Ухвала від 18.06.2025 по справі 757/26774/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26774/25-к

пр. 1-кс-23659/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПрАТ «Вінницяпобутхім» про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

адвокат ОСОБА_3 в інтересах ПрАТ «Вінницяпобутхім» звернувся до суду з клопотанням в порядку ст.ст. 170, 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2023 у справі №757/27970/23-к на майно, в рамках кримінального провадження № 22022020000000027 від 18.03.2022. В обґрунтування доводів клопотання адвокат зазначив, що арешт накладено безпідставно та необґрунтовано.

Адвокат в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Прокурор про дату, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, проте, в засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву, в якій не заперечував щодо задоволення клопотання.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, надходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється розслідування кримінального провадження № 22022020000000027 від 18.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 445, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 388 КК України.

13.07.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/27970/23-к накладено арешт у кримінальному провадженні № 22022020000000027 від 18.03.2022, а саме на майно, з позбавленням права на відчуження та розпорядження, яке вилучено в ході проведення огляду 30.06.2023 року, що належить ПрАТ «ВІННИЦЯПОБУТХІМ», розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Академіка Янгеля (колишня назва Фрунзе), буд. 4.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходить з того, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, а тому є підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно положень ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Крім того, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Разом з тим, на час розгляду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПрАТ «Вінницяпобутхім» (код ЄДРПОУ 30684913) про скасування арешту майна досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022020000000027 від 18.03.2022, здійснюється і не є закритим.

Враховуючи викладене, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022020000000027 від 18.03.2022 наразі триває, а доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та, що дає слідчому судді підстави дійти висновку що необхідність накладення арешту на зазначене майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається в обґрунтування клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПрАТ «Вінницяпобутхім», підлягають з`ясуванню в ході досудового розслідування.

На підставі викладеного, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПрАТ «Вінницяпобутхім» про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1