Ухвала від 01.07.2025 по справі 757/17112/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/4383/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/17112/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 року задоволено клопотанняпрокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62025100110000037 від 06.02.2025 року та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку проведеного 04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2025 року у справі №757/12069/25-к, старшим слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_9 , за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 року є безпідставною та протиправною, а відтак підлягає скасуванню.

Вказує, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, не звернуто увагу на те, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як вилучення у ОСОБА_6 його майна та накладення на нього арешту, адже застосування останнього спричиняє неприпустиме обмеження власника майна на здійснення володіння своїм майном.

Зауважує апелянт, що Печерським районним судом м. Києва при прийнятті оскаржуваної ухвали про арешт майна, не звернуто увагу на те, що фактично вилучений мобільний телефон у ОСОБА_6 , не може відповідати критеріям визначеним в ст. 98 КПК України, оскільки він не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди і не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Автор апеляційної скарги наголошує і на тому, що судом першої інстанції не зауважено, що у даному кримінальному провадженні відсутні належні докази, які б свідчили про причинно-наслідковий зв`язок між ОСОБА_6 , та протиправним діяння за ч. 5 ст. 426-1 КК України, відношення власника майна до такого злочину зважаючи, на відсутність у останнього будь-якого правового статусу у цьому кримінальному провадженні, відсутнє.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження представник вказує, що ані він, ані власник майна не були присутні в суді першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт майна. Представник власника майна лише 26.05.2025 року, випадково, шляхом моніторингу відомостей по такому кримінальному провадженні через Єдиний реєстр судових рішень дізнався про існування оскаржуваної ухвали.

В судове засідання представник та прокурор не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від представника надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції, однак на відеоконференційний зв`язок із Київським апеляційним судом останній не вийшов, а від прокурора надійшло клопотання, в якому просив провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника та прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100110000037 від 06.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу України..

Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи Міністерства оборони України та Державного підприємства «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311, далі - ДП «ДОТ») шляхом зловживання службовим становищем вступили у злочинну змову з фактичними власниками постачальника продукції ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00376403, Львівська обл., м. Буськ) та всупереч інтересам держави налагодили протиправний механізм особистого збагачення під час проведення державних закупівель харчової продукції неналежної якості та кількості за завищеними цінами, що призвело до нанесення збитків державі у особливо великих розмірах.

Так, 10.03.2024 року службові особи ДП «ДОТ», посилаючись на відсутність учасників тендеру на закупівлю продуктів харчування на платформі «Prozorro», уклали прямі договори в «ручному режимі» з ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» на суму 1,48 млрд грн та з секторами постачання: Миколаївська, Херсонська, Одеська, Кіровоградська, Волинська, Рівненська, Житомирська області:

1) №3-03-24-ХП від 10.03.2024 на суму 1 251 360 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 30.06.2024 (ціна за одиницю 113,76 грн без ПДВ);

2) №4-03-24-ХП від 10.03.2024 на суму 227 520 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 30.06.2024 (ціна за одиницю 113,76 грн без ПДВ).

При цьому, ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» не мав належних потужностей та умов зберігання продукції, що призвело до неналежного виконання умов договору (зрив постачання в одному з регіонів), проте службовими особами ДП «ДОТ» не вжито належних заходів реагування.

У ході досудового розслідування встановлено поетапний рух товарів та відповідний рух грошових коштів.

В подальшому ДП «ДОТ» укладено з ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» наступні договори на постачання комплектів продуктів харчування на загальну суму 5,82 млрд. грн., з яких підприємство вже отримало на банківські рахунки 1,54 млрд. грн.:

1) №68-05-24-ХП від 30.05.2024 на суму 717 600 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 31.12.2024 (6 додаткових угод):

- 6 497 530 комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин (ціна за одиницю 92 грн без ПДВ);

- 2 470 комплектів продуктів харчування для годування штатних тварин військових частин (ціна за одиницю 92 грн. без ПДВ);

2) №69-05-24-ХП від 30.05.2024 на суму 169 470 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 31.12.2024 (8 додаткових угод):

- 1 499 430 комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин (ціна за одиницю 94,15 грн. без ПДВ);

- 570 комплектів продуктів харчування для годування штатних тварин військових частин (ціна за одиницю 94,15 грн. без ПДВ);

3) №70-05-24-ХП від 30.05.2024 на суму 279 900 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 31.12.2024 (5 додаткових угод):

- 2 499 050 комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин (ціна за одиницю 93,30 грн. без ПДВ);

- 950 комплектів продуктів харчування для годування штатних тварин військових частин (ціна за одиницю 93,30 грн. без ПДВ);

4) №71-05-24-ХП від 30.05.2024 на суму 377 790 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 31.12.2024 (7 додаткових угод):

- 3 498 670 комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин (ціна за одиницю 89,95 грн. без ПДВ);

- 1 330 комплектів продуктів харчування для годування штатних тварин військових частин (ціна за одиницю 89,95 грн. без ПДВ);

5) №113-12-24-ХП від 12.12.2024 на суму 1 417 200 000 грн (з ПДВ), строк поставки до 29.06.2025 (1 додаткова угода):

- 9 998 030 комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин (ціна за одиницю 118,10 грн. без ПДВ);

- 1 970 комплектів продуктів харчування для годування штатних тварин військових частин (ціна за одиницю 118,10 грн. без ПДВ). ДАСУ прийнято рішення про початок моніторингу процедури закупівлі.

6) №120-12-24-ХП від 16.12.2024 на суму 2 859 456 000 грн. (з ПДВ), строк поставки до 29.06.2025 (1 додаткова угода):

- 21 195 830 комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин (ціна за одиницю 112,40 грн. без ПДВ);

- 4 170 комплектів продуктів харчування для годування штатних тварин військових частин (ціна за одиницю 112,40 грн. без ПДВ).

Зазначено, що за результатами зустрічі 21.08.2024 представників ДП «ДОТ» та постачальників продуктів харчування щодо виконання контрактів заявлено, що найбільше порушень (176) має ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД», проте службовими особами ДП «ДОТ» не вжито належних заходів реагування.

Основними корупційними механізмами ділків, за допомогою яких оборонні кошти привласнюються ділками є:

- зменшення ваги продуктових наборів під час прийому-передачі продукції на території військових частин;

- поставка неякісної продукції, яка не відповідає вимогам ТУ та ДСТУ;

- підміна продукції, що затверджена в специфікаціях до контрактів;

- використання каталогу продуктів харчування, що містить понад 400 найменувань продуктів, з яких фактично поставляють декілька десятків, з метою продажу дешевої продукції по завищеній ціні.

Низька якість поставленої продукції ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» підтверджується протоколами випробувань лабораторії безпечності харчових продуктів Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Міністерства оборони України, проте службовими особами ДП «ДОТ» не вжито належних заходів реагування.

Зокрема, за результатами аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» зареєстровано податкові накладні на продаж продуктів харчування у кількості 22 981 412 комплектів на адресу ДП «ДОТ» на загальну суму 2 819 164 745 грн., з яких за прямими договорами укладеними в «ручному режимі» отримано аванс у розмірі 243 810 000 грн. за поставлені в подальшому 2 580 000 комплектів продуктів харчування.

Також під час реалізації вказаної злочинної схеми, службові особи ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД», використовуючи пов`язаних юридичних осіб, здійснюють ухилення від сплати податків та легалізацію грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. Дана протиправна схема реалізується шляхом укладення фіктивних договорів та проведення безтоварних операцій з подальшим формуванням фіктивного податкового кредиту.

В ході досудового розслідування ініційовано перед Державною податковою службою України проведення дослідження за фінансовими операціями, здійсненими між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (код ЄДРПОУ 44830311ТОВ) «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 00376403) та іншими суб`єктами господарювання.

За результатом чого, отримано Висновок Аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ "БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00376403) з придбання товарів (картопля, цукор) у ТОВ «МАКІ - ТРЕЙД» (код 41857147), ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ОВОЧЕВИЙ СВІТ» (код 37073996), ТОВ "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БУРЯЧОК" (код 45263001), ТОВ «Торгова компанія «Агропродпром - сервіс» (код 38557764), ТОВ «ДОБРОДАР КО» (код 45364735) та ТОВ «ФРУТЛЕНД» (код 37072217), ПП «ІНІЦІАТИВА ПЛЮС» (код 30458811), які в свою чергу є складовою частиною комплектів продуктів харчування для особового складу військових частин чи штатних тварин військових частин, вбачається, що посадові особи ТОВ «МАКІ - ТРЕЙД» (код 41857147), ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «ОВОЧЕВИЙ СВІТ» (код 37073996), ТОВ "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БУРЯЧОК" (код 45263001), ТОВ "Торгова компанія "Агропродпром - сервіс" (код 38557764), ТОВ "ДОБРОДАР КО" (код 45364735), ТОВ "ФРУТЛЕНД" (код 37072217), ПП "ІНІЦІАТИВА ПЛЮС" (код 30458811) та ТОВ "БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД" (код ЄДРПОУ 00376403) можуть бути задіяні у розтраті (привласненні) бюджетних коштів ДП «ДОТ» (код 44830311) на загальну суму 54602428,20 грн. (у т.ч. ПДВ 9100404,7 грн.).

Таким чином, сукупність наявної інформації, та попередні підрахунки свідчать про нанесення збитків у вигляді втрати активів шляхом перерахунку грошових коштів в операціях придбання ДП «ДОТ» харчових продуктів на суму понад 1,54 млрд. грн.

Згідно матеріалів виконання доручення оперативного підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві встановлено, що до вказаної протиправної діяльності може бути причетний ОСОБА_6 , який являється співвласником ТОВ «БУСЬКИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД».

04.04.2025 року старшим слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_9 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2025 у справі №757/12069/25-к обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведеного обшуку виявлено та вилучено наступне:

- мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .

Постановою старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 від 04.04.2025 року вказаний мобільний телефон, визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

11.04.2025 року (клопотання датоване 05.04.2025 року) прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладенні арешту, в рамках кримінального провадження № 62025100110000037 від 06.02.2025 року,на майно, вилучене в ході обшуку проведеного 04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2025 року у справі №757/12069/25-к, старшим слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_9 , за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.04.2025 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана фізичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказаний мобільний телефон, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу власника майна, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62025100110000037 від 06.02.2025 року та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку проведеного 04.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2025 року у справі №757/12069/25-к, старшим слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_9 , за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4