Постанова від 07.05.2025 по справі 372/3523/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/3523/16-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/5442/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року (суддя Тиханський О.Б) про застосування заходів процесуального примусу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області про захист порушених прав власника,

встановив:

у грудні 2016 року позивачка звернулася до Обухівського районного суду Київської області із зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 20 лютого 2017 року відкрито провадження у справі та призначений судовий розгляд.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року до позивачки ОСОБА_1 застосовні заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 046грн, за зловживання своїми процесуальними правами.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Позивачка зазначає, що 8 листопада 2024 року їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У судовому засіданні 19 листопада 2024 року цю інформацію вона особисто повідомила судді Тиханському О.Б. та надала лист Обухівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області. Для отримання витягу з актів реєстрації громадянського стану щодо смерті ОСОБА_2 19 листопада 2024 року у судовому засіданні вона заявила клопотання про витребування цього доказу, яке суд задовольнив.

Позивачка вважає, що для продовження розгляду даної справи необхідно отримати витяг про реєстрацію смерті ОСОБА_2 та вирішити питання щодо правонаступників або належного відповідача, тому розгляд справи до отримання даної інформації є процесуально неможливим. Незважаючи на це, суддя Тиханський О.Б. 10 грудня 2024 року у судовому засіданні незаконно продовжив розгляд даної справи та виніс незаконну ухвалу про застосування до неї заходів процесуального примусу.

Позивачка зазначає, що дана справа розглядається з 2016 року, вона неодноразово надсилала скарги до ВРП на дії судді Тиханського О.Б., однак він продовжує грубо порушувати її права та норми процесуального законодавства.

Позивачка стверджує, що відповідач ОСОБА_2 та його донька особисто знайомі із суддею Тиханським О.Б., тому він законними і незаконними методами сприяє відповідачу у даній справі. Зокрема, суддя Тиханський О.Б. необґрунтовано залишив її позовну заяву без розгляду, ухвала про що була скасована, безпідставно відмовляє у задоволенні її клопотань, у судовому засіданні суддя Тиханський О.Б. поводить себе нестримано, зухвало, порушує етику спілкування.

Позивачка вважає, що вона, як сторона по справі, має право заявити відвід судді при наявності підстав без будь-яких обмежень, тому в її діях відсутнє зловживання процесуальними правами, її заяви про відвід судді не завдали шкоди інтересам правосуддя та іншим особам, які приймають участь у даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно копії актового запису про смерть №15460 від 13 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (с.с.39-40).

Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, реєстраційна служба Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.47-51, 56-60), явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка апеляційну скаргу підтримала, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих апеляційному суду копій матеріалів справи встановлено, що 20 лютого 2017 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради, ОСОБА_2 про захист порушених прав власників.

2 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Тиханського О.Б. від розгляду справи, посилаючись на те, що суддя вже приймав участь у розгляді справи, яка стосується тих самих спірних правовідносин та його рішення було скасоване.

Ухвалою від 2 жовтня 2018 року заявлений відвід був визнаний необґрунтованим, заява ОСОБА_1 передана для вирішення іншому судді.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В. від 10 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тиханському О.Б. відмовлено.

10 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала повторну заяву про відвід судді Тиханському О.Б., посилаючись на поза процесуальне спілкування представника відповідача ОСОБА_2 із суддею Тиханським О.Б., на відсутність ряду документів в матеріалах справи та на повторну участь судді у справі між тими ж сторонами.

Ухвалою від 10 квітня 2019 року судді Тиханського О.Б. заявлений відвід був визнаний необґрунтованим, заява ОСОБА_1 передана на розгляд іншому судді.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 16 квітня 2019 року Потабенко Л.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тиханського О.Б. відмовлено.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 подала втретє заяву про відвід судді Тиханського

О.Б., посилаючись на скасування ухвали суду від 28 жовтня 2020 року про залишення її

позову без розгляду та не надання матеріалів справи їй для ознайомлення.

Ухвалою судді Тиханського О.Б. від 27 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

3 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала четверту заяву про відвід судді Тиханського О.Б., посилаючись на те, що суд не задовольнив її клопотання про визнання явки відповідача ОСОБА_2 у судове засідання обов`язковою, а також на те, що суддя зацікавлений у розгляді даної справи, так як розглядає її протягом тривалого часу.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 16 грудня 2021 року ОСОБА_3 у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

12 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала вп`яте заяву про відвід судді Тиханського О.Б., посилаючись на поза процесуальні стосунки судді з відповідачем ОСОБА_2 , так як судові повістки направлялися не за місцем проживання та реєстрації відповідача, суддя проводив судові засідання у своєму кабінеті та розглядає справу протягом тривалого часу.

Ухвалою судді Тиханського О.Б. від 12 вересня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

7 лютого 2024 року ОСОБА_1 подала до Обухівського районного суду Київської області аналогічну заяву про відвід судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 7 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду та роз`яснено позивачці наслідки зловживання процесуальними правами.

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала шосту заяву про відвід судді Тиханського О.Б., посилаючись на те, що суддя під час розгляду справи веде себе надто емоційно, нестримано, безпідставно відмовляє у задоволенні її клопотань про витребування доказів та виклику відповідачів у судові засідання, умисно ігнорує вимоги експерта про надання додаткових документів.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, повторно роз`яснено наслідки зловживання процесуальними правами.

17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала чергову заяву про відвід судді Тиханського О.Б., посилаючись на відмову судді у задоволенні її клопотань про витребування доказів та допущенні суддею порушення при розгляді її попередньої заяви про відвід, а також на не направлення судом повісток відповідачу ОСОБА_2 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року заява ОСОБА_1 залишена без розгляду, роз`ясненні позивачці наслідки зловживання процесуальними правами.

20 листопада 2024 року ОСОБА_1 знову подала заяву про відвід судді Тиханського О.Б., посилаючись на порушення суддею норм процесуального права, так як він без її участі закрив підготовче засідання, не врахувавши поважні причини її неявки у підготовче засідання. Також позивачка посилалася на не направлення судом повісток за належним місцем проживання відповідача.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 21 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 визнано необґрунтованою та передано для розгляду іншому судді.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області Сташків Т.Г. від 28 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Застосовуючи до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу, суд першої інстанції посилався на те, що позивачкою було подано дев`ять заяв про відвід головуючому судді Тиханському О.Б., які були визнані необґрунтованими та

безпідставними, оскільки подані з приводу процесуальних дій судді. При цьому, суд неодноразово роз`яснював позивачці щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами, шляхом систематичного подання заяв про відвід суду з аналогічних підстав, а також наслідки таких зловживань, однак позивачкою роз`яснення суду були проігноровані.

Переглядаючи ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (пункт 5 частини першої статті 144 ЦПК України).

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 148 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц зазначено, що:

«учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню

цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.»

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року в справі №806/1943/18 зазначено, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі тричі заявлявся відвід колегії суддів, при цьому кожного разу заявник посилався частково на обставини, яким надавалась оцінка трьома колегіями Сьомого апеляційного адміністративного суду, та які жодного разу не були визнані такими, що дають підстави для сумніву в упередженості чи об`єктивності колегії суддів ... Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані дії позивача приводять до затягування розгляду справи і мають ознаки зловживання процесуальними правами. Одним із заходів процесуального примусу є штраф.»

З наданих апеляційному суду копій матеріалів справи встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 з жовтня 2018 року по листопад 2024 року дев`ять разів було подано заяву про відвід головуючому судді Тиханському О.Б., кожна з яких була визнана судом необґрунтованою та безпідставною.

При цьому, ухвалами суду від 7 лютого 2024 року, 25 вересня 2024 року та 17 жовтня 2024 року позивачка попереджалась, що такі її дії можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, а також про недопустимість зловживання процесуальними правами, та про наслідки таких зловживань, в тому числі, про можливість суду застосувати до неї заходи процесуального примусу у випадку подання нею в подальшому необґрунтованих заяв про відвід головуючому судді.

Враховуючи, що заяви ОСОБА_1 про відвід судді були обґрунтовані незгодою з його процесуальними діями, що відповідно до положень частини 4 статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу, про що неодноразово зазначалося в ухвалах суду по розгляду заяв ОСОБА_1 про відвід судді, кількість поданих позивачкою заяв про відвід, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії позивачки по систематичному поданню заяв про відвід є зловживанням її процесуальними правами, а відтак наявні підстави для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з процесуальним діями суду стосовно продовження розгляду справи без врахування інформації про смерть відповідача ОСОБА_2 та не спростовують наявність підстав у суду для застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу в вигляді штрафу.

Посилання в апеляційній скарзі, що позивачка має право подавати заяви про відвід у необмеженій кількості, не ґрунтуються на нормах процесуального права, які не передбачають можливість подавати необґрунтовані заяви про відвід суду. При цьому позивачкою не враховується, що незгода із процесуальними діями суду не може бути підставою для його відводу, що прямо зазначено у частини 4 статті 36 ЦПК України.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох прожиткових мінімумів, та враховуючи характер допущених позивачкою зловживань, а також те, що заходи процесуального примусу накладаються на неї вперше, позивачка є пенсіонеркою, тому колегія суддів вважає за доцільне зменшити розмір накладеного на позивачку штрафу до мінімального значення у 0,3 розміру прожиткового мінімуму.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне

застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про застосування заходів процесуального примусу до позивачки не допустив порушень норм процесуального права, однак, визначаючи розмір штрафу, не врахував конкретних обставини справи, тому ухвала суду підлягає зміні в цій частині.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 - 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір штрафу, який стягнутий з ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами, з 6 046грн до 908грн 40коп.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук