Ухвала від 03.07.2025 по справі 153/873/25

Справа № 153/873/25

Провадження №11-сс/801/524/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Суперсон

Доповідач: ОСОБА_1

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,

підозрюваного - ОСОБА_6 ,

захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025020170000192 від 17 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и в :

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно матеріалів кримінального провадження № 1202502170000192 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2025 року ОСОБА_6 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Ухвалою слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 16 серпня 2025 року включно.

Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що слідчим не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Натомість, при обранні запобіжного заходу, місцевий суд врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України та вважав, що необхідним та достанім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В апеляційній скарзі прокурор Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави та покладенням на підозрюваного обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

ухвала слідчого судді є незаконною, винесеною з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

судом першої інстанції не враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;

вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею не ураховано тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення;

обраний запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, указали, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, з`ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Указаним вимогам ухвала слідчого судді відповідає.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що слідчим СВ відділення поліції № 1 Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020170000192, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

В межах указаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.

При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, у тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10 грудня 2019 року) указав, що:

«Особа може бути затримана, відповідно до пункту 1 (с) статті 5 Конвенції, лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом.

Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або, навіть, притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом з тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «розумним», залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5.

Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень».

Зі змісту оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_6 може бути причетний до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів.

Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.

Отже, будь-який запобіжний захід покликаний забезпечити виконання особою, щодо якої він застосований, процесуальних обов`язків та у жодному разі не може застосовуватись як частина покарання за вчинене діяння.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя вважав доведеними наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що зумовлює необхідність застосування до останнього запобіжного заходу.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що можливе призначення в майбутньому кримінального покарання, навіть у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально в місцях несвободи, не може бути об`єктивною підставою вважати доведеним, що підозрюваним буть вчинятись спроби ухилятись від органів досудового розслідування чи суду.

Відтак суд вважає недоведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Статтею 187КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро обраннязапобіжного заходу,крім наявностіризиків,указаних устатті 177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: вікта станздоров`я підозрюваного,обвинуваченого; міцністьсоціальних зв`язківпідозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; наявністьу підозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; репутаціюпідозрюваного,обвинуваченого; майновийстан підозрюваного,обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, а також бажання підозрюваного співпрацювати зі слідством.

З оскаржуваної ухвали слідує, що указані положення слідчим суддею ураховано.

Установлено, що підозрюваний ОСОБА_6 хоча і обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, проте раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків.

Необхідно також урахувати положення ч. 4 ст. 194 КПК України, зокрема, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення також існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя, суд мають право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів.

Ураховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, за якими ОСОБА_6 оголошено підозру, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також даних про особу підозрюваного, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.

Натомість, суд першої інстанції правильно встановив, що належним і достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, може бути цілодобовий домашній арешт.

Застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав за оцінками Європейського суду із прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов`язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у ст. 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м`яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Манчіні проти Італії» указав, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, за ступенем суворості, у значенні ст. 5 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, такий захід межує з позбавленням волі.

Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв`язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.

Ураховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , вік, сімейний та матеріальний стан, обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів, беручи до уваги характер та обсяг висунутого обвинувачення, вид та розмір покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, поведінку підозрюваного у взаємозв`язку з можливими ризиками, на які указано прокурором, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Указаний запобіжний захід є пропорційний тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у цьому кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти як орган досудового розслідування, так і в подальшому суд.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2025 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3