Рішення від 26.06.2025 по справі 910/5363/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2025Справа № 910/5363/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю АСКВЕР

про стягнення 1 988 483, 46 грн

Представники:

від позивача: Самелюк К.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АСКВЕР (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 у сумі 1 988 483, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06.2025.

26.05.2025 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю АСКВЕР на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що орендує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на території міста Києва, проте відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 вся територія міста Києва включена до переліку територій, на якій велися активні бойові дії, а тому за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року не підлягає сплаті орендна плата.

28.05.2025 до суду надійшла відповідь Київської міської ради на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає про правомірність включення періоду з 01.03.2022 по 07.07.2022 до розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, оскільки відповідач в цей період не був ані власником, ані постійним користувачем або орендарем земельної ділянки. Також, позивач зазначає, що в матеріалах справи наявний витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на 2022 становить 27 094 274,77 грн.

03.06.2025 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких він, зокрема зазначає, що нормативно-грошова оцінка в цілому неправильно порахована, оскільки не враховує коефіцієнти, які повинні бути враховані відповідно до Рішення Київської міської ради №217/217 від 10.03.2016.

05.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких він зазначає, що оплата за землю має справлятися лише у визначений законодавством спосіб і на підставі передбаченій законодавством, у даних правовідносинах на підставі договору оренди, саме на умовах визначених цим договором оренди. Також, відповідач просить витребувати у позивача та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві нормативно грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:199:0001 від 02.02.2022 №НВ-627/86-22 з відповідною деталізацією по застосованим коефіцієнтам.

У підготовчому засіданні 05.06.2025 на заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів, представник позивача зазначив, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22 наявний у матеріалах справи, був наданий позивачем разом з позовом, а також зазначає, що під час укладення договору оренди земельної ділянки від 08.07.2022 № 1151 відповідач був обізнаний з нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки та не заперечував проти її розміру. Крім того, позивач повідомив, що сама технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22 знаходиться у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та позивач може її надати у наступне судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/5363/25 призначено на 26.06.2025.

16.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зазначає, що листом від 12.06.2025 №18-10-0.332-5721/2-25 Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області повідомило, що згідно з даними Державного земельного кадастру, в межах надання адміністративної послуги на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 за період 2020-2021 років надано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.12.2021, нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на час видачі якого становила - 24631158,89 грн.

23.06.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в якому відповідач зазначає, що у зв`язку з основою щорічною відпусткою представника відповідача адвоката Владимирова В.В., а також відсутністю інших адвокатів в адвокатському об`єднанні, які спеціалізуються на господарських спорах, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

26.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких відповідач повторно просить витребувати у позивача та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (вул Велика Васильківська, 69 м. Київ 03150) технічну документацію з нормативної грошової оцінки 8000000000:91:199:0001 від 02.02.2022 № НВ-627/86-22 з відповідною деталізацією по застосованим коефіцієнтам.

У цьому судовому засіданні розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, розглянувши заявлене у додаткових поясненнях клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявний витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 становить 27094274,77 грн. При цьому, суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва за період з 01.12.2020 по 07.07.2022, тобто в межах даного спору не досліджується правомірність визначеного розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи та повідомлення Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа (ухвали суду від 05.06.2025) до електронного кабінету відповідача 11.06.2025 о 22: 55 год.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.06.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.02.2025 № 415321974 власником земельної ділянки площею 0,2642 га з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001, місце розташування вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (далі - земельна ділянка).

Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007907862021 від 22.10.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 площею 0,2642 га за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, проведена 01.12.2020 Відділом у м. Горішні Плавні Міськрайонного управління к Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.06.2020.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.04.2025 № 424503534 земельна ділянка забудована нежитловими будівлями, літера «А» загальною площею 640,6 кв.м, літера «Б» загальною площею 483,9 кв.м, літера «В» загальною площею 454,6 кв.м, літера «Д» загальною площею 45,7 кв.м, за адресою: вулиця Глибочицька, 71, м. Київ (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 184744780000, 2007303880000, 2007320080000, 184301580000), що перебувають у приватній власності ТОВ «АСКВЕР» (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.01.2020, номери записів про право власності 35042359, 35041945 та 11.01.2020, номери записів про право власності: 35036821, 35037060).

Тож, 18.11.2021 Київською міською радою було ухвалено рішення № 3658/3699 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва», відповідно до якого вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд (код виду цільового призначення 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 січня 2020 року, номери записів про право власності:35042359, 35041945 та 11 січня 2020 року, номери записів про право власності: 35036821, 35037060).

На підставі вказаного рішення 08.07.2022 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1151, умовами якого передбачено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2021 № 3658/3699 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об?єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд. Земельна ділянка, яка є об?єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Відповідно до п. 2.1. договору, об?єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 18.11.2021 № 3658/3699 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:91:119:0001;

- місце розташування - вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі м. Києва;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов?язаною з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд);

- розмір (площа) - 0,2642 (нуль цілих дві тисячі шістсот сорок дві десятитисячних) га.

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 02.02.2022 № 627/86-22 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 27 094 274 (двадцять сім мільйонів дев?яносто чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн 77 коп. (п. 2.2. договору).

Згідно з інформаційною довідкою від 26.02.2025 № 415321974 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договір оренди земельної ділянки зареєстровано 08.07.2022, орендодавець за яким Київська міська рада, орендар ТОВ «АСКВЕР».

Проте, як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви до суду ТОВ «АСКВЕР» не зверталося до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо здійснення розрахунку для сплати коштів за користування земельною ділянкою до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 03.08.2023 вартість земельної ділянки-1 з кадастровим номером 8000000000:88:061:0010 становить -26 654 175,42 грн.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на 2022 становить 27 094 274,77 грн.

Як зазначає позивач, земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 01.12.2020, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007907862021 від 22.10.2021, а відтак з відповідача підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.12.2020 по 07.07.2022.

Позивач також вказує, що оскільки відповідач безоплатно використовував Земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї з моменту її формування, Київською міською радою здійснено розрахунок суми, яка підлягають стягненню, а саме:

1) з 01.12.2020 по 31.12.2020 24 631 158,88*5%/366*31 день = 104 312,28 грн;

2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 24 631 158,88*5%/365*365 днів = 1 231 557,94 грн;

3) з 01.01.2022 по 07.07.2022 27 094 274,77*5%/365*188 днів = 697 770,36 грн, що разом становить 2 033 640,58 грн.

Крім того, позивач зазначає, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 15.01.2025 № 1081/5/26-15-04-15-03) станом на 10.01.2025 ТОВ «АСКВЕР» не подавало звіти по орендній платі за землю за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києва.

Проте, ТОВ «АСКВЕР» подавало декларацію по земельному податку за 2022 рік. Інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості по земельному податку за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 за 2022 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві наведена у додатку 1, згідно якого відповідачем протягом 2022 року сплачено земельного податку на загальну суму 45 157,12 грн.

Тож, позивач вважає, що з ТОВ «АСКВЕР» підлягають стягненню безпідставно збережені ним кошти з урахуванням суми земельного податку, сплаченого відповідачем.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «АСКВЕР» безоплатно використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна до моменту реєстрації права оренди на вказані земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками у загальному розмірі 1 988 483, 46 грн. (2 033 640, 58 грн - 45 157, 12 грн) за період з 01.12.2020 по 07.07.2022, нараховані позивачем з дати формування земельної ділянки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року в справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

У постанові від 05.08.2022 року в справі № 922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.04.2025 № 424503534 земельна ділянка забудована нежитловими будівлями, літера «А» загальною площею 640,6 кв.м, літера «Б» загальною площею 483,9 кв.м, літера «В» загальною площею 454,6 кв.м, літера «Д» загальною площею 45,7 кв.м, за адресою: вулиця Глибочицька, 71, м. Київ (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 184744780000, 2007303880000, 2007320080000, 184301580000), що перебувають у приватній власності ТОВ «АСКВЕР» (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.01.2020, номери записів про право власності 35042359, 35041945 та 11.01.2020, номери записів про право власності: 35036821, 35037060).

Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007907862021 від 22.10.2021, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 площею 0,2642 га за адресою: вул. Глибочицька, 71 у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, проведена 01.12.2020 Відділом у м. Горішні Плавні Міськрайонного управління к Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.06.2020.

Отже, вказана земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 01.12.2020.

Судом також встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2021 № 3658/3699 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва», 08.07.2022 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКВЕР» укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 1151.

Тобто, відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці 8000000000:91:119:0001 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку фактично використовував зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком певної події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статті 1212 Глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

Зокрема частина друга вказаної норми регламентує, що при цьому вина набувача майна, потерпілого чи інших осіб не має значення, а визначальним є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (частина перша статті 96 Земельного кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 цього кодексу).

Право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки неодноразово наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Тобто, при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 21.03.2023 по справі №922/2095/21.

Отже фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Вказаний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом було встановлено обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001, як об`єкта земельних правовідносин.

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року в справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Як встановлено судом, відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2022 № НВ-627/86-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 на 2022 становить 27 094 274,77 грн.

При цьому, суд зазначає, що вказаний розмір нормативної грошової оцінки був визначений також сторонами у п. 2.2. договору оренди земельної ділянки, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/): коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік для земель населених пунктів становить 1,1, а отже розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 у 2021 становив 27 094 274, 77 грн; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2020 рік для земель населених пунктів становить 1, 0, а отже, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 у 2020 становив 24 631 158, 88 грн.

Земельне законодавство не передбачає обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №922/3711/19, від 09.12.2021 у справі №922/4264/20.

Відтак позивач не зобов`язаний подавати витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020-2021 роки, оскільки як зазначалось вище оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; позивачем при здійсненні розрахунку розміру орендної плати враховано нормативно грошову оцінку спірних земельних ділянок за 2020 (яка згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку становила 27 094 274,77 грн.) та на наступні роки застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель.

Як зазначено судом вище за розрахунком позивача сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 становить 2 033 640, 58 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що позивач помилково врахував увесь 2022 рік для здійснення розрахунку, оскільки територія м. Києва протягом цього періоду відносилась до територій на яких ведуться або велись бойові дії, а тому відповідач як платник орендної плати за землю був звільнений від обов`язку по сплаті орендної плати за землю у цей час.

Проте, як зазначає позивач у відповіді на відзив, положення абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються лише в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в той час як предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України. З наведеного у позові розрахунку вбачається, що приписи абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не враховувалися.

Надаючи оцінку наведеним вище доводам сторін, суд зазначає наступне.

Пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, згідно якого на всій території міста Києва велися бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Проте, суд не погоджується з наведеною вище правовою позицією відповідача щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України в розмірі орендної плати.

При цьому, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 ПК України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку.

З урахуванням системного аналізу змісту ПК України та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.

Враховуючи викладене, положення п. 69.14. підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки пільговий період застосовувався виключно до суб`єктів господарювання, у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки, в той час як у даному випадку відповідачем укладено з позивачем договір оренди земельної ділянки лише 08.07.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 910/8719/24.

Тож, Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 по 30.04.2022 до розрахунку суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не був ані власником, ані постійним користувачем та/або орендарем земельної ділянки.

Відтак, суд перевіривши наведений позивачем розрахунок орендної плати за період з 01.12.2020 по 07.07.2022, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 2 033 640, 58 грн, а саме:

1) з 01.12.2020 по 31.12.2020 24 631 158,88*5%/366*31 день = 104 312,28 грн;

2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 24 631 158,88*5%/365*365 днів = 1 231 557,94 грн;

3) з 01.01.2022 по 07.07.2022 27 094 274,77*5%/365*188 днів = 697 770,36 грн.

При цьому, суд зазначає, що ставка орендної плати визначається за період 01.12.2020 31.12.2020 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029; 01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 07.07.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з цільовим призначенням 03.10 застосовується ставка орендної плати - 5%.

Разом з тим, як встановлено судом вище, ТОВ «АСКВЕР» було подано декларацію по земельному податку за 2022 рік. Інформація щодо задекларованих, сплачених податкових зобов`язань та заборгованості по земельному податку, наведена у додатку 1 до листа Головного управління ДПС у м. Києві, за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 за 2022 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві, відповідачем протягом 2022 року сплачено земельного податку на загальну суму 45 157,12 грн.

Тож, вказана сума підлягає вирахуванню.

Таким чином, враховуючи викладене вище, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:119:0001 знаходиться належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та ТОВ «АСКВЕР» у періоди з 01.12.2020 по 07.07.2022, тобто з моменту формування земельної ділянки і до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно користувалося вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київської міської ради в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 988 483, 46 грн. (2 033 640, 58 грн.- 45 157,12 грн) є обґрунтованими.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСКВЕР (вул. Глибочицька, буд. 71, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 43247082) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044, ідентифікаційний код - 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2642 га (кадастровий номер 8000000000:91:119:0001) на вул. Глибочицькій, 71 у Шевченківському районі міста Києва за період з 01.12.2020 по 07.07.2022 у сумі 1 988 483 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят три) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 23 861 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят одну) грн 80 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 04.07.2025.

Суддя Щербаков С.О.