Рішення від 04.07.2025 по справі 240/22264/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року м. Житомир

справа № 240/22264/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Возик" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Возик" звернулось до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно господарського штрафу №088603 від 22.10.2024.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.10.2024 №088603 до позивача застосовано штраф у сумі розміром 34000грн за порушенняст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Однак, накладення штрафу за порушеннястатей 60, 53 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: міжнародне перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення по маршруту Україна-Данія виконувались водієм без оформлення білетно-облікової документації, копії договору із замовником послуг.

При цьому зауважує що у Законі України Про автомобільний транспорт не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація», водночас на день проведення перевірки не існувало законодавчо затвердженої форми білетно-облікової документації, а також порядку її використання.

Відповідно до ст.53 Закону України Про автомобільний транспорт чітко передбачений перелік необхідних документів для здійснення перевезення пасажирі, серед якого відсутній обов`язок перевізника при здійсненні перевезення мати при собі копію договору із замовником на здійснення перевезення пасажирів.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи ( у порядку письмового провадження).

Згідно з ухвалою суду від 19.02.2025 заяву ТОВ «Возик» про забезпечення позову, - задоволено.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження направив до суду відзив на позовну заяву (за вх.№65996/24), у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування зазначає, що під час перевірки посадовими особами було виявлено здійснення нерегулярних міжнародних перевезень пасажирів легковим автомобілем на замовлення за маршрутом «Україна-Данія», за відсутності на момент перевірки копії договору з замовником послуг, списку пасажирів та оформленої білетно-облікової документації.

На розгляд справи про порушення представник позивача з`явився для надання усних пояснень, але договір з замовником послуг, список пасажирів, а також білетно-облікову документацію не надав.

Саме тому вважає, що в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки відсутні порушення, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5ст.250 КАС Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13 вересня 2024 року видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000751 для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів за додержанням законодавства про автомобільний транспорт згідно зПостановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України, в період з 16.09.2024 по 22.09.2024.

18.09.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведена рейдова перевірка (місце перевірки: а/д Київ-Чоп, 321 км + 600 (ліворуч) АЗС) транспортного засобу MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.09.2024 №049337 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано, що водій ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Возик (далі - ТОВ "Возик"), виконував міжнародні перевезення пасажирів на замовлення за маршрутом Данія-Україна, однак зафіксовано порушення статей 60, 53 Закону України Про автомобільний транспорт (далі - Закон №2344-111), а саме: міжнародне перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення по маршруту Україна-Данія виконувались водієм без оформлення білетно-облікової документації, копії договору із замовником послуг, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-111 ч. 1 абз. 6 виконання резидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених ст. 53 цього Закону.

Вказані документи були передані начальнику Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті для вирішення питання щодо притягнення перевізника до адміністративно-господарської відповідальності.

01.10.2024 відповідач направив позивачу лист, у якому повідомив про розгляд 22.10.2024 справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Вказаний лист та копія акту перевірки №049337 від 18.09.2024 направлені на адресу позивача рекомендованим листом №0600968924564 з повідомленням про вручення, який отриманий уповноваженою особою позивача 08.10.2024.

22.10.2023 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто акт перевірки та винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №088603, відповідно до якої до ТОВ «Возик» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі розміром 34000 грн за порушення вимог статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1статті 60 вказаного Закону.

Позивач, не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ)

Згідно зі статтею 1 Закону №2344-ІІІ уцьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ державномуконтролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону №2344-ІІІ державнийконтроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІавтомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону №2344-ІІІ організаціюміжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

За правилами частини четвертої статті 53 Закону №2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);

білетно-облікову документацію;

схему маршруту.

Згідно з абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ запорушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - Порядок №1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку №1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку №1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема: додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода) (абзаци перший, третій, четвертий пункту 15 Порядку №1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку №1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Судом встановлено, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №049337 від 18.09.2024, контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем статті 53 Закону №2344-ІІІ. Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки водій, який здійснював міжнародні перевезення пасажирів, не мав із собою білетно-облікової документації, копії договору із замовником, списку пасажирів.

Оцінюючи такий висновок контролюючого органу крізь призму встановлених обставин справи та норм законодавства, що їх регулюють, суд зазначає наступне.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України).

Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

Закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. Відсутність ясності та двозначність формулювань приписів не може гарантувати їх однакове застосування та захист від свавілля (див. також: перше речення абзацу другого підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010; абзац шостий пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 06 червня 2019 року № 3-р/2019).

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, §39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, §170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France,заява № 17862/91, §31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, §65)).

Повертаючись до цієї справи, суд констатує, що у Законі №2344-ІІІ не розкрито зміст поняття «білетно-облікова документація», водночас на день проведення перевірки не існувало законодавчо затвердженої форми білетно-облікової документації, а також порядку її використання.

Фактично, за наведених умов визначеною є лише назва документації, яку повинен був мати позивач, здійснюючи міжнародні перевезення пасажирів як резидент України - «білетно-облікова документація». Суть, форма, зміст та порядок ведення такої документації не були нормативно визначені.

За сукупності зазначених обставин сформульований у частині четвертій статті 53 Закону №2344-ІІІ обов`язок для резидента України мати при виконанні міжнародних перевезень пасажирів білетно-облікову документацію, не відповідає критерію якості закону, адже не дає можливості однозначно стверджувати - у нормі йдеться про потребу мати один чи декілька документів, яку саме інформацію має містити цей документ (або кожен з документів у складі документації) та які правила його (їх) заповнення, адже очевидно, що обов`язок вести таку документацію покладається на перевізника.

Суд вважає, що у межах спірних правовідносин фактор нормативно-правового регулювання, яке дозволяє неоднозначне тлумачення і не виключає необмеженість трактування у правозастосовній практиці і, як наслідок, свавільність у застосуванні контролюючими суб`єктами, не є формальним і має вагоме значення під час оцінки оскаржуваної постанови, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн, оскільки порушення, яке ставиться позивачеві за провину, є наслідком не стільки його неправомірної винної поведінки, скільки очевидної правової невизначеності.

Позиція відповідача полягає в тому, що відповідно до пункту 13 Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу» від 08.04.1999 №581-XIV, продаж квитків позначається у квитково-обліковому листі. На момент проведення рейдової перевірки на законодавчому рівні не iснувало визначеної форми квитково-облікового листа порядку його ведення, однак квитково-обліковий лист є обов`язковим документом для здійснення міжнародних пасажирських перевезень згідно із ст. 53 Закону №2344-III, оскільки вказана норма Закону є чинною і обов`язковою для виконання. На переконання відповідача, автомобільний перевізник використовує самостійно розроблені форми білетно-облікових листів. При цьому, позивач як добросовісний суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік наданих послуг і отриманих коштів.

З такими доводами представника відповідача суд не погоджується, позаяк жодним нормативно-правовим актом на суб`єкта господарювання не покладено обов`язку займатися нормотворчою діяльністю та самостійно визначати форму білетно-облікової документації, а також правила її ведення з подальшим дотриманням цих правил. Жодним нормативно-правовим актом не покладено на автомобільного перевізника обов`язку самостійно розробити форми білетно-облікових листів. Наведене відповідачем тлумачення обов`язку мати білетно-облікову документацію саме у такий спосіб лише підкреслює те, що необмеженість трактування норми через її невизначеність зумовлює свавільність у її застосуванні.

Крім цього, відповідач не обґрунтував, на положення якого саме нормативно-правового акта він покликається, стверджуючи про потребу обліковування перевізником саме тих відомостей і саме в тому обсязі, про які він зазначив у відзиві на позовну заяву.

За наведеної відповідачем логіки кожен суб`єкт господарювання, на якого законом покладено обов`язок мати певну, конкретно не визначену документацію невстановленої форми, змісту та за відсутності правил її ведення, повинен визначати на власний розсуд форму, зміст та правила ведення указаної документації, однак тоді постає питання легітимної мети цього обов`язку, адже, фактично, за наведених міркувань, дотримання згаданого обов`язку не переслідує жодної іншої цілі, окрім як формальне його дотримання, що, в протилежному випадку, створює суто формальний привід для застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.12.2006 №1133 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2006 за №1333/13207) були затверджені типові форми документів для регулярних пасажирських перевезень у міжнародному сполученні, дорожній лист автобуса в міжнародному сполученні, квитково-касовий лист (для міжнародного сполучення), та Інструкція про порядок їх використання. Проте, наказом Міністерства інфраструктури України від 12.06.2014 №249 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.2014 за №685/25462) наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.12.2006 №1133 визнано таким, що втратив чинність.

Тобто, як станом на день проведення перевірки, так і на час судового розгляду справи відсутня законодавчо затверджена форма білетно-облікової документації, а також порядок її використання.

Позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №140/6910/22, яка на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом під час розгляду даної справи.

З приводу зазначеного в акті перевірки твердження про відсутність у перевізника на момент перевірки копії договору із замовником послуг, суд погоджується з доводами позивача про те, що такий документ відсутній в списку документів, які зазначені у частині четвертій статті 53 Закону №2344-ІІІ.

Суд зазначає, що вичерпний перелік документів, які необхідні для виконання міжнародних пасажирських перевезень резидентами України, визначено частиною четвертою 53 Закону №2344-ІІІ ітакий документ як договір із замовником послуг не входить до обов`язкових документів для здійснення таких перевезень.

Додатково суд зазначає, що з матеріалів перевірки, неможливо встановити які види перевезення здійснював перевізник - (регулярні, нерегулярні та маятникові) пасажирські міжнародні автомобільні перевезення, адже вимога надати список пасажирів при виконанні міжнародних перевезень пасажирів на резидентів України поширюється лише при здійсненні нерегулярних та маятникових перевезеннях.

При цьому, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимогзаконупід час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого абз. 6 ч. 1ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому оскаржувана постанова Відділу державного наляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №088603 від 22.10.2024 прийнята відповідачем протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно винесено постанову №088603 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.10.2024, відповідно до якої ТОВ «Возик» притягнуто до відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі розміром 34000 грн, згідно з абз.6 ч.1ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Частиною 1ст. 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно дост.139 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень.

Керуючись статтями6-9,32,77,90,139,241-246,255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Возик" (вул.Закузьминка, 56, с.Слободище, Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13330, код ЄДРПОУ 45314354) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №088603 від 22.10.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Возик» судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повний текст складено: 04 липня 2025 р.

04.07.25