Рішення від 12.06.2025 по справі 910/11202/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2025Справа № 910/11202/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи № 910/11202/22 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про стягнення 2 375 429 188,10 грн,

за участю представників:

Фонду: Голік О.А. ; Палажченко О.О.;

відповідачів 1, 3, 6-10: ОСОБА_27;

відповідачів 2, 4, 5, 11-15: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про стягнення 2 375 429 188,10 грн завданих вказаними особами збитків Публічному акціонерному товариству "Єврогазбанк" (далі - Банк).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами, як членами органів управління Банку, була завдана шкода останньому та його кредиторам внаслідок проведення невиваженої ризикованої кредитної політики протягом 2011-2013 років, нездійснення належного контролю за економічними показниками діяльності Банку, що призвело до його неплатоспроможності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2022 року (суддя Зеленіна Н.І.) відкрито провадження в справі № 910/11202/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

20 січня 2023 року на адресу суду від ОСОБА_10 та ОСОБА_5 надійшли відзиви від 18 січня 2023 року, у яких вказані відповідачі заперечували проти позовних вимог Фонду, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Окрім того, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 у своїх відзивах просили суд про застосування наслідків пропуску Фондом строку позовної давності.

27 лютого 2023 року через систему "Електронний суд" від представника відповідачів 1, 3, 6-9 надійшов відзив від 24 лютого 2023 року № 01-24/02/2023, у якому останні заперечували проти позовних вимог Фонду та вказали, що останній не довів у встановленому законом порядку наявності в діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого приписами статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відтак, позовні вимоги Фонду не підлягають задоволенню, з огляду на їх необґрунтованість. Крім того, вказані відповідачі також просили суд під час прийняття рішення у даній справі застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог Фонду.

13 липня 2023 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява від 11 липня 2023 року № 46-8033/23 про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути солідарно з відповідачів 2 376 393 188,10 грн завданих Банку збитків. Протокольною ухвалою суду від 29 серпня 2023 року вказану заяву Фонду прийнято до розгляду.

11 вересня 2023 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява від 6 вересня 2023 року № 46-10514/23 про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідачів завданих Банку збитків у загальному розмірі 2 375 429 188,10 грн. Протокольною ухвалою суду від 13 вересня 2023 року вказану заяву Фонду (яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог) прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 2 квітня 2024 року, у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 2 квітня 2024 року, заяви ОСОБА_14 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі задоволено, стягнуто з Фонду: на користь ОСОБА_14 - 225 834,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_1 - 611 961,14 грн витрат на професійну правничу допомогу; на користь ОСОБА_2 - 144 109,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року заяви ОСОБА_14 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі задоволено частково, стягнуто з Фонду: на користь ОСОБА_14 - 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; на користь ОСОБА_1 - 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; на користь ОСОБА_2 - 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 23 січня 2025 року: касаційну скаргу Фонду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 2 квітня 2024 року, рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2023 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року задоволено; касаційну скаргу Фонду на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2023 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2023 року, постанову Північного апеляційного господарського суду від 2 квітня 2024 року та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2024 року скасовано, а справу № 910/11202/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Вищевказана постанова Верховного Суду в цій справі мотивована тим, що: "…суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини щодо відповідності дій відповідачів інтересам Банку та щодо відсутності підстав для їх відповідальності (зокрема, чи доводили та яким чином доводили відповідачі доцільність і економічну обґрунтованість спірних правочинів), чи вийшли відповідачі за межі розумного підприємницького ризику при укладенні відповідних правочинів. Отже, суди дійшли передчасного висновку, що позивач не довів наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, зокрема такого його елементу як протиправна поведінка".

Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що: "Виходячи із заявлених позивачем предмета та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є: персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи; факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення, на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення; факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору); факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав); факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо); збитки Банку від конкретного правочину та їх причини; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою; факт недостатності майна Банку (для спорів, позови в яких були подані Фондом протягом дії частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону від 15.11.2016 № 1736-VIII, яка визначала недостатність майна Банку умовою звернення Фонду з відповідними вимогами до пов`язаних з Банком осіб)".

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2025 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 лютого 2025 року справу № 910/11202/22 прийнято вказаним суддею до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі, а також встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи (з урахуванням постанови Верховного Суду від 23 січня 2025 року в даній справі).

21 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідачів 1, 3, 6-10 надійшов відзив від 20 лютого 2025 року (з урахуванням постанови Верховного Суду від 23 січня 2025 року в даній справі), у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що Фондом не доведено наявності усіх складових цивільного правопорушення відповідачів під час прийняття ними спірних рішень. При цьому, відсутність кредитних справ у позивача ставить під сумнів взагалі будь-які його твердження щодо недобросовісної поведінки відповідачів під час здійснення ними активних операцій. На думку вказаних відповідачів, шкода Банку була нанесена не їхніми діями, а діями самого Фонду, які полягали у неефективному управлінні майном Банку, його пасивної поведінки щодо стягнення заборгованості з позичальників та реалізації цінних паперів, неефективної роботи із заставним майном та іншими активами банку (усе майно реалізовано за цінами, значно меншими за ринкові). Крім того, Фондом заявлена до стягнення з відповідачів сума збитків у загальному розмірі 2 375 082 073,11 грн. Однак, з урахуванням оціночної вартості ліквідаційної маси Банку (1 695 998 117,71 грн) та загальною сумою заявлених кредиторських вимог (2 194 367 378,57 грн), розмір незадоволених вимог кредиторів становить лише 498 369 260,83 грн. Відповідачі також вказували на те, що на час ухвалення спірних рішень ними були застосовані стандартні методи ризик-менеджменту, при прийнятті яких неможливо було оцінити фінансові ризики, які виникли в Україні в 2014 році.

3 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідачів 1, 3, 6-10 надійшло клопотання від 28 лютого 2025 року про зупинення провадження у справі.

5 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від Фонду надійшло клопотання від цієї ж дати про визнання поважними причин неподання позивачем доказів та встановлення додаткового строку на подання додаткових доказів у справі.

У підготовчому засіданні 6 березня 2025 року представник відповідачів 1, 3, 6-10 подав клопотання від 6 березня 2025 року № 01-06/03/2025 про витребування доказів.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 3 квітня 2025 року.

19 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від Фонду надійшло клопотання від цієї ж дати, у якому останній просив суд: визнати поважною причину неподання позивачем окремих доказів у справі в установлений законом строк; врахувати письмові пояснення Фонду: від 11 червня 2024 року вих. № 46-5433/24, від 18 липня 2024 року вих. № 46-7742/24, від 9 січня 2025 року вих. № 46-236/25, - при розгляді даної справи; дослідити та надати оцінку поданим Фонду додатковим доказам у справі.

26 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від Фонду надійшли заперечення від цієї ж дати на клопотання відповідачів 1, 3, 6-10 про витребування доказів.

31 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідачів 1, 3, 6-10 надійшло клопотання від 29 березня 2025 року про залишення позовної заяви Фонду без розгляду.

3 квітня 2025 року (перед початком призначеного засідання) від Фонду надійшли заперечення від цієї ж дати на клопотання відповідачів 1, 3, 6-10 про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засідання цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про залишення без задоволення клопотання відповідачів 1, 3, 6-10 від 6 березня 2025 року про витребування доказів у зв`язку з пропуском встановленого законом строку на його подання; про відмову в задоволенні клопотань Фонду від 5 березня 2025 року та 19 березня 2025 року в зв`язку з їх необґрунтованістю; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24 квітня 2025 року.

9 квітня 2025 року через загальний відділ канцелярії суду від Фонду надійшло клопотання від 7 квітня 2025 року № 46-3198/25 про приєднання доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24 квітня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про задоволення усного клопотання представника відповідачів 1, 3, 6-10 та залишення клопотання останніх про зупинення провадження у справі без розгляду; про відкладення розгляду клопотання відповідачів 1, 3, 6-10 про залишення позову без розгляду на стадію розгляду справи по суті; про відмову в задоволенні клопотання Фонду від 7 квітня 2025 року № 46-3198/25 у частині визнання поважними причин пропуску встановленого законом строку на подання доказів та про повернення без розгляду вказаного клопотання Фонду в частині вимог про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі на призначено її до розгляду по суті на 15 травня 2025 року.

У судовому засіданні 15 травня 2025 року представник відповідачів 1, 3, 6-10 подав письмові пояснення від 14 травня 2025 року № 02-14/05/2025 щодо залишення позовної заяви Фонду без розгляду.

У судовому засіданні цього ж дня судом оголошено перерву в засіданні до 12 червня 2025 року.

У судовому засіданні представники Фонду підтримали вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням заяв від 11 липня 2023 року № 46-8033/23 та від 6 вересня 2023 року № 46-10514/23 про збільшення розміру позовних вимог), наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідачів 1, 3, 6-10 у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві та поданих поясненнях.

Відповідачі: ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про дату, час і місце нового розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначені засідання не забезпечили.

Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представників відповідачів 2, 5, 11-15.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16 липня 2014 року № 424 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 16 липня 2014 року № 57 розпочато ліквідаційну процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу на ліквідацію Банку.

Постановою Правління НБУ від 17 листопада 2014 року № 725 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Банк.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 18 листопада 2014 року № 121 вирішено розпочати процедуру ліквідації Банку та призначити уповноважену особу на його ліквідацію.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 26 лютого 2015 року № 050/15 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку на загальну суму 2 103 764 794,45 грн. У подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 1 серпня 2019 року № 1955 були затверджені зміни № 27 до переліку вимог кредиторів, акцептованих уповноваженою особою Фонду, у зв`язку з чим розмір акцептованих вимог кредиторів склав 2 194 367 378,57 грн.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 26 березня 2015 року № 075/15 затверджено результати інвентаризації та акт "Про формування ліквідаційної маси АТ "Єврогазбанк", зі змісту яких вбачається, що станом на 2 березня 2015 року вартість ліквідаційної маси Банку становить: 4 368 783 399,03 грн - балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки), 1 694 464 064,88 грн - оціночна вартість. У подальшому, з урахуванням внесених рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 25 березня 2019 року № 657 змін, вартість ліквідаційної маси Банку склала: 4 371 158 305,63 грн - балансова вартість, 1 695 998 117,71 грн - оціночна вартість.

11 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 10741120007020303 про припинення юридичної особи - Банку.

З наявного в матеріалах справи витягу зі звіту уповноваженої особи Фонду про затвердження ліквідаційної процедури Банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 жовтня 2019 року № 2777, вбачається, що загальна сума затверджених вимог кредиторів Банку становить 2 195 130,17 грн, з яких задоволені вимоги кредиторів в розмірі 231 889 175,66 грн, утому числі: 688 775,32 грн - вимоги кредиторів 2-ї черги; 127 742 563,22 грн - вимоги кредиторів 3-ї черги, 103 457 747,12 грн - вимоги кредиторів 7-ї черги. Загальна сума незадоволених кредиторських вимог складає 1 963 240 991,29 грн, з яких: 1 162 040 017,97 грн - вимоги кредиторів 3-ї черги, 430 401 699,88 грн - вимоги кредиторів 4-ї черги, 59 601,75 грн - вимоги кредиторів 5-ї черги, 295 739 671,69 грн - вимоги кредиторів 6-ї черги, 75 000 000,00 грн - вимоги кредиторів 7-ї черги.

В обґрунтування позовних вимог Фонд посилався на те, що Банку та його кредиторам була завдана шкода внаслідок дій відповідачів, а саме: проведення зазначеними особами, як членами органів управління Банку, невиваженої ризикованої кредитної політики протягом 2011-2013 років, нездійснення належного контролю за економічними показниками діяльності Банку, що й призвело до неплатоспроможності останнього.

Пов`язаними особами Банку, якими прийнято рішення/вчинені дії, що спричинили, на думку позивача, інтересам Банку та його кредиторам, є наступні особи: ОСОБА_1 (як акціонер банку, член спостережної ради Банку, голова правління Банку); ОСОБА_2 (як заступник голови правління Банку); ОСОБА_3 (як заступник голови правління Банку, головний бухгалтер Банку); ОСОБА_5 (як начальник департаменту правового забезпечення Банку); ОСОБА_8 (як начальник департаменту казначейство Банку); ОСОБА_6 (як заступник голови правління Банку, начальник управління економіки, фінансів та контролю ризиків Банку); ОСОБА_4 (як заступник голови правління Банку, відповідальний працівник за проведення фінансового моніторингу Банку); ОСОБА_9 (як заступник голови правління Банку, начальник операційного департаменту Банку); ОСОБА_7 (як начальник департаменту казначейства Банку); ОСОБА_10 (як заступник голови правління Банку, начальник юридичної служби Банку, начальник департаменту правового забезпечення Банку); ОСОБА_12 (як акціонер Банку, член спостережної ради Банку, заступник голови правління Банку, начальник служби безпеки Банку, заступник начальника департаменту фінансового моніторингу Банку); ОСОБА_11 (як акціонер Банку, голова правління Банку); ОСОБА_14 (як власник істотної участі - 37,5862% акцій Банку, контролер Банку (спільно з іншими членами своєї родини володіє акціями Банку в розмірі більше 50%) та голова спостережної ради Банку, радник голови правління Банку); ОСОБА_13 (як власник істотної участі - 31,7380% акцій Банку, контролер Банку (спільно з іншими членами своєї родини володіє акціями Банку в розмірі більше 50%) та член спостережної ради Банку, радник голови Правління Банку); ОСОБА_15 (як власник істотної участі - 16,5517% акцій Банку, контролер Банку (спільно з іншими членами своєї родини володіє акціями Банку в розмірі більше 50%) та член спостережної ради Банку, радник голови правління Банку).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень повноважними особами Банку) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Статтею 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень повноважними особами Банку) спостережна рада банку, зокрема: контролює діяльність правління (ради директорів) банку; встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку; приймає рішення щодо покриття збитків. Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

Відповідно до пункту 7.1.3. статуту Банку органами управління Банку є, зокрема, спостережна рада.

Пунктами 9.1. та 9.3. статуту визначено, що спостережна рада є органом управління Банку, що здійснює захист прав акціонерів Банку, і в межах компетенції, визначеної законодавством і статутом, контролює та регулює діяльність правління. До компетенції спостережної ради належить вирішення питань, передбачених законодавством, статутом, а також переданих на вирішення спостережної ради загальними зборами. До виключної компетенції спостережної ради належить, зокрема: контроль діяльності правління банку; прийняття рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є зацікавленість, крім випадків, встановлених внутрішнім нормативним документом Банку статутом і чинним законодавством України; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції спостережної ради згідно із законодавством України.

Пунктом 9.14. статуту встановлено, що члени спостережної ради несуть відповідальність за невиконання покладених на них обов?язків відповідно до вимог чинного законодавства.

З наявного в матеріалах справи протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 30 серпня 2011 року № б/н вбачається, що за результатами проведення вказаних зборів було визначено кількість та обрано строком на 5 років склад спостережної ради. ОСОБА_14 було обрано головою спостережної ради; ОСОБА_15 та ОСОБА_1 - членами спостережної ради.

У свою чергу, протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Банку від 29 жовтня 2012 року № б/н було затверджено та обрано новий склад спостережної ради Банку в складі голови спостережної ради ОСОБА_1 та членів спостережної ради: ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .

При цьому, відповідно до Інформації про власників істотної участі в банку станом на 1 серпня 2014 року, ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 були акціонерами Банку з частками в розмірі 37,5862%, 31,7380% та 16,5517% статутного капіталу відповідно. Також акціонером Банку з часткою в розмірі 9,1724% було Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська газова група".

За статтею 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень повноважними особами Банку) правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне зборами учасників чи спостережній раді банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень повноважними особами Банку) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно з пунктами 10.1., 10.4. та 10.5. статуту Банку його виконавчим органом є правління. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю Банку на підставі чинного законодавства, статуту, рішень загальних зборів, спостережної ради та внутрішнього положення про правління. До компетенції правління належить вирішення питань, пов?язаних з управлінням і керівництвом поточною діяльністю Банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та спостережної ради, відповідно до закону й статуту Банку. Правління, зокрема: забезпечує (у процесі оперативного управління діяльністю банку) дотримання Банком законодавства й відповідної діяльності Банку нормативно-правовим актам НБУ і Банку; здійснення контролю за роботою комітетів Банку; приймає рішення з загальних питань здійснення операцій Банку, бухгалтерського обліку, укладення міжбанківських угод та інших питань діяльності Банку; приймає рішення щодо основних витрат або інвестицій, за умови їх включення до бюджету, затвердженого спостережною радою; організовує та впроваджує ефективну систему управління ризиками Банку шляхом затвердження політик, методик, регламентів з управління ризиками відповідно до вимог законодавства та внутрішніх нормативних документів Банку.

За пунктом 10.6. статуту Банку основною метою діяльності правління є забезпечення прибутковості та конкурентоспроможності Банку, забезпечення його фінансово-економічної стабільності та розвитку.

Голова правління здійснює функції голови колегіального виконавчого органу Банку, організовує й забезпечує оперативне вирішення питань управління діяльністю банку в межах своєї компетенції, наданої йому статутом, а також рішеннями загальних зборів та спостережної ради, несе персональну відповідальність з виконання покладених на Правління функцій (пункт 10.9. статуту Банку).

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень повноважними особами Банку) для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема, кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку й готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення.

Згідно з пунктом 1.3. глави І розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368 (у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень повноважними особами Банку) (далі - Інструкція), до управлінського персоналу банку належать: керівники й члени комітетів правління банку, члени кредитного комітету.

Відповідно до пункту 1.2.2. статуту Банку, для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками Банк створює постійно діючі комітети відповідно до чинного банківського законодавства України.

За пунктами 1.1.-1.3. Положення про кредитний комітет Банку (далі - Положення) кредитний комітет створюється як колегіальний постійно діючий орган, що уповноважений самостійно в межах своєї компетенції приймати рішення щодо можливості та умов здійснення активних операцій, вирішувати інші питання взаємовідносин з позичальниками та у своїй діяльності керується чинним законодавством України, нормативними документами й актами НБУ, Кабінету Міністрів України, актами внутрішнього регулювання Банку.

Кредитний комітет щомісячно оцінює якість активів Банку вирішує питання щодо організації процесу кредитування та проведення активних операцій, надає пропозиції щодо доцільності кредитування тих чи інших категорій позичальників та/або конкретних осіб - позичальників (пункт 2.2. Положення).

Відповідно до пункту 3.3. Положення головою кредитного комітету за посадою є голова правління Банку.

Голова та члени кредитного комітету несуть відповідальність за дотриманням всіх встановлених у Банку правил та процедур, пов?язаних з процесом кредитування, за обґрунтованість прийнятих рішень і збереження банківської таємниці (пункт 5.3. Положення).

Судом встановлено, що наказом Банку від 12 квітня 2011 року № 100 "Щодо оновлення складу комітетів AT "Єврогазбанк" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова комітету - ОСОБА_11 (голова правління); секретар кредитного комітету - ОСОБА_2 (заступник голови правління, начальник кредитно-інвестиційного департаменту); члени кредитного комітету: ОСОБА_10 (заступник голови правління, начальник департаменту правового забезпечення Банку), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_1 (начальник департаменту розвитку мережі), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства Банку), ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та методології). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 12 квітня 2011 року по 18 травня 2011 року.

Наказом Банку від 19 травня 2011 року № 138 "Щодо оновлення складу комітетів", затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_11 (голова правління); заступники голови кредитного комітету: ОСОБА_2 (заступник голови правління, начальник кредитного департаменту), ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та методології), секретар кредитного комітету - ОСОБА_18 (начальник управління кредитування); члени кредитного комітету: ОСОБА_10 (заступник голови правління, начальник департаменту правового забезпечення Банку), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_1 (начальник департаменту розвитку мережі), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства Банку). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 19 травня 2011 року по 21 червня 2011 року.

Наказом Банку від 22 червня 2011 року № 179 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету ОСОБА_11 (голова правління); заступники голови кредитного комітету: ОСОБА_1 (заступник голови правління), ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та методології); секретар кредитного комітету - ОСОБА_18 (начальник управління кредитування); члени кредитного комітету: ОСОБА_10 (заступник голови правління, начальник департаменту правового забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу), ОСОБА_2 (заступник голови правління, начальник кредитного департаменту), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства Банку). Вказаний склад Кредитного комітету Банку діяв у період з 22 червня 2011 року по 23 листопада 2011 року.

Наказом Банку від 24 листопада 2011 року № 362 "Щодо оновлення складу комітетів" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_2 (заступник голови правління); заступники голови кредитного комітету: ОСОБА_1 (заступник голови правління), ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та методології); члени кредитного комітету: ОСОБА_10 (заступник голови правління, начальник департаменту правового-забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства), ОСОБА_9 (заступник голови правління, начальник операційного департаменту); секретар комітету - ОСОБА_12 (начальник служби безпеки). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 24 листопада 2011 року по 19 березня 2012 року.

Наказом Банку від 20 березня 2012 року № 92 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_2 (голова правління); заступники голови кредитного комітету: ОСОБА_19 (заступник голови правління), ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та методології); члени кредитного комітету: ОСОБА_10 (заступник голови правління, начальник департаменту правового забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за здійснення фінансового моніторингу), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства Банку), ОСОБА_9 (заступник голови правління, начальник операційного департаменту); секретар комітету - ОСОБА_12 (начальник служби безпеки). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 20 березня 2012 року по 1 серпня 2012 року.

Наказом Банку від 2 серпня 2012 року № 225 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" було затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_1 (в.о. голови правління); заступники голови комітету: ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та контролю ризиків), ОСОБА_2 (заступник голови правління); члени кредитного комітету: ОСОБА_5 (начальник департаменту правового забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства Банку), ОСОБА_9 (заступник голови правління, начальник операційного департаменту); секретар комітету - ОСОБА_12 (начальник служби безпеки). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 2 серпня 2012 року по 30 вересня 2012 року.

Наказом Банку від 1 жовтня 2012 року № 296 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" було затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_1 (в.о. голови правління); заступники голови комітету: ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки, фінансів та контролю ризиків), ОСОБА_2 (заступник голови правління); члени кредитного комітету: ОСОБА_5 (начальник департаменту правового забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу), ОСОБА_7 (начальник департаменту казначейства Банку), ОСОБА_9 (заступник голови правління, начальник операційного департаменту); секретар комітету - ОСОБА_12 (начальник служби безпеки). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 1 жовтня 2012 року по 30 січня 2012 року.

Наказом Банку від 1 лютого 2013 року № 34 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_1 (голова правління); заступники голови комітету: ОСОБА_6 (заступник голови правління, начальник департаменту економіки та фінансів), ОСОБА_2 (заступник голови правління); члени кредитного комітету: ОСОБА_5 (начальник департаменту правового забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу), ОСОБА_8 (начальник департаменту казначейства Банку), ОСОБА_9 (заступник голови правління, начальник операційного департаменту); секретар комітету - ОСОБА_12 (начальник служби безпеки). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 1 лютого 2013 року по 22 травня 2013 року.

Наказом Банку від 23 травня 2013 року № 169 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_1 (голова правління); заступники голови комітету: ОСОБА_6 (заступник голови правління), ОСОБА_2 (заступник голови правління); члени комітету: ОСОБА_5 (начальник департаменту правового забезпечення), ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу), ОСОБА_8 (начальник департаменту казначейства Банку); секретар комітету - ОСОБА_12 (начальник служби безпеки). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 23 травня 2013 року по 8 січня 2014 року.

Наказом Банку від 9 січня 2014 року № 7 "Щодо оновлення складу комітетів АТ "Єврогазбанк" затверджено кредитний комітет у такому складі: голова кредитного комітету - ОСОБА_1 (голова правління); заступники голови комітету: ОСОБА_6 (заступник голови правління), ОСОБА_2 (заступник голови правління); члени комітету: ОСОБА_3 (заступник голови правління), ОСОБА_4 (заступник голови правління, відповідальний працівник за організацію фінансового моніторингу), ОСОБА_8 (начальник департаменту казначейства Банку), ОСОБА_5 (начальник департаменту правового забезпечення); секретар комітету - ОСОБА_20 (начальник кредитного департаменту). Вказаний склад кредитного комітету Банку діяв у період з 9 січня 2014 року по день запровадження в Банку тимчасової адміністрації.

У позові Фонд стверджував, що ухвалення ряду недобросовісних рішень органів управління Банку про видачу пов`язаним некредитоспроможним позичальникам кредитів на значні суми, забезпечені майновою порукою акціонерів Банку за завищеною договірною вартістю застави та ухвалення ряду недобросовісних рішень про інвестування у цінні папери на значні суми емітентів/продавців, що мають зв`язки з керівництвом банку, призвело до заподіяння Банку збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2012 між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітас" (ідентифікаційний код 22154426) було укладено кредитний договір № 593-30712, за умовами якого вказаній юридичній особі було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію, з лімітом кредитування 36 650 000,00 грн, для поповнення обігових коштів, строком на 12 місяців, із сплатою у гривні 26,00 відсотків річних за користування кредитними коштами. На забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором між Банком та іпотекодавцями: ТОВ "Європейська газова група" (акціонер Банку), ОСОБА_21 , були укладені договори іпотеки: від 18 липня 2012 року № 1019-180712/1 на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 39,8260 га, кадастровий номер 3222755100:00:015:0012, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада, заставною вартістю 53 858 000,00 грн (іпотекодавець - ТОВ "Європейська газова група"); від 6 червня 2014 року № 1288-060614/1 на нерухоме майно - житлові будинки в стадії будівництва, загальною площею 401,5 м2 та 396,25 м2 відповідно із земельними ділянками, розташованими за адресою: Київська область, Обухівський район, село Конюша, заставною вартістю 20 368 094,00 грн (іпотекодавець - ОСОБА_21 ). Рішення про кредитування ТОВ "Вітас" погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 11 липня 2012 року № 863/1-110112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування за вищевказаним правочином шляхом збільшення ліміту кредитування, зміни структури забезпечення та перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами й строків кредитування ТОВ "Вітас", а саме: 17 липня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 17 липня 2012 року № 866-170712) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , - погоджено зміни умов кредитування ТОВ "Вітас" шляхом збільшення ліміту кредитування на 19 873 000,00 грн до 56 523 000,00 грн; 27 серпня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 серпня 2012 року № 885-270812) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , - погоджено перенесення строку сплати ТОВ "Вітас" процентів за користування кредитними коштами за липень 2012 року; 24 жовтня 2012 за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 жовтня 2012 року № 917-241012) у складі голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за вересень 2012 року; 26 листопада 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 26 листопада 2012 року № 934-261112) у складі голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за жовтень 2012 року; 24 грудня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 грудня 2012 року № 951/1-241212) у складі голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за листопад 2012 року; 25 лютого 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 лютого 2013 року № 974/2-250213) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , - погоджено виведення з іпотеки нерухомого майна за договором іпотеки від 31 липня 2012 року № 1026-310712/1; 24 травня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 травня 2013 року № 1014-240513) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за квітень 2013 року; 5 липня 2013 за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 5 липня 2017 року № 1036/1-050713) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 ; членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено продовження строку дії кредитного договору на один рік - до 8 липня 2014 року; 23 серпня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 23 серпня 2013 року № 1058/2-230813) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за липень 2013 року; 24 січня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 січня 2014 року № 1127-240114) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за грудень 2013 року; 27 лютого 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 лютого 2014 року № 1143/2-270214) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , - погоджено продовження строку дії кредитного договору - до 16 квітня 2015 року із встановленням графіку погашення заборгованості зі зменшенням ліміту кредитування; 22 травня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 22 травня 2014 року № 1164-220514) у складі: Голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , - погоджено зміну до графіку погашення заборгованості без зменшення ліміту кредитування; 6 червня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 6 червня 2014 року № 1177-060614) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , - погоджено зміну в складі забезпечення виконання кредитного договору шляхом припинення дії договору іпотеки від 13 липня 2012 року № 1020-310712/1 та оформлення в іпотеку нерухомого майна за договором іпотеки від 6 червня 2014 року № 1288-060614/1.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту позичальнику - ТОВ "Вітас", було завідомо збитковою операцією, оскільки вказаний постачальник був некредитоспроможним з огляду на дані фінансової звітності та інформації про рух коштів по його рахунку, джерела погашення відсотків за кредитним договором, які фактично погашались за рахунок видачі кредитів іншим позичальникам Банку. Крім того, договірна вартість іпотечного майна значно перевищувала її ринкову вартість. При цьому, позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів й оплати процентів за користування кредитом. У подальшому рішенням Господарського суду Запорізької області від 6 травня 2015 року в справі № 908/1551/15-г стягнуто з ТОВ "Вітас" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 66 817 693,51 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2015 року в справі № 910/13590/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18 липня 2012 року № 1019-180712/І; рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2015 року в справі № 372/2295/15 було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 6 червня 2014 року № 1288-060614/І. За розрахунком Фонду, розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Вітас" становить 157 494 67495 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за цим кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишкової заборгованості за кредитом).

29 червня 2011 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеторі Консалтінг Груп" (ідентифікаційний код 34414474) було укладено кредитний договір № 436-290611, за умовами якого вказаній юридичній особі було відкрито невідновлювальну відкличну кредитну лінію, з лімітом кредитування 5 600 000,00 доларів США для поповнення обігових коштів, строком на 12 місяців із сплатою у гривні 18,00 відсотків річних за користування кредитними коштами. На забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором між Банком та іпотекодавцем - ТОВ "Європейська газова група" (акціонер Банку), а також заставодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", було укладено: договір іпотеки від 27 лютого 2012 року № 919-270212/1 на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 39,960 га, кадастровий номер: 3222755100:00:01360067, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада, заставною вартістю 53 359 900,00 грн (іпотекодавець ТОВ "Європейська газова група"); договір застави від 28 лютого 2012 року № 924-270212/А на транспортні засоби, договірною заставною вартістю 624 833,34 грн (заставодавець ТОВ "Трускавецьінвест"). У своєму позові Фонд зазначив, що рішення про кредитування ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" було погоджено кредитним комітетом Банку. Однак, жодних реквізитів такого рішення кредитного комітету Банку позивачем у позові не зазначено і таке рішення (протокол) у матеріалах справи відсутнє. Цей документ не був поданий Фондом і під час нового розгляду справи, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити персональний склад осіб, які прийняли рішення (проголосували "за") про укладання спірного правочину. Разом із цим, судом встановлено, що 30 січня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 січня 2012 року № 762-300112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_22 , - погоджено зміни умов кредитування ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" шляхом збільшення ліміту кредитування до 6 119 420,00 доларів США. 25 червня 2012 року за рішеннями кредитного комітету Банку в складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , а також 25 вересня 2012 року за рішеннями кредитного комітету Банку у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (протоколи засідань кредитного комітету: від 25 червня 2012 року № 850-250612, від 25 вересня 2012 року № 901-250912), - погоджено перенесення строку сплати комісійної винагороди за надання кредиту. 30 квітня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 квітня 2014 року № 1157-300414) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , - погоджено скасування комісії за резервування кредитної лінії та обслуговування кредитної заборгованості за квітень 2014 року; 12 травня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 12 травня 2014 року № 1161-120514) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , - погоджено скасування комісії за резервування кредитної лінії та обслуговування кредитної заборгованості за квітень 2014 в розмірі 2 052 000,00 грн.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" було завідомо збитковою операцією, оскільки вказаний постачальник був некредитоспроможним з огляду на дані фінансової звітності та інформацію про рух коштів по його рахунку, джерела погашення відсотків за кредитним договором, які фактично погашались за рахунок видачі кредитів іншим позичальникам Банку. Крім того, вказана сума кредитних коштів надавалась у валюті позичальнику, який не здійснював зовнішньоеконономічної діяльності та не мав документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення боргу. Разом із цим, на думку позивача, договірна вартість іпотечного й заставного майна значно перевищувала її ринкову вартість. При цьому, позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів та оплати процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 липня 2015 року в справі № 910/12759/15 було стягнуто з ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" на користь Банку заборгованість у розмірі 7 768 517,58 доларів США; рішенням Господарського суду міста Києва від 23 червня 2015 року в справі № 910/12760/15 було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 лютого 2012 року № 919-270212/І. Також у позові Фонд зазначив, що за рішенням Господарського суду Київської області від 28 серпня 2015 року в справі № 911/4244/14 Банком у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" за кредитним договором від 29 червня 2011 року № 436-290611 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,2133 га, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0079, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська селищна рада, та належить вказаному позичальнику (т. 1, а.с. 12). Разом із цим, у позовній заяві Фонду не зазначено жодних реквізитів відповідного договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору від 29 червня 2011 року № 436-290611. Такий договір іпотеки відносно нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,2133 га, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0079, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська селищна рада, у матеріалах справ відсутній і під час нового розгляду даної справи сторонами не поданий, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити договірну іпотечну вартість такого майна. У свою чергу, за розрахунком Фонду, розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп" становить 324 127 346,97 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитом).

30 липня 2013 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Союз ЛТД" (ідентифікаційний код 37143696) було укладено кредитний договір № 726-300713, за умовами якого зазначеному підприємству було відкрито відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію, з лімітом кредитування 7 000 000,00 доларів США під 25% річних у гривні для поповнення обігових коштів, строком до 29 липня 2014 року. На забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_13 були укладені договори іпотеки від 30 липня 2013 року: № 1192-310713/I на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 6,3730 га, кадастровий номер 3222755100:00:015:0013, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада, заставною вартістю 8 389 000,00 грн; № 1091-300713/І на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 21,7670 га, кадастровий номер 3222755100:00:018:0007, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада, заставною вартістю 28 654 000,00 грн. Рішення про кредитування ТОВ "Еліт Союз ЛТД" погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 липня 2013 року № 1044/2-300713) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . У подальшому були погоджені зміни умов кредитування шляхом перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами та строків кредитування позичальника, а саме: 25 вересня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 вересня 2013 року № 1072-250913) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , - погоджено продовження терміну погашення процентів за користування кредитними коштами за серпень 2013 року; 24 січня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 січня 2014 року № 1127-240114) в складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за грудень 2013 року; 19 березня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 19 березня 2014 року № 1148-190314) в складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , - погоджено змінити умови кредитування ТОВ "Еліт Союз ЛТД" шляхом встановлення графіку погашення заборгованості та збільшення строку кредитування до 16 березня 2015 року.

На думку Фонду, надання й супроводження кредиту ТОВ "Еліт Союз ЛТД" було завідомо збитковою операцією з огляду на відсутність надходжень на рахунки від провадження господарської діяльності, напрямки спрямування кредитних коштів та джерел погашення відсотків за кредитом - іпотечне майно, посилання на незалежну оцінку якого у відповідних іпотечних договорах відсутня. Крім того, вказана сума кредитних коштів надавалась у валюті позичальнику, який не здійснював зовнішньоекономічної діяльності та не мав документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення спірного боргу. Разом із цим, на думку позивача, договірна вартість іпотечного й заставного майна значно перевищувала її ринкову вартість. При цьому, позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів й оплати процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 червня 2015 року в справі № 910/7619/15 було стягнуто з ТОВ "Еліт Союз ЛТД" на користь Банку заборгованість у розмірі 73 030 171,37 грн; рішення Макарівського районного суду Київського області від 21 серпня 2015 року в справі № 370/1075/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 липня 2013 року № 1192-310713/І; рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2015 року в справі № 70/1034/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 липня 2013 року № 1091-300731/І. За розрахунком Фонду, розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Еліт Союз ЛТД" становить 126 155 554,42 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитом).

29 червня 2011 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анталія Плюс" (ідентифікаційний код 37444915) було укладено кредитний договір № 437-290611, за умовами якого вказаному позичальнику було відкрито відкличну невідновлювальну кредитну лінію, з лімітом кредитування 3 367 950 доларів США для поповнення обігових коштів, строком до 14 червня 2012 року із сплатою у гривні 18,00 відсотків річних за користування кредитними коштами. У позові Фонд вказував на те, що виконання зобов?язань за цим кредитним було забезпечене договорами іпотеки та застави. З рішень кредитного комітету Банку від 3 жовтня 2011 року (протокол засідання від 3 жовтня 2011 року № 704/1-031011), від 8 грудня 2011 року (протокол засідання від 8 грудня 2011 року № 739-081211), від 29 травня 2012 року (протокол засідання від 29 травня 2012 року № 832-290512), від 24 грудня 2012 року (протокол засідання від 24 грудня 2012 року № 951-241212), вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком були також укладені договори: застави майнових прав: від 30 вересня 2011 року № 813-300911/МП, від 29 вересня 2011 року № 802-290911/МП, від 30 березня 2012 року № 8949-300312/МП; іпотеки: від 29 березня 2012 року № 946-290312/1, від 30 березня 2012 року № 947-300312/1. Проте, ці правочини в матеріалах справи відсутні й позивачем подані не були. Разом із цим, у матеріалах справи наявні виключно договори іпотеки, укладені між Банком та іпотекодавцями: ТОВ "Європейська газова група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тофі", зокрема: договір іпотеки від 21 листопада 2012 року № 881-211211/1 на нерухоме майно, загальною заставною вартістю 16 043 000,00 грн, а саме: земельні ділянки: площею 0,5200 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0406, розташована за адресою: Івано-Франківська область, село Паляниця, урочище Вишня Яремчанської міської ради; площею 0,9500 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0763, розташована за адресою: Івано-Франківська область, село Паляниця, урочище Вишня Яремчанської міської ради (іпотекодавець ТОВ "Європейська газова група"); договір іпотеки від 21 листопада 2012 року № 876-211211/1 на нерухоме майно, загальною заставною вартістю 9 070 000,00 грн, а саме: земельні ділянки: площею 0,9000 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0538, розташована за адресою: Івано-Франківська область, село Паляниця, урочище Вишня Яремчанської міської ради; площею 0,6000 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0539, розташована за адресою: Івано-Франківська область, село Паляниця, урочище Вишня Яремчанської міської ради (іпотекодавець ТОВ "Тофі"). Рішення про кредитування ТОВ "Анталія Плюс" за вказаним кредитним договором погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 29 червня 2011 року № 642-290611) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_11 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування, зміни структури забезпечення, перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами та строків кредитування вказаного позичальника, а саме: 3 жовтня 2011 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідань кредитного комітету від 3 жовтня 2011 року: № 704-250913, 704/1-031011) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено: продовження терміну погашення процентів за користування кредитними коштами за вересень 2011 року; припинення договору застави майнових прав від 30 вересня 2011 року № 813-300911/МП; 8 грудня 2011 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 8 грудня 2011 року № 739-081211) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_6 , членів Комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено припинення договору застави майнових прав від 29 вересня 2011 року № 802-290911/МП; 28 грудня 2011 року та 28 березня 2012 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідань кредитного комітету: від 28 грудня 2011 року № 750-281211, від 28 березня 2012 року № 794-270312) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів Комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено перенесення строків сплати комісійної винагороди за надання кредитів; 3 квітня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 3 квітня 2012 року № 802-030412) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_6 , членів комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , - погоджено перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами; 4 травня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 4 травня 2012 року № 823-040512) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом зміни невідновлювальної відкличної кредитної лінії на відновлювальну мультивалютну кредитну лінію зі збільшенням ліміту з 3 367 950,00 доларів США до 3 389 068,45 доларів США; 29 травня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 29 травня 2012 року № 832-290512) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено припинення договору застави майнових прав від 30 березня 2012 року № 8949-300312/МП; 14 червня 2012 року та 25 червня 2012 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідання кредитного комітету: від 14 червня 2012 року № 843/1-140612, від 25 червня 2012 року № 850-250612) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено перенесення строків сплати комісійної винагороди за надання кредитів; 24 липня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 липня 2012 року № 871-240712) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами; 25 вересня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 вересня 2012 року № 901-250912) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - погоджено перенесення строків сплати комісійної винагороди за надання кредитів; 24 грудня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 грудня 2012 року № 951-241212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом виведення з під застави предмету іпотеки за договорами: від 29 березня 2012 року № 946-290312/1 та від 30 березня 2012 року № 947-300312/1; 22 квітня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 22 квітня 2013 року № 1002-220413) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено продовження строку дії вказаного кредитного договору до 28 квітня 2014 року; 25 грудня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 грудня 2013 року № 1118-251213) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом виведення з під застави предмету іпотеки, наданої ТОВ "Європейська газова група"; 30 квітня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 квітня 2014 року № 1157-300414) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено скасування комісії за резервування кредитної лінії та обслуговування кредитної заборгованості; 30 травня 2014 року та 17 червня 2014 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідань кредитного комітету: від 30 травня 2014 року № 1170-300514, від 17 червня 2014 року № 1182-170614) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , - погоджено скасування комісії за резервування кредитної лінії та обслуговування кредитної заборгованості; 16 червня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 16 червня 2014 року № 1181-160614) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів комітету: ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , - погоджено зміну базової валюти кредитування з встановленням графіку погашення заборгованості із продовженням строку кредитування до 24 березня 2015 року.

Крім того, 11 січня 2012 року між Банком і ТОВ "Анталія Плюс" було укладено кредитний договір № 504-110112, за умовами якого зазначеному позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію, з лімітом кредитування 2 600 000,00 доларів США для поповнення обігових коштів, строком до 9 січня 2013 року, із сплатою у гривні 18,00 відсотків річних за користування кредитними коштами. У позові Фонд вказував на те, що забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором було забезпечене договорами іпотеки та застави. Зокрема, з рішень кредитного комітету Банку: від 27 лютого 2012 року (протокол засідання від 27 лютого 2012 року № 777-270212 ), від 29 лютого 2012 року (протокол засідання від 29 лютого 2012 року № 778-290212), від 24 грудня 2012 року (протокол засідання від 24 грудня 2012 року № 951-241212), - вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком були також укладені договори: застави майнових прав: від 31 січня 2012 року №№ 902-310112/МП, 897-310112/МП, 898-310112/МП; іпотеки: від 29 березня 2012 року № 946-290312/1, від 30 березня 2012 року № 947-300312/1. Однак, ці правочини в матеріалах справи відсутні й позивачем подані не були. Разом із цим, у матеріалах справи наявний виключно договір іпотеки, укладений між Банком та іпотекодавцем ТОВ "Європейська газова група", зокрема, договір іпотеки від 22 липня 2012 року № 920-270212/1 на нерухоме майно, загальною заставною вартістю 44 788 000,00 грн, а саме: земельна ділянка, площею 34,182 га, кадастровий номер 3222755100:00:013:0066, розташована за адресою: Макарівський район, Макарівська селищна рада. Рішення про кредитування ТОВ "Анталія Плюс" за вказаним кредитним договором погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 11 січня 2012 року № 754-110112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування, зміни структури забезпечення, перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами та строків кредитування, а саме: 27 лютого 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 лютого 2012 року № 777-270212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміну структури забезпечення, шляхом виведення з під застави депозитних коштів, наданих за договорами застави від 31 січня 2012 року №№ 902-310112/МП, 897-310112/МП; 29 лютого 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 29 лютого 2012 року № 778-290212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом виведення з під застави депозитних коштів за договором застави майнових прав від 31 січня 2012 року № 898-310112/МП; 3 квітня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 3 квітня 2012 року № 802-030412) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_6 , членів кредитного комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами; 24 липня 2012 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідань кредитного комітету від 24 липня 2012 року №№ 871-240712, 871/2-240712) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами за червень 2012 року; 24 грудня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 грудня 2012 року № 951-241212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом виведення з під застави предмету іпотеки за договорами іпотеки: від 29 березня 2012 року № 946-290312/1, від 30 березня 2012 року № 947-300312/1; 22 лютого 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 22 лютого 2013 року № 973-220213/1) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування на суму 676 283,00 доларів США до 3 276 283,00 доларів США; 25 лютого 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 лютого 2013 року № 1118-250213) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено продовження строку кредитування до 23 грудня 2014 року; 30 квітня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 квітня 2014 року № 1157-300414) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено скасування комісії за резервування та обслуговування кредитної заборгованості за квітень 2014 року; 30 травня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 травня 2014 року № 1170-300514) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 ,- погоджено скасування комісії за резервування та обслуговування кредитної заборгованості за травень 2014 року; 30 липня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 липня 2014 року № 1190-300714) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_2 , - погоджено відміну з 30 червня 2014 року встановленої комісії за резервування та обслуговування кредитної заборгованості.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту ТОВ "Анталія Плюс" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан цього позичальника, відсутність надходжень на його рахунки від провадження господарської діяльності, спрямування кредитних коштів та джерела погашення відсотків за кредитом. Крім того, вказана сума кредитних коштів надавалась у валюті позичальнику, який не здійснював зовнішньоеконономічної діяльності та не мав документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення боргу. Разом із цим, договірна вартість іпотечного майна значно перевищувала її ринкову вартість. Позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів та оплати процентів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 грудня 2014 року в справі № 910/23081/14 стягнуто з ТОВ "Анталія Плюс" на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2011 року № 437-290611 у розмірі 184 374,03 доларів США та 41 625 918,55 грн; рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року в справі № 372/13487/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 червня 2011 року № 669-290611; рішенням Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2014 року в справі № 910/23079/14 стягнуто з ТОВ "Анталія Плюс" на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2012 року № 504-110112 у розмірі 3 504 745,03 доларів США. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Анталія Плюс" становить 269 806 620,18 грн, з яких: 97 534 372,38 грн - за кредитним договором від 29 червня 2011 року № 437-290611; 172 272 247,80 грн - за кредитним договором від 11 січня 2012 року № 504-110112 (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитами).

30 травня 2012 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Джет Інвестментс" (ідентифікаційний код 37441846) було укладено кредитний договір № 577-300512, за умовами якого цьому позичальнику було відкрито відкличну відновлювальну кредитну лінію, з лімітом кредитування 26 240 500,00 грн під 25% річних для поповнення обігових коштів, строком до 27 травня 2013 року. У своєму позові Фонд вказував на те, що забезпечення виконання зобов?язань за вказаним кредитом було забезпечене договорами іпотеки та застави. Зокрема, з рішення кредитного комітету Банку від 30 липня 2013 року (протокол засідання від 30 липня 2013 року № 1044/3-300713) вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком були укладені договори іпотеки: від 30 червня 2012 року № 1007-130612/1, від 31 травня 2012 року № 997-310512. Однак, ці правочини в матеріалах справи також відсутні й позивачем подані не були. Разом із цим, у матеріалах справи наявні договори: іпотеки від 31 травня 2012 року № 996-310512/1, укладений між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_26 на нерухоме майно, загальною заставною вартістю 44 783 000,00 грн, а саме: земельна ділянка, площею 34,77 гa, кадастровий номер 3222788200:00:003:0036, розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Червонобільска сільська рада; застави від 10 жовтня 2012 року № 1054-101012/ПС, укладений між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротур -7 ЛТД", на рухоме майно, загальною заставною вартістю 8 053 747,00 грн, а саме: літак ЯК-40, 1973 року випуску, заводський номер 9340632, державний і реєстраційний знак НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтво № НОМЕР_1 . Рішення про кредитування ТОВ "Джет Інвестментс" за вказаним кредитним договором погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 29 травня 2012 року № 832-290512) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом зміни структури забезпечення, перенесення строків сплати процентів за користування кредитними штами та строків кредитування вказаного позичальника, а саме: 11 червня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 11 червня 2012 року № 840/2-110612) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 26 240 500,00 грн до 40 958 500,00 грн; 24 липня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 липня 2012 року № 871-240712) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 40 958 500,00 грн до 42 617 720,00 грн; 27 серпня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 серпня 2012 року № 885-270812) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за липень 2012 року; 30 серпня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 серпня 2012 року № 887-300812) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 42 617 720,00 грн. до 56 000 000,00 грн; 26 листопада 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 26 листопада 2012 року № 934-261112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за жовтень 2012 року; 24 грудня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 грудня 2012 року № 951/2-241212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за листопад 2012 року; 24 травня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 травня 2013 року № 1014-240513) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за квітень 2012 року та продовжено строк кредитування до 22 травня 2014 року під 25% річних; 30 липня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 липня 2013 року № 1044/3-300713) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом виведення забезпечення по кредитному договору, а саме: земельних ділянок: площею 21,7670 га, кадастровий номер 3222755100:00:018:0007, площею 6,373 га, кадастровий номер 3222755100:00:018:0013, які розташовані на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, за договорами іпотеки: від 30 червня 2012 року № 1007-130612/1, від 31 травня 2012 року № 997-310512, що належать ОСОБА_13 ; 23 серпня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 23 серпня 2013 року № 1058-230813) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за липень 2013 року; 24 січня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 січня 2014 року № 1127-240114) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за грудень 2013 року; 26 травня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 26 травня 2014 року № 1165-260514) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_5 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , - погоджено встановлення графіку погашення заборгованості з продовженням строку кредитування до 25 березня 2015 року.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту ТОВ "Джет Інвестментс" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан цього позичальника, відсутність надходжень на його рахунки від провадження господарської діяльності, напрямки спрямування кредитних коштів та джерела погашення відсотків за кредитом. Разом із цим, договірна вартість іпотечного й заставного майна значно перевищувала її ринкову вартість. При цьому, позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів та оплати процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 травня 2015 року в справі № 910/6026/15 стягнуто з ТОВ "Джет Інвестментс" на користь Банку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 76 674 380,73 грн; рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року в справі № 370/1280/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31 травня 2012 року № 996-310512/І; рішенням Господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року в справі № 910/13841/15 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 10 жовтня 2012 року № 1054-101012/ПС. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Джет Інвестментс" становить 197 116 618,68 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитом).

13 січня 2012 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" (ідентифікаційний код 35332267) було укладено кредитний договір № 506-130112, за умовами якого цьому позичальнику було відкрито відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 8 000 000,00 грн для поповнення обігових коштів, строком до 12 квітня 2012 року під 25% річних. У позові Фонд вказував на те, що забезпечення виконання зобов?язань за цим кредитним договором було забезпечене договорами іпотеки й застави. Зокрема, з рішень кредитного комітету Банку: від 12 квітня 2012 року (протокол засідання кредитного комітету від 12 квітня 2012 року № 809-120412), від 7 червня 2012 року (протокол засідання кредитного комітету від 7 червня 2012 року № 839-070612), від 27 червня 2012 року (протокол засідання кредитного комітету від 27 червня 2012 року № 852/1-270612), від 3 серпня 2012 року (протокол засідання кредитного комітету від 3 серпня 2012 року № 878/1-030812), від 25 липня 2013 року (протокол засідання кредитного комітету від 25 липня 2013 року № 1043-250713), - вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком були укладені договори: застави майнових прав: від 13 січня 2012 року № 893-130112/МП, від 27 квітня 2012 року № 976-270412/МП, від 8 червня 2012 року: №№ 846/2, 1004-080612/МП; іпотеки від 4 травня 2012 року № 983-040512/І. Однак, ці правочини в матеріалах справи відсутні й позивачем надані не були. Разом із цим, у матеріалах справи наявні договори іпотеки: від 27 лютого 2012 року № 921-270212/І та від 29 березня 2012 року № 945-290312/І, укладені між Банком та іпотекодавцем - ТОВ "Європейська газова група", на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 22,518 га, кадастровий номер 3222755100:00:019:0009, загальною заставною вартістю 29 505 000,00 грн, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада; земельну ділянку, площею 26,1300 га, кадастровий номер 3222755100:00:027:0010, загальною заставною вартістю 30 188 000,00 грн, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, Макарівська селищна рада; від 27 червня 2012 року № 1013-270612/І, укладений між Банком та іпотекодавцем - ТОВ "Євро готель Груп", на нерухоме майно, заставною вартістю 17 006 700,00 грн, а саме: нежиле приміщення № 32 (в літері "А"), загальною площею 96,40 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про кредитування ТОВ "Мега Астер" за вказаним кредитним договором погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 12 січня 2012 року № 755-110112/1) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом зміни структури забезпечення, перенесення строків сплати процентів за користування кредитними штами та строків кредитування вказаного позичальника, а саме: 15 лютого 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 15 лютого 2012 року № 771-150212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 8 000 000,00 грн до 10 800 000,00 грн; 27 лютого 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 лютого 2012 року № 777-270212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування, шляхом переоформлення відновлювальної відкличної кредитної лінії в відновлювальну мультивалютну кредитну лінію зі збільшенням ліміту кредитування з 10 800 000,00 грн до 22 400 000,00 грн; 16 березня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 16 березня 2012 року № 786-160312) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_6 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 22 400 000,00 грн до 31 980 800,00 грн; 29 березня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 29 березня 2012 року № 796-290312) в складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом продовження строку дії кредитного договору до 11 січня 2013 року; 12 квітня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 12 квітня 2012 року № 809-120412) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни структури забезпечення шляхом виведення з під застави майнових прав на депозитний вклад за договором застави майнових прав від 13 січня 2012 року № 893-130112/МП, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Актив Плюс"; 28 квітня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 28 квітня 2012 року № 820-280412/2) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 31 980 800,00 грн до 32 800 000,00 грн; 3 травня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 3 травня 2012 року № 822-030512) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 32 800 000,00 грн до 47 680 000,00 грн; 7 червня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 7 червня 2012 року № 839-070612) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом виведення з під застави майнових прав на депозитний вклад за договором застави майнових прав від 27 квітня 2012 року № 976-270412/МП, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фенікс Капітал"; 27 червня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 червня 2012 року № 852/1-270612) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом виведення з під застави частини депозитного вкладу за договором застави майнових прав від 8 червня 2012 року № 846/2 у сумі 5 050 000,00 грн, що належить ТОВ "Фенікс Капітал"; від 10 липня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 10 липня 2012 року № 862-100712) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом встановлення базової валюти кредитування в доларах США з лімітом 5 919 290,66 доларів США, зі збільшенням ліміту кредитування з 47 680 000,00 грн до 47 898 900,02 грн; 24 липня 2012 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідань кредитного комітету від 24 липня 2012 року №№ 871-240712, 871/1-240712) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_2 , членів кредитного комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , - погоджено перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за червень 2012 року; 3 серпня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 3 серпня 2012 року № 878/1-030812) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом виведення з під застави депозитного вкладу за договором застави майнових прав від 8 червня 2012 року № 1004-080612/МП, що належить ТОВ "Фенікс Капітал"; 27 грудня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 грудня 2012 року № 954-271212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом продовження строку кредитування до 26 грудня 2013 року; 25 липня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 липня 2013 року № 1043-250713) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,- погоджено зміну в структурі забезпечення шляхом припинення дії договору іпотеки від 4 травня 2012 року № 983-040512/1 (іпотекодавець ТОВ "ТОФІ"); 25 липня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 липня 2013 року № 1118-251213) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну умов кредитування, шляхом продовження строку кредитування до 25 грудня 2014 року під 25 відсотків річних.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту ТОВ "Мега Астер" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан позичальника, напрямки спрямування кредитних коштів і джерела погашення відсотків за кредитом. Крім того, вказана сума кредитних коштів надавалась у валюті позичальнику, який не здійснював зовнішньоеконономічної діяльності та не мав документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення боргу. Разом із цим, на думку позивача, договірна вартість іпотечного й заставного майна значно перевищувала її ринкову вартість. Позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів й оплати процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2015 року в справі № 910/6025/15 стягнуто з ТОВ "Мега Астер" на користь Банку заборгованість у розмірі 6 623 028,54 доларів США; рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2015 року в справі № 910/11107/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 лютого 2012 року № 921-270212/І; рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2015 року в справі № 910/11893/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 березня 2012 року № 945-290312/І; рішенням Господарського суду міста Києва від 22 липня 2015 року в справі № 910/4682/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 червня 2012 року №1013-270612/І. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Мега Астер" становить 306 843 958,59 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитом).

19 жовтня 2012 року між Банком і Приватним підприємством "Дніпро Ескорт" (ідентифікаційний код 32214903) було укладено кредитний договір № 623-191012, за умовами якого вказаній юридичній особі було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 31 607 100,00 грн, для поповнення обігових коштів, строком до 15 жовтня 2013 року під 30% річних. У позові Фонд вказував на те, що забезпечення виконання зобов?язань за цим кредитним договором було забезпечене договорами іпотеки й застави. Зокрема, з рішень кредитного комітету Банку: від 1 листопада 2012 року (протокол засідання кредитного комітету від 1 листопада 2012 року № 925-011112), від 27 вересня 2013 року (протокол засідання кредитного комітету від 27 вересня 2013 року № 1073-270913), від 4 жовтня 2013 року (протокол засідання кредитного комітету від 4 жовтня 2013 року № 1077/2-041013), - вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком були укладені договори: застави майнових прав від 31 січня 2012 року № 1067-311012/МП, іпотеки від 27 грудня 2012 року № 1090-271212/І, а також договір іпотеки (без зазначення реквізитів), предметом забезпечення яких були земельні ділянки, розташовані на території Червонослобідської сільської ради Макарівського району Київської області, площею 3,570 га кадастровий номер 3222788200:00:004:0032 та площею 4,502 га кадастровий номер 3222755100:00:010:0012. Однак, ці правочини в матеріалах справи відсутні й позивачем надані не були. Разом із цим, у матеріалах справи наявні договори іпотеки від 27 грудня 2012 року: № 1088-271212/І, укладений між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_14 , на нерухоме майно, заставною вартістю 1 050 000,00 грн, а саме: складське приміщення, загальною площею 234,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та розміщене на земельній ділянці кадастровий номер 4611500000:01:014:0005; № 1091-271212І, укладений між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_26 , на нерухоме майно, заставною вартістю 13 318 000,00 грн, а саме: земельна ділянка, площею 9,971 га, кадастровий номер 3222788200:00:003:0035, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Червонобільська сільська рада; № 1087-271212/I, укладений між Банком та іпотекодавцем ТОВ "Європейська газова група", на нерухоме майно, заставною вартістю 6 999 600,00 грн, а саме: земельна ділянка, площею 0,4062 га, кадастровий номер 4611500000:01:014:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; договір застави від 7 жовтня 2013 року № 1217-071013/Т, укладений між Банком та застводавцем, - ТОВ "Енергозбереження", на товар в обороті (опалювальне обладнання, насоси, баки, інше), загальною заставною вартістю 10 071 201,00 грн. Рішення про кредитування ПП "Дніпро Ескорт" погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 15 жовтня 2012 року № 913-151012) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування, виведення забезпечення, перенесення строків сплати процентів за користування кредитними коштами та строків кредитування, а саме: 1 листопада 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 1 листопада 2012 року № 925-011112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом виведення з під застави майнових прав на депозитний вклад за договором застави майнових прав від 31 січня 2012 року № 1067-311012/МП, що належить ТОВ "Фенікс Капітал"; 23 листопада 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 23 листопада 2012 року № 933-231112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшенням ліміту кредитування з 31 607 100,00 грн до 56 000 000,00 грн; 26 листопада 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 26 листопада 2012 року № 934-261112) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за жовтень 2012 року; 24 грудня 2012 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 грудня 2012 року № 951/3-241212) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за листопад 2012 року; 24 травня 2013 року за рішеннями кредитного комітету Банку (протоколи засідань кредитного комітету від 24 травня 2013 року №№ 1014-240513, 1014_2-240513) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за квітень 2013 року; 23 серпня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 23 серпня 2013 року № 1058/2-2308) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за липень 2013 року; 27 вересня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 вересня 2013 року № 1073-270913) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , - погоджено зміну в структурі забезпечення шляхом припинення дії договору іпотеки від 27 грудня 2012 року № 1090-271212/І; 4 жовтня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 4 жовтня 2013 року № 1077/2-041013) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , - погоджено зміну в структурі забезпечення шляхом виведення забезпечення земельних ділянок, розташованих на території Червонослобідської сільської ради Макарівського району Київської області, площею 3,570 га кадастровий номер 3222788200:00:004:0032 та площею 4,502 га кадастровий номер 3222755100:00:010:0012; 14 жовтня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 14 жовтня 2013 року № 1080-141013) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , - погоджено зміна умов кредитування шляхом продовження строку кредитування до 14 жовтня 2014 року; 24 січня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 24 січня 2014 року № 1127-240114) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом перенесення строку сплати процентів за користування кредитними коштами за грудень 2013 року; 27 лютого 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 27 лютого 2014 року № 1143/2-270214) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом встановлення графіку погашення заборгованості із продовження строку кредитування до 3 квітня 2015 року під 30% річних.

На думку Фонду, надання й супроводження кредиту ПП "Дніпро Ескорт" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан цього позичальника. На думку позивача, договірна вартість іпотечного та заставного майна значно перевищувала її ринкову вартість. Позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів й оплати процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21 травня 2015 року в справі № 908/2160/15 стягнуто з ПП "Дніпро Ескорт" на користь Банку заборгованість у загальному розмірі 68 135 155,67 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 5 серпня 2015 року в справі № 910/14095/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 грудня 2012 року № 1087-271212/І; рішенням Господарського суду Харківської області від 28 липня 2015 року в справі № 922/3268/15 звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 7 жовтня 2013 року № 1217-071013/Т; рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 30 липня 2015 року в справі № 457/673/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки ід 27 грудня 2012 року № 1088-271212/І. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ПП "Дніпро Ескорт" становить 193 069 444,81 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитами).

10 жовтня 2013 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлога ТБК" (ідентифікацйний код 35149963) було укладено кредитний договір № 757-101013, за умовами якого вказаному позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 42 000 000,00 грн, для поповнення обігових коштів, строком до 9 жовтня 2014 року під 25% річних. Виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором було забезпечене договором іпотеки від 27 грудня 2013 року № 1243-271213/І, укладеним між Банком та іпотекодавцем - ТОВ "Європейська газова група", на нерухоме майно, заставною вартістю 14 238 598,00 грн, а саме: земельну ділянку, площею 0,9163 га, кадастровий номер 2611092001:22:001:0293, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, урочище Вишні, село Паляниця. Рішення про кредитування ТОВ "Перлога ТБК" погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 9 жовтня 2013 року № 1078-091013) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування, а саме: 19 березня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 19 березня 2014 року № 1148-190314) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом встановлення графіку погашення заборгованості та збільшення ліміту кредитування з 42 000 000,00 грн до 54 000 000,00 грн.

На думку Фонду, надання й супроводження кредиту позичальнику ТОВ "Перлога ТБК" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан позичальника. Крім того, договірна вартість іпотечного майна значно перевищувала її ринкову вартість. Позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів й оплати процентів за користування кредитом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 лютого 2015 року в справі № 910/370/15 стягнуто з ТОВ "Перлога ТБК" на користь Банку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63 661 556,58 грн; рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2015 року у справі № 909/234/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 грудня 2013 року № 1243-271213/І. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Перлога ТБК" становить 114 125 147,34 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитами).

22 серпня 2013 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "СС-Бюро" (ідентифікаційний код 24916057) було укладено кредитний договір № 738-220813, за умовами якого цьому позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 45 000 000,00 грн, для поповнення обігових коштів, строком до 21 серпня 2014 року під 25% річних. У позові Фонд вказував на те, що виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором було забезпечене договорами іпотеки та застави. Зокрема, з рішення кредитного комітету Банку від 2 вересня 2013 року (протокол засідання кредитного комітету від 2 вересня 2013 року № 1063-040913) вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком був укладений договір застави майнових прав від 30 серпня 2013 року № 1206-300813/МП. Однак, цей правочин у матеріалах справи відсутній і позивачем наданий не був. Разом із цим, у матеріалах справи наявний договір іпотеки від 24 березня 2014 року № 1273-240314/І, укладений між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_13 , на нерухоме майно, заставною вартістю 15 545 568,00 грн, а саме: земельну ділянку, площею 27,2360 га, кадастровий номер 3222755100:00:010:0008, яка розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області. Рішення про кредитування ТОВ "СС-Бюро" погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 22 серпня 2013 року № 1058-220813) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 . У подальшому відбувались зміни структури забезпеченя та продовження строків кредитування, а саме: 2 вересня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 2 вересня 2013 року №1063-040913) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_6 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом припинення дії договору застави майнових прав від 30 серпня 2013 року № 1206-300813/МП, укладеного з ТОВ "СС-Бюро"; 22 травня 2014 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 22 травня 2014 року № 1164/1-220514) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , - погоджено зміну умов кредитування шляхом встановлення графіку погашення кредитної заборгованості зі збільшенням строку кредитування до 31 березня 2015 року.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту ТОВ "СС-Бюро" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан позичальника та джерела погашення відсотків за кредитом. Крім того, договірна вартість іпотечного майна значно перевищувала її ринкову вартість. Позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів та оплати процентів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 травня 2015 року в справі № 910/7624/15 стягнуто з ТОВ "СС-Бюро" на користь Банку 60 161 580,69 грн заборгованості за кредитом; рішенням Макарівського районного суду Київської області від 8 жовтня 2015 року в справі № 370/1227/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 березня 2014 року № 1273-240314/І. У свою чергу, за розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "СС-Бюро" становить 91 493 664,30 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитом).

20 вересня 2013 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Голдтрейдінг" (ідентифікаційний код 35437267) було укладено кредитний договір № 750-200913, за умовами якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 40 000 000,00 грн, для поповнення обігових коштів, строком до 19 вересня 2014 року під 25% річних. У позові Фонд вказував на те, що виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором було забезпечене договорами іпотеки та застави. З рішення кредитного комітету Банку від 1 жовтня 2013 року (протокол засідання кредитного комітету від 1 жовтня 2013 року № 1075-011013) вбачається, що на забезпечення виконання вказаного правочину з Банком був укладений договір застави майнових прав від 30 вересня 2013 року № 1214-300913/МП. Однак, цей правочин у матеріалах справи відсутній і позивачем наданий не був. Разом із цим, у матеріалах справи наявний договір іпотеки від 17 жовтня 2013 року № 1219-171013/І, укладений між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_1 , на нерухоме майно, заставною вартістю 9 849 562,00 грн, а саме: земельну ділянку площею 4,502 га, кадастровий номер 3222755100:00:010:0012, яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Макарівського району Київської області. Рішення про кредитування ТОВ "ТД "Голдтрейдінг" погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 19 вересня 2013 року № 1070-190913) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 . У подальшому відбувались зміни структури забезпеченя, а саме: 1 жовтня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 1 жовтня 2013 року № 1075-011013) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів Кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , - погоджено зміну структури забезпечення шляхом припинення дії договору застави майнових прав від 30 вересня 2013 року № 1214-300913/МП, укладеного з ТОВ "ТД "Голдтрейдінг".

На думку Фонду, надання й супроводження кредиту ТОВ "ТД "Голдтрейдінг" було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан позичальника та джерела погашення відсотків за кредитом. Крім того, договірна вартість іпотечного майна значно перевищувала її ринкову вартість. Позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів та оплати процентів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 червня 2015 року в справі № 910/11338/15 стягнуто з ТОВ "ТД "Голдтрейдінг" на користь Банку заборгованість за кредитним договорорм у загальному розмірі 49 545 560,80 грн; рішенням Макарівського районного суду Київської області від 7 липня 2015 року в справі № 370/1108/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 жовтня 2013 року № 1219-171013/І. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "ТД "Голдтрейдінг" становить 82 887 955,67 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитом).

30 серпня 2013 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні технології міста" (ідентифікаційний код 34913904) було укладено кредитний договір № 741-300813, за умовами якого зазначеному підприємству було відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 35 000 000,00 грн, для поповнення обігових коштів, строком до 29 серпня 2014 року під 25% річних. Виконання зобов?язань за вказаним кредитним договором було забезпечене договором іпотеки від 30 вересня 2013 року № 1213-300913/І, укладеним між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_26 , на нерухоме майно, заставною вартістю 12 017 500,00 грн, а саме: земельну ділянку, площею 9,0030 га, кадастровий номер 3223187700:12:028:0026, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, село Старі Безрадичі. Рішення про кредитування ТОВ "Новітні технології міста" було погоджено кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 28 серпня 2013 року № 1059-280813) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_6 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 . У подальшому відбувались зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування, а саме: 17 вересня 2013 року за рішенням кредитного комітету Банку (протокол засідання кредитного комітету від 17 вересня 2013 року № 1069-170913) у складі: голови кредитного комітету - ОСОБА_1 , членів кредитного комітету: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , - погоджено зміни умов кредитування шляхом збільшення ліміту кредитування з 35 000 000,00 грн до 36 500 000,00 грн.

На думку Фонду, надання та супроводження кредиту ТОВ "Новітні технології міста" також було завідомо збитковою операцією, враховуючи незадовільний фінансовий стан позичальника та джерела погашення відсотків за кредитом. Також договірна вартість іпотечного майна значно перевищувала її ринкову вартість. При цьому, позичальник неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів й оплати процентів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 червня 2015 року у справі № 910/11108/15 стягнуто з ТОВ "Нові технології міста" на користь Банку заборгованість за кредитним договорм у загальному розмірі 48 560 629,05 грн; рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року в справі № 372/3374/15 звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 вересня 2013 року № 1213-300913/І. За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з кредитування ТОВ "Новітні технології міста" становить 33 755 674,30 грн (різниця між сумою реалізації на електронних торгах від 16 жовтня 2018 року в процедурі ліквідації Банку права вимоги за кредитним договором, фактичною сумою погашеної/стягнутої суми заборгованості та загальною сумою залишку заборгованості за кредитами).

Окрім того, Банк уклав ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Так, між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Еско-Капітал" (ідентифікаційний код 35672371) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсайт Капітал" (ідентифікаційний код 36799859, акціонер Банку), а саме: від 30 березня 2012 року № ДД-20/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "А" код ISIN UA 4000125967, у кількості 19 880 000 штук за ціною 1,10 грн/штука на загальну суму 21 868 000,00 грн, з яких: 19 880 000,00 грн - номінал, 1 391 600,00 грн - нараховані відсотки, 596 400,00 грн - премія (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 7 573 195 штук таких облігацій, балансовою вартістю 9 830 007,11 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийнято кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 30 березня 2012 року № 797/1/П-300312) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7 ; від 4 травня 2012 року № ДД-41/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "А" код ISIN UA 4000125967, у кількості 12 306 805 штук за ціною 1,1102 грн/штука на загальну суму 13 663 014,91 грн, з яких: 12 306 805,00 грн - номінал, 984 544,40 грн - нараховані відсотки (з 22 серпня 2011 року по 3 травня 2012 року), 371 665,51 грн - премія (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 706 805 штук таких облігацій, балансовою вартістю 917 432,89 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийнято кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 4 травня 2012 року № 823/1/ЦП-040512) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7 ; від 25 квітня 2013 року №ДД-78/13, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "В" код ISIN 4000138879, у кількості 80 штук за ціною 920,10 грн/штука на загальну суму 73 608,00 грн (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 80 штук таких облігацій, балансовою вартістю 80 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийнято кредитним комітетом комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 квітня 2013 року № 1004/1/ЦП-250413) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8. Крім того, 20 серпня 2012 року між Банком та ТОВ "Інсайт Капітал" (ідентифікаційний код 36799859, акціонер Банку) було укладено договір № ДД-71/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "В" код ISIN 4000138879, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал", у кількості 10 000 штук за ціною 820 грн/штука на загальну суму 8 200 000 грн (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 9 820 штук таких облігацій, балансовою вартістю 9 820 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийнято кредитним комітетом Банку (протокол засідання Кредитного комітету від 15 серпня 2012 року № 882/ЦП-150812) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5 На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал", значно переривщує їх ринкову вартість (у 99,99 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 20 505 278,72 грн (різниця між придбаною вартістю таких цінних паперів та сумою реалізації в процедурі ліквідації Банку пакетів цих цінних паперів).

13 лютого 2014 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інсайт-Консалтінг" (ідентифікаційний код 37079516) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Плейс" (ідентифікаційний код 36149681), а саме: № ДД-45/14; БВ-166/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "А" код ISIN UA 4000113674, у кількості 20 000 штук за ціною 1 558,80 грн/штука на загальну суму 31 176 000,00 грн за 20 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 20 000 штук облігацій, балансовою вартістю 35 023 000,00 грн); № ДД-47/14; БВ-168/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "А" код ISIN UA 4000113674 у кількості 19 900 штук за ціною 1 558,88 грн/штук на загальну суму 31 021 712,00 грн за 19 900 000,00 номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 19 900 штук цих облігацій, балансовою вартістю 34 847 885,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій були прийняті кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 13 лютого 2014 року № 11/ЦП-130214) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8. На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "Інсайт Капітал", значно переривщує їх ринкову вартість (у 65,78 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 69 389 811,59 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації в процедурі ліквідації Банку пакетів таких цінних паперів).

Також 13 лютого 2014 року між Банком і ТОВ "Інсайт-Консалтінг" були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Продакшн" (ідентифікаційний код 35370700), а саме: № ДД-49/14; БВ-170/14 відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "А" код ISIN UA 4000126163 у кількості 15 000 штук за ціною 1 399,00 грн/штука на загальну суму 20 994 000,00 грн за 15 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 15 000 штук таких облігацій, балансовою вартістю 27 013 200,00 грн); № ДД-50/14; БВ-172/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "А" код ISIN UA 4000126163 у кількості 14 900 штук за ціною 1 399,50 грн/штука на загальну суму 20 852 550,00 грн за 14 900 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 14 900 штук таких облігацій, балансовою вартістю 26 833 112,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій були прийняті кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 13 лютого 2014 року № 11/ЦП-130214) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8. На думку Фонду, балансова вартість придбаних цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "Смарт Продакшн", значно переривщує їх ринкову вартість (у 73,74 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 53 475 570,61 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації в процедурі ліквідації Банку пакетів таких цінних паперів).

25 грудня 2012 року між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є Приватне підприємство "Сервістехснаб" (ідентифікаційний код 34751333): № ДД-114/12; ДД-1081/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації серії "А" код ISIN UA 4000147011, у кількості 45 000 штук за ціною 801,00 грн/штука на загальну суму 36 045 000,00 грн за 45 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 44 830 штук облігацій, балансовою вартістю 44 830 000,00 грн); № ДД-115/12; ДД-1093/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації серії "А" код ISIN UA 4000147011, у кількості 10 000 штук за ціною 801,00 грн/штука на загальну суму 8 010 000,00 грн за 10 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 10 000 штук облігацій, балансовою вартістю 10 000 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийнято кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 грудня 2012 року № 952/ЦП-251212) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 Крім того, 31 травня 2013 року між Банком і ТОВ "Інсайт-Консалтінг" було укладено біржовий контракт на Київській міжнародній фондовій біржі № 2495/13-К, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні облігації серії "А" код ISIN UA 4000147011, емітентом яких є ПП "Сервістехснаб", у кількості 50 штук за ціною 914,00 грн/штука на загальну суму 45 700,00 грн за 50 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 43 штуки таких облігацій, балансовою вартістю 43 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийнято кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 31 травня 2013 року № 1019/ЦП-310513) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8. На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ПП "Сервістехснаб", значно переривщує їх ринкову вартість (у 586,16 та 271,80 разів відпвідно). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 54 868 610,16 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів таких цінних паперів).

14 лютого 2014 року між Банком та ТОВ "Інсайт-Консалтінг" були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Автобортранс" (ідентифікаційний код 31646774), а саме: № ДД-60/14; БВ-190/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "В" код ISIN UA 4000100358, у кількості 14 000 штук за ціною 1 826,50 грн/штука на загальну суму 25 571 000,00 грн за 14 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 14 000 штук облігацій, балансовою вартістю 28 518 084,21 грн); № ДД-61/14; БВ-192/14, відповідно до умов якого Банк придбав іменні відсоткові облігації серії "В" код ISIN UA 4000100358 у кількості 12 376 штук за ціною 1 826,40 грн/штука на загальну суму 22 603 526,40 грн за 12 376 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 12 373 штук облігацій, балансовою вартістю 12 373 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій були прийняті кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 14 лютого 2014 року № 13/ЦП-140214) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8. На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "Автобортранс", значно переривщує їх ринкову вартість (у 54,05 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 53 353 843,69 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації в процедурі ліквідації Банку пакетів цих цінних паперів).

16 липня 2013 року між Банком і ТОВ "Інсайт-Консалтінг" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-136/13; БВ-765/13, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" (ідентифікаційний код 35917385). Відповідно до умов цього правочину Банк придбав іменні дисконтні облігації (незабезпечені) серії "А" код ISIN UA 4000150452, у кількості 44 850 штук за ціною 679,35 грн/штука на загальну суму 30 468 847,50 грн за 44 850 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 44 844 штук облігацій, балансовою вартістю 44 844 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 16 липня 2013 року № 1038/ЦП-160713) у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8. На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "Медтестдіагностика", значно переривщує їх ринкову вартість (у 157,72 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 53 353 843,69 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів цих цінних паперів).

Крім того, між Банком і Публічним акціонерним товариством "ФК "СТС-Капітал" (ідентифікаційний код 37401756) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є ПАТ "ФК "СТС-Капітал", а саме: від 29 січня 2014 року № ДД-42/14; 2-2014, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні звичайні облігації (незабезпечені) серії "А" код ISIN UA 4000178123 у кількості 40 000 штук за ціною 800,00 грн/шт. на загальну суму 32 000 000,00 грн за 40 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 40 000 штук облігацій, балансовою вартістю 40 000 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 29 січня 2014 року № 9/ЦП-290114) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8.; від 28 лютого 2014 року № ДД-64/14; 6-2014, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні звичайні облігації (незабезпечені) серії "А" код ISIN UA 4000178123 у кількості 30 000 штук за ціною 800,00 грн/штука на загальну суму 24 000 000,00 грн за 30 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 29 994 штук облігацій, балансовою вартістю 29 994 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 28 лютого 2014 року № 18/ЦП-280214) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8., ОСОБА_3, ОСОБА_5 На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ПАТ "ФК "СТС-Капітал", значно переривщує їх ринкову вартість (у 330,03 та 299,40 разів відповідно). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 69 993 153,05 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів цих цінних паперів).

Також 28 лютого 2014 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайдзен Капітал" (ідентифікаційний код 37962781) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-65/14; 14-2802-1, відповідно до умов якого Банк придбав іменні дисконтні звичайні облігації (незабезпечені) серії "А" код ISIN UA 4000178057, емітентом яких є ТОВ "Кайдзен Капітал", у кількості 70 000 штук за ціною 800,00 грн/штука на загальну суму 56 000 000,00 грн за 70 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 69 994 штук облігацій, балансовою вартістю 69 994 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 28 лютого 2014 року № 18/ЦП-280214) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8., ОСОБА_3, ОСОБА_5 На думку Фонду, балансова вартість придбаних за вищевказаними правочинами цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "Кайдзен Капітал", значно переривщує їх ринкову вартість (у 299,40 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 69 993 153,06 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів таких цінних паперів).

21 червня 2012 року між Банком і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еско-Інвест" (ідентифікаційний код 34964042) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-60/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати код ISIN UA 4000046700, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Холдинг груп" ЗДПІФ "ПІФ" (ідентифікаційний код 35141110 (2311208), у кількості 2 500 штук за ціною 10 000,00 грн/штука на загальну суму 25 000 000,00 грн за 25 000 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 315 штук облігацій, балансовою вартістю 3 150 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 21 червня 2012 року № 847/ЦП-210612) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 На думку Фонду, балансова вартість придбаних цінних паперів значно переривщує їх ринкову вартість (у 11,84 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 3 149 961,89 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів таких цінних паперів).

Також 21 червня 2012 року між Банком і ТОВ "Еско-Інвест" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-61/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати код ISIN UA 400060511, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "АСД-Менеджмент" ЗДПФ "Збалансований Дохід" (ідентифікаційний код 34180468), у кількості 4 000 штук за ціною 1 000,00 грн/штука на загальну суму 4 000 000,00 грн (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 4 000 штук таких облігацій, балансовою вартістю 4 000 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 21 червня 2012 року № 847/ЦП-210612) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 На думку Фонду, балансова вартість придбаних цінних паперів значно переривщує їх ринкову вартість (у 21,48 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операції з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 3 999 951,60 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку цих цінних паперів).

Суд першої також звертає увагу на те, що під час первісного розгляду даного спору факт здійснення вказаної операції з інвестування в цінні папери вищезазначеного емітента була залишена поза увагою судів.

Крім того, 21 червня 2012 року між Банком та ТОВ "Еско-Інвест" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" (ідентифікаційний код 35253505 (2311687), а саме: від 21 червня 2012 року №ДД-61/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати код ISIN UA 40000131866 у кількості 14 375 штук за ціною 1 000,00 грн/штука на загальну суму 14 375 000,00 грн за 14 375 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 14 365 штук облігацій, балансовою вартістю 14 365 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 21 червня 2012 року № 847/ЦП-210612) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 У позові Фонд також посилався на те, що 14 лютого 2014 року Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати код ISIN UA 40000131866, емітентом яких є ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт" у кількості 10 штук за ціною 1 000,50 грн/штука, на загальну суму 10 005,00 грн за 1 005,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 10 штук облігацій, балансовою вартістю 10 005,00 грн). Позивач зазначав, що рішення про придбання цих облігацій було прийнято кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 14 лютого 2014 року № 13/Ц1I-140214) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 Разом із цим, у матеріалах справи відсутній вказаний протокол кредитного комітету Банку, як і вищевказаний спірний правочин (реквізити якого Фонд у своєму позові також не зазначив). Ці документи не були подані позивачем і при новому розгляді справи. На думку Фонду, балансова вартість придбаних цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт", значно переривщує їх ринкову вартість (у 30,01 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операцій з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 14 347 831,06 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів зазначених цінних паперів), з яких: 14 364 913,03 грн - збитки, завдані Банку в зв`язку з придбанням облігацій за договором від 21 червня 2012 року № ДД-61/12; 9 918,03 грн - збитки, завдані Банку в зв`язку з придбанням облігацій за договором від 14 лютого 2014 року. Проте докази укладання Банком зазначеного правочину, а також докази схвалення такої операції кредитним комітетом Банку в матеріалах справи відсутні.

25 червня 2012 року між Банком і ТОВ "Еско-Інвест" був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № ДД-68/12, відповідно до умов якого Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати код ISIN UA 40000131874, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний розвиток" (ідентифікаційний код 35253505 (2311687) (а не ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт", як помилково зазначено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 23 січня 2025 року), у кількості 14 375 штук за ціною 1 000,00 грн/штука на загальну суму 14 375 000,00 грн за 14 375 000,00 грн номінальної вартості (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 14 375 штук облігацій, балансовою вартістю 14 375 000,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 25 червня 2012 року № 850-250612/1) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_10, ОСОБА_9 На думку Фонду, балансова вартість придбаних цінних паперів, емітентом яких є ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний розвиток", значно перевищує їх ринкову вартість (у 24,58 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операцій з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 14 347 826,06 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів цих цінних паперів).

17 грудня 2012 року між Банком та ТОВ "КУА "Еско-Капітал" було укладено договір № ДД-99/12, за яким Банк придбав іменні інвестиційні сертифікати код ISIN UA 400049183, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Фінансовий актив" ЗДПІФ "Гарантійні інвестиції" (ідентифікаційний код 35253259 (2311248), у кількості 5 915 штук за ціною 1 000,00 грн/штука на загальну суму 5 916 183,00 грн (на дату віднесення Банку до категорії неплатоспроможних на балансі останнього обліковувалось 5 915 штук облігацій, балансовою вартістю 5 916 183,00 грн). Рішення про придбання вказаних облігацій було прийняте кредитним комітетом Банку (протокол засідання кредитного комітету від 17 грудня 2012 року № 946/2/ЦП-171212) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9 На думку Фонду, балансова вартість зазначених цінних паперів, емітентом яких є ТОВ ""КУА "Фінансовий актив" ЗДПІФ "Гарантійні інвестиції", значно перевищує їх ринкову вартість (у 21,47 разів). За розрахунком Фонду, загальний розмір шкоди від операцій з інвестування у цінні папери вказаного емітента становить 5 916 111,41 грн (різниця між придбаною вартістю цінних паперів та сумою реалізації у процедурі ліквідації Банку пакетів цих цінних паперів).

На думку Фонду, вищевказане свідчить про відсутність в діях відповідачів належно проведеної роботи із встановлення всіх передумов для прийняття рішень про кредитування юридичних осіб та супроводження таких кредитів, інвестування у цінні папери, що в подальшому призвело до втрати значної суми коштів Банку та нанесення останньому та його кредиторам шкоди в загальному розмірі 2 375 429 188,11 грн, з яких: 1 896 876 670,20 грн - сума списаних у збиток операцій з кредитування; 478 205 402,91 грн - сума списаних у збиток операцій за цінними паперами.

У зв`язку з цим Фонд звернувся до відповідачів з вимогами: від 2 серпня 2022 року №№ 46-7222/22, 46-7223/22, 46-7225/22, 46-7227/22, 46-7229/22, 46-7230/22, 46-7231/22, 46-7232/22, 46-7234/22, 46-7235/22, 46-7237/22, 46-7239/22; від 9 вересня 2022 року № 46-8911/22, - про відшкодування відповідних сум завданих Банку збитків. Копії вказаних вимог з доказами їх направлення відповідачам наявні в матеріалах справи. Однак, ці вимоги залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Спір у даній справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідачів, як пов`язаних з Банком осіб, обов`язку з відшкодування завданої Банку шкоди в розмірі 2 375 429 188,10 грн за наслідками прийняття ними, як членами кредитного комітету Банку, рішень про надання кредиту та придбання Банком пакету облігацій, а також за наслідками забезпечення кредитних договорів пов`язаними з Банком особами - акціонерами Банку.

Відповідно до змісту частин 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити чотири складові: протиправну поведінку; шкоду (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, а також вину.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Тож, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Зі змісту частини 2 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї складової (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року в справі № 910/12930/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 910/11027/18.

Предметом даного спору є солідарне стягнення з відповідачів, які займали керівні посади в Банку, заподіяної останньому шкоди.

Виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову, предметом доказування у таких справах та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є: персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи; факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення; факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору); факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав); факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо); збитки Банку від конкретного правочину та їх причини; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою; факт недостатності майна Банку (для спорів, позови в яких були подані Фондом протягом дії норми частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону № 1736-VIII від 15 листопада 2016 року, яка визначала недостатність майна Банку умовою звернення Фонду з відповідними вимогами до пов`язаних з Банком осіб).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 липня 2021 року в справі № 910/12930/18, від 20 жовтня 2022 року в справі № 910/3782/21.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з даним позовом, Фонд посилався на статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У цьому контексті суд враховує, що до норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності. Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, у тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальною, процедурною нормою. Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними на момент вчинення Фондом відповідних дій, тобто станом на дату звернення з позовом до суду.

Водночас, норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 28 жовтня 2021 року в справі № 910/9851/20, від 8 лютого 2022 року в справі № 910/15260/18.

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

У даній справі спірні правовідносини, що стосуються здійснення відповідачами своїх повноважень, виникли у 2011-2014 роках, а тому норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" набув чинності 21 вересня 2012 року.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час виникненя спірних правовідносин) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, останній має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Частиною 5 статті 52 зазначеного Закону (у редакції, чинній на момент подання позову) встановлено, що у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (у тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (у тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Відповідно до частин 3-5 статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що була чинною у період з 29 червня 2011 року по 20 вересня 2012 року) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності (банкрутства) банку. Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених структурних підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність згідно із законами України.

У подальшому редакція статті була змінена та у період з 21 вересня 2012 року по 25 квітня 2014 року мала наступну редакцію: "учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність".

Окрім того, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" були внесені зміни до вищезазначеної статті Закону України "Про банки і банківську діяльність" та доповнено її частиною 6 у такій редакції: "На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних".

Відповідно до визначення термінів, що містяться у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): учасники банку - це засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку; істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи; керівники юридичної особи (крім банку) - це керівник підприємства, установи, члени виконавчого органу та ради (спостережної ради) юридичної особи; контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - це фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Протягом 2011-2012 років члени комітетів за відсутності у них статусу члена правління не належали до категорії керівників банку, відповідно, вони не могли нести відповідальність, передбачену статтею 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтею 58 Закону "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 2 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції, що діяла у 2011-2014 роках) посадовими особами органів акціонерного товариства є фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Такі посадові особи можуть притягатися до відповідальності перед товариством на підставі статті 63 Закону "Про акціонерні товариства".

Таким чином, члени кредитного комітету, які не входили до складу правління, є посадовими особами акціонерного товариства, якщо утворення кредитного комітету передбачено статутом Банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 5 лютого 2024 року в cправі № 910/4149/21.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній до 25 квітня 2014 року) для цілей цього Закону пов`язаними особами є: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; особи, які мають істотну участь у банку; керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; керівники та контролери споріднених осіб банку; керівники та контролери афілійованих осіб банку; афілійовані особи банку; споріднені особи банку; асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини; юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

За змістом частини 2 статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин до 20 вересня 2012 року) для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів і надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Відповідно до положень частини 3 статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, яка була чинною після 21 вересня 2012 року) для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів і надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Відповідно до пункту 13.2.2. статуту Банку (у редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, що оформлене протоколом від 20 травня 2011 року № 2 та погоджена НБУ 16 червня 2011 року), пункту 9.1. статуту Банку (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів, що оформлене протоколом від 23 квітня 2014 року № 2 та погоджена НБУ 18 червня 2014 року) та пункту 2.1. Положення про спостережну раду Банку (затверджене рішенням загальних зборів акціонерів, що оформлене протоколом від 24 листопада 2010 року № 3) спостережна рада Банку здійснює, зокрема, функції контролю діяльності правління Банку.

Згідно з пунктом 13.6.2. статуту Банку (у редакції, затвердженій рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, що оформлене протоколом від 20 травня 2011 року № 2 та погодженій НБУ 16 червня 2011 року) та пункту 3.16. Положення про спостережну раду Банку до виключної компетенції спостережної ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно з пунктом 1.3. глави І розділу VI Інструкції (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) керівники та члени комітетів правління банку, зокрема кредитного комітету, належать до управлінського персоналу банку.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про кредитний комітет Банку, комітет створюється як колегіальний постійно діючий орган, що уповноважений самостійно в межах своєї компетенції приймати рішення щодо можливості та умов здійснення активних операцій, вирішувати інші питання взаємовідносин з постачальниками. Комітет самостійно, у межах його компетенції, з урахуванням вимог актів внутрішнього регулювання Банку, що регламентують кредитну діяльність, вирішує питання щодо організації процесу кредитування та проведення активних операцій і надає пропозиції щодо доцільності кредитування тих чи інших категорій позичальників та/або конкретних осіб - позичальників.

З наявних у матеріалах справи копій протоколів засідань кредитного комітету: від 26 листопада 2012 року № 934-261112, від 24 грудня 2012 року № 951/1-241212, від 25 лютого 2013 року № 974/2-250213, від 24 травня 2013 року № 1014-240513, від 5 липня 2013 року № 1036/1-050713, від 23 серпня 2013 року № 1058/2-230813, від 24 січня 2014 року № 1127-240114, від 27 лютого 2014 року № 1143/2-270214, від 22 травня 2014 року № 1164-220514, від 6 червня 2014 року № 1177-060614, від 30 липня 2013 року № 1044/2-300713, від 25 вересня 2013 року № 1072-250913, від 24 січня 2014 року № 1127-240114, від 19 березня 2014 року № 1148-190314, від 29 червня 2011 року № 642-290611, від 3 жовтня 2011 року № 704-031011, від 3 жовтня 2011 року № 704/1-031011, від 8 грудня 2011 року № 739-081211, від 28 грудня 2011 року № 750-281211, від 27 березня 2012 року № 794-270312, від 3 квітня 2012 року № 802-030412, від 4 травня 2012 року № 823-040512, від 29 травня 2012 року № 832-290512, від 14 червня 2012 року № 843/1-140612, від 25 червня 2012 року № 850-250612, від 24 липня 2012 року № 871-240712, від 24 липня 2012 року № 871/2-240712, від 25 вересня 2012 року № 901-250912, від 24 грудня 2012 року № 951-241212, від 22 квітня 2013 року № 1002-220413, від 25 грудня 2013 року № 1118-251213, від 30 квітня 2014 року № 1157-300414, від 30 травня 2014 року № 1170-300514, від 3 липня 2014 року № 1190-030714, від 29 травня 2012 року № 832-290512, від 11 червня 2012 року № 840/2-110612, від 24 липня 2012 року № 871-240712-1, від 27 серпня 2012 року № 885-270812, від 30 серпня 2012 року № 887-300812, від 26 листопада 2012 року № 934-261112, від 24 грудня 2012 року № 951/2-241212, від 24 травня 2013 року № 1014-240513, від 30 липня 2013 року № 1044/3-300713, від 26 травня 2014 року № 1165-260514, від 12 січня 2012 року № 755-110112/1, від 15 лютого 2012 року № 771-150212, від 27 лютого 2012 року № 777-270212, від 16 березня 2012 року № 786-160312, від 29 березня 2012 року № 796-290312, від 12 квітня 2012 року № 809-120412, від 28 квітня 2012 року № 820-280412/2, від 3 травня 2012 року № 822-030512, від 7 червня 2012 року № 839-070612, від 27 червня 2012 року № 852/1-270612, від 10 липня 2012 року № 862-100712, від 24 липня 2012 року № 871-240712, від 24 липня 2012 року № 871/1-240712, від 3 серпня 2012 року № 878/1-030812, від 27 грудня 2012 року № 954-271212, від 25 липня 2013 року № 1043-250713, від 25 грудня 2013 року № 1118-251213, від 15 жовтня 2012 року № 913-151012, від 1 листопада 2012 року № 925-011112, від 23 листопада 2012 року № 933-231112, від 26 листопада 2012 року № 934-261112, від 24 грудня 2012 року № 951/3-241212, від 24 травня 2013 року № 1014-240513, від 27 травня 2013 року № 1014_2-270513, від 27 вересня 2013 року № 1073/2-270913, від 4 жовтня 2013 року № 1077/2-041013, від 14 жовтня 2013 року № 1080-141013, від 24 січня 2014 року № 1127-240114, від 27 лютого 2014 року № 1143/2-270214, від 9 жовтня 2013 року № 1078-091013, від 19 березня 2014 року № 1148-190314, від 22 серпня 2013 року № 1058-220813, від 2 вересня 2013 року № 1063-030913, від 22 травня 2014 року № 1164/1-220514, від 19 вересня 2013 року № 1070-190913, від 1 жовтня 2013 року № 1075-011013, від 28 серпня 2013 року № 1059-280813, від 17 вересня 2013 року № 1069-170913, від 30 березня 2012 року № 797/1/ЦП-300312, від 4 травня 2012 року № 823/1/ЦП-040512, від 15 серпня 2012 року № 882/ЦП-150812, від 25 квітня 2013 року № 1004/1/ЦП-250413, від 13 лютого 2014 року № 11/ЦП-130214, від 25 грудня 2012 року № 952/ЦП-251212, від 31 травня 2013 року № 1019/ЦП-310513, від 14 лютого 2014 року № 13/ЦП-140214, від 16 липня 2013 року № 1038/5/ЦП-160713, від 29 січня 2014 року № 9/ЦП-290114, від 28 лютого 2014 року № 18/ЦП-280214, від 21 червня 2012 року № 847/ЦП-210612, від 25 червня 2012 року № 850-250612/1, від 17 грудня 2012 року № 946/2/ЦП-171212; наказів Банку щодо оновлення складу комітетів: від 22 червня 2011 року № 179, від 24 листопада 2011 року № 362, від 20 березня 2012 року № 92, від 2 серпня 2012 року № 225, від 1 жовтня 2012 року № 296, від 1 лютого 2013 року № 34, від 23 травня 2013 року № 169, від 9 січня 2014 року № 7; протоколу акціонерів Банку станом на 23 серпня 2011 року; інформації про власників істотної участі в Банку станом на 1 серпня 2014 року та станом на 13 лютого 2014 року, - вбачається, що на момент прийняття спірних рішень у 2011-2014 роках, відповідачі діяли в якості керівництва Банку та пов`язаних із банком осіб.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що була чинною протягом 2011-2014 років) саме на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Відповідно до пункту 11.1. статуту Банку (у редакції від 20 травня 2011 року) та пункту 7.1. статуту Банку (у редакції від 23 квітня 2014 року) органами управління Банку є загальні збори акціонерів Банку, спостережна рада Банку та правління Банку. Положеннями статуту Банку в зазначених редакціях передбачено, що виконавчим органом Банку є правління. Роботу правління організовує голова правління, який обирається спостережною радою. Члени правління обираються спостережною радою.

Відповідно до пункту 12.2. статуту для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками Банк створює постійно діючі комітети відповідно до чинного законодавства України.

За змістом пунктів 3.2., 3.3. Положення про кредитний комітет Банку персональний склад комітету та секретар комітету визначаються наказом голови правління Банку. Головою комітету за посадою є голова правління Банку. У разі відсутності голови правління - обов`язки голови комітету виконує особа, на яку покладено виконання обов`язків голови правління або один з його заступників.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, кредитний комітет Банку є частиною правління Банку.

Разом із цим, відповідно до частини 2 статті 89 Господарського кодексу України (далі - ГК України) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Положеннями статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Для вчинення правочину юридична особа має сформувати своє волевиявлення. В акціонерних товариствах, банках процес волевиявлення залежно від ознак правочину формується одним або декількома органами і складається з двох етапів: ухвалення рішення про вчинення правочину; вчинення самого правочину. Такі дії є нерозривними, вони у сукупності направлені на формування внутрішньої волі та волевиявлення юридичної особи (яке має бути вільним, водночас має відповідати внутрішній волі).

У відповідності до статті 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

За змістом статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 910/11027/18.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2011-2014 років Банком було укладено ряд кредитних договорів, зокрема з ТОВ "Вітас", ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп", ТОВ "Еліт Союз ЛТД", ТОВ "Анталія Плюс", ТОВ "Джет Інвестментс", ТОВ "Мега Астер", ПП "Дніпро Ескорт", ТОВ "Перлога ТБК", ТОВ "СС-Бюро", ТОВ "ТД "Голдтрейдінг", ТОВ "Новітні технології міста". Окрім того, Банком було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів, зокрема, з ТОВ "КУА "Еско-Капітал", ТОВ "Еско-Капітал", ТОВ "Інсайт Капітал", ТОВ "КУА "Еско-Капітал", ТОВ "Інсайт-Консалтінг", ТОВ "ФК "СТС-Капітал", ТОВ "Кайдзен Капітал", ТОВ "Еско-Інвест".

При цьому, відповідачі 1-12 брали участь у вирішенні таких питань: погодження надання кредитів та укладення кредитних договорів; укладення договорів застави майнових прав на грошові кошти, які належать Банку в якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договорам, у тому числі, спірним; внесення змін до кредитних договорів; збільшення ліміту кредитної лінії; надання траншів за кредитними договорами; продовження строку кредитування; оформлення та виведення забезпечення за кредитними договорами; зміни процентної ставки; продовження терміну користування кредитними коштами; виведення з під застави майна майнових прав та грошових коштів, інше. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи протоколами засідань кредитного комітету. Відповідачі 13-15, будучи акціонерами банку та членами спостережної ради, виступали іпотекодавцями за деякими спірними кредитними договорами.

Стаття 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.

Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, у якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція, у якій визначено, що метою регулювання діяльності банків є забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. розділу V Інструкції ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів, строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати). Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат. У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів. З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Розділ VІ Інструкції встановлює нормативи кредитного ризику. До активних операцій, що пов`язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми (пункт 1.1. вказаного розділу).

Так, кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів.

Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25 січня 2012 № 23 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова № 23), банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (пункт 1.7. глави 1 розділу Постанови № 23).

Згідно з пунктом 1.8 глави 1 розділу І Постанови № 23 банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (пункт 1.8. глави 1 розділу І Постанови № 23).

Відповідно до пункту 1.9 глави 1 розділу І Постанови № 23 відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ.

Кредитна історія - це сукупність інформації про виконання юридичною або фізичною особою боргових зобов`язань, що включає наявну в банку інформацію щодо дисципліни виконання боржником своїх зобов`язань у минулому за раніше наданими та діючими кредитами, а також отриману банком інформацію з бюро кредитних історій; кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов`язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу); кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки; платоспроможність - здатність боржника (контрагента) банку своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов`язань; показник ризику активу - кількісний показник ризику невиконання боржником (контрагентом) своїх зобов`язань перед банком (пункт 1.10. глави 1 розділу І Постанови № 23).

У додатку № 2 Постанови № 23 визначено, що кредитна документація (справа) формується на паперових носіях і повинна містити: письмове клопотання (заяву) боржника про надання кредиту; бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі (для юридичних осіб); контракти та/або договори про купівлю-продаж (за наявності); фінансову звітність (для юридичних осіб), інформацію про доходи (для фізичних осіб) боржника; фінансову та бюджетну звітність (для бюджетної установи); інформацію про надходження коштів на поточні рахунки в банку та в інших банках щонайменше за останні шість повних місяців (боржником - фізичною особою надається за бажанням); інформацію, надану боржником та документально підтверджену іншими банками, про: заборгованість боржника з визначенням основних умов договору про надання кредиту (сума за договором, строк, залишок заборгованості, вид забезпечення за кредитом тощо); наявність простроченої заборгованості; інформацію про стан виконання зобов`язань боржника перед банком за попередніми договорами, кредитну історію (за наявності); інформацію про перевірку цільового використання кредиту; підтвердні документи (виписки за балансовими та позабалансовими рахунками, платіжні доручення тощо), що свідчать про надання та погашення кредиту, наявні фінансові зобов`язання, оприбуткування заставленого майна тощо; аудиторський висновок про фінансовий стан боржника (за наявності); висновок уповноважених фахівців банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника; установчі та реєстраційні документи (для юридичних осіб), копії відповідних сторінок паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті; рішення колегіальних органів банку про можливість надання кредиту або рішення колегіальних органів щодо надання повноважень визначеній особі банку приймати рішення про можливість надання кредитів, унесення змін до діючих умов договору про надання кредиту; договір про надання кредиту і додаткові договори до нього; договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них, гарантійні листи; документи, що підтверджують повноваження особи підписувати договір про надання кредиту; договори застави (іпотеки) та додаткові договори до них від імені контрагента банку; копії правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення; документи, що підтверджують ринкову вартість заставленого майна (майнових прав) під час видачі кредиту; документи, що свідчать про наявність та якість збереження заставленого майна (акти, довідки, матеріали перевірок); документи, що свідчать про обтяження майна та його державну реєстрацію відповідно до вимог законодавства України; договори страхування заставленого майна та документи, що підтверджують сплату страхового платежу (за наявності); інформацію про вжиті банком заходи для погашення боргу (документи, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу); узагальнену інформацію про кредит з урахуванням даних, передбачених у нижчезазначеній таблиці.

Згідно із додатком № 2 Постанови № 23 дані про боржника за наданим кредитом мають містити: найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) боржника та характер його відносин із банком (клієнт, інсайдер тощо); тип підприємства (вид господарського товариства, галузь промисловості, статутна діяльність), його власники (для юридичних осіб); номери аналітичних рахунків у банку (поточних, з обліку кредитів, депозитів, нарахованих доходів, позабалансових); інформація про наявність джерел надходження валютної виручки (за кредитами в іноземній валюті); інформація про включення суми боргу до групи фінансових активів (для фізичних осіб); номер договору про надання кредиту, дата видачі та кінцева дата погашення кредиту; графік погашення кредиту; сума (ліміт) та валюта кредиту; фактична сума боргу за кредитом; розмір процентної ставки та комісії (на дату видачі кредиту, поточної, за потреби - ставки пені), порядок сплати процентів; аналіз виконання бізнес-плану (для кредитів під інвестиційний проект); інформація про результати оцінки фінансового стану боржника; класифікація кредиту (клас боржника, стан обслуговування боргу, категорія кредиту); форма забезпечення кредиту (вид, найменування, опис, місцезнаходження, ринкова вартість); інформація про перевірку заставленого майна (дата, результат перевірки, висновок фахівця банку щодо необхідності переоцінки заставленого майна); сума забезпечення, яка береться до розрахунку резерву; розрахункова сума резерву за кредитом; сума фактично сформованого резерву за кредитом.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про кредитний комітет Банку, кредитний комітет самостійно, в межах його компетенції, з урахуванням вимог актів внутрішнього регулювання Банку, що регламентують кредитну діяльність, щомісячно оцінює якість активів Банку, готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення, вирішує питання щодо організації процесу кредитування та проведення активних операцій та надає пропозиції щодо доцільності кредитування тих чи інших категорій позичальників та/або конкретних осіб - позичальників.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. глави 2 розділу ІІ Постанови № 23 банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає: квартальну та річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на три місяці; тільки річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на дванадцять місяців. Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит (далі - боржник - юридична особа), шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи (далі - інтегральний показник).

Згідно із пункту 2.4. глави 2 розділу ІІ Постанови № 23 Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього положення.

Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність. Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов`язаних із фінансовими труднощами боржника. Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим положенням.

Отже, для встановлення того, що прийняття спірних рішень відповідачами 1-12 відповідало/або не відповідало обґрунтованому рівню ризику та/або загрожувало інтересам банку або кредиторів банку, суду слід досліджувати кредитні документації (справи) боржників/позичальників за такими договорами.

Разом із цим, на підтвердження своїх доводів Фондом долучено до позову лише спірні кредитні договори: від 13 липня 2012 року № 593-30712, укладений з ТОВ "Вітас"; від 29 червня 2011 року № 436-290611, укладений з ТОВ "Сеторі Консалтінг Груп"; від 30 липня 2013 року № 726-300713, укладений з ТОВ "Еліт Союз ЛТД"; від 29 червня 2011 року № 437-290611, укладений з ТОВ "Анталія Плюс"; від 11 січня 2012 року № 504-110112, укладений з ТОВ "Анталія Плюс"; від 30 травня 2012 року № 577-300512, укладений з ТОВ "Джет Інвестментс"; від 13 січня 2012 року № 506-130112, укладений з ТОВ "Мега Астер"; від 19 жовтня 2012 року № 623-191012 , укладений з ПП "Дніпро Ескорт"; від 10 жовтня 2013 року № 757-101013, укладений з ТОВ "Перлога ТБК"; від 22 серпня 2013 року № 738-220813, укладений з ТОВ "СС-Бюро"; від 20 вересня 2013 року № 750-200913, укладений з ТОВ "ТД "Голдтрейдінг"; від 30 серпня 2013 року № 741-300813, укладений з ТОВ "Новітні технології міста", договори застави та іпотеки, укладені на забезпечення кредитних зобов`язань та протоколи засідань кредитного комітету.

Однак, належні копії кредитних справ щодо спірних кредитних договорів у матеріалах справи відсутні взагалі, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обставини ухвалення відповідачами рішень про видачу ризикованим позичальникам кредитів на значні суми з дотриманням вказаними посадовими особами встановлених процедур.

Крім того, з протоколів засідань кредитного комітету: від 25 лютого 2013 року, від 6 червня 2014 року (щодо ТОВ "Вітас"), від 3 листопада 2011 року, від 29 вересня 2011 року, від 29 травня 2012 року, від 24 грудня 2012 року, від 27 лютого 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 24 грудня 2012 року (щодо ТОВ "Анталія Плюс"), від 1 листопада 2012 року, від 27 грудня 2013 року, від 4 жовтня 2013 року (щодо ПП "Дніпро Ескорт"), від 12 січня 2012 року, від 7 червня 2012 року, від 25 липня 2013 року (щодо ТОВ "Мега Астер"), від 2 вересня 2013 року (щодо ТОВ "СС-Бюро"), від 1 жовтня 2013 року (щодо ТОВ "ТД "Голдтрейдінг"), - вбачається, що кредитні договори з вказаними особами були забезпечені й іншими договорами. При цьому те, що такі договори забезпечення були припинені у період дії спірних кредитних договорів, не спростовує те, що при їх укладенні розмір забезпечення був більший ніж той, про який зазначає позивач.

Судом також встановлено, що більшість спірних кредитних договорів була забезпечена ліквідними активами, вартість яких в більшості покривала розмір наданих кредитів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за результатами інспектування НБУ Банку у квітні 2014 року, було складено довідку від 18 квітня 2014 року (супровідний лист НБУ від 22 квітня 2014 року №42-011/18213/БТ), зі змісту якої вбачається, що: метою інспектування була перевірка виконання Банком договірних зобов`язань за кредитними договорами між Банком та Національним банком України, у тому числі наданих для збереження ліквідності; забезпеченням за кредитними договорами виступали майнові права на кредитні договори, укладені між Банком та позичальниками - юридичними особами (усі кредитні договори, що виступали забезпеченням за кредитами, отриманими Банком від НБУ, зазначені у додатку до довідки, у тому числі і спірні кредитні договори); за результатами інспектування 18 квітня 2014 року НБУ "...підтверджено прийнятність забезпечення (згідно з вимогами пункту 7 Положення № 91)".

Отже, вказаною перевіркою НБУ, як органом, що здійснює державне регулювання діяльності банків, не було встановлено порушень під час укладення спірних кредитних договорів, у тому числі договорів застави, а також факт збитковості вказаних фінансових операцій. Докази порушень у діях НБУ щодо перевірки спірних правочинів в матеріалах справи відсутні.

Фонд також не надав суду жодних доказів неналежного фінансового стану позичальників на дату укладання спірних кредитних договорів та внесення змін до них, а також емітентів, зокрема, але не виключно: фінансових звітів або балансів позичальників банку та емітентів цінних паперів, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на їх рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо. У свою чергу, долучені позивачем до матеріалів справи інформаційно-аналітичні довідки не є належним доказом підтвердження збитковості операцій, оскільки складені самим Фондом без жодного нормативного та доказового обґрунтування. При цьому, такі довідки не містять дати їх складання, найменування юридичної особи, у якій працює особа, яка їх склала, її відповідного структурного підрозділу, місце складання документу.

Суд також критично ставиться до посилань Фонду на "дані АБС Б2". Зокрема, з пояснень представника Фонду вбачається, що "АБС Б2" - це назва комп`ютерної програми, системи автоматизації та оптимізації діяльності банків, яка не є державним реєстром, офіційною базою даних. Жодними приписами чинного законодавства обов`язкове використання цієї програми не передбачене. При цьому, Фондом не надано жодних доказів на підтвердження того, що дані з вказаної програми заблоковані для їх зміни та коригування на будь-якому етапі використання цієї програми, що ставить під сумнів достовірність відповідної інформації.

При цьому, заявляючи позовні вимоги до членів кредитного комітету, які ухвалювали рішення про укладення спірних кредитних договорів та внесення до них змін, Фонд у позові чітко не визначив склад відповідачів під час здійснення кожної спірної операції. У той же час, судом встановлено, що склад кредитного комітету під час спірного періоду постійно змінювався.

Окрім того, позивач зазначав, що спричинення відповідачами шкоди також полягає у прийнятті ними рішень щодо купівлі цінних паперів, балансова вартість яких перевищує ринкову.

Разом із цим, договори: від 25 квітня 2013 року № ДД-78/13 між Банком та ТОВ "КУА "Еско-Капітал"; від 14 лютого 2014 року (без зазначення реквізитів) між Банком та ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт", - на які посилався Фонд у позовній заяві, суду взагалі надано не було, зазначені докази відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з протоколів засідання кредитного комітету, на яких приймалися рішення щодо купівлі спірних цінних паперів, метою їх придбання було визначено подальший продаж цих цінних паперів та отримання прибутку. У свою чергу, зазначені операції були проведені протягом 2012-2014 років, натомість остаточне відчуження вказаних цінних паперів було здійснено лише у 2019 році (за виключенням акцій ТОВ "Медтестдіагностика", відчуження яких було здійснено у 2017 році).

Однак, за цей період часу відбулися значні негативні зміни в економічній ситуації у країні, які також могли вплинути на зниження вартості набутих цінних паперів. Проте Фонд, обґрунтовуючи збитковість спірних фінансових операцій виключно протиправними діями відповідачів, дану обставину не врахував і не спростував належними доказами.

При цьому, судом встановлено, що в наданих Фондом звітах про оцінку придбаних Банком цінних паперів прямо вказано, що викладені у них висновки оцінювачів обмежуються тільки наведеними у звітах доводами, припущеннями й обмежуючими умовами і є виключно власним професійним судженнями зазначених суб`єктів оціночної діяльності.

Згідно з офіційно оприлюдненою інформацією Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, розміщеної на сайті https://smida.gov.ua, остання поточна ціна спірних цінних паперів, зазначена на сайті, на дату їх придбання Банком не перевищувала вартість, встановлену в спірних договорах купівлі-продажу.

Долучені до матеріалів справи постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів не є доказами умисного вчинення відповідачами ризикових операцій, оскільки такі акти видавалися після періоду, у якому приймалися рішення про купівлю спірних цінних паперів і, відповідно, члени кредитного комітету Банку не могли передбачити прийняття відповідних актів. Накладення санкцій постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 червня 2013 року № 1357-ЦД-1-3 на ТОВ "Кайдзен Капітал" також не є підставою для віднесення такої операції до ризикової.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року в даній справі вказав: "У доктрині господарського та корпоративного права зазначається, що тлумачення фідуціарних обов`язків здійснюється через призму дублюючого контролю: 1) регулювання ex-ante - шляхом надання вказівок щодо дій посадових осіб у гнучко визначених фідуціарних обов`язках; 2) регулювання ex-post - дозволяє судам надавати справедливу оцінку щоразу, коли обов`язки потенційно не були виконані належним чином. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували свої повноваження. Згідно зі статтею 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Верховний Суд звертає увагу, що при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства. У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства. Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов`язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності. Таке правило пояснюється тим, що судді переважно не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим (це - невід`ємна риса підприємницької діяльності), а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформації станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним. Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 911/266/22. Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами. Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства. Варто зауважити, що правило ділового рішення включене у новий підпринцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю". Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень. ОЄСР виокремлює принаймні чотири ризики перегляду судами ділових рішень (The business judgement rule: A comparative analysis. 2023 OECD-Latin America Roundtable on Corporate Governance. Background note): директори можуть не бажати брати на себе потенційну відповідальність за прийняття рішення про інвестування в проєкт, який, попри високу очікувану прибутковість, скориговану на ризик, має певні шанси на невдачу, що часто трапляється з інноваційними проектами. Якщо директори не матимуть стимулів для прийняття такого рішення, здатність компаній розвивати нові технології буде поставлена під загрозу, а отже розвиток економіки вцілому також може зазнати перешкод; створюватимуться перешкоди для залучення (та утримання) кваліфікованих фахівців на посадах у радах директорів через страх бути притягнутим до необмеженої та повторюваної персональної відповідальності; якщо управлінські рішення постійно переоцінюються та, відповідно, стають сумнівними, довіра до компаній з боку бізнес-партнерів, працівників, інших зацікавлених сторін та акціонерів буде підірвана; систематичне звернення до адміністративних та судових органів для перегляду господарських рішень призведе до перевантаження цих органів, що заважатиме їм вирішувати інші важливі корпоративні спори. Отже, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів). Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов`язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов`язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень. У теорії виділяють три складових для того, щоб застосувати правило ділового рішення: (1) посадова особа має зібрати та проаналізувати всю необхідну для ухвалення рішення інформацію; (2) не має бути конфлікту інтересів; (3) ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації (тобто рішення має бути раціональним, мати сенс)".

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що правило ділового рішення (business judgment rule) - це юридичний принцип, що надає директорам корпорацій імунітет від відповідальності за рішення, прийняті ними сумлінно, з належною обачністю та розумною впевненістю, що вони діють на користь компанії. Це правило захищає директорів від судового втручання до їх управлінських рішень, навіть якщо ці рішення згодом призводять до несприятливих результатів.

Тобто, застосування правила ділового рішення (business judgment rule) спрямоване на захист керівників і посадових осіб від відповідальності, якщо їхні рішення були прийняті добросовісно, розумно та в межах їхніх повноважень, тоді як спір у даній справі стосується навпаки дослідження обставин наявності в діях відповідачів складу цивільного правопорушення та наявності підстав для їх притягнення до відповідальності, що суперечить змісту та меті застосування вищевказаного принципу.

Проте Фонд, обґрунтовуючи протиправність поведінки відповідачів, не довів належними та допустимими доказами того, що вказані особи на час ухвалення спірних рішень діяли недобросовісно, нерозумно або з перевищенням наданих їм повноважень. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Разом із цим, статтею 11 ГПК України визначено вичерпний перелік джерел права, що застосовуються господарським судом під час вирішення спору, зокрема, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України. Якщо спірні відносини, в тому числі за участю іноземної особи, не врегульовані законодавством, суд застосовує звичаї, які є вживаними у діловому обороті. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

У свою чергу, Принципи корпоративного управління (Principles of Corporate Governance), про які зазначено у вищевказаній постанові Верховного Суду, не є джерелом права у розумінні статті 11 ГПК України. Вказані Принципи, як і загалом правило ділового рішення (business judgment rule), їх застосування та зміст, не закріплені в жодному чинному нормативно-правовому акті України, а також міжнародному договорі, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Правовою підставою для відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями (діями) відповідачів, позивач вказав статтю 1166 ЦК України.

Господарський суд міста Києва звертає увагу на те, що за нормою вказаної статті підлягає відшкодуванню виключно шкода, завдана саме неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, тобто рішеннями, діями чи бездіяльністю, прийнятими (вчиненими) з порушенням закону, або коли вони не відповідають нормам права. Відтак, ні порушення Принципів корпоративного управління, ні неналежне здійснення особою її фідуціарних обов`язків, не охоплюються вказаним складом цивільного правопорушення, оскільки такі дії не є тотожними порушенню санкціонованих державою правил поведінки.

Разом із цим, як уже зазначалося судом, позивач не довів і тієї обставини, що відповідачами під час прийняття спірних рішень у порядку приписів частини 3 статті 92 ЦК України діяли нерозумно, недобросовісно, всупереч інтересам Банку або з перевищенням наданих їм повноважень.

У цьому контексті суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини у рішення від 6 лютого 2025 року по справі "Ukrkava, TOV v. Ukraine" (заява № 10233/20) (пункт 44), а саме: "У зв`язку з цим Суд також повторює, що право на справедливий судовий розгляд має тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних держав. Так, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. З іншого боку, існування суперечливих судових рішень може створити стан правової невизначеності, що може знизити довіру громадськості до судової системи, тоді як така довіра, безумовно, є одним з найважливіших компонентів правової держави (див. рішення від 20.10.2011 у справі "Nejdet Єahin and PerihanЄahin v. Turkey", №13279/05, п.57, з подальшими посиланнями). Крім того, це суперечило б принципу правової визначеності, закріпленому в Конвенції, якби національні суди могли приймати рішення всупереч закону і таким чином непередбачувано тлумачили положення національного законодавства, ґрунтуючись на абстрактному твердженні поза будь-яким розумним суддівським розсудом (див., mutatis mutandis, рішення від 9.04.2013 у справах "Anрelkoviж v. Serbia", №1401/08, п.27, та від 19.11.2020 "Pantalon v. Croatia", № 2953/14, п.52)".

Разом із цим, Фонд взагалі не вказав, яку саме норму законодавства або норму права було порушено відповідачами в результаті прийняття спірних рішень. У позові Фонд лише зазначав, що протиправність дій відповідачів полягає у недобросовісному виконанні покладених на них фідуціарних обов`язків, зокрема: використання кредитних траншів не відповідало цільовому використанню кредиту; кредитування здійснювалося пов`язаних між собою осіб, неплатоспроможних юридичних осіб; придбання цінних паперів у пов`язаних осіб; придбання неліквідних цінних паперів.

Однак, як вже зазначалося судом, відсутність кредитних справ, які б надали можливість встановити обставини укладання спірних кредитних договорів та договорів купівлі-продажу цінних паперів, у матеріалах справи відсутні. Інші докази на підтвердження даних обставин позивачем надані не були.

При цьому, щодо тверджень Фонду про кредитування й придбання цінних паперів у пов`язаних осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 52 Законом України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на час здійснення спірних операцій) угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами (далі - пов`язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов`язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення. Для цілей цього Закону (у редакції, що діяла під час здійснення спірних активних операцій, що є предметом розгляду у цій справі) пов`язаними особами є: керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; особи, які мають істотну участь у банку; керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; керівники та контролери споріднених осіб банку; керівники та контролери афілійованих осіб банку; афілійовані особи банку (згідно з нормами статті 2 цього Закону - це будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку); споріднені особи банку (згідно з нормами статті 2 цього Закону - це юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі); асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини (згідно з нормами статті 2 Закону - це чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба,онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича); юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами (згідно з нормами статті 2 цього Закону контролер - це фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином). Більш сприятливими умовами визначаються: прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання у пов`язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери пов`язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів та послуг пов`язаної особи за цінами вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

Крім того, за пунктом 1.8. глави 1 розділу VI Інструкції під час розрахунку нормативів кредитного ризику два або більше контрагенти уважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б однієї з таких умов: один контрагент є власником істотної участі іншого (інших); два або більше контрагенти мають хоча б одного спільного власника істотної участі (незалежно від того, чи він є також клієнтом банку); контрагенти використовують кредитні кошти для проведення спільної діяльності таким чином, що джерело повернення кредиту є для них спільним. Наприклад: мобілізація позичальниками коштів для придбання будь-якого активу (підприємства або іншого об`єкта власності) або для передавання коштів у кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі; два або більше контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншій фізичній чи юридичній особі; контрагенти використовують кредитні кошти, що отримані від банку, для передавання в кредит/користування іншим контрагентам, яким також надано банком кредити. У цьому разі одним контрагентом уважаються усі контрагенти, що отримали кредити від банку; контрагенти, та/або учасники, та/або учасники учасників контрагентів є асоційованими компаніями/дочірніми компаніями/асоційованими особами стосовно один одного; контрагенти є асоційованими особами фізичної особи, зазначеної в підпунктах "а"-"ґ" пункту 1.10. цієї глави.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені Фондом юридичні особи, (т.1., арк. 81-85 позовної заяви) мали хоча б один з вищезазначених критеріїв, у матеріалах справи відсутні.

У свою чергу, чинне на дату здійснення спірних правочинів законодавство не передбачало заборон щодо здійснення Банком активних операцій з пов`язаними особами. Законом були встановлені лише умови здійснення таких операцій, а саме: надання кредитів будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов`язань перед пов`язаною особою банку; придбання активів пов`язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов`язаною особою банку. Разом із цим, факт порушення відповідачами вказаних умов чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства Фондом також не було доведено у встановленому законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодна з визначених ним юридичних осіб - емітентів спірних цінних паперів та їх засновники (акціонери) не є пов`язаними з Банком особами в розумінні статі 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у відповідній редакції) і жодною нормою чинного законодавства не було передбачено будь-яких обмежень щодо здійснення відповідних правочинів Банком з такими контрагентами.

У свою чергу, ні постанови НБУ: від 19 червня 2014 року № 365/БТ, від 16 липня 2014 року № 424 щодо визнання Банку проблемним та неплатоспроможним, ні Звіт про інспектування Банку станом на 1 травня 2012 року, з огляду на їх зміст, не можуть вважатися належним і достатнім доказом того, що спірні рішення відповідачів суперечили вимогам чинного на час їх прийняття законодавства, оскільки останні не були предметом дослідження відповідним контролюючим органом.

У той же час, відповідно до положень частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами частин 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктами 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації в Банку) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За приписами частини 4 статті 38 вказаного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (частини 5, 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Проте судом встановлено, що Фонд протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації Банку сторін спірних правочинів про їх нікчемність не повідомляв, дій щодо застосування наслідків нікчемності таких правочинів не вчиняв.

При встановленні обставин неналежного виконання посадовими особами Банку своїх фідуціарних обов`язків, що призвело до взяття Банком фінансових зобов`язань, внаслідок яких він став неплатоспроможним, надання переваг певним боржникам за кредитними договорами, а також переваг до укладання правочинів з пов`язаними особами, Фонд, реалізуючи надані йому повноваження, мав діяти саме за правилами частин 2-4 статті 38 спеціального Закону.

Фонд не заявляв вимог про визнання таких правочинів недійними і в судовому порядку. Водночас, судом встановлено, що по усім спірним кредитним договорам уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку, презюмуючого законність та правомірність цих угод, в судовому порядку було стягнуто з позичальників кредитну заборгованість, а також проценти за користування кредитом, пеню за невчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а також звернуто стягнення на предмети застави/іпотеки, посилаючись на дійсність зобов`язань позичальників/іпотекодавців/заставодавців за спірними правочинами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку хоча і було судовому порядку стягнуто на користь Банку заборгованість з позичальників та звернуто стягнення на предмети застави й іпотеки, проте відомості стосовно виконавчих проваджень по частині позичальників у матеріалах справи відсутні. При цьому те, що позивачем фактично не було звернуто стягнення на предмети застави та іпотеки, а реалізовано відповідні права вимоги за ціною, яка була значна нижча від вказаної у договорах забезпечення, не може свідчити про те, що ринкова ціна нерухомого майна була саме такою, за якою було реалізовано ці майнові права.

Судом також враховано те, що за період, який минув між укладенням спірних кредитних договорів та ліквідацією Банку відбулися значні негативні зміни в економічній ситуації у країні, що також могло вплинути на зменшення вартості нерухомого майна, яке передавалося у забезпечення спірних кредитних договорів.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що у Банка за спірний період здійснення ним банківської діяльності були відсутні інші позичальники, по яким приймалися аналогічні за змістом рішення по зміні строків, порядку, розмірів кредитування та забезпечення. Одночасно, сам факт невиконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами не може автоматично підтверджувати неналежне виконання посадовими особами банку, які погодили, зокрема, продовження термінів повернення кредитів, сплати процентів, зміни процентної ставки, своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства, а відтак підтвердити наявність в їх діях протиправної поведінки.

Судом також враховано й те, що відповідно до постанови Оболонського управління поліції ГУНП у місті Києві Національної поліції України про закриття кримінального провадження від 29 жовтня 2018 року (від 15 листопада № 42014100100000501) щодо вчинення посадовими особами Банку кримінальних правопорушень, вбачається, що в межах досудового розслідування було проведено комісійну судово-економічну експертизу, за результатами якої встановлено відсутність документального підтвердження збитків, які завдані посадовими особами Банку. Кримінальне провадження закрито за відсутності складу кримінального правопорушення.

Окрім того, постановою Київської місцевої прокуратури № 5 про закриття кримінального провадження від 14 лютого 2019 року (від 23 жовтня 2015 року № 12015100050010137) щодо вчинення кримінальних правопорушень службовими особами банку, які зловживаючи своїми службовими обов`язками, надавали кредити, які забезпечені іпотекою, яка у подальшому за рішенням цих же осіб була припинена, що призвело до неповернення кредитів, закрито за відсутності події злочину та відсутності в діянні складу злочину.

Водночас судом встановлено, що на час розгляду даного спору протиправність поведінки відповідачів під час прийняття оскаржуваних рішень у рамках кримінального, дисциплінарного чи адміністративного провадження у визначеному законом порядку встановлена не була. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що: докази того, що спірні рішення були прийняті відповідачами з перевищенням наданих їм повноважень та/або на власну користь, а також докази того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, у матеріалах справи відсутні; належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у відповідачів спільного наміру на завдання шкоди Банку та надання Банком переваг тому чи іншому позичальнику в порівнянні з іншими, вчинення відповідачами дій на користь позичальників, матеріали справи не містять. З аналізу матеріалів справи вбачається, що спірні договори укладалися на звичайних умовах, які висувалися до позичальників за аналогічними кредитними договорами. Доказів того, що шкода, яка за твердженнями позивача, завдана банку, є наслідком спільних дій відповідачів, матеріали справи не містять.

Позивачем у встановленому законом порядку не доведено, які саме норми права були порушені відповідачами під час прийняття спірних рішень, а також не було надано належних доказів того, що рішення про кредитування та придбання цінних паперів були прийняті відповідачами з перевищенням наданих їм повноважень або на власну користь.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Фонд не довів протиправності рішень або дій відповідачів під час узгодження спірних фінансових операцій.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, розмір завданої шкоди визначений Фондом шляхом розрахунку різниці між балансовою вартістю кредитної заборгованості за договорами та вартістю реалізації права вимоги за такими кредитними договорами в процедурі ліквідації Банку, яка становить 2 375 082 073,11 грн (1 896 876 670,21 грн - від операцій з кредитування, 478 205 402,90 грн - від операцій з інвестування).

Разом із тим, судом встанволено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 березня 2015 року № 075/15 було затверджено ліквідаційну масу Банку, згідно якого станом на 2 березня 2015 року: балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки) - 4 368 783 399,03 грн; оціночна вартість - 1 694 464 064,88 грн.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 лютого 2015 року № 050/15 було затверджено Реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку на загальну суму 2 103 764 794,45 грн.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 липня 2021 року в справі № 910/12930/18, від 28 жовтня 2021 року в справі № 910/9851/20, від 8 лютого 2022 року в справі № 910/15260/18, від 9 листопада 2023 року в справі № 910/635/20.

Однак, ціна даного позову визначена у розмірі 2 375 429 188,10 грн, що значно перевищує розмір незадоволених акцептованих кредиторських вимог. При цьому, позивачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано жодних доказів більшого розміру завданої шкоди, що додатково свідчить про необґрунтованість дій Фонду при визначенні розміру шкоди, заявленого до стягнення в рамках даного спору.

При цьому, як вже зазначалося судом, до складу завданих збитків Фонд також включив суму збитків за договорами: від 25 квітня 2013 року № ДД-78/13 між Банком та ТОВ "КУА "Еско-Капітал", від 14 лютого 2014 року (без зазначення реквізитів), між Банком та ТОВ "КУА "Нью Ессет" ЗДПІФ "Інвестиційний стандарт", які в матеріалах справи відсутні взагалі, у зв`язку з чим місцевий господарський суд позбавлений можливості встановити їх зміст і визначити можливий розмір завданої шкоди внаслідок укладання таких правочинів.

Крім того, приписами частин 1 та 2 статті 53 ГПК України визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах виключно у випадках, встановлених законом.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (частина 1 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Судом встановлено, що даний позов поданий Фондом (як позивачем), у якому останній просить стягнути з відповідачів на свою користь майнову шкоду, завдану Банку. Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані не порушенням прав та законних інтересів саме Фонду, як учасника цивільних правовідносин, а порушенням майнових прав Банку. Тобто, вказаний позов поданий Фондом в інтересах Банку, з метою відновленням порушення майнових прав та законних інтересів останнього (відшкодування завданої шкоди).

Разом із цим, частиною 6 статті 53 ГПК України визначений вичерпний перелік випадків, за яких Фонд має право звертатися до суду з позовом в інтересах інших осіб.

Зокрема, вказаною нормою Кодексу передбачено, що Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку. Аналогічна норма міститься і в статті 52 Закону № 4452-VI.

З системного тлумачення вищевказаних норм законодавства вбачається, що Фонд, як установа, яка від імені держави гарантує повернення вкладів кожному вкладнику в разі ліквідації банку, уповноважений звертатися в інтересах третіх осіб виключно у спорах щодо відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні законодавства суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 червня 2020 року в справі № 909/447/19, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18.

Як було встановлено судом, Банк з 11 грудня 2019 року є припиненим, а його ліквідація є завершеною.

З наявного в матеріалах справи витягу зі звіту уповноваженої особи Фонду про затвердження ліквідаційної процедури Банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31 жовтня 2019 року № 2777, вбачається, що загальна сума затверджених вимог кредиторів Банку становить 2 195 130,17 грн, з яких задоволені вимоги кредиторів в розмірі 231 889 175,66 грн, у тому числі: 688 775,32 грн - вимоги кредиторів 2-ї черги; 127 742 563,22 грн - вимоги кредиторів 3-ї черги, 103 457 747,12 грн - вимоги кредиторів 7-ї черги. Загальна сума незадоволених кредиторських вимог складає 1 963 240 991,29 грн, з яких: 1 162 040 017,97 грн - вимоги кредиторів 3-ї черги, 430 401 699,88 грн - вимоги кредиторів 4-ї черги, 59 601,75 грн - вимоги кредиторів 5-ї черги, 295 739 671,69 грн - вимоги кредиторів 6-ї черги, 75 000 000,00 грн - вимоги кредиторів 7-ї черги.

У позовній заяві Фонд також зазначав, що він є акцептованим кредитором 3-ї черги погашення, вимоги якого залишилися незадоволеними на загальну суму 1 162 040 017,97 грн (жодних доказів на підтвердження права вимоги Фонду на вказану суму матеріали справи не містять і позивачем надано не було).

Разом із цим, Фонд, у силу вищевказаних приписів чинного процесуального законодавства, наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом виключно в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку, а не самого Банку. Доказів звернення Фонду в інтересах інших кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку (на загальну суму 801 200 973,32 грн), як того прямо вимагає частина 6 статті 53 ГПК України, і які в силу частини 5 цієї статті мали набути статусу позивачів у цій справі, матеріали даної справи не містять, як, зокрема, і обґрунтувань порушення прав та інтересів останніх неправомірними, на думку Фонду, діями відповідачів.

Натомість Фонд звернувся з даним позовом (після завершення ліквідації Банку) саме як позивач про стягнення 2 375 082 073,11 грн майнової шкоди виключно на свою користь. При цьому, даний позов у порушення приписів статті 52 Закону № 4452-VI та частини 6 статті 53 ГПК України мотивований виключно наявністю заподіяння шкоди Банку, а не наявністю заподіяної шкоди (збитків) кредиторам.

При цьому, суд відхиляє посилання Фонду на приписи частини 5 статті 52 Закону № 4452-VI, оскільки вказана норма передбачає право Фонду на звернення з вимогою про відшкодування на його користь шкоди (збитків), завданої банку, виключно до завершення процедури ліквідації неплатоспроможного банку, а також до вичерпного кола осіб, зокрема: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду. Відтак, вищевказана норма Закону не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фонду на загальну суму 801 200 973,32 грн заявлені останнім як неналежним позивачем, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

При цьому, ступінь та взагалі факт участі кожного з відповідачів у прийнятті окремого спірного управлінського рішення позивачем взагалі проігноровано, зазначені обґрунтування в тексті позовної заяви відсутні, що суперечить основним принципам настання юридичної відповідальності.

Щодо доводів Фонду про проведення відповідачами ризикової кредитної політики Банку, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося судом, кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (пункт 1.7 глави 1 розділу І Постанови № 23).

Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (пункт 1.8 глави 1 розділу І Постанови № 23).

Отже, для встановлення факту того, що укладання посадовими особами банку спірних кредитних договорів не відповідало обґрунтованому рівню ризику та вочевидь загрожувало інтересам кредиторів банку, необхідним є дослідження кредитної документації (справи) боржників за такими договорами, адже сам факт невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором не може автоматично свідчити про неналежне виконання посадовими особами банку, які погодили укладання такого кредитного договору, своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства.

Однак, як неодноразово наголошувалося судом, позивач не долучив до матеріалів справи жодної кредитної документації (справ) щодо боржників за спірними договорами.

Оскільки суд позбавлений можливості встановити всі обставини прийняття відповідачами спірних рішень, внаслідок яких, на думку Фонду, Банком були втрачено грошові кошти, суд дійшов висновку про те, що Фондом не доведено у встановленому порядку про існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими відповідачами рішеннями та будь-якими збитками, заподіяними кредиторам Банку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Фонд не довів наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, зокрема, наявності неправомірної поведінки відповідачів під час укладення спірних правочинів, обставин завдання відповідачами збитків саме внаслідок укладення спірних договорів, розміру таких збитків та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою, що є підставою для відмови в позові.

Відповідачами в цій справі було заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256, частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" та "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії" наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року в справі № 669/420/16-ц.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України № 1588-IX статтю 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено частиною 7, за змістом абзацу 1 якої право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

У той же час, у абзаці 2 вказаної частини 7 встановлено, що Фонд має право звертатися з позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Таким чином, норма, закріплена в абзаці першому частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суперечить нормі, яка міститься в абзаці другому цієї частини щодо початку перебігу позовної давності в спірних правовідносинах.

Крім того, з абзацу 2 частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що даною нормою встановлено спеціальну позовну давність.

Проте, відповідно до приписів частини 1 статті 258 ЦК України спеціальною позовною давністю є скорочена або більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 ЦК України).

Отже, визначена в абзаці 2 частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позовна давність, яка складає три роки, у розумінні статті 258 ЦК України не є спеціальною, навіть незважаючи на те, що в цій нормі законодавцем було змінено порядок обчислення цієї позовної давності.

Разом із цим, судом враховано, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частина 1 статті 3).

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом/уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у відповідній черговості (стаття 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Тобто одним з головних завдань Фонду під час виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації є задоволення вимог кредиторів у відповідності до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом частин 5, 6 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

Норма статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у жодній із редакцій не містила заборони для Фонду звертатись до суду з відповідними позовами після ліквідації Банку, а навпаки, враховуючи спеціальний статус Фонду, визначала, що ліквідація неплатоспроможного банку не припиняє таке право та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи.

Разом із цим, норми статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так і норми процесуального права.

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача, у тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду), мають застосовуватись редакції статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними на момент вчинення Фондом відповідних дій.

У свою чергу, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону "Про банки та банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на день звернення з відповідним позовом.

Так, норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі.

З аналізу норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону "Про банки та банківську діяльність" (що були чинні як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент подання позову у справі) вбачається, що розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів виявляється Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. А, відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов`язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох документів.

Перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, позовна давність має відраховуватися з моменту, коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 4 червня 2024 року в справі № 916/3724/21.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині 1 статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14-ц та від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17.

Отже, встановлене у статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право Фонду звертатися до суду з відповідним позовом - є нормою процесуального характеру, подання відповідного позову є процесуальним правом позивача. Проте визначення вказаною нормою кола осіб, підстав відповідальності, а так само і встановлення позовної давності - є нормами матеріального права, до яких застосовується принцип незворотної дії закону в часі.

Приписами статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997).

Тобто, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Крім того, статтею 5 ЦК України чітко визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення КСУ від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду в справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

При визначенні підстав відповідальності, кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, позовної давності суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин (вчинення пов`язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки, затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку).

Спірні правовідносини у даній справі виникли і закінчилися до набрання чинності частиною 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30 червня 2021 року (згідно якої Фонд має право звертатися з такими позовами протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність)). Відтак ця норма не підлягає застосуванню.

При цьому, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містять прямих імперативних норм, які б розповсюджували дію Закону (частини 7 статті 52) у часі до правовідносин, які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 30 червня 2021 року.

Наведені норми є зрозумілими, чіткими та не підлягають іншому (розширеному) тлумаченню. У протилежному випадку відмінне правозастосування порушить принцип правової визначеності, як і буде суперечать прямим нормам Конституції України.

Як уже було встановлено судом, у ході здійснення ліквідаційної процедури Банку, рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 26 лютого 2015 року № 050/15 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку на загальну суму 2 103 764 794,45 грн.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 26 березня 2015 року № 075/15 затверджено результати інвентаризації та акт "Про формування ліквідаційної маси АТ "Єврогазбанк", зі змісту яких вбачається, що станом на 2 березня 2015 року вартість ліквідаційної маси Банку становить: 4 368 783 399,03 грн - балансова вартість (без врахування резервів та переоцінки), 1 694 464 064,88 грн - оціночна вартість.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, з 27 березня 2015 року почався перебіг трирічного строку позовної давності, оскільки Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов`язань Банку перед кредиторами неможливе і ймовірну шкоду вже завдано. Зазначений трирічний строк позовної давності сплив 27 березня 2019 року.

Судом встановлено, що Банк звертався до Печерського районного суду міста Києва з позовом (позовна заява зареєстрована в суді 23 березня 2018 року) до: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування завданої йому шкоди в розмірі 489 273 245,14 грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року провадження у справі № 757/14388/18 було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства (відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень та сайту Судової влади України (https://court.gov.ua) по справі № 757/14388/18).

Відповідно до приписів частини 2 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з нормами частини 3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Разом із цим, позивачем у справі № 757/14388/18 був Банк, а не Фонд. Відповідачами було визначено: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Розмір шкоди, заявлений до стягнення, - 489 273 245,14 грн. У даній справі позовні вимоги заявлені Фондом, як позивачем, про стягнення на його користь відповідачами: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , - шкоди в загальному розмірі 2 375 429 188,10 грн. Отже, склад учасників, предмет та підстави позовів у вищевказаних справах не є тотожними.

При цьому, частиною 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

З аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку процедури виведення банку з ринку до припинення тимчасової адміністрації. З дня припинення тимчасової адміністрації банку Фонд позбавляється повноважень органів управління банку.

Тобто, Фонд не є правонаступником ліквідованого банку та не набуває статусу кредитора по відношенні до боржників банку. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (частина 1 статті 3 вказаного закону).

Подібна права позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 910/11027/18.

У зв`язку з цим приписи статті 262 ЦК України, якими передбачено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку та строку обчислення та перебігу позовної давності, також не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Разом із цим, у постановах Верховного Суду в Касаційного господарського суду: від 2 квітня 2019 року в справі № 902/326/16, від 24 вересня 2019 року в справі № 922/1151/18, - викладена правова позиція про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку зі зверненням Банку з позовом до: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - про відшкодування завданої йому шкоди в розмірі 489 273 245,14 грн в справі №757/14388/18 , перебіг строку позовної давності для звернення Фондом до господарського суду з даним позовом не зупинявся та не переривався.

Судом також враховано, що в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року в справі № 757/14388/18, яка надрала законної сили в установленому законом порядку, було встановлено, що позов Банку до відповідачів, як пов`язаних з Банком осіб, за своїм суб`єктним складом відноситься до юрисдикції господарських судів та чітко було роз`яснено позивачу право на звернення до належного господарського суду. Однак, Фонд звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом лише 24 жовтня 2022 року (про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва на першій сторінці позовної заяви Фонду), тобто більше, ніж через 3 роки з дня закриття судового провадження в справі № 757/14388/18.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що даний позов Фонду пред`явлений до відповідачів після спливу строку позовної давності. При цьому, Фонд не подав ні заяви про поновлення строку позовної давності, ні надав підтверджень наявності поважних причин її пропуску.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв`язку з його необґрунтованістю, заявлена позовна давність не підлягає застосуванню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову Фонду.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Фонду слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю, зокрема: недоведеністю вчинення відповідачами неправомірної поведінки, розміру заявленої до стягнення шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та неправомірною поведінкою, а також у зв`язку з порушенням приписів частин 5, 6 статті 53 ГПК України.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення: 7 липня 2025 року.

Суддя Є.В. Павленко