Постанова від 03.07.2025 по справі 910/16916/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/16916/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Мельник В.І.

від 20.09.2024

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Козир Т.П., Скрипки І.М., Мальченко А.О.

від 18.03.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс»

до Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика логістикс»,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

від позивача: Грубник Д. Л.,

від відповідача: Алфімов О. В.,

від третьої особи: не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України, яке в процесі розгляду справи змінило найменування на Державне підприємство "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України, у якому просило витребувати від відповідача на користь позивача нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000) (далі - спірне нерухоме майно).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно володіє спірним нерухомим майном позивача, яке вибуло з володіння позивача поза його волею, внаслідок вчинення щодо товариства та його майна серії кримінальних правопорушень, що на цей час є предметом досудового слідства та підтверджується судовими рішеннями у справах №910/22027/21, №910/5022/23. Вказує, що на підставі підробленого паспорта ОСОБА_1 (учасника позивача з часткою 99%) було здійснено незаконне відчуження його частки та укладені договори щодо його частки, зокрема внесено спірне нерухоме майно до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс", яке в подальшому продане відповідачу за договорами купівлі-продажу від 19.11.2020 та від 25.05.2021. Із 25.05.2021 відповідач набув право власності на весь спірний об`єкт, тому спірне нерухоме майно підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 у справі №910/22027/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" в розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу.

Вказаними судовими рішеннями встановлені наступні обставини:

- станом на 30.07.2020 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були: ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн, що становить 1% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується статутом товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників № 21/06/19 від 21.06.2019, а також відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 572682558397;

- у серпні 2020 року позивачу стало відомо, що у відомості про Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були внесені зміни;

- відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 206640581035 станом на 03.08.2020 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" були ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 93,75 грн та ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі у розмірі 9 281,25 грн;

- у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №1202010001000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчим було встановлено, що 15.07.2020 о 21:43 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем була посвідчена довіреність за № 3638 від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 з повноваженнями відчужувати належні позивачу частки в статутних капіталах юридичних осіб та з підписанням всіх без виключення документів;

- в межах вказаного кримінального провадження була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 № 3638 на представництво інтересів ОСОБА_1 виконаний іншою особою;

- також слідчим було встановлено, що довіреність № 3638 від 15.07.2020 була посвідчена на підставі підробленого паспорта позивача та підробленої довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номера;

- позивач вказує, що з ОСОБА_5 він не знайомий, жодних довіреностей йому не видавав, та, відповідно, не уповноважував на вчинення жодних дій від свого імені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс";

- у подальшому, 30.07.2020, ОСОБА_5 , на підставі довіреності №3638 від 15.07.2020, разом з ОСОБА_4 , було проведено загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", на яких прийняті рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також зміну місцезнаходження товариства;

- 31.07.2020 між ОСОБА_5 , який діяв від імені позивача на підставі довіреності № 3638 від 15.07.2020, та ОСОБА_4 було підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими № 316, № 317, за яким ОСОБА_1 передав на користь ОСОБА_4 частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу;

- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 206640581035;

- 20.08.2020 ОСОБА_4 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", оформлені протоколом № 20/08/2020 від 20.08.2020, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 ;

- також 20.08.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №1611, № 1612, за яким ОСОБА_4 передав на користь ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу;

- відповідні відомості про зміни у складі учасників були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягом № 336531328857. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/5022/23, яке не оскаржувалось та набрало законної сили 11.07.2023, було задоволено позов ОСОБА_1 та витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ - 25196694) в розмірі 9 281 грн 25 коп., що становить 99% статутного капіталу товариства.

Вказаним судовим рішенням встановлені наступні обставини:

- станом на 30.07.2020 позивач був власником частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" у розмірі 9 281,25 грн, що становить 99% статутного капіталу товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" станом на 30.07.2020;

- при цьому позивач, як власник частки в статутному капіталі, внаслідок вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дій щодо відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі товариства, був незаконно позбавлений своєї частки у статутному капіталі товариства;

- факт належності права власності на спірну частку позивачу та вибуття частки з володіння позивача поза його волею доведений належними та допустимими доказами.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину. Було розпочате досудове розслідування (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100010004077 №12021100060000886 від 02.06.2021).

Вказані обставини підтверджуються копією витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань - провадження від 07.08.2020 №12020100010004077, від 02.06.2021 №12021100060000886; копією довіреності на ім`я ОСОБА_7 на реєстрацію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва Волкової С.Я. №757/33892/21-к від 25.06.2021 року, якою накладено арешт на корпоративні права та нерухоме майно ТОВ "ХДМ-Сервіс" у ЦНАП м.Києва та районних у м. Києві адміністрацій; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 18.11.2022.

В межах кримінального провадження №12020100010004077 від 07.08.2020 була призначена почеркознавча експертиза, за результатом проведення якої експертом був зроблений висновок, що підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі довіреності від 15.07.2020 №3638 виконаний не ним, а іншою особою.

30.07.2020 ОСОБА_5 використав підроблену довіреність №3638 від 15.07.2020, та разом з ОСОБА_4 провів загальні збори товариства, на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_4 , а також прийнято рішення про зміну місцезнаходження юридичної особи.

31.07.2020 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В. за реєстровими №№316, 317, внаслідок чого ОСОБА_4 набув частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн., що становить 99% статутного капіталу.

20.08.2020 ОСОБА_4 проведені загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом №20/08/2020 від 20.08.2020, на яких прийнято рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства та призначення на цю посаду ОСОБА_2 . Того ж дня ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписаний акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К.С. за реєстровими №№1611, 1612, за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 частку в статутному капіталі товариства у розмірі 9281,25 грн., що становить 99% статутного капіталу.

В межах кримінального провадження, рішенням Голосіївського районного суду від 18.08.2020 у справі №752/16023/20 було заборонено вчинення реєстраційних дій щодо товариства, 01.09.2020 заборона вчинення реєстраційних дій внесена до реєстру реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Хаустовою М.Є.

Позивач зазначив, що метою рейдерської атаки на підприємство було заволодіння його нерухомим майном. Внаслідок протиправного заволодіння зловмисниками часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс", ними було здійснено відчуження нерухомого майна товариства, для чого 02.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" передало нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715471080000) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс", після чого 04.08.2020 право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" приватним нотаріусом КМНО Івченко А.В.

19.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об`єкта нерухомого майна відповідачу - Державній організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України.

25.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Галактика логістикс" уклало договір купівлі-продажу 1/2 частки спірного об`єкта нерухомого майна відповідачу - Державній організації Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України.

25.05.2021 Державна організація Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України набуло право власності на весь спірний об`єкт, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивач звернувся до суду із цим позовом та просив суд витребувати від відповідача на користь позивача нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул.Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000), оскільки вказане нерухоме майно вибуло із володіння позивача поза його волею.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 910/16916/23, позов задовольнив. Витребував від Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, вул.Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 715471080000). Стягнув із Державної організації Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХДМ-Сервіс» судовий збір в розмірі 6750,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки спірне нерухоме майно незаконно вибуло із володіння позивача. Факт вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача поза його волею встановлений судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21 та № 910/5022/23, які набрали законної сили та мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи, встановлені цими рішеннями обставини повторного доведення не потребують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Державне підприємство «Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду 18.03.2025 у справі № 910/16916/23, у якій просило їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень не врахували висновків Верховного Суду, сформованих у постановах:

- від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 523/17358/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, оскільки внаслідок прийняття оскаржених судових рішень, не дотримується необхідний баланс справедливості, так як у цьому випадку відповідач залишається без майна, яке набув добросовісно та володів на законних підставах, і без грошей, які були витрачені на покупку нерухомого майна;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, оскільки при оцінці добросовісності набувача, крім приписів Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, відповідно до яких при вирішенні питання про витребування спірного майна, суди повинні, передусім, перевіряти добросовісність набувача майна. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду постановлених у справі рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

У цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ХДМ-Сервіс" просить витребувати у Державного підприємства "Комбінат "Прогрес" Державного агентства резерву України на його користь нежитлові будівлі за адресою: м.Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул.Троїцько-Кирилівська), 5/7 (реєстраційний номер нерухомого майна 715471080000) з тих підстав, що відповідач незаконно володіє спірним нерухомим майном позивача, яке вибуло з володіння позивача поза його волею.

Суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що факт вибуття спірного нерухомого майна із володіння позивача поза його волею, який встановлений судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21 та № 910/5022/23, що набрали законної сили, є достатньою підставою для задоволення позову.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Як передбачено положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Цивільний кодекс України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У той же час стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК країни ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Можливість задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребовує майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

У цій справі судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні нежитлові будівлі, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Олексія Терьохіна (вул. Троїцько-Кирилівська), 5/7, вибули з володіння позивача поза його волею, що встановлено судовими рішеннями у господарських справах № 910/22027/21 та № 910/5022/23, які набрали законної сили, однак, обставини переходу права власності спірного майна до відповідача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним), судами попередніх інстанцій не встановлювалися.

У той же час зміст статті 388 ЦК України (в редакції, чинній на момент подання позову у цій справі) дає підстави для висновку якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Водночас, безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому, в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України при вирішенні спору визначальним є питання добросовісності / недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, також слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)), на неврахування яких судами попередніх інстанцій вказує скаржник у касаційній скарзі.

З`ясування судами ознак добросовісності / недобросовісності у діях кінцевого набувача майна необхідно також для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності / недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 46.1), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.22), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.50), на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні також досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили обставин справи щодо добросовісності набуття відповідачем спірного майна. Тобто, суди не розглянули спір по суті в частині позовної вимоги, яка опосередковує віндикаційний позов.

Відсутність у Верховного Суду в силу приписів статті 300 ГПК України процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати фактичні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому судові рішення підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 910/16916/23 скасувати.

3. Справу № 910/16916/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді С. Бакуліна

В. Студенець