Рішення від 26.06.2025 по справі 620/944/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/944/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Біляєвої Я.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання бездіяльності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 25 липня 2024 року № 105 «Про перегляд нормативів питного водопостачання», визнати бездіяльність Виконавчого комітенту Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо замовлення нормативів питного водопостачання для селища Варва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Порядку розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1107, Методики визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.09.2005 року № 148, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.10.2005 року за № 1210/11490. Вказує, що відповідачем протиправно не було замовлено в 2023 році нормативи питного водопостачання та протиправно продовжено термін дії нормативів питного водопостачання.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, а тому не може порушувати його права чи інтереси, оскільки позивач користується засобом розподільчого обліку (лічильником).

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій вказав, що оскаржувані нормативи питного водопостачання можуть бути застосовані для поливання його присадибної ділянки, а тому оскаржуване рішення може порушувати його права чи інтереси.

Відповідачем було подано заперечення, в яких вказав, що надання послуг з централізованого водопостачання за адресою присадибної ділянки позивача не здійснюється, а підключення нових вводів до систем централізованого водопостачання, не обладнаних комерційними вузлами обліку, не допускається, використання питної води для поливу дворових і прибудинкових територій та зелених насаджень, а також інших витрат води для утримання будинків, зокрема прибирання місць загального користування, без засобів обліку не допускається. Вказує, що норми питного водопостачання не можуть бути застосовані до позивача за фактом безоблікового споживання.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 21.02.2025 було задоволено заяву Остапця Володимира Павловича та представника виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; ухвалою суду від 12.03.2025 було задоволено заяву представника Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалою від 08.04.2025 було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.07.2024 Виконавчим комітетом Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області було прийнято рішення № 105 «Про перегляд нормативів питного водопостачання», яким продовжено термін дії нормативів питного водопостачання в селищі Варва Прилуцького району Чернігівської області, затверджених рішенням виконавчого комітету від 28.05.2021 № 63 «Про перегляд нормативів питного водопостачання» (а.с. 9, 11-12).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1107 відповідно до статті 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання (далі Порядок № 1107).

Згідно пункту 2 Порядку № 1107 норматив (норма) питного водопостачання - розрахункова кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об`єкті або транспортному засобі.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1107 нормативи питного водопостачання у конкретному населеному пункті розробляються та науково обґрунтовуються згідно з Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення спеціалізованими науково-дослідними організаціями на замовлення місцевих державних адміністраційабо органів місцевого самоврядування та затверджуються ними після погодженняіз структурним підрозділом місцевої державної адміністрації охорони здоров`я, екології та природних ресурсів та територіальними органами Держводагентства. Методика визначення нормативів питного водопостачання населеннярозробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням з МОЗ, Держводагентством та Мінекоенерго.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі -Правила № 690).

Так, згідно пункту 1 Правил № 690, останні регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.

Згідно підпункту 2 пункту 10 Правил № 690 визначення кількості та якості (щодо тиску) послуги здійснюється відповідно до умов договору з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку послуги (у разі їх наявності) - для індивідуальних договорів про надання послуг з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.

У разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуг за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуг, але не менше 15 діб (пункт 31 Правил №690).

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу (абзац 26 пункту 23 Правил № 690).

Процедуру прийняття на абонентський облік вузлів комерційного обліку та вузлів розподільного обліку теплової енергії та водопостачання встановлює Порядок прийняття приладу обліку на абонентський облік, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 №270, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.11.2018 № 1304/32756.

Так, згідно з пунктом 9 розділу ІІ вказаного Порядку у разі виходу з ладу вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) він підлягає заміні на справний та прийняттю на абонентський облік протягом 5 робочих днів з дня виявлення факту виходу з ладу.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 1502/32954 (далі Методика № 315), встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Пунктом 4 Методики № 315 передбачено загальні правила розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг:

1) для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо дата фактичного зняття показань вузлів комерційного обліку відрізняється від дати закінчення розрахункового періоду, то до розподілу приймається скориговане (приведене) споживання комунальної послуги на кінцеву дату розрахункового періоду. Для цього виконавець розподілу комунальних послуг коригує (приводить) споживання розрахунковим методом, а саме: визначається сума фактичного споживання на дату зняття показань вузла комерційного обліку комунальної послуги та добутку середньодобового споживання будівлею/будинком відповідної комунальної послуги на кількість днів від дати зняття показань до закінчення розрахункового періоду.

У разі, якщо дата фактичного зняття показань вузлів розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії відрізняється від дати закінчення розрахункового періоду, то до розподілу приймається скориговане (приведене) споживання комунальної послуги на кінцеву дату розрахункового періоду. Для цього виконавець розподілу комунальних послуг коригує (приводить) споживання розрахунковим методом, а саме: визначається сума фактичного споживання на дату зняття показань вузла розподільного обліку/приладів розподільного обліку теплової енергії та добутку середньодобового споживання споживачем відповідної комунальної послуги на кількість днів від дати зняття показань до закінчення розрахункового періоду.

Середньодобове споживання комунальної послуги будівлею/будинком визначається як співвідношення споживання комунальної послуги за останні 12 місяців до кількості діб надання послуги у році (для послуги з постачання теплової енергії - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду). У разі, якщо період споживання комунальної послуги менше 12 місяців (для послуги з постачання теплової енергії - відсутні дані за попередній опалювальний період), то для розрахунку середньодобового споживання використовується фактичний період споживання, але не менше 30 діб для послуги з постачання теплової енергії та не менше 15 діб для послуги з постачання гарячої води або послуги з централізованого водопостачання.

Середньодобове споживання комунальної послуги споживачем визначається як співвідношення споживання ним комунальної послуги за останні 12 місяців до кількості діб надання послуги у році (для послуги з постачання теплової енергії - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду). У разі, якщо період споживання комунальної послуги менше 12 місяців (для послуги з постачання теплової енергії - відсутні дані за попередній опалювальний період), то для розрахунку середньодобового споживання використовується фактичний період споживання, але не менше 30 діб для послуги з постачання теплової енергії та не менше 15 діб для послуги з постачання гарячої води або послуги з централізованого водопостачання;

2) у разі розбіжностей показань вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, знятих виконавцем розподілу комунальних послуг, та показань, переданих споживачем, для розподілу приймаються показання, зняті виконавцем розподілу комунальних послуг.

У розрахунковому періоді обсяг комунальної послуги, що розподіляється між споживачами, не може перевищувати обсягу показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги за відповідний розрахунковий період, крім періодів, зазначених у договорі, коли проводяться контрольні зняття показань вузлів комерційного обліку та/або коригування об`ємів спожитих послуг у будівлі/будинку;

3) для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу.

Датою встановлення факту виходу з ладу або несанкціонованого втручання в роботу вузла розподільного обліку/приладу розподільного обліку теплової енергії є:

дата виходу з ладу, зафіксована автоматично таким вузлом/приладом;

перший день розрахункового періоду, в якому споживачем було повідомлено про вихід з ладу вузла розподільного обліку / приладу розподільного обліку теплової енергії або це було встановлено виконавцем розподілу комунальної послуги, якщо автоматична фіксація такої дати неможлива;

дата повідомлення про несанкціонований вплив на вузол/прилад;

перший день після дати припинення дистанційної передачі результатів вимірювання вузла / приладу (за наявності);

дата останньої контрольної перевірки виконавцем розподілу комунальної послуги, але не більше ніж 12 місяців до дати виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол/прилад.

Пунктом 5 розділу І Методики № 315 встановлено, що приміщення, оснащене вузлом розподільного обліку відповідної комунальної послуги, засіб вимірювальної техніки якого перебуває на повірці, що передбачає його розпломбування та демонтаж, не вважається приміщенням, не оснащеним вузлом розподільного обліку відповідної комунальної послуги, протягом строку такої повірки, але не більше 30 діб. Обсяг спожитої відповідної комунальної послуги за цей час визначається за її середньодобовим споживанням споживачем, визначеним у відповідності до пункту 4 цього розділу, та за кількістю діб від дати зняття з абонентського обліку до дати прийняття на абонентський облік повіреного вузла розподільного обліку.

Крім того, розділ XI Методики № 315 містить розрахунковий метод визначення загального обсягу споживання холодної води, спожитої у будівлі/будинку, при виході з ладу або втраті вузла(ів) комерційного обліку, який визначається за середнім загальним споживанням за попередні 12 місяців або за фактичний час споживання комунальної послуги, але не менше 15 діб за відповідною формулою.

Також суд зазначає, що порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 № 97) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (далі - Правила № 190).

Так, пунктом 15 Розділу ІІІ Правила № 190 передбачено, що підключення нових вводів до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, не обладнаних комерційними приладами обліку води, не допускається.

Згідно пункту 22 Розділу ІІІ Правила № 190 водопровідні мережі, що підводять воду для поливання, повинні мати запірні вентилі та вузли комерційного обліку в місці приєднання до систем централізованих питного водопостачання.

Пунктом 3 Розділу IV Правил № 190 визначено, що використання питної води для поливу дворових і прибудинкових територій та зелених насаджень, а також інших витрат води для утримання будинків, зокрема прибирання місць загального користування, без засобів обліку не допускається.

Суд зауважує, що вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи права на звернення за судом захистом, а саме наявності відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.

Водночас таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, з огляду на вимоги статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 виснував, що обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Отже, з наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статтях 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті.

Так, аналізуючи вищевказане законодавство в сфері централізованого водопостачання, суд приходить до висновку, що нормативи питного водопостачання, що затверджені рішенням виконавчого комітету від 28.05.2021 № 63 «Про перегляд нормативів питного водопостачання» та були продовжені рішення від 25.07.2024 № 105 «Про перегляд нормативів питного водопостачання» використовуються для визначення обсягів постачання питної води у разі відсутності засобів обліку споживання питної води.

Разом з тим, судом встановлено, що між позивачем та Комунальним підприємством «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області укладено договір № 4704 з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) від 01.04.2020, згідно якого позивачу за адресою АДРЕСА_1 , здійснюється нарахування за послуги з централізованого водопостачання за показами вузла розподільного обліку води (зворот а.с. 57, а.с. 58-59).

За іншою адресою місцезнаходження майна позивача, а саме земельної ділянки за адресою вул. Молодіжна, 23, смт. Варва, то судом встановлено, що за вказаною адресою відсутній укладений договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, нарахування за послуги з централізованого водопостачання за вищезазначеною адресою не здійснюється (а.с. 65,76).

При цьому, як вже було встановлено судом, згідно з пунктом 15 Розділу ІІІ та пунктом 3 Розділу IV Правила № 190 підключення нових вводів до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, не обладнаних комерційними приладами обліку води, не допускається, використання питної води для поливу дворових і прибудинкових територій та зелених насаджень, а також інших витрат води для утримання будинків, зокрема прибирання місць загального користування, без засобів обліку не допускається.

Також судом встановлено, що у разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку до відновлення його роботи або заміни, а також на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною такого вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється розрахунково відповідно до Методики розподілу (абзац 26 пункту 23 Правил № 690), яка в свою чергу, передбачає, що приміщення, оснащене вузлом розподільного обліку відповідної комунальної послуги, засіб вимірювальної техніки якого перебуває на повірці, що передбачає його розпломбування та демонтаж, не вважається приміщенням, не оснащеним вузлом розподільного обліку відповідної комунальної послуги, протягом строку такої повірки, але не більше 30 діб. Обсяг спожитої відповідної комунальної послуги за цей час визначається за її середньодобовим споживанням споживачем, визначеним у відповідності до пункту 4 цього розділу, та за кількістю діб від дати зняття з абонентського обліку до дати прийняття на абонентський облік повіреного вузла розподільного обліку (пункт 5 розділу І Методики № 315).

Крім того, розділ XI Методики № 315 містить розрахунковий метод визначення загального обсягу споживання холодної води, спожитої у будівлі/будинку, при виході з ладу або втраті вузла(ів) комерційного обліку, який визначається за середнім загальним споживанням за попередні 12 місяців або за фактичний час споживання комунальної послуги, але не менше 15 діб за відповідною формулою.

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що рішення Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 25.07.2024 № 105 «Про перегляд нормативів питного водопостачання» не поширюється на позивача, оскільки він не є споживачем послуги з центрального водопостачання без засобів обліку споживання питної води та не може ним бути, оскільки підключення нових вводів до систем централізованого питного водопостачання, не обладнаних комерційними приладами обліку води, не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 25.07.2024 № 105 «Про перегляд нормативів питного водопостачання» не породжують для позивача, жодних прав та обов`язків, відтак право на захист у нього відсутнє.

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання бездіяльності Виконавчого комітенту Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо замовлення нормативів питного водопостачання для населення також задоволенню не підлягає, оскільки судом не було встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул. Шевченка, 38, смт. Варва, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, 17600, код ЄДРПОУ 41510040) про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання бездіяльності відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.07.2025.

Суддя Наталія БАРГАМІНА