Рішення

від 05.12.2007 по справі 3/492-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/492-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.07р.

Справа № 3/492-07

За позовом  Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград 

до  Відкритого акціонерного товариства "Павлоградський верстатозавод", м. Павлоград, Дніпропетровська область 

про стягнення 6 941 грн. 32 коп.

                                                                                       Суддя Юзіков С. Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача - Тімченко А. Ю.,  дов. від 24.01.2007р.

відповідача - Шостак А. М., начальник юридичного бюро, дов. №125/Ус від 27.02.2007р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг за теплову енергію у розмірі               6 941,32 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судовому засіданні його представник заявив, що позов заперечує, мотивуючи тим, що за спірним договором  опалення квартир № 3, 4 по вул. Гагаріна, 11 та № 83, 84 по вул. Кравченко, 12 не передбачено, об'єкт, опалення якого передбачено спірним договором, Відповідач продав у червні 2005р., про що повідомив Позивача.   

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2002р. сторонами укладено договір №74 про відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання (далі Договір), за яким  Позивач постачав Відповідачеві теплову енергію у необхідних йому об'ємах для будівель по вул. Промисловій, 1, а Відповідач зобов'язався оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені Договором  (п. 1.1, 4.1, 5.2 Договору).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633   споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.  

За даними Позивача Відповідач свої зобов'язання виконував неналежно, у зв'язку з чим, згідно з розрахунком позовних вимог, за період з жовтня 2005р. до березня 2007р. у нього утворився борг за теплову енергію у розмірі 6 941,32 грн., що підтверджується Договором, претензіями, рахунками-фактури.

У силу ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання  зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем до матеріалів справи надано копію договору відчуження нерухомого майна від 30.06.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Нижник А.М.,  за яким Відповідач, відповідно до плану санації, передав нерухоме майно по вул. Промисловій,1 у власність ТОВ "Павлоградський завод технологічного обладнання".

Про даний факт Позивачеві було відомо, про що свідчить, наданий ним до матеріалів справи лист  №1856 від 26.12.2005р., у якому він   повідомляв керуючого санацією ВАТ "Павлоградськи верстатозавод" А.Н.Чикильдіна, про те, що після укладення договору відчуження майна, у власності Відповідача залишились квартири  № 3, 4 по вул. Гагаріна, 11 та № 83, 84 по вул. Кравченко, 12.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що за спірним Договором  опалення квартир № 3,4 по вул. Гагаріна, 11 та № 83, 84 по вул. Кравченко, 12 не передбачено, об'єкт, опалення якого передбачено спірним Договором, Відповідач передав у власність іншій особі у червні 2005р., про що повідомив Позивача.   

Статтею 20 ГК України передбачено, що  держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:   визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;  відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;     присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків;      застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій;      застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;    іншими способами, передбаченими законом. Порядок   захисту   прав   суб'єктів   господарювання   та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;  2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;  4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди;  9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;      10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.   Суд може відмовити у захисті цивільного права та  інтересу особи  в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

          Позивач не надав доказів, що за спірним Договором  у  Відповідача виникли  обов'язки з оплати за теплопостачання у квартири № 3, 4 по вул. Гагаріна, 11 та № 83, 84 по вул. Кравченко, 12. Щодо будівель по вул. Промисловій, 1, Позивачем не надано доказів існування боргу Відповідача за спірний період, тобто після відчуження вказаного майна.

Відповідно до ст. 33, 34  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати  слід покласти на Позивача.

Керуючись с ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити.

                    Судові витрати покласти на Позивача.

Суддя                                                                                                                С.Г. Юзіков           

Рішення підписане  18.01.2008р.