Рішення від 04.07.2025 по справі 922/1859/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2025 р. Справа № 922/1859/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) до Асоціації "Будинки на Котлова" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Котлова, буд. 76-В; код ЄДРПОУ 39688612) про стягнення 948030,68 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Асоціації "Будинки на Котлова" (далі відповідач) 948030,68 грн, з яких:

678007,42 грн - основного боргу;

129946,57 грн - пені;

25380,93 грн - 3% річних;

114695,76 грн - інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 6141-ОСББ(23)-32 від 01.09.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1859/25; визнано дану справу незначної складності малозначною; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про порядок розгляду справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 29.05.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі Електронний суд, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 29.05.2025 (а. с. 31-32).

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи відповідач подав до суду відзив (вх. № 13628 від 09.06.2025), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій. Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язань, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення. Відповідач також зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) заборонено нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, при цьому зазначене, на думку відповідача, поширюється і на нього як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 13867 від 11.06.2025) в якому наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на те, що у даному випадку на відповідача не поширюється Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) оскільки відповідач не отримував житловокомунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу, укладений між сторонами договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії.

Позивач зазначає, що уклавши наведений договір сторони досягли усіх істотних умов договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами договору, який за своєю суттю не є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Також позивач зазначає, що відповідач не навів жодного доказу наявності виняткових обставин, які б могли зумовити зменшення розміру штрафних санкцій, в т. ч. скрутного матеріального становища, неможливості виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень в порядку та строк, встановлені ухвалою від 29.05.2025 по даній справі.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 6141-ОСББ(23)-32 (далі за текстом договір; а. с. 6-13), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п. п. 1 п. 4 Положення (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити, на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. п. 1.1-1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 175,500 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На підставі п. 3.5.1 договору, споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, п. п. 2.2.3 та п. п. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість.

Постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати одержання актів зобов`язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника або надає обґрунтовану відмову від підписання акта.

Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скорегованими (п. 3.5.4 договору).

Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється у порядку, передбаченому п. 4.1 договору.

На підставі п. 5.1 договору у споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:

70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі п. 13.1 договору, даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору протягом вересня 2023 квітня 2024 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1098007,42 грн, що підтверджується в т. ч. щомісячними актами (а. с. 15-18), в яких зафіксовано обсяг постачання природного газу в кожному з місяців. Про зазначене, зокрема свідчить:

акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2023, згідно з яким обсяг переданого газу: 0,00087 тис. куб. м, вартістю: 6,60 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2023, згідно з яким обсяг переданого газу: 0,00087 тис. куб. м, вартістю: 6,60 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, згідно з яким обсяг переданого газу: 24,21677 тис. куб. м, вартістю: 183657,25 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, згідно з яким обсяг переданого газу: 30,51071 тис. куб. м, вартістю: 231389,78 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, згідно з яким обсяг переданого газу: 35,81394 тис. куб. м, вартістю: 271608,88 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, згідно з яким обсяг переданого газу: 31,42506 тис. куб. м, вартістю: 238324,12 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, згідно з яким обсяг переданого газу: 22,81254 тис. куб. м, вартістю: 173007,73 грн;

акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2024, згідно з яким обсяг переданого газу: 0,00085 тис. куб. м, вартістю: 6,46 грн.

Суд констатує, що акти, надані позивачем місять печатки юридичної особи відповідача, а також підпис уповноваженого представника.

Як зазначає позивач, спожитий природний газ відповідачем, всупереч умовами договору, повністю не оплачений, його борг перед позивачем становить 678007,42 грн.

Обставини щодо стягнення боргу за спожитий природний газ в сумі 678007,42 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України додатково нараховано до стягнення з відповідача 25380,93 грн 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.11.2023 по 31.03.2025, 114695,76 грн індексу інфляції за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення грудень 2023 березень 2025 та 129946,57 грн пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.11.2023 по 17.12.2024.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, факт виконання позивачем умов договору щодо поставки природного газу протягом вересня 2023 квітня 2024 та обсяг такої поставки підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитого природного газу визначено п. 5.1 договору, та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати вартості спожитого природного газу на суму 678007,42 грн суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в зазначеній сумі.

Суд також враховує, що розмір основної заборгованості, який виник у відповідача на підставі договору постачання природного газу № 6141-ОСББ(23)-32 від 01.09.2023, визнається останнім у відзиві на позовну заяву (вх. № 13628 від 09.06.2025).

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, суд зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає безпідставними ототожнення відповідачем, викладених у відзиві на позову, інфляційних втрат та 3% річних разом з пенею, як штрафними санкціями, оскільки, аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

З огляду на вказані обставини позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 25380,93 грн 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.11.2023 по 31.03.2025, 114695,76 грн індексу інфляції за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення грудень 2023 березень 2025.

Періоди прострочення грошових зобов`язань та суми таких зобов`язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

За таких обставин, позов в зазначеній частині вимог також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 25380,93 грн 3% річних, 114695,76 грн індексу інфляції за наведені вище періоди прострочення.

Щодо позову в частині стягнення пені суд зазначає.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось, на підставі п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вже зазначалося, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за спожитий природний газ протягом вересня 2023 квітня 2024 підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку пені судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 129946,57 грн пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.11.2023 по 17.12.2024 також підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування нібито необґрунтованості нарахування інфляційних, 3% річних та пені.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.

Відповідач дійсно зареєстрований в м. Харкові який віднесено до території можливих бойових дій.

Разом з тим, наведеною вище постановою передбачено, не нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за житлово-комунальні послуги населенням.

Однак, укладений між сторонами договір постачання природного газу № 6141-ОСББ(23)-32 від 01.09.2023 в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є договором про надання комунальних послуг. Посилання відповідача на те, що він є неприбутковою організацією яка надає житлово-комунальні послуги не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин, та не спростовує вищенаведеного.

В даному випадку Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово-комунальні послуги за спірним Договором про постачання природного газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень як Закону України "Про житлово-комунальні послуги", так і Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) відсутні.

Щодо зменшення штрафних санкцій (пені), то слід зазначити, що статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Пунктом 6 статті 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, відповідач при укладанні договору був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов`язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів. Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини 4 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач фактично обґрунтовує безпідставність нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних своєю неприбутковістю.

Однак, сама по собі неприбутковість діяльності в розумінні вищенаведених положень чинного законодавства не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності у вигляді сплати пені, інфляційних та 3% річних.

В даному випадку уклавши договір на відповідних умовах відповідач має виконувати його умови в повному обсязі, в т.ч. сплачувати пеню, інфляційні та 3% річних в зв`язку з простроченням виконання власних зобов`язань.

Суд також враховує, що договір постачання природного газу № 6141-ОСББ(23)-32 від 01.09.2023 був укладений після початку воєнних дій, а тому посилання відповідача на зазначені обставини як на підставу для звільнення від відповідальності також є необґрунтованими.

Крім того, відповідач також не надано будь-яких доказів наявності в нього скрутного матеріального становища, доказів неможливості виконання зобов`язань в перед позивачем в т. ч. з огляду на викладені обставини.

Разом з тим, відповідно до наданих позивачем документів, станом на 31.12.2023 року, відповідно до Звіту Позивача про фінансовий стан та фінансові результати, розмір зобов`язань складає 98 210 804 тис. грн (в тому числі заборгованість перед бюджетом 78 953 тис. грн). Фінансовий результат від господарської діяльності за 2023 рік складає 6,977982 млрд. грн чистого збитку.

Будь-яких доказів наявності інших виняткових обставин, які б могли зумовити зменшення судом розміру пені та 3% річних на підставі ст. 551 ЦК України суду не надано.

За таких обставин, підстав для такого зменшення суд в даному випадку не вбачає.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 11376,73 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 238-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Асоціації "Будинки на Котлова" (адреса: 61052, м. Харків, вул. Котлова, буд. 76-В; код ЄДРПОУ 39688612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676):

678007,42 грн - основного боргу;

129946,57 грн - пені;

25380,93 грн - 3% річних;

114695,76 грн - інфляційних втрат;

11376,73 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак