Ухвала від 03.07.2025 по справі 766/4871/25

Справа №766/4871/25

н/п 1-кп/766/3522/25

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

03.07.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_5

обвинувачених: ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_9

представника потерпілого: ОСОБА_10

під час відкритого підготовчого судового засідання в залі суду м. Херсона з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України -

в с т а н о в и в:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Прокурором під час підготовчого судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на обґрунтування якого зазначено про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді «застави», прокурор зазначила про існування таких ризиків як переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник ОСОБА_9 , не заперечуючи проти клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 у зв`язку із внесенням застави, заперечила проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також просила вирішили питання заміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на особисту поруку, а відносно ОСОБА_8 на домашній арешт.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на особисту поруку захисник зазначила про те, що тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході конкретного кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок якого запобіжний захід може бути скасований або змінений на інший більш або менш суворий. Враховуючи зміну обставин, що не існували під час судового розгляду 19.05.2025, а саме: наявність поручителів з числа осіб з високими моральними якостями, які є соціально адаптованими, чесно ставлять до праці та виконання громадських обов`язків, за що мають авторитет у колективі або за місцем проживання та які можуть у разі потреби доставити обвинуваченого ОСОБА_7 до суду, а також забезпечити його належну процесуальну поведінку, а саме: народний депутат України ОСОБА_11 , благочинний м. Олександрії та району протоієрей ОСОБА_12 , протоієрей Православної Церкви України ОСОБА_13 , голова правління ГО «Об`єднання ветеранів в Кіровоградській області «Ніхто крім нас» ОСОБА_14 , депутат Кіровоградської обласної ради ОСОБА_15 , депутат Кіровоградської обласної ради ОСОБА_16 та направлені на адресу суду відповідні клопотання про взяття на поруки обвинуваченого ОСОБА_7 , а також враховуючи міцність його соціальних зв`язків (постійне місце проживання, роботи), відсутність судимостей, а також те, що ОСОБА_7 є засновником БО «Благодійний фонд Українські соціальні програми», у тому числі вів активну діяльність у сфері надання допомоги на території Херсонської, Донецької, Чернігівської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Донецької, Чернігівської, Харківської та Миколаївської областей (з квітня 2022 року було здійснено 35 гуманітарних місій до цих територій).

Заперечила проти необхідності продовження тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , вважаючи достатніми підстави для його перебування під домашнім арештом, оскільки обвинувачений на противагу твердженню прокурора має міцні соціальні зв`язки, постійне та зареєстроване місце проживання, забезпечений роботою. Крім того стан здоров`я ОСОБА_8 потребує оперативного втручання, про що є відповідна медична документація, долучена до матеріалів кримінального провадження. Щодо заявлених стороною обвинувачення ризиків, то в матеріалах кримінального провадження наявні докази того, що ОСОБА_8 не причетний до вчинення інкримінованих йому протиправних дій. Крім того ОСОБА_8 свідків у даному кримінальному провадженні не знає і доказів того, що він намагався на них впливати або спілкуватись немає. Безпідставними є твердження і про наміри ухилення від судового розгляду, оскільки на розгляді в іншому суді є й інше кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , де він порушень обов`язків обвинуваченого, в тому числі в частині явки до суду, не порушував. Клопотання прокурора містить неправдиві відомості щодо сімейного стану обвинуваеного, про що свідчать надані ними документи.

Обвинувачений ОСОБА_7 вважав клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки підстав для ухилення від суду він не має, а зі свідками у даному провадженні не спілкується і відповідних намірів висловлював, як і не вживав відповідних заходів. Просив суд змінити застосований щодо нього запобіжний захід на особисту поруку, оскільки підстави для подальшого його перебування під вартою є незрозумілими, тоді як він зі свого боку міг би продовжити працювати і бути корисним для України.

Обвинувачений ОСОБА_8 просив змінити застосований щодо нього запобіжний захід, наголошуючи на тому, що потребує медичної допомоги поза межами слідчого ізолятора, при цьому заперечив щодо наявності важелів впливу на свідків у провадженні. Крім того звертав увагу суду на ту обставину, що в рамках іншого кримінального провадження, покладених на нього обов`язків не порушував.

Обвинувачена ОСОБА_6 звернула увагу суду на ту обставину, що з моменту застосування до неї запобіжного заходу у виді «застави» та повідомлення про підозру, вона покладених на неї обов`язків не порушувала. Місце свого постійного проживання не залишала, зі свідками не спілкувалась, оскільки жодного з них не знає. Наявний паспорт для виїзду за кордон здала, а в усі призначені судові засідання з`являється, не зважаючи на обставини.

Представник потерпілоїособи ОСОБА_10 позицію прокурора підтримала та вважала наявними підстави для продовження застосування раніше застосованих щодо обвинувачених запобіжних заходів.

ОСОБА_17 , як можливий поручитель щодо ОСОБА_7 , під час судового розгляду зазначила, що займає посаду голови Олександрійської районної ради Кіровоградської області. Знає ОСОБА_7 тривалий час і може впевнено стверджувати, що з початком повномасштабного вторгнення зайняв активну громадянську позицію, всіма своїми силами намагався допомагати тим, хто цього потребував, при цьому мав можливість залишитись за межами України, але цією можливістю не скористався та повернувся назад. Зауважила, що з обов`язками поручителя обізнана та зможе їх виконати у разі покладення на неї відповідних зобов`язань.

ІІІ. Оцінка та висновки суду.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів щодо обвинувачених та відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2025 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 строком до 17.07.2025.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 строком до 17.07.2025.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.02.2025 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який було змінено у зв`язку із внесенням відповідно визначеної слідчим суддею суми, строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням застави було продовжено ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 строком до 19.07.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 обвинувачуються серед іншого і у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинувачених від суду;

- ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, яким за твердженням органу досудового розслідування завдано матеріальної шкоди на загальну суму більше 20 мільйонів гривень. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила КК України виключають. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у разіобрання відносно них запобіжного заходу,не пов`язаного з ізоляцією,зможуть переховуватисьвід суду.

2) незаконно впливатинасвідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

При вирішенні питання щодо ОСОБА_8 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_8 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховується вік обвинуваченого, який не перешкоджає подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства. Надані суду матеріали щодо необхідності оперативного втручання не створюють беззаперечного переконання того, що стан здоров`я обвинуваченого перешкоджає подальшому перебуванню в умовах слідчого ізолятора.

Посилання на те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту забезпечить процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду є неприйнятними, оскільки доведені стороною обвинувачення ризики та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, позбавляють на даному етапі кримінального провадження застосувати саме домашній арешт, що у свою чергу не позбавляє права обвинуваченого скористатись можливістю внесення застави як гарантії належного виконання покладених на нього обов`язків.

При вирішенні питання щодо ОСОБА_7 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Оцінюючи клопотання сторони захисту щодо можливості застосування особистої поруки суд зауважує наступне.

У разі застосування особистої поруки, у суду будуть відсутні реальні важелі впливу на обвинуваченого, оскільки у разі порушення останнім зобов`язання (не з`явиться на виклик, спробує втекти) постраждає фінансово лише поручитель, але в обмежених межах, оскільки Закон передбачає штраф для поручителя максимум від 20 до 50 прожиткових мінімумів. Оскільки ж розмір інкримінованої завданої матеріальної шкоди обвинуваченим становить майже 20 мільйонів гривень, а визначений розмір застави 4 мільйони гривень, можливість застосування так званих фінансових санкцій до поручителя є явно неспівмірним з раніше заявленими сумами.

Крім того, враховуючи ту ж тяжкість інкримінованих протиправних дій, у разі застосування саме особистої поруки у суду буде відсутність контролю та примусу, оскільки чіткі механізми контролю державними органами у такому випадку відсутні.

Також на переконання суду стороною захисту не надано жодних відомостей про те, які стосунки пов`язують поручителів з ОСОБА_7 і чому вони зацікавлені і можуть ручатися за нього, відсутні докази того як саме поручителі контролюватимуть обвинуваченого і як вони щодня контактуватимуть з ним для забезпечення виконання покладених на них та обвинуваченого обов`язків.

Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Таким чином обставини, на які посилаються як обвинувачені, так і захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинувачених запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Також слід зауважити, що підставою для зміни запобіжного заходу є зменшення в першу чергу ризиків, встановлених в стадії досудового розслідування, чого під час судового розгляду встановлено не було.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

При вирішенні клопотання щодо ОСОБА_6 суд також зважає на таке.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Суд, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків щодо останньої.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Отже, запобіжні заходи були обґрунтовано застосовані з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів і не перестали існувати, а тому застосування до останніх більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Керуючись ст.ст. 176-178,180-183,193,194,199,315,331,369,372КПК України,суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів щодо обвинувачених задовольнити.

2. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисту поруку щодо обвинуваченого ОСОБА_7 відмовити.

3. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити.

4. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «31»серпня2025року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

5. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «31»серпня2025року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

6. Продовжити строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 2 місяці до «03»вересня2025року включно, а саме:

- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, тобто з міста Олександрії Кіровоградської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні;

- за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5(п?яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий: ОСОБА_21

Судді:

ОСОБА_22