Рішення від 04.07.2025 по справі 354/435/25

Справа № 354/435/25

Провадження по справі № 2/354/322/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 липня 2025 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Захарчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у березні 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що відповідач був визнаний батьком дитини рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 року. Однак від народження сина ОСОБА_2 із дитиною жодного разу не бачився, не виявляє бажання спілкуватися із сином, не приймає будь-якої участі у житті та вихованні дитини, не контактує із сином у будь-який спосіб та не цікавиться його життям. Малолітній син сторін проживає разом із матір`ю та її батьками, які допомагають у вихованні онука, із батьком не знайомий. Жодної допомоги на утримання сина, окрім аліментів, які стягуються за рішенням суду відповідач також не надає. Сторони у справі не спілкуються та не бачились із грудня 2017 року. Із урахуванням того, що відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не проявляє будь-якого інтересу до сина та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками наявні всі правові підстави для позбавлення його батьківських прав, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.03.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.04.2025 року судом постановлено ухвалу про участь представника третьої особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02.05.2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити із наведених мотивів. Вказала, що була заручена із відповідачем та готувалася до весілля, однак ОСОБА_2 поводив себе неналежно, застосовував до неї фізичну силу, а тому вони розірвали свої стосунки, коли вона вже перебувала на четвертому місяці вагітності. Після народження сина відповідач не визнавав себе батьком дитини, почав поширювати про неї різні чутки, а тому вона змушена була звернутись до суду із позовом про визнання батьківства та стягнення аліментів. З моменту народження сина, ОСОБА_2 жодного разу не бачився та не контактував із дитиною, не приїхав у пологовий будинок, не відвідував сина у дні народження та свята і аналогічним чином поводять себе його родичі, незважаючи на те, що вони мешкають у сусідніх селах. На даний час відповідач одружений та має двох малолітніх доньок. У добровільному порядку будь-якої допомоги на утримання сина ОСОБА_2 не надає, не купує подарунків та одягу, мав заборгованість по аліментах, яку погасив вже після посилення мобілізаційних заходів. На засідання комісії у справах захисту дітей відповідач не прибув, а єдине його запитання на дзвінок органу опіки та піклування стосувалося того чи повинен він буде надалі платити аліменти на утримання дитини. Їхній син вже підріс і починає цікавитись питанням де його тато, дитина потребує батьківської турботи та уваги, яку відповідач не має наміру виявляти, а доглядати за дитиною допомагають лише її батьки і сестра. Про батька син знає з її слів лише те, що тато пішов від них ще до його народження. На даний час вона проходить військову службу по мобілізації, самотужки будує житло та хвилюється за майбутнє свого сина, бо його офіційним опікуном у разі її відсутності стане відповідач, який абсолютно байдужий до сина.

Представник позивачки адвокат Захарчук Г.В. у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити із наведених мотивів. Вказала, що позивачка не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи трекінгами відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» із відмітками «вручено одержувачу» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов, заяв та клопотань не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явилася, проте подала через підсистему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи у її відсутності. Вказала, що третя особа не має заперечень щодо позову.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Яремчанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 17.04.2019 року.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 року у справі №354/475/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановлено внести зміни в Книгу реєстрації народжень в актовому записі №12 від 24.04.2018 року, зробленому виконкомом Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в графі «батько»-батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянина України та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.05.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 04.09.2018 року.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 05.03.2025 року позивачка з 19.02.2013 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Довідкою №8/1/1004 від 11.02.2025 року та характеристикою від 04.03.2025 року, виданими ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується, що позивачка перебуває на військовій службі по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_5 у званні старшого солдата.

Згідно акту обстеження умов проживання від 12.02.2025 року, комісія у складі начальника Служби у справах дітей Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Іваницької М.В., інспектора ювенальної превенції Косилюка В.М. за результатами проведеного обстеження за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 встановила, що за вказаною адресою проживають за зареєстровані позивачка та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також батьки позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Житло, у якому проживає ОСОБА_1 із сином розміщене на другому поверсі двоповерхового будинку та складається із двох кімнат, кухні, коридору та санвузла. Умови проживання добрі, у дитини є окрема кімната, облаштована усім необхідним для навчання та проведення дозвілля. У будинку чисто, створені всі умови для належного утримання дитини. Хлопчик здебільшого проводить час із бабусею, оскільки мати перебуває на військовій службі. За результатами спілкування встановлено, що батько дитини від народження сина із ним не бачиться, не виявляв бажання спілкуватися із дитиною, повністю ігнорує його існування та не цікавиться сином. У добровільному порядку матеріальної допомоги не надавав.

Із характеристики від 06.02.2025 року, виданої Ворохтянським ліцеєм, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у ліцеї з вересня 2024 року та зарекомендував себе як старанний, працелюбний учень, має добрий загальний розвиток, здібності до математичних наук, любить малювати та відвідує секцію футболу. Хлопчик скромний, стриманий, дисциплінований та самостійний, виконує правила поведінки, любить малювати, відвідує секцію футболу. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, має хороший вплив на дитину та постійно спілкується з класним керівником.

Рішенням №19 від 27.02.2025 року виконавчий комітет Ворохтянської селищної ради Івано-Франківської області затвердив висновок Служби у справах дітей селищної ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено у висновку, ОСОБА_2 записаний батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у свідоцтві про народження відповідно до рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2018 року. Згідно виконавчого листа №354/1094/19 від 26.03.2020 року з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 1800 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Згідно розрахунку зі сплати аліментів, виданого Надвірнянським відділом ДВС Надвірнянського району Івано-Франківської області сума коштів, яка підлягала стягненню станом на 01.02.2025 року становить 105367,00 грн, сума сплачених коштів становить 101826,00 грн, сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.02.2025 року складає 3541,00 грн. Ворохтянським ліцеєм надано характеристику на учня ОСОБА_3 згідно якої у вихованні і навчанні дитини участь приймає тільки мати. Батько участі у вихованні дитини не приймає, школу не відвідує, з класним керівником не спілкується. 12.02.2025 року начальником служби у справах дітей Ворохтянської селищної ради та інспектором ювенальної превенції проведено обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 у ході якого встановлено, що дитина забезпечена усім необхідним для комфортного проживання.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини встановлено, що малолітній ОСОБА_3 зареєстрований та фактично проживає із матір`ю. Спільно із ними проживають батьки ОСОБА_1 , які допомагають їй у вихованні сина, піклуються про нього. Зі слів матері батько дитини від народження сина із хлопчиком жодного разу не бачився, не цікавиться існуванням сина, не виявляє бажання спілкуватися із ним та не контактував у будь-який спосіб, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. ОСОБА_2 у телефонному режимі був запрошений на засідання комісії, однак не з`явився. Під час спілкування перше питання, яке було задане батьком, чи буде він продовжувати сплачувати аліменти, якщо його позбавлять батьківських прав на сина. Із урахуванням наведеного враховуючи вимоги ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч.ч.2,3 ст.150, ст.ст.164, 180 СК України Служба у справах дітей вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 -сестра позивачки надала показання про те, що її сестра ОСОБА_1 була заручена із відповідачем і вони мали одружитися, а тому спільно проживали і сестра завагітніла. Однак з`ясувалося, що відповідач періодично зловживає алкогольними напоями, у такому стані він побив її сестру, яка на той час була на четвертому місяці вагітності, а тому сестра повернулася додому до батьків. ОСОБА_2 намагався помиритися, а потім оформив кредит на її сестру, одночасно зустрічався з іншою жінкою. На виписці з пологового будинку ОСОБА_2 присутній не був, з моменту народження сина жодного разу із дитиною не бачився, не відвідував ОСОБА_7 , не контактує із сестрою та сином та не приймає будь-якої участі у вихованні дитини, хоча живе у сусідньому селі. Родичі відповідача також не виявляють жодного інтересу до дитини і ніколи із хлопчиком не бачились. Будь-якої матеріальної допомоги, подарунків відповідач синові не передає, сплачує аліменти згідно рішення суду і лише нещодавно погасив борг по аліментах, після посилення мобілізаційних заходів. Сестра із сином проживають разом із нею та їхніми батьками і вони всі разом допомагають виховувати племінника. Хлопчик підріс, потребує чоловічої уваги та батьківського прикладу, але відповідач абсолютно байдужий до сина, зовсім не цікавиться дитиною, його життям та вихованням, має іншу сім`ю та двох доньок.

Свідок ОСОБА_5 мати позивачки надала показання про те, що її дочка ОСОБА_1 зустрічалася та заручилася із ОСОБА_2 . Вже була визначена дата весілля, але відповідач побив дочку під час вагітності і вони розірвали стосунки. ОСОБА_2 намагався примиритися, а потім з`ясувалося, що він уже зустрічався з іншою жінкою та робив спробу примирення тільки для помсти, бо оформив на її дочку кредит. Батьки відповідача померли, а сам ОСОБА_2 із сім`єю, його брат та сестра живуть у сусідньому селі, однак з моменту народження сина відповідач та його родичі жодного разу із дитиною не бачились. ОСОБА_8 батька не знає і ніколи з ним не зустрічався, ніякої допомоги, окрім аліментів ОСОБА_2 на дитину не надає та абсолютно не цікавиться життям сина і не контактує із їхньою сім`єю у будь-який спосіб. Донька самостійно займається вихованням сина, якому пояснила, що батько пішов від них ще до його народження на що хлопчик відреагував з образою.

Заслуханий в судовому засіданні у присутності матері малолітній ОСОБА_9 повідомив що зі своїм татом не знайомий і ніколи з ним не бачився, а живе із мамою, тіткою, дідусем та бабусею. Тато до нього ніколи не приходить та не телефонує йому.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

У частині сьомій ст.7СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Положеннями принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості .

Пунктами 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст.9 Конвенції про права дитини держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першоюст.8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1 ст.12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із положеннями ст.155 СК України здійснення батькамисвоїх правта виконанняобов`язківмають ґрунтуватисяна повазідо правдитини таїї людськоїгідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом(частини перша, друга, четверта статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Судувід 29.07.2021 року у справі №686/16892/20, від 03.08.2022 року у справі №306/7/20, від 07.12.2022 року у справі №562/2695/20, від 11.01.2023 року у справі №461/7447/17, від 06.09.2023 року у справі №545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

Відповідно до ч.1 ст.17Закону Українивід 23.02.2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява

№10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України»(заява № 39948/06) зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10.09.2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними, згідностатті 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачкою надано належні та допустимі докази ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків та участі у вихованні дитини.

Судом встановлено, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі та розірвали стосунки ще до народження спільної дитини. Відповідач з часу народження сина проживає окремо та жодного разу не бачився із хлопчиком, не приймає будь-якої участі у житті та вихованні дитини, окрім сплати аліментів, які стягуються у примусовому порядку. Факт батьківства відповідача був встановлений у судовому порядку і ОСОБА_2 у ході розгляду спору визнав себе батьком дитини, народженої позивачкою, однак у подальшому жодних заходів, спрямованих на встановлення контакту із сином у будь-який спосіб, не вживав.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач на протязі останніх семи років вчиняв хоча б якісь дії, які б свідчили про вияв ним батьківської турботи про свого сина, в тому числі шляхом відвідування дитини у день народження чи святкові дні, участі в урочистих заходах у дошкільному та шкільному закладах, спілкуванні у будь-який спосіб чи надання матеріальної допомоги на утримання дитини у добровільному порядку.

Заслуханий у судовому засіданні малолітній син сторін у справі повідомив, що взагалі незнайомий зі своїм батьком та жодного разу його не бачив, а поведінка дитини вказувала на те, що йому важко відповідати на запитання про батька, з яким він ніколи особисто не зустрічався та не розмовляв.

Відповідач не прибув на засідання комісії у справах дітей, де вирішувалось питання про надання висновку щодо доцільності позбавлення його батьківських прав, а також, будучи належно повідомленим, не з`явився у жодне судове засідання у даній справі, відзиву на позов, заперечень щодо доводів позивачки та доказів на підтвердження факту своєї участі у вихованні дитини суду не надав, тобто не вчинив ніяких дій, щоб засвідчити свій інтерес до дитини, бажання спілкуватися із сином та виконувати щодо нього свої батьківські обов`язки. Доказів на підтвердження того, що з боку позивачки чиняться будь-які перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина суду не надано, позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відповідач до служби у справах дітей чи суду не подавав.

Таким чином, судом встановлено, що з моменту народження дитини відповідач фактично самоусунувся(ухилився) від виконання своїх батьківських обов`язків, є абсолютно байдужим та не проявляє ніякого інтересу до свого малолітнього сина, не зустрічається із дитиною, не замається його вихованням, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання та підготовку сина до самостійного життя, не проявляє заінтересованості у будь-якому контакті та спілкуванні із дитиною, в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення хлопчика, у житті якого фігура батька взагалі відсутня. Доказів, які б свідчили про намір відповідача змінити свою поведінку та у подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки судом не здобуто.

Зазначені обставини у сукупності дають підставу для можливості застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, що у повній мірі відповідатиме інтересам дитини, оскільки, свідчать про умисне та злісне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, участі у вихованні та навчанні малолітнього сина, повну байдужість та ігнорування дитини.

Із урахуванням викладеного, ураховуючи інтереси дитини, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог, є достовірними, підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав, слід задовольнити та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, а тому відповідач не позбавлений можливості переглянути своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина та в подальшому ставити питання про їх поновлення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських правзадовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Відповідно до ч.6ст.164СК України рішення суду після набрання ним законної сили направити органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд,якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,зареєстрована та проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: 78595, вул. Данила Галицького, 41 смт. Ворохта Надвірнянський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 44016727.

Повне рішення суду складено 04 липня 2025 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК