивач згідно норм чинного законодавства не наділений правом обирати, чи стягнути кошти судового збору з відповідача, чи повернути з державного бюджету, адже закон у цій частині є однозначним.

Таким чином, беручи до уваги те, що провадження в справі № 910/4968/25 підлягає закриттю за відсутністю предмета спору, суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним клопотанням про повернення йому сплаченої суми судового збору з Державного бюджету України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7300,00 грн, які позивач просить покласти на відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що за приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано: копії договору про правову допомогу від 14.04.2025, акта приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2025, квитанції до прибуткового касового ордера № 05-09 від 17.04.2025, довіреності від 14.04.2025, виданої ТОВ «Агровіта ЛТД» адвокату Лозі В.М., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.

Так, судом встановлено, що за умовами укладеного між позивачем та адвокатом Лозою В.М. договором про правову допомогу від 14.04.2025, адвокат зобов`язався від імені та за рахунок довірителя (позивача) здійснити надання правової допомоги у спорі з ТОВ «ЛЕНД ОЙЛ» та з цією метою вчинити наступні дії: здійснити огляд, дослідження та аналіз доказів за їх місцезнаходженням (3 год); провести заходи досудового врегулювання шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год); провести арифметичні розрахунки (0,5 год); здійснити аналіз судової практики (1 год); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (6 год); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення виконання судового рішення (3 год).

В п. 2.1. вказаного договору визначено розмір винагороди адвоката в сумі 6300,00 грн. Водночас, за умовами п. 2.3. договору, при задоволенні позову передбачено сплату також «гонорару успіху» в розмірі 1000,00 грн.

17.04.2025 між позивачем та адвокатом Лозою В.М. підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про правову допомогу від 14.04.2025, яким підтверджується надання адвокатом послуг загальною вартістю 6300,00 грн, які сплачені позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 17.04.2025.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

Так, при розгляді даної справи відповідач жодних заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу не навів, клопотань про зменшення розміру таких витрат не заявляв.

Водночас, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Справа № 910/4968/25 є малозначною справою, яка не є об`ємною, не потребувала значного аналізу обставин справи, судової практики та нормативно-правової бази, при цьому сума основного боргу була повністю погашена відповідачем одразу після звернення позивача із даним позовом до суду, тоді як досудового врегулювання спору позивачем не було здійснено.

Разом з тим, судом враховується й те, що відповідачем було підтверджено наявність у нього заявленої за даним позовом заборгованості, шляхом підписання без жодних зауважень та заперечень акту надання послуг від 21.01.2025 № 7, однак лише дії позивача щодо звернення до суду стали підставою для її оплати.

З огляду на встановлене та враховуючи принципи співмірності, розумності та необхідності понесення судових витрат, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу позивачем, суд вважає за доцільне із фактично понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 6300,00 грн стягнути з відповідача 2000,00 грн таких витрат. Відтак, у решті заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє, що відповідає висновку, викладеному у п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про покладення на відповідача 1000,00 грн «гонорару успіху», огляду на те, що справа не була розглянута по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 130, 231, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/4968/25.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНД ОЙЛ» (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 12, ідентифікаційний код 45091449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ЛТД» (47302, Тернопільська обл..,Збаразький район, м. Збараж, вул. Тімірязєва, 5, ідентифікаційний код 30356828) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 04.07.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.Ю. Трофименко