Рішення від 03.07.2025 по справі 279/7135/24

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/7135/24

Провадження № 2/279/248/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Івашкевич О. Г., з секретарем Маковською Д.О., розглянувши відкритому судовому засіданні цивільну справу №279/7135/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Український харчовий Альянс" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, стягнення коштів та скасування номера запису про інше речове право № 29735906 від 25.12.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

У позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,40 га.

14.07.2016 року Коростенським міськрайонним судом визнано право власності за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку, площею 3,40 га, кадастровий номер 1822386600:08:000:0079, яка розташована на території Хотинівської сільської ради.

24.06.2022 року позивач зареєстрував право власності на вищевказану земельну ділянку. 24.10.2024 року йому стало відомо, що належна на праві власності земельна ділянка площею 3,40 га, кадастровий номер 1822386600:08:000:0079 знаходиться в оренді, згідно договору оренди від 16.06.2014 року, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Український Харчовий Альянс» терміном на 15 років.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців ТОВ «Український Харчовий Альянс» створено 17.04.2012 року, тобто після смерті ОСОБА_2

24.06.2022 року позивач зареєстрував своє право власності на земельну ділянку площею 3,40 га, кадастровий номер 1822386600:08:000:0079, що фізично унеможливлює підписання будь-яких договорів оренди землі, як зі сторони ОСОБА_2 так і з його в період часу з 12.12.2011 року по 24.06.22 року.

Враховуючи вище наведене, з 16.06.2014 року ТОВ «Український Харчовий Альянс» безпідставно набуло належну позивачеві земельну ділянку в оренду, та використовувало її у своїй господарській діяльності про, що свідчить реєстрація договору суборенди від 02.04.2018 року, сторони договору: орендар - ТОВ «Український Харчовий Альянс» та суборендар - ТОВ «АСТ АГРО» термін дії 31.12.2021 рік, та реєстрація договору суборенди земельної ділянки №01/06- 24 від 01.03.2024 року сторони договору: орендар ТОВ «Український Харчовий Альянс» суборендар - ТОВ «Український Харчовий Альянс ЕКО» термін дії договору 01.12.2025 рік.

Вважає, що оскільки Відповідач постійно безпідставно використовував земельну ділянку у своїй господарській діяльності, просив стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 40 966,80 гри. за використання земельної ділянки виходячи з наступного розрахунку:

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка моєї земельної ділянки становить 34139,36 грн.

Термін використання відповідачем земельної ділянки 10 років.

Розрахунок суми за користування земельної ділянки:

34139,36: 100 % =341,39

12 * 341,39 = 4096,68

10*4096,68 = 40 966,80

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.12.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 04.02.2025 року на 09:00 годин, яке у зв`язку з неявкою учасників відкладено на 08:50 год. 27.03.2025 року.

26.03.2025 позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи та шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади,в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Правом подачі відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, заперечень, клопотань пов`язаних з розглядом справи до суду не надав.

До суду повернулися поштові відправлення з довідками про причини повернення/досилання з відмітками про невручення рекомендованих листів у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 755/17944/18 від 10.05.2023 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку "відсутній за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Під час підготовчого провадження та проведення підготовчого засідання у даній справі вчинено підготовчі дії, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України, зокрема, з`ясовано обсяг доказів, встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів під час розгляду справи по суті; визначено дату проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 08:50 год. 14.05.2025 року.

22.04.2025 року на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд цивільного позову переданий судді Івашкевич О.Г. та призначений на 08:30 годин 14.05.2025 року, який через неявку учасників відкладений на 10:30 годин 03.07.2025 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи у відсутність представника, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання уповноваженого представника не направив. За актуальною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань підтверджено місцезнаходження ТОВ "Український харчовий альянс" за адресою: вул.Рейтарська, 18, м.Київ, 01054.

Згідно зі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо долучені до матеріалів докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності- достатності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі рішення Коростенського міськрайнного суду Житомирської області від 14.07.2016 року визнано право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, на земельну ділянку, площею 3,40 умовних га, кадастровий номер 1822386600:08:000:0079, яка розташована на території Хотинської сільської ради.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2025 року за номером запису про право власності 47160216 22.06.2022 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку у розмірі частки 1/1 на підставі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.07.2016 року по справі № 279/2737/16-ц.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єка нерухомого майна від 24.10.2024 року, а саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:08:000:0079 вбачається, що 29.07.2014 року було зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору, укладеного 16.06.2014 року між ТОВ "Український харчовий альянс" як орендарем та ОСОБА_2 як орендодавцем. У подальшому ТОВ "Український харчовий альянс" неодноразово здійснював передачу вказаної земельної ділянки в суборенду іншим юридичним особам, що свідчить про використання земельної ділянки відповідачем.

Отже, договір оренди земельної ділянки укладений 29.07.2014 року від імені ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як орендодавця з ТОВ "Український харчовий альянс" як орендарем є неукладеним, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. За таких обставин володіння відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 1822386600:08:000:0079 є безпідставним.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Така позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 року по справі № 633/408/18.

Узагальнюючи наведену правову позицію у контексті правових норм ст.387,388,1212 ЦК України, слід дійти висновку, що у разі державної реєстрації речового права за новим володільцем, власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна, отже, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення коштів за користування земельною ділянкою суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Отже, незалежно від часу оформлення та отримання свідоцтва про право на спадщину, здійснення державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно, спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України..

Позивач як на правову підставу стягнення коштів за користування земельною ділянкою посилається на ст. 525,526,530 ЦК України, які регулюють зобов`язальні відносини, та ст.288 Податкового кодексу України, яка передбачає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 цієї статті).

Відповідно дост.21Закону Украни«Про орендуземлі» оренднаплата заземлю -це платіж,який орендарвносить орендодавцевіза користуванняземельною ділянкоюзгідно здоговором орендиземлі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки з відповідачем ні позивачем, ні його спадкодавцем не укладався, отже положення ст.525,526,530 ЦК України до даних правовідносин є незастосовними. У даному випадку виникають зобов`язання з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, які регулюються ст.1212-1214 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 висновувала, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першоїстатті 1212 Цивільного кодексу України.

У випадку стягнення орендної плати за земельну частку (пай) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, розмір плати визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншим, ніж мінімальний розмір орендної плати, визначений законодавством.

Указом Президента №92/2002 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3%, визначеної відповідно до законодавства, вартості земельної ділянки.

Позивачем не надано суду доказів ральної ставки (вартості) оренди земельної ділянки у данному регіоні, а також не наведено обгрунтування щодо застосування максимального розміру орендної плати.

Отже, на переконання суду, на користь позивача підлягає стягненню у порядку сплати за використання земельної ділянки без достатньої правової підстави гарантована сума, у виді неотриманої мінімальної річної орендної плати в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки , що складає 10241,81 грн (34139,36 * 3% * 10 років =10241,81 грн.)

Відповідно до принципів диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін, встановлених ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у частині стягнення коштів за користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню в сумі 10241,81 грн.

У частині позовної вимоги про скасування номера запису про інше речове право № 29735906 від 25.12.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно суд зазначає, що ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені випадки та умови припинення відповідних прав та обтяжень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18)).

Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18).

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна. Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити.

Разом з тим, оскільки у данному випадку право власності за відповідачем не було зареєстровано, а витребування майна з чужового незаконного володіння відповідача не призводить до автоматичного припинення речового права оренди, суд дійшов висновку, що з метою припинення порушеного права позивача на мирне володіння своїм майном вимога про скасування запису про державну реєстрацію речового права № 29735906 від 25.12.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, яка є похідною від вимоги про витребування майна з чуждого незаконного володіння, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, суд звертає увагу, що позивачем заявлено три позовні вимоги, серед яких дві вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру.

ВІдповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

До матеріалів позовної заяви долучена квитанція про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн, тобто за 2 позовні вимоги, отже позивач мав додатково сплатити за третю позовну вимогу судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено 2 позовні вимоги немайного характеру та частково у розмір 25% вимогу майнового характеру про стягнення коштів за користування земельною ділянкою.

Отже з відповідача на користь позивача за умови належної сплати судового збору підлягало б до стягнення 2422,40 грн за вимоги немайнового характеру та 302,80 грн майнового характеру пропорційно розміру задоволених вимог.

Здійснюючи зарахування зустрічних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування сплаченого судового збору підлягає стягненню 1514,00 грн (1211,20 +302,80=1514,00 ) та на користь держави - 1211,20 грн.

Керуючись ст.141,258,259, 263-265,354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" на користь власника ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,40 га, кадастровий номер 1822386600:08:000:0079, яка знаходиться на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" на користь ОСОБА_1 10241,81 грн за безпідставне користування земельною ділянкою.

Скасувати номер запису про інше речове право № 29735906 від 25.12.2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" на користь ОСОБА_1 1514,00 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" на користь держави 1211,00 грн судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс", місце проживання: 01054, , м.м. Київ, вул.вул. Рейтарська, 18, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ