Рішення від 04.07.2025 по справі 500/3129/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3129/25

04 липня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2005 по 31.07.2010;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області внести зміни до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 про правильний реєстраційний номер облікової картки платника податків за період роботи з 01.01.2005 по 31.07.2010 в Тернопільській обласній державній насіннєвій інспекції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.04.1997 по 13.12.2012 працювала начальником Підволочиської районної державної насіннєвої інспекції. Звіти про застраховану особу в Реєстрi застрахованих в осіб Державного peєcтpy загальнообов`язкового державного соціального страхування подавала Тернопільська обласна державна насіннєва інспекція.

У період з 01.01.2005 по 31.07.2010 страхувальником при поданні звітності до органів Пенсійного фонду України неправильно зазначено її реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , натомість правильним є 2376304506.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 08.04.2025 позивачці відмовлено у внесенні змін до Реєстру застрахованих осіб Державного peєcтpy загальнообов`язкового державного соціального страхування з підстав внесення відповідних змін виключно страхувальником або за рішенням суду у разі припинення чи ліквідації страхувальника без визначення його правонаступника.

Позивачка не погоджується з відмовою відповідача вчинити зазначені дії та звернулася до суду.

Ухвалою суду від 02.06.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що звіти щодо сум сплаченого страхового внеску за період з 01.01.2005 по 31.07.2010 за позивачку подані страхувальником Тернопільською обласною державною насіннєвою інспекцією на реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3 та п.4 розділу IV постанови правління Пенсійного фонду України від 23.07.2014 № 10-1 (із змінами) відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.

У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вище викладене, вказаний період, за твердженням відповідача, буде зараховано до страхового стажу після внесення відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 є НОМЕР_2 , що стверджується карткою фізичної особи платника податків (а.с. 10).

Позивачка з 01.04.1997 по 13.12.2012 працювала начальником Підволочиської районної державної насіннєвої інспекції, за яку звіти про застраховану особу в Реєстрi застрахованих осіб Державного peєcтpy загальнообов`язкового державного соціального страхування подавала Тернопільська обласна державна насіннєва інспекція (а.с. 11-12).

У період з 01.01.2005 по 31.07.2010 страхувальником при поданні звітності до органів Пенсійного фонду України неправильно зазначено її реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 16-17).

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листами від 06.01.2025 і 08.04.2025 відмовило позивачу у внесенні зміни до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначивши, що внесення відповідних змін до Реєстру здійснюється виключно страхувальником або за рішенням суду у разі припинення чи ліквідації страхувальника без визначення його правонаступника.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у внесенні зміни до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивачка звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Стаття 19 Конституції України закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням пунктів 1, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб /пункт 1/; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок /пункт 3/; Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом /пункт 7/; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Статтею 14-1 вказаного Закону визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Згідно із статтею 18 згаданого Закону джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; органів доходів і зборів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом статті 1 цього Закону застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

У відповідності до пунктів 4, 5 частини першої статті 16 цього ж Закону застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 названого закону.

Так, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки.

Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, зокрема: 1) умовно-постійна частина персональної електронної облікової картки: унікальний номер електронної облікової картки; серія, номер і найменування документа, що посвідчує особу; прізвище, ім`я та по батькові на момент створення електронної облікової картки; прізвище, ім`я та по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті); 2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Згідно із частинами першою та другою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (надалі - Положення №10-1), відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктами 4 та 5 розділу І "Загальні положення" Положення №10-1 встановлено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 розділу ІІІ "Створення облікової картки" Положення №10-1 визначено, що з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Згідно з пунктом 2 цього розділу облікова картка відкривається у разі: надходження у складі звітності від страхувальника відомостей про застраховану особу, дані про яку відсутні в Реєстрі застрахованих осіб; надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; сплату добровільних внесків особами, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; надходження відомостей від фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до пункту 3 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно із пунктом 6 розділу IV "Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб" Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

Додатком №4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджено Форму ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відомості про періоди трудової діяльності застрахованих осіб є підставою для призначення та розрахунку пенсійних виплат. А відтак, відсутність таких відомостей в Реєстрі застрахованих осіб не кореспондує праву застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд зазначає, що поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року по справі №807/583/14, від 15.03.2019 року по справі №805/1953/18-а та від 23.05.2018 року по справі №802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на заяву позивача відповідач листами від 06.01.2025 і 08.04.2025 відмовило позивачу у внесенні зміни до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначивши, що внесення відповідних змін до Реєстру здійснюється виключно страхувальником або за рішенням суду у разі припинення чи ліквідації страхувальника без визначення його правонаступника.

Суд зазначає, що страхувальником позивачки у спірний період з 01.01.2005 по 31.07.2010 була Тернопільська обласна державна насіннєва інспекція (код ЄДРПОУ 00704876), яка згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28.05.2015 реорганізана, її правонаступником є Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 38027013).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 38027013) перебуває у стані припинення.

Пунктом 4 розділу IV Положення 10-1 передбачено, що у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.

У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Відповідно до інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником Тернопільської обласної державної насіннєвої інспекції є Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 38027013), яка перебуває у стані припинення і не знята з обліку в податкових органах.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відтак, у силу положень пункту 4 розділу IV Положення 10-1 внесення змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо позивача належить до компетенції і повноважень Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, як правонаступника Тернопільської обласної державної насіннєвої інспекції, яка була страхувальником позивачки у спірний період з 01.01.2005 по 31.07.2010.

За рішенням суду відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вносяться виключно у випадку припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника.

Позивачем не доведено і не надано доказів припинення або зняття з обліку у фіскальних органах Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області без визначення правонаступника. Не здобуто таких доказів й судом під час розгляду цієї справи.

Матеріали адміністративної справи не містять відомостей щодо оскарження позивачкою до суду дій щодо відмови чи бездіяльності Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, що полягають у не внесенні змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 . Судові рішення з цього приводу позивачкою не надано.

Вирішуючи цей спір суд відзначає, що суд не може перебирати на себе повноваження органів державної влади, тобто підміняти їх та вирішувати питання, які належать до компетенції інших органів влади. Це закріплено у Конституції України, яка передбачає розподіл влади між різними гілками, та в Кодексі адміністративного судочинства. Суди мають право перевіряти законність дій органів влади, але не мають права вирішувати питання, що не належать до їх компетенції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні були бути вчинені, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен з яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями статті 6 Конституції України та статті 2 КАС адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд не втручається та не може втручатися в конституційну дискрецію (вільний розсуд) відповідача, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України, оскільки це не відповідає ані принципу розподілу влади в державі, ані завданню адміністративного судочинства.

Відтак, внесення змін до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо позивача належить до компетенції і дискреційних повноважень Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, протиправність дій чи бездіяльності якої позивачкою у межах цієї справи не оскаржується і не є предметом цього спору. Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачкою не надано до суду будь-яких рішень з даного приводу Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у площині спірних правовідносин Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяло відповідно до повноважень, у порядку та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Положення 10-1, не вчинивши протиправних бездіяльності чи дій, яку йому за провину ставить позивач.

Таким чином, твердження позивачки про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області внести зміни про позивачку в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на тепер є передчасним, зважаючи на відсутність рішення з цього приводу уповноваженого органу - Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області. Ба більше, з відзиву на позовну заяву слідує, що відповідачем не приймалося рішення про відмову у зарахуванні трудового стажу позивачки у спірний період з 01.01.2005 по 31.07.2010 до її страхового стажу, і відповідач не заперечує, що цей період буде зараховано до страхового стажу після внесення у спосіб, що передбачений законом і Порядком №10-1, відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними і до задоволення не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивачем не доведено належними і достатніми доказами протиправність дій відповідача, яким натомість доведено правомірність відмови у вчиненні дій, які були предметом спору у цій справі. Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 липня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769);

третя особа:

- Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Липова, 25, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46006, код ЄДРПОУ 38027013) .

Головуючий суддяГрицюк Р.П.