Рішення від 30.06.2025 по справі 905/396/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2025 Справа №905/396/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» (04053, м.Київ, вул.Вознесенський узвіз, 23А, оф.20, код ЄДРПОУ 42940293)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 1А, код ЄДРПОУ 13498562)

про стягнення 367189,37 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м.Покровськ про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 367189,37 грн, з яких 338253,36 грн сума основного боргу та 28936,01 грн штрафні санкції.

Виходячи зі змісту позовної заяви, під штрафними санкціями заявник позову має на увазі інфляційні втрати в сумі 11973,30 грн, пеню 14071,34 грн, 3% річних 2891,37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №4573П від 17.04.2024 в частині проведення своєчасної оплати товару, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, неустойки та 3% річних.

Ухвалою суду від 21.04.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/396/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві б/н від 28.04.2025 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, проте у разі якщо суд прийде до висновку про необхідність задоволення позовних вимог зменшити розмір стягуваних пені та річних до 99% від суми, зазначеної в позовній заяві. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на наступне:

- у відповідача не було можливості на своєчасне здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлені договором, через не надання позивачем рахунків, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними;

- розмір нарахованої пені та річних також підлягають зменшенню на підставі ст.551 Цивільного кодексу України, так як позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку відповідача та наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов`язання і які вказують на погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, активних бойових дій у м.Покровськ, зупинення виробництва та, одночасно, відсутні докази наявності збитків заподіяних позивачу;

- суд за певних умов може зменшити розмір не тільки неустойки та штрафу, але і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

На підтвердження обставин наведених у відзиві відповідачем додано до відзиву наказ про зупинення виробництва підрозділів Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» та наказ про призупинення дії трудових договорів з працівниками Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», що наведені в додатку 1 до наказу.

Позивач у відповіді на відзив б/н від 30.04.2025 заперечував проти викладених відповідачем обставин, просив поновити строки на подання додаткових документів та долучити до матеріалів справи документи, які додаються до відповіді на відзив.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на наступне:

- між сторонами спірного договору були усталені договірні відносини, товар за вказаним договором був прийнятий без заперечень, що свідчить про згоду відповідача з умовами поставки й отриманням всіх необхідних документів;

- належними та допустимими доказами надання позивачем неповного комплекту документів відповідачу для проведення оплати товару мають бути акт приймання-передавання із зазначенням переліку відсутніх документів, а також докази повернення відповідачем рахунку без оплати з підстав неналежного оформлення позивачем документів, зазначених у договорі, при цьому відповідач жодного разу не висловлював претензій щодо порядку надання документів;

- відповідач у відзиві посилається на формальні обставини, щоб уникнути оплати, при попередніх поставках претензії щодо наданих документів були відсутні;

- відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин, що могли б бути підставою для зменшення розміру неустойки, зокрема, не було доведено, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків позивача, або що існують інші обставини, які мають істотне значення;

- позивач просить врахувати, що наявне у нього листування між сторонами спірного договору, містить визнання відповідачем невиконаного ним зобов`язання та прохання врегулювати наявний борг шляхом укладання додаткової угоди до договору.

19.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява б/н від 16.05.2025, за змістом якої він зазначав про часткову оплату відповідачем 30.04.2025 суми основного боргу в розмірі 169126,88 грн та просив це врахувати при розгляді справи.

02.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 30.05.2025, в якій він зазначав про сплату ним суми основного боргу в повному обсязі, а саме 30.04.2025 в сумі 169126,88 грн та 30.05.2025 в сумі 169126,88 грн, на підтвердження оплати від 30.05.2025 відповідачем надано відповідну платіжну інструкцію. У зв`язку з наведеним, відповідач просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, в поданій заяві відповідач надав свої заперечення проти заявлених позивачем в позові витрат на правничу допомогу в розмірі 33000 грн, просив суд зменшити їх розмір до 1000 грн, у зв`язку з наступним:

- вищевказаний розмір адвокатських витрат не відповідає критерію розумності та обґрунтованості;

- покладення на відповідача додаткових витрат негативно вплине на його економічне становище, яке і так є складним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (покупець) був укладений договір №4573П, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.п.2.1, 4.1 вказаного договору, кількість, номенклатура ресурсів та інші умови погоджуються сторонами в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною та складаються в письмовій формі відповідно до зразків, які є додатками №1, 2 до цього договору. Поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням ресурсів.

Оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі. Оплата за поставлені ресурси проводиться протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів і надання документів, зазначених в п.п.6.4-1, 6.4-2 цього договору. Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Постачальник має право вимагати від покупця скан-копію банківського платіжного доручення (п.п.5.1 5.3).

Відповідно до п.п.10.4, 10.5 договору №4573П від 17.04.2024, цей договір набуває чинності з дати, зазначеної у преамбулі договору, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) і діє до 30.12.2025.

Пунктами 10.16 та 10.17 договору передбачено, що підписання документів (договору, додаткових угод до нього, додатків, що є невід`ємною частиною договору, а також первинних та інших документів, що оформлюються для виконання договору) в електронному вигляді відбуватиметься уповноваженими особами сторін з використанням кваліфікованих або удосконалених електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (надалі «КЕП/УЕП») у погодженій сторонами системі електронного обміну документами. Сторони домовилися, що КЕП/УЕП не засвідчується електронною (кваліфікованою/удосконаленою) печаткою.

Зазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень за допомогою сервісу «Вчасно». Інформація про розірвання спірного договору в матеріалах справи відсутня.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

В силу норм ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У спірних правовідносинах первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товару за договором є видаткові накладні, які повинні містити, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій та, які є відповідальними за їх здійснення.

Як вказує позивач, на виконання договору №4573П від 17.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» було поставлено Приватному акціонерному товариству «Шахтоуправління «Покровське» товар згідно з видатковою накладною: №2227 від 03.12.2024 на суму 338253,36 грн.

Вказаний первинний документ підписаний постачальником та покупцем.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленою накладною продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку товару на суму 338253,36 грн в межах договору №4573П від 17.04.2024.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов`язок щодо оплати товару у визначений договором строк та у встановленому розмірі не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу в сумі 338253,36 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару, а саме лісоматеріалів круглих хвойних та відбракованих лісоматеріалів круглих хвойних, за видатковою накладною №2227 від 03.12.2024 на суму 338253,36 грн, здійснювалась відповідно до специфікації №2 від 10.10.2024, яка є додатком до договору №4573П від 17.04.2024.

Пунктом 5 вказаної специфікації погоджено строк сплати поставлених ресурсів: 100% протягом 30 календарних днів з дати поставки ресурсів покупцю при наданні оригіналів рахунку, 2-х екземплярів видаткової накладної, сертифіката якості.

Вказана специфікація підписана представниками сторін без зауважень та заперечень за допомогою сервісу «Вчасно».

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що у нього не було можливості на своєчасне здійснення оплати за поставлений товар у порядку та строк, встановлений договором, через не надання позивачем рахунків, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження наявності претензій з боку відповідача до позивача щодо неповноти або некомплектності документів за спірною поставкою та відповідачем такого підтвердження суду не надано. При цьому, суд бере до уваги, що з наданого відповідачем листування між сторонами щодо наявної заборгованості вбачається, що відповідач був обізнаний щодо наявності у нього заборгованості перед позивачем, визнавав її наявність та просив позивача укласти додаткову угоду щодо реструктуризації заборгованості.

Поряд з цим, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною №2227 від 03.12.2024 на суму 338253,36 грн мало бути виконано не пізніше 02.01.2025.

Як вказувалось судом, позивач в заяві б/н від 16.05.2025 зазначав про часткову оплату відповідачем 30.04.2025 суми основного боргу в розмірі 169126,88 грн, крім того відповідач у заяві б/н від 30.05.2025 зазначав про сплату ним суми основного боргу в повному обсязі, а саме 30.04.2025 в сумі 169126,88 грн та 30.05.2025 в сумі 169126,88 грн, внаслідок чого на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем в частині основної суми боргу за поставлений товар за накладною №2227 від 03.12.2024 на суму 338253,36 грн відсутня.

На підтвердження вищевикладених обставин сторонами надано:

- платіжну інструкцію №1137740 від 30.04.2025 на суму 169126,88 грн;

- платіжну інструкцію №1145458 від 30.05.2025 на суму 169126,88 грн.

Дослідивши вищезазначені платіжні інструкції на загальну суму 338253,76 грн, суд встановив, що погашення заявленої до стягнення суми основного боргу відбулось під час розгляду справи (16.04.2025 - дата звернення позивача до суду із розглядуваним позовом).

За приписами п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням того, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 338253,36 грн погашена в процесі розгляду справи, провадження по справі №905/396/25 стосовно вимог про стягнення основного боргу підлягає закриттю.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №4573П від 17.04.2024, у разі порушення більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів терміну оплати ресурсів, постачальник має право вимагати від покупця виплати пені в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 14071,34 грн пені за період з 03.01.2025 по 16.04.2025.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», сума пені у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення становить 14071,34 грн, а отже здійснений позивачем розрахунок в цій частині є арифметично вірним.

При цьому, судом враховано, що пеня у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 03.01.2025 по 16.04.2025 не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період (03.01.2025-23.01.2025 27%, 24.01.2025 06.03.2025 29%, 07.03.2025 16.04.2025 31%).

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 2891,37 грн 3% річних за період з 03.01.2025 по 16.04.2025 та 11973,30 грн інфляційних нарахувань за період січня 2025 березня 2025 (видаткова накладна №2227 від 03.12.2024 на суму 338253,36 грн).

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», сума 3% річних за період з 03.01.2025 по 16.04.2025 складає 2891,37 грн та сума інфляційних нарахувань за період січня 2025 березня 2025 складає 11973,30 грн, а отже здійснений позивачем розрахунок в цій частині є арифметично вірним.

Як зазначалось, у відзиві відповідач просив зменшити розмір стягуваних пені та річних до 99% від суми, зазначеної в позовній заяві, оскільки позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку відповідача та наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов`язання і які вказують на:

- погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України, наявності активних бойових дій у м.Покровськ, зупинення виробництва;

- відсутність доказів збитків заподіяних позивачу.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем додано до відзиву наказ про зупинення виробництва переліку підрозділів Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» та наказ про призупинення дії трудових договорів з працівниками Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», що наведені в додатку 1 до наказу.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Поряд з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен враховувати те, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. Одночасно, надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (діяв до 20.03.2025), Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (набрав чинності 20.03.2025) територія Покровської міської територіальної громади включена з 23.08.2024 до переліку територій активних бойових дій.

Відповідно до наказу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» №2 від 14.01.2025 «Про зупинення виробництва» з 16.01.2025 зупинено виробничий цикл та експлуатація приміщень та обладнань підприємства; наказом Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» №3 від 14.01.2025 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», призупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства.

Суд визнає загальновідомими згідно ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини щодо ракетних обстрілів Покровської міської територіальної громади, що підтверджується численними публікаціями у мережі Інтернет.

Суд також враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Одночасно, пеня не є основною заборгованістю і при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку на фінансове становище позивача, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

На переконання суду, наведені вище обставини є достатніми у своїй сукупності підставами для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені.

З огляду на наведене, суд вважає за справедливе, пропорційне і таке, що відповідає обставинам цієї справи, зменшення розміру пені до 10% від нарахованої суми, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1407,13 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваних 3% річних до 99% від суми, зазначеній в позовній заяві, суд зазначає наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. При розгляді справи №902/417/18 було встановлено, що розмір річних, які були визначені у договорі за порушення грошового зобов`язання, значно перевищував 3% річних, встановлених у ст.625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних.

Так, у справі №902/417/18, врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Тобто, у постанові від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, врахувала фактичні обставини справи №902/417/18.

У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, суди не встановили; до того ж загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, стягнутих судом першої інстанції, незначно перевищує розмір основного боргу з оплати виконаних позивачем робіт; Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, та відповідно для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення цих відсотків в розмірі 441024,37 грн.

При цьому, у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 зазначено про те, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних (у цій справі до 1,5%), заявленого до стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у п.п.8.38, 8.41 постанови 18.03.2020 у справі №902/417/18. За переконанням колегії, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши загальний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, розглянули клопотання товариства про зменшення 3% річних та дійшли висновку про його часткове задоволення з мотивів, викладених у постанові.

У цій справі, позивачем заявлений до стягнення розмір 3% річних становить 0,85% від суми основної заборгованості, з урахуванням чого та з огляду на встановлені фактичні обставини, відсотки річних, розраховані за встановленою у ст.625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення підлягає пеня у розмірі 1407,13 грн, 3% річних у розмірі 2891,37 грн, інфляційні втрати в розмірі 11973,30 грн.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 347,23 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (в тому числі, з урахуванням збору, сплаченого по відношенню до частини зменшеної пені).

Судовий збір у розмірі 4059,04 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у зв`язку з закриттям провадження у справі за умови надходженням відповідного клопотання заявника позову.

Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваного позову позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, без урахування коефіцієнту пониження 0,8 за подання позову в електронній формі, вказана особа не позбавлена права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (1101,57 грн) на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

За змістом попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері», заявлено вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 33000 грн.

Як вказувалось, відповідач у своїй заяві б/н від 30.05.2025 стверджував, що справа не є складною і не потребує багато часу для опрацювання та збирання доказів, відповідач сплатив суму основного боргу та фактично визнав заборгованість, у зв`язку з чим розмір адвокатських витрат у сумі 33000 грн не відповідає критерію розумності та обґрунтованості, крім того, просив врахувати і так складне економічне становище відповідача та зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу до 1000 грн.

З приводу заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 33000 грн, керуючись ст.126 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.126 вказаного кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

При цьому, згідно з ч.ч.4, 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено копії договору №01/25 від 07.01.2025 про надання правової допомоги; акт приймання - передачі наданих послуг до договору №01/25 від 07.01.2025 про надання правової допомоги, ордер про надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» адвокатом Пришедько Артемом Леонідовичем.

Як свідчать матеріали справи, 07.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» та Фізичною особою-підприємцем Пришедько Артемом Леонідовичем укладено договір №01/25 від 07.01.2025 про надання правової допомоги, за приписами п.п.1.1 якого виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги, зокрема, але не виключно:

- надання письмових та усних консультацій (у тому числі за телефоном), підготовка роз`яснень, висновків з правових питань;

- складання листів, запитів, претензій, скарг, відповідей на запити, інформаційних листів, заяв про вчинення злочинів в тому числі до органів державної влади та місцевого самоврядування, представництво клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, органах державної влади та управління, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування;

- складання, перевірка та правовий аналіз договорів, установчих документів, внутрішньої документації;

- представництво і захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, Державній податковій службі України, у правоохоронних органах, поліції, прокуратурі з усіма правами, наданими чинним законодавством України захиснику, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам, представнику юридичної особи, заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику;

- підготовка процесуальних документів;

- представництво клієнта при проведенні перевірок контролюючими органами та правоохоронними органами;

- представництво клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування.

Перелік послуг та їх найменування може бути доповнено чи змінено у додатках до цього договору.

Сторони домовились, що вартість наданих послуг виконавця, за період дії договору визначається шляхом множення суми витраченого часу на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 3000 грн за 1 годину правової роботи. При цьому сторони домовились, що вартість участі у судовому засіданні становить 3000 грн, без врахування тривалості такого засідання (п.3.1 договору).

На підтвердження виконання наданих послуг адвоката позивачем представлено до матеріалів справи акт приймання передачі наданих послуг до договору №01/25 від 07.01.2025 про надання правової допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для відшкодування всієї суми гонорару та фактичних витрат має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 Господарського процесуального кодексу України та у ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18), якщо суд при вирішенні клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, цей спір відноситься до категорії справ незначної складності, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних витрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову та розрахунок позовних вимог розміщено на 7 аркушах), нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на положення ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову та складністю справи, зважаючи на викладені у заяві Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» заперечення, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними з сумою позову та не відповідають складності даної справи, внаслідок чого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 10000 грн.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, рішення у справі ухвалене 30.06.2025.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 126, 129, 210, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження по справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», м.Покровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері», м.Київ суми основного боргу у розмірі 338253,36 грн.

Зменшити розмір стягуваної суми пені до 1407,13 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, Донецька область, м.Покровськ, пл.Шибанкова, 1А, код ЄДРПОУ 13498562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд делівері» (04053, м.Київ, вул.Вознесенський узвіз, 23А, оф.20, код ЄДРПОУ 42940293) інфляційні втрати в сумі 11973,30 грн, пеню 1407,13 грн, 3% річних 2891,37 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн, а також судовий збір 347,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 30.06.2025.

Повний текст рішення складено 07.07.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця