Рішення від 30.06.2025 по справі 381/1642/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/1097/25

381/1642/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30червня 2025року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куценко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок після смерті його матері ОСОБА_2 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1000 гектара, кадастровий номер 3211200000:03:001:0240, на якій розташований вказаний будинок та земельна ділянка площею 0,0058 гектара, кадастровий номер 3211200000:03:001:0241, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім вказаного майна, ОСОБА_2 належав житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування житлового будинку від 04.02.1997, який на момент укладення цього договору був недобудований (15% готовності).

Згідно з відомостями, які наявні у Фастівському БТІ, після закінчення будівництва житловий будинок не вводився в експлуатацію.

Позивач зазначає, що після закінчення будівництва спадкоємець не оформила належним чином своє право власності на цей будинок та не отримала відповідний правовстановлюючий документ.

Водночас після закінчення будівництва вказаного житлового будинка рішенням Фастівської міської ради від 05.07.2012 року їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На підставі цього рішення виготовлено технічну документацію та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці 3211200000:03:001:0453.

11.03.2025 року позивач отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно, яке залишилось після її смерті, однак позбавлений можливості реалізувати право на спадкування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , оскільки державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом з підстави відсутності правовстановлюючих документів на цей житловий будинок.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позов з підстав, що зазначені у ньому та надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив задовольнити позовні вимоги повністю. Додатково зазначив про те, що всі докази, які свідчать про те, що вказане нерухоме майно належало на праві власності спадкодавиці, наявні у матеріалах справи. Додані до позовної заяви технічні документи підтверджують площу будинку та час завершення будівництва, а також вчинення спадкодавицею всіх необхідних дій, які засвідчують набуття нею права власності на це нерухоме майно. Водночас неоформлення матір`ю позивача та відсутність у зв`язку з цим правовстановлюючого документа на будинок не може позбавляти позивача права власності на це майно, яке він фактично набув у порядку спадкування після смерті своєї матері. Крім цього, звернув увагу на те, що висновок експерта підтверджує обставини щодо написання імені матері позивача у різних документах, які посвідчують певні юридичні факти у цих правовідносинах.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не подав. Подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, вказав про те, що не заперечує проти задоволення позову.

Заслухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.

Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «мати» зазначена ОСОБА_2 (а.с.46).

ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 04.02.1997, посвідченого державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори та зареєстрованим у реєстрі за №2-599, належав житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с. 9-10).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Фастівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28.08.2024 складено актовий запис № 1020 (а.с.6).

Згідно з довідкою про коло спадкоємців від 15.01.2025 № 30/02-14, виданою державним нотаріусом Першої фастівської державної нотаріальної контори Тамарою Ленченко, після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 10/2025. Склад спадкоємців син ОСОБА_1 , 1964 року народження (а.с.8).

Постановою № 226/02-32 від 11.03.2025 державний нотаріус Першої Фастівської державної нотаріальної контори Тамара Ленченко відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок (а.с. 36).

Відповідно до відомостей техпаспорта від 23.01.2025, виготовленого Комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:7031-1250-2706-3200, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 . Характеристика будинку містить інформацію про те, що рік його побудови 1998(а.с. 12-17).

Згідно з відомостями витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованого 23.01.2025, технічна інвентаризація житлового будинка зазначена як повторна, вчинена об`єктом технічної інвентаризації КП Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації» (03346420), адреса об`єкта: Київська область, Фастівський район, м. Фастів, станом на 01.01.2021 вулиця ОСОБА_4 №93; замовник ОСОБА_1 ; дата початку будівництва 1996, завершення будівництва 1998 рік.

Згідно з рішенням Фастівської міської ради Київської області від 05.07.2012 № 24/95-ХХVI-VI, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,0946 га в АДРЕСА_4 , за рахунок земель міської ради (а.с.24).

Відповідно до довідки Комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації» від 19.02.2025 № 257, виданої ОСОБА_1 , згідно архівних даних КП ФМР «Фастівське БТІ», станом на 01.01.2013 15% готовності житлового будинку АДРЕСА_5 зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору Дарування, незакінченого будівництва житлового будинку 15% готовності, посвідченого Остапенко К.О., державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори 04.02.1997 року р.2-599. Після закінчення будівництва житловий будинок не вводився в експлуатацію.

Відповідно до відомостей технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_6 , виготовленої приватним підприємством фірмою «Перший крок», ця документація виготовлена у 2012 році на підставі заяви ОСОБА_2 від 16.05.2012 (а.с. 25-35).

Відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/754-m від 07.05.2025, особові імена ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження ОСОБА_1 , запис мати ОСОБА_2 ) попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах варіантів особового імені ОСОБА_6 і зумовлені поліваріативністю особових імен спільного етимологічного походження.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно зіст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст. 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1261 ЦК України,у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зіст. 1269 ЦК України,спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно з ч. 1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Положеннямст. 1298 ЦК Українипередбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро спадкування»№ 7від 30.05.2008 роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4ст. 41 Конституції України,ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).

Згідно зі ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно дост. 316 ЦК України,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ч. 1ст. 321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 392 ЦК України,власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Висновки суду.

Заслухавши учасників справи, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Передумовою для застосуванняст. 392 ЦК Україниє відсутність іншого, окрім судового, способу захисту/відновлення порушеного права.

Зі змісту поданого до суду позову вбачається, що підставою для звернення до суду слугувала відмова державного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок.

Причиною такої відмови стала відсутність правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності спадкодавця на це майно.

Вказана обставина, відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Тобто підстави для оскарження дій нотаріуса відсутні.

Водночас, неможливість оформити свої спадкові справа у зв`язку з вказаним порушує права позивача.

Отже, позивач позбавлений можливості захистити своє право власності інакше, ніж звернутись до суду з цим позовом.

Суд враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Суд встановив, що спадкодавець за життя не отримував правовстановлюючий документ на житловий будинок.

Водночас, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що спадкодавиці (матері позивача) належав на праві власності цей житловий будинок, вона була зареєстрована та постійно проживала у цьому.

Також суд бере до уваги таке.

Згідно з відомостями витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованого 23.01.2025, технічна інвентаризація житлового будинка зазначена як повторна, вчинена об`єктом технічної інвентаризації КП Фастівської міської ради «Фастівське бюро технічної інвентаризації» (03346420), адреса об`єкта: Київська область, Фастівський район, м. Фастів, станом на 01.01.2021 вулиця ОСОБА_4 №93; замовник ОСОБА_1 ; дата початку будівництва 1996, завершення будівництва 1998 рік.

З огляду на зміст вказаного документа суд висновує, що наявна у ньому інформація стосовно спірних правовідносин свідчить про те, що станом на 1998 рік будинок перебував у стані готовності та його будівництво завершене.

Отже, будинок, про визнання права власності в порядку спадкування якого звернувся позивач, збудований до 2005 року.

З огляду на це суд враховує наступне.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення», а до 05 серпня1992року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ? офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності зазначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При вирішенні позову у вказаній частині суд враховує також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.10.2018 № 557/1209/16-ц, згідно з яким право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

З огляду на зазначене, правовий режим нерухомості визначається датою завершення будівництва, яка у спірних правовідносинах є 1998 роком.

Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно на час завершення будівництва спірного житлового будинка регулювався Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 за № 399/2839 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства № 327 від 02.07.2012).

Зазначений нормативно-правовий акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, хоча виникнення права власності на нерухомість не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004.

Відповідно до пункту 2.7 названої Інструкції, поточна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, як і первинна реєстрація, провадиться на підставі правовстановлювальних документів, передбачених додатком 1 до цієї Інструкції.

Пунктом 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна (додаток № 1 до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб) передбачено, що реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться на підставі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, виданих органами місцевої виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4.1 вказаної Інструкції, оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку 11, місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

Отже, за вказаною Інструкцією підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт побудови нерухомого майна.

З наявних у матеріалах справи доказів щодо фактичних обставин, які склались у спірних правовідносинах, суд встановив, що у спадкодавиці існували правові підстави для оформлення права власності на спірний житловий будинок. При цьому на час набуття права власності на нього спадкодавицею (1998 рік) чинне законодавство не вимагало обов`язкової реєстрації нерухомого майна.

Водночас належний правоустановлюючий документ, що був необхідним на час виникнення права власності на будівлю (1998 рік), а саме: свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна, на підставі якого провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, мати позивача за життя не отримала, право власності на спірний будинок не зареєстроване.

З досліджених судом доказів суд приходить до переконання, що вказане нерухоме майно не є самочинним та самовільним будівництвом, чинне на час його побудови законодавство не вимагало обов`язкової реєстрації нерухомого майна.

Отже, суд достовірно встановив, що мати позивача за життя набула у встановленому законом порядку право власності на цей житловий будинок відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час вчинення такої дії.

Після її смерті позивач є спадкоємцем першої черги за законом та має право на спадкування вказаного майна.

Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що спірний житловий будинок, є предметом спадкування та спадкоємець (позивач) обґрунтовано звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, враховуючи неможливість вирішення вказаного питання в нотаріальному порядку (постанова державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії).

Відповідач не заперечує проти задоволення позову.

З огляду на встановлені обставини цієї справи та їх підтвердження належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість цього позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення буде складене протягом десяти днів.

Повне судове рішення складене 07.07.2025.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фастівська міська рада, ЄДРПОУ- 34446857, місце знаходження: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1.