Рішення від 07.07.2025 по справі 913/145/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року м.Харків Справа № 913/145/25

Провадження №6/913/145/25

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116

до Комунальної установи «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп», вул.Центральна, буд.3, м.Кремінна, Сіверськодонецький р-н., Луганська область, 92900

про стягнення 457'143 грн 46 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунальної установи «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» (далі - відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1124/21-БО-Т від 11.11.2021 (далі - договір) в загальному розмірі 457'143 грн 46 коп., з яких основний борг у сумі 280'053 грн 38 коп., пеня в сумі 50'030 грн 57 коп., 3% річних у сумі 24'267 грн 66 коп. та інфляційні втрати в сумі 102'791 грн 85 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код НОМЕР_1) передав у власність відповідача (ЕІС-код НОМЕР_2) протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року природний газ загальним об`ємом 30,77145 тис.куб.м. на загальну суму 509'390 грн 44 коп., що підтверджується даними оператора ГТС з інформаційної платформи оператора за вказаний період, в т.ч. даними остаточних алокацій відборів споживача в період листопада 2021 року - лютого 2022 року по місяцям, а також даними складених актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.

Однак, відповідач розрахунки за придбаний природний газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався за зобов`язаннями листопада - грудня 2021 року. За зобов`язаннями січня - лютого 2022 року розрахунок проведено не було, тому у відповідача обліковується заборгованість у сумі 280'053 грн 38 коп.

Крім того, у зв`язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 50'030 грн 57 коп., обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3% річних у сумі 24'267 грн 66 коп., обраховані за період з 16.04.2022 по 17.04.2025 та інфляційні втрати в сумі 102'791 грн 85 коп., обраховані за період з травня 2022 року по березень 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено позивачу строк по 15.05.2025 включно, в який зобов`язано надати суду: 1) додаткові письмові пояснення з урахуванням п.п.5.2-5.4 договору постачання природного газу щодо підстав здійснення повернення відповідачу 20.06.2022 сплачених коштів у сумі 184'030 грн 78 коп. та обрахунку виникнення прострочення у виконанні грошового зобов`язання за поставки січня - лютого 2022 року, нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за обставин повернення постачальником коштів споживачу; 2) у встановлений судом строк запропоновано позивачу надати суду із відповідним клопотанням, обґрунтувавши підстави неподання своєчасно, разом з позовною заявою, до суду наступних документів: 2.2) копію акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, посилання на який міститься в наданій АТ «Ощадбанк» інформації про надходження коштів на рахунки позивача за період з 11.11.2021 по 06.08.2024 та в розрахунку заборгованості позивача з долученням доказів на підтвердження направлення або вручення відповідачу для підписання цього акту; 2.3) деталізовані дані щодо остаточних відборів природного газу споживачем з ЕІС-кодом НОМЕР_2 (відповідачем), відображені на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 14.11.2021 по 28.02.2022 по дням; 2.4) копію листа №4-вс від 16.05.2022, посилання на який міститься в наданій АТ «Ощадбанк» інформації про перерахування коштів з рахунків позивача за період з 11.11.2021 по 06.08.2024, згідно з яким відбулося повернення передплати відповідачу (долучивши докази направлення додаткових пояснень зі всіма додатками іншій стороні); запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.

12.05.2025 через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 від позивача надійшла заява №б/н від 12.05.2025.

В поданій заяві позивач зазначив, що підставою здійснення повернення відповідачу 20.06.2022 сплачених коштів у сумі 184'030 грн 78 коп. стало те, що дані кошти обліковувалися станом на 01.01.2022 як залишок попередньої оплати за договором №11-1124/21-БО-Т від 11.11.2021, а тому відповідно до вимоги відповідача, викладеної в листі відповідача №4-вс від 16.05.2022 позивач повернув зазначену суму відповідачу. При цьому обставини повернення постачальником коштів споживачу не виплинули, на думку останнього, на обрахунок виникнення прострочення у виконанні грошового зобов`язання за поставки січня - лютого 2022 року, нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат. Тобто, повернення коштів не вплинуло на обрахунок та розмір позовних вимог.

Також позивач пояснив, що не може надати копію акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 та докази його направлення, посилання на який міститься в наданій АТ «Ощадбанк» інформації про надходження коштів на рахунки позивача за період з 11.11.2021 по 06.08.2024 та в розрахунку заборгованості позивача, оскільки два примірника акту для підписання направлялися засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» простим листом; докази направлення акту у такий спосіб не збереглися; однак, відповідач не повернув позивачу підписаний примірник акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021; водночас, із наданих доказів проведеної відповідачем оплати - згідно з Інформацією про надходження коштів, наданої АТ «Ощадбанк, вбачається, що відповідач здійснював оплату поставки на підставі акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, що підтверджує факт його отримання.

Натомість в пп.3.5.4 договору сторони визначили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору. Тому на підтвердження обсягів поставленого газу позивач надав суду дані з інформаційної платформи оператора ГТС щодо помісячного споживання газу споживачем, вартість спожитого газу розрахована з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Позивачем долучено до поданої заяви копію листа відповідача №4-вс від 16.05.2022, на підставі якого відбулося повернення переплати відповідачу; деталізовані дані щодо остаточних відборів природного газу споживачем з ЕІС-кодом НОМЕР_2 (відповідачем), відображені на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 по дням, а також квитанції №3417253, №3417278 від 12.05.2025 про доставку копії заяви разом з додатками до зареєстрованого електронного кабінету відповідача.

Позивач просить поновити строк для подання вказаних доказів, прийняти до розгляду ці пояснення та докази, враховувати при прийнятті судового рішення. Обгрунтовуючи підстави несвоєчасності їх подання позивач зазначає, що на вимогу ухвали суду надаються деталізовані дані щодо остаточних відборів природного газу споживачем з ЕІС-кодом НОМЕР_2 (відповідачем), відображені на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 14.11.2021 по 28.02.2022 по дням, хоча відповідні дані з інформаційної платформи, які були безпосередньо отримані від адміністратора - Оператора ГТС, які мають таке ж значення, були надані разом з позовною заявою.

Крім того, позивач повідомив, що на сервери товариства було здійснено ряд хакерських атак, які призводили до втрати інформації; деякі з працівників з 2022 року звільнилися, що теж обмежувало доступ до інформації та документів, які знаходилися на їх комп`ютерах; після отримання ухвали суду ІТ служба змогла відновити доступ до листа

відповідача від 16.05.2022 №4-вс та до іншої інформації, що дало змогу надати такі докази на даний час.

15.05.2025, із дотриманням встановленого строку, через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 15.05.2025, в якому відповідач не визнає заявлені вимоги та просить відмовити в позові повністю.

Посилаючись на ст.ст.257, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України відповідач зазначає про пропуск позивачем загального та спеціального строку позовної давності, навівши відповідні розрахунки; просить застосувати суд позовну давність до заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови в позові.

Також відповідач зауважує про те, що повернення йому коштів у сумі 184'030 грн 78 коп. стосувалося залишку попередньої оплати станом на 01.01.2022, що не відноситься до спірного періоду (зобов`язань січня - лютого 2022 року); лист відповідача за вих.№4-вс від 16.05.2022 про повернення коштів не свідчить про визнання боргу останнім та не є підставою для переривання строку позовної давності.

Крім того, відповідач посилається на неналежне документальне підтвердження обсягів поставки даними інформаційної платформи оператора ГТС, оскільки згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі. Однак, відповідач зауважує, що сам позивач визнав, що акти за грудень 2021 року та січень-лютий 2022 року не були підписані відповідачем, а копію акту від 30.11.2021 позивач не може надати через втрату інформації внаслідок хакерських атак.

Без підписаних актів обсяги поставки, не можуть вважатися належно узгодженими, що ставить під сумнів, на переконання відповідача, обґрунтованість вимог позивача; а відсутність акту від 30.11.2021 додатково послаблює позицію позивача.

Також відповідач посилається на непрозорість зарахування платежів та повернення коштів, вказуючи на те, що позивач не надав доказів як платежі у розмірі 229' 337 грн 06 коп. були зараховані; повернення кошів у сумі 184'030 грн 78 коп. не супроводжується чітким поясненням, а саме як це вплинуло на розрахунок спірної заборгованості; відповідач стверджує, що ці кошти могли стосуватися інших періодів, а не січня - лютого 2022 року, що робить розрахунок позивача, на думку відповідача, непрозорим.

Крім того відповідач зауважує, що посилання позивача на хакерські атаки у 2022 році як причину неподання доказів разом із позовною заявою за відсутності надання документальних доказів таких атак, посилання на зміну працівників та втрату доступу до інформації, є загальними та ці обставини не можуть вважатися поважною причиною для поновлення строку подання доказів, а також свідчать про неналежну підготовку позивачем позовних матеріалів.

Додатково відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів вчинення спроб вирішити спір у позасудовому порядку (надсилання претензій чи повідомлень про заборгованість), що може свідчити про недотримання принципів добросовісності у господарських відносинах.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до справи, викладені в заяві №б/н від 12.05.2025, з урахуванням заперечень, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотань та необхідність долучення поданих доказів до справи, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст.161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.80 ГПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).

Розглянувши клопотання позивача, суд враховує надане останнім обґрунтування щодо підстав несвоєчасності подання відповідних доказів, а також те, що позивачем у встановлений судом строк саме з метою належного встановлення обставин справи були надані додаткові пояснення з окремих питань, визначених ухвалою, на підтвердження яких саме і долучаються докази.

Суд враховує, що позивачем наразі долучаються лише два докази (деталізовані по дням дані з інформаційної платформи Оператора ГТС та копія листа відповідача №4-вс від 16.05.2022, на підставі якого відбулося повернення переплати відповідачу).

При чому, в даному випадку позивачем долучено фактично не новий доказ, а лише деталізовані по дням дані з інформаційної платформи щодо споживання газу відповідачем, адже такі дані (однак не деталізовані по дням) були надані позивачем своєчасно, разом з позовом. Натомість відповідач, який є споживачем та має також доступ до даних інформаційної платформи, взагалі будь-який виклад обставин щодо обсягів споживання газу в заявлений період у відзиві не наводить, докази на підтвердження споживання також не долучає, як і не заперечує сам факт постачання.

Крім того, такий доказ як копія свого листа за вих.№4-вс від 16.05.2022 про повернення постачальником коштів, відповідач також до відзиву не долучає, як і не наводить належний виклад обставин щодо сплати позивачу 29.12.2021 вказаних коштів та підстав подальшого повернення позивачем відповідачу 20.06.2022 коштів в сумі 184'30 грн 78 коп., що в свою чергу не може свідчити про добросовісне здійснення учасником справи його процесуальних прав та виконання обов`язків щодо доказів, сприянню повному та правильному встановленню обставин справи, що входять до предмету дослідження під час вирішення судом спору.

В даному випадку належне встановлення обставин постачання природного газу споживачу у заявлений період, проведення розрахунків між сторонами та повернення постачальником грошових коштів споживачу на його звернення, належить до предмету дослідження та є важливим для правильного з`ясування в цілому обставин справи щодо належного виконання сторонами зобов`язань за договором (встановлення наявності/відсутності заборгованості, допущення прострочення у виконанні зобов`язанні, перевірки підставності нарахування пені, 3% річних та інфляційних тощо), що має в свою чергу підтверджуватися належними і допустимими доказами та передувати з`ясуванню судом обставин наявності/відсутності пропуску строку позовної давності позивачем.

Тому, за вказаних обставин, з метою належного встановлення обставин справи та правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання позивача, визнання поважними причини пропуску строку та поновлює позивачу строк для подання додаткових доказів по день фактичного їх надходження до суду 12.05.2025, долучає до матеріалів письмові пояснення з окремих питань, викладені у заяві №б/н від 12.05.2025 разом з доданими до них доказами.

Через підсистему «Електронний суд» 16.05.2025, тобто в межах встановленого строку, від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 15.05.2025, в якій останній вважає помилковими заперечення відповідача.

Позивач зазначає, що відповідачем не враховано, що положеннями п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також відповідачем не враховано п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Системний аналіз вказаних норм, на переконання позивача, підтверджує відсутність пропуску строку позовної давності.

Крім того, позивач зауважує, що відповідач не спростовує дані інформаційної платформи та не заперечує відповідний обсяг поставленого газу, який вважається узгодженим, враховуючи положення пп.3.5.4 договору. Позивач посилається на висноновок, наведений у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22, відповідно до якого витяг з інформаційної платформи оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС) визнані належними та допустимими доказами. Тобто, в даному випадку, на думку позивача, має значення факт поставки газу та не здійснення розрахунків відповідачем за поставлений газ, як це передбачено п.5.1 договору.

Крім того, позивачем зауважує про те, що надав всі наявні у нього докази щодо розрахунків сторін та повернення частини коштів відповідачу на підставі його листа №4-вс від 16.05.2022. Доводи відповідача про те, що ці кошти у розмірі 184'030 грн 78 коп. могли стосуватися іншого періоду є безпідставними, адже відповідних доказів сам відповідач не представив та не пояснив якого саме періоду могли ці кошти стосуватися.

Проведення досудового врегулювання спору це право, а не обов`язок позивача. Натомість відповідач не довів, що він вжив всіх можливих заходів для належного виконання зобов`язання.

Наразі у встановлений судом строк від відповідача заперечення на відповідь на відзив не надійшло; клопотання про розгляд справи в судовому засіданні або інші заяви від учасників до суду також не надходили.

У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, надані сторонами інші заяви по суті, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Комунальною установою «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» укладено договір №11-1124/21-БО-Т постачання природного газу, у відповідності до предмету якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язаний прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

EIC-код споживача - НОМЕР_2.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п.1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 126,350 тис.куб.метрів, в т.ч. по місяцях в замовленому обсязі, зазначеному у таблиці.

Згідно з п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).

В пп.3.5.4 договору сторони визначили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1'000 куб.м. газу без ПДВ - 13'658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1'000 куб.м.

Всього ціна газу за 1'000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16'554 грн 00 коп.

Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору становить 1'742'998 грн 25 коп., крім того ПДВ - 348'599 грн 65 коп., разом з ПДВ - 2'091'597 грн 90 коп.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або переплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п.5.3 договору).

Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Договір підписано представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року позивач передав у власність Комунальної установи «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» (ЕІС-код НОМЕР_2) природний газ загальним об`ємом 30,77145 тис.куб.м. на загальну суму 509'390 грн 44 коп., що підтверджується даними щодо остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом НОМЕР_2, розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 14.11.2021 по 28.02.2022 по дням, а також даними складених постачальником актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, зокрема:

- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 14.11.2021 по 30.11.2021 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у листопаді 2021 року газу склав 3,85388 тис.куб.м., тобто на загальну суму 63'797 грн 11 коп. згідно вартості, визначеної в п.4.1. договору.

Дані про обраховану вартість поставленого газу та складений за зобов`язаннями листопада 2021 року акт б/н від 30.11.2021 містяться в позові, в розрахунках позивача, а також інформації наданій АТ «Ощадбанк» про перерахування відповідачем коштів позивачу 29.12.2021 двома платежами у загальній сумі 63'797 грн 11 коп. із зазначенням призначення - «за природний газ за листопад 2021 року, акт б/н від 30.11.2021.

Позивач пояснив, що складений акт за зобов`язаннями листопада 2021 року був направлений для підписання відповідачу простим листом засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта», однак, підписаний примірник акту від 30.11.2021 відповідачем позивачу не був повернутий, а тому копію цього акту позивач не може долучити;

- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у грудні 2021 року газу склав 10,00000 тис.куб.м.

Зазначений обсяг 10,00000 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в грудні 2021 року на загальну суму 165'539 грн 95 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 (залишився не підписаний відповідачем);

- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у січні 2022 року газу склав 9,50401 тис.куб.м.

Зазначений обсяг 9,50401 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в січні 2022 року на загальну суму 157'329 грн 34 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (залишився не підписаний відповідачем);

- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у лютому 2022 року газу склав 7,41356 тис.куб.м.

Зазначений обсяг 7,41356 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в лютому 2022 року на загальну суму 122'724 грн 04 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (залишився не підписаний відповідачем).

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань згідно умов п.3.5.1 договору в частині надання постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірених належним чином копій відповідних актів надання послуг з розподілу/транспортування газу за зазначений період, що складені між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Також, за твердженням позивача, споживач фактично ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за періоди листопада 2021 року - лютий 2022 року.

Зокрема, два примірники складеного акту за зобов`язаннями листопада 2021 року були направлені для підписання відповідачу простим листом засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта»; докази направлення на поштову адресу відповідача цього акту у спрощений спосіб на даний час не збереглися. Підписаний примірник акту від 30.11.2021 відповідачем позивачу не був повернутий, а тому копію цього акту позивач не може долучити до справи.

Однак, оскільки відповідачем 29.12.2021 був проведений повністю розрахунок за поставлений йому в листопаді 2021 року газ, що підтверджується даними, наданими АТ «Ощадбанк» про перерахування позивачу 29.12.2021 двома платежами у загальній сумі 63'797 грн 11 коп. із зазначенням призначення - «за природний газ за листопад 2021 року, акт б/н від 30.11.2021», посилання відповідача на вказаний акт від 30.11.2021 в призначенні та здійснення оплати газу підтверджує факт отримання від позивача вказаного акту та відсутність заперечень проти обсягу та вартості поставленого газу.

Складені позивачем на підставі даних інформаційної платформи (за умов невиконання відповідачем зобов`язань, передбачених п.3.5.1 договору та не надання споживачем постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом копії акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період) щодо обсягів спожитого природного газа зобов`язаннями поставок грудня 2021 року - лютого 2022 року акти приймання-передачі від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, направлялися відповідачу на електронну пошту, що підтверджують долучені скріни з електронної пошти.

Однак, зазначені акти приймання-передачі від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, залишилися не відписаними відповідачем та не були повернуті позивачу.

Позивач вказує на те, що відповідачем було проведено розрахунок за вказаними зобов`язаннями не повністю.

Зокрема, згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач повністю розрахувався за зобов`язаннями листопада 2021 року (63'797 грн 11 коп.) - грудня 2021 року (165'539 грн 95 коп.), сплативши 29.12.2021 в загальному розмірі 413'367 грн 84 коп., що підтверджується даними, наданими позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 11.11.2021 по 06.08.2024.

Залишок сплачених відповідачем коштів певний час (фактично до 20.06.2022 - дата повернення коштів відповідачу) враховувався постачальником як внесена попередня оплата за зобов`язаннями січня 2022 року (157'329 грн 34 коп.) та частково лютого 2022 року (в сумі 26'701 грн 44 коп.).

На підставі листа відповідача за вих.№4-вс від 16.05.2022, яким останній просив позивача повернути на його розрахунковий рахунок залишок попередньої оплати, що обліковується станом на 01.01.2022 за договором від 11.11.2021 №11-1124/21-БО-Т в сумі 184'030 грн 78 коп., 20.06.2022 позивач перерахував відповідачу кошти в зазначеному розмірі, що підтверджується даними розрахунку позивача та даними, наданими АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів.

Враховуючи зазначені обставини, за твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 280'053 грн 38 коп. за спожитий природний газ у січні - лютому 2022 року.

У зв`язку з порушенням строків оплати споживачем, на підставі п.7.2 договору, ст.625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача також пеню в сумі 50'030 грн 57 коп., 3% річних у сумі 24'267 грн 66 коп., та інфляційні втрати в сумі 102'791 грн 85 коп. згідно з наданими позивачем розрахунками.

Відповідач, Комунальна установа «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп, проти задоволення позову заперечив повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н від 15.05.2025, які наведені вище в рішенні.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правове регулювання якого регламентується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Подібна редакція також міститься в ст.712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Таким чином, договір постачання природного газу №11-1124/21-БО-Т від 11.11.2021 є належною підставою для виникнення прав і обов`язків у сторін.

Факт поставки позивачем відповідачу природного газу у листопаді 2021 року - лютому 2022 року в загальному об`ємі 30,77145 тис.куб.м. на загальну суму 509'390 грн 44 коп. підтверджується даними складених постачальником актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.

Суд зауважує про те, що наразі позивач не долучив копію підписаного між сторонами акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 за зобов`язаннями листопада 2021 року на суму 63'797 грн 11 коп.

Позивач пояснив, що два примірники складеного акту за зобов`язаннями листопада 2021 року були направлені для підписання відповідачу простим листом засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта»; докази направлення на поштову адресу відповідача цього акту у спрощений спосіб на даний час не збереглися. Підписаний примірник акту від 30.11.2021 відповідачем позивачу не був повернутий, а тому копію цього акту позивач не може долучити до справи.

Разом з цим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачем 29.12.2021 був проведений повністю розрахунок за поставлений йому в листопаді 2021 року газ, що підтверджується даними, наданими АТ «Ощадбанк» про перерахування позивачу 29.12.2021 двома платежами грошових коштів у загальній сумі 63'797 грн 11 коп. із зазначенням призначення - «за природний газ за листопад 2021 року, акт б/н від 30.11.2021».

З огляду на те, що відповідач наразі не заперечує обставини проведення повного розрахунку із позивачем за зобов`язаннями листопада 2021 року, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що посилання відповідача на вказаний акт від 30.11.2021 в призначенні платежу в платіжних документах та здійснення оплати газу підтверджує факт отримання від позивача вказаного акту та відсутність заперечень проти обсягу та вартості поставленого газу.

Крім того, наявний спір між сторонами стосується виконання зобов`язань іншого періоду (фактично січня - лютого 2022 року).

Наразі в матеріалах справи відсутні докази належного виконання споживачем зобов`язань згідно умов п.3.5.1 договору в частині надання постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завіреної належним чином копії відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період (в т.ч. за спожитий газ в спірний період - січня-лютого 2022 року), що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Як вже зазначалося вище, пп.3.5.2 договору сторонами було погоджено, що постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період на підставі як отриманих від споживача даних так і даних щодо остаточної алокації відборів споживача, отриманих на інформаційній платформі оператора ГТС.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).

Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС, у випадку якщо фактичний місячний обсяг відбору/споживання дорівнює сумі попередніх щодобових алокацій за місяць, для відбору/споживання, що не вимірюється щодобово та облік якого здійснюється комерційним вузлом обліку, не обладнаним обчислювачем (коректором), обсяги щодобових остаточних алокацій дорівнюють обсягам, визначеним попередніми щодобовими алокаціями.

Коригування обсягів добового відбору/споживання забезпечується оператором газорозподільної системи на інформаційній платформі.

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ (в даному випадку - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз») до інформаційної платформи оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Судом враховується, що сторони в п.3.4 договору визначили, що постачальник із застосуванням ресурсів інформаційної платформи оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

Пунктом 6.2 договору також передбачено, що споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними саме інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).

Даними щодо остаточної алокації відборів споживача, отриманою постачальником з інформаційної платформи оператора ГТС, а також даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в листі-відповіді на адвокатський запит №ТОВВИХ-24-12825 від 25.11.2024, підтверджується факт включення Комунальної установи «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» (споживач з EIC-кодом НОМЕР_2) до реєстру споживачів постачальника - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в інформаційній платформі в період з 14.11.2021 по 28.02.2022 (у період з 01.11.2021 по 13.11.2021 був зареєстрований в реєстрі споживачів за іншим постачальником).

Зазначене також підтверджується деталізованими даними остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом НОМЕР_2, розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 14.11.2021 по 28.02.2022 по дням (дані були передані оператором ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз»).

Відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 14.11.2021 по 30.11.2021 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у листопаді 2021 року газу склав 3,85388 тис.куб.м. на загальну суму 63'797 грн 11 коп.

При обрахунку вартості поставленого газу за листопад 2021 року позивачем враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору.

Відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.12.2021 по 31.12.2021 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у грудні 2021 року газу склав 10,00000 тис.куб.м.

Зазначений обсяг 10,00000 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в грудні 2021 року на загальну суму 165'539 грн 95 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021. Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору (акт залишився не підписаний відповідачем);

Відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у січні 2022 року газу склав 9,50401 тис.куб.м.

Зазначений обсяг 9,50401 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в січні 2022 року на загальну суму 157'329 грн 34 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022. Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору (акт залишився не підписаний відповідачем);

Відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у лютому 2022 року газу склав 7,41356 тис.куб.м.

Зазначений обсяг 7,41356 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в лютому 2022 року на загальну суму 122'724 грн 04 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022. Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору (акт залишився не підписаний відповідачем).

Складені та направлені відповідачу акти приймання-передачі за зобов`язаннями грудня 2021 року та січня - лютого 2022 року залишилися не підписаними відповідачем.

Як вбачається, вказані акти від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022 були направлені для підписання відповідачу на його адресу електронної пошти (olimp_krem@ukr.net), яка, як додатковий засіб зв`язку, зазначена в п.14 договору постачання природного газу №11-1124/21-БО-Т від 11.11.2021, укладеного між сторонами, в розділі «Адреса та реквізити сторін», 12.01.2022, 12.02.2022 та 13.03.2022 відповідно, що підтверджується наявними у справі роздруківками з електронної пошти.

Судом враховується, що в договорі сторонами не було узгоджено конкретного порядку вручення/направлення актів.

Підписані акти від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022 зі сторони відповідача останнім повернуті позивачу не були.

За вказаних обставин позивач зауважує про те, що споживач ухилився від документального оформлення актів за листопад - грудень 2021 року та січень - лютий 2022 року, не повернув постачальнику підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі (в т.ч. й акт за листопад 2021 року, примірники якого направлялися на поштову адресу відповідача), однак розрахунок за зобов`язаннями листопада - грудня 2021 року провів з постачальником повністю.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до вимог п.13.5 укладеного між сторонами договору, сторони зобов`язані були повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п`ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача є тимчасово окуповане м.Кремінна Луганської області, з яким поштове сполучення фактично з 24.02.2022 відсутнє через призупинення роботи поштових відділень АТ «Укрпошти» у зв`язку із веденням активних бойових дій Російської Федерації проти України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що споживач звертався до позивача із вимогами направити акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року - лютий 2022 року для підписання (у разі їх неотримання) та повідомляв позивача на виконання вимог п.13.5 договору про свою актуальну поштову адресу, за якою можливе отримання оригіналів документів.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до постачальника у строки передбачені пп.3.5.3 договору та надавав в письмовій формі мотивовану відмову від підписання вказаних актів.

Зазначене в свою чергу свідчить про допущення відповідачем певної бездіяльності протягом тривалого часу (понад 3-х років), що призвело до неможливості належного оформлення актів сторонами.

Разом з цим, пп.3.5.4 договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Отже, позивач визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період, за відсутності даних переданих самим відповідачем через невиконання обов`язку, передбаченого п.3.5.1 договору, оперуючи даними оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримав в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Як вже зазначалося вище, умовами п.6.2 договору та Правилами постачання природного газу обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача.

Таким чином, враховуючи вищевикладені умови договору, не підписання відповідачем актів приймання-передачі за зобов`язаннями грудня 2021 року - лютого 2022 року (не надання відповіді відповідачем на листи позивача, якими були направлені на електронну пошту акти, або мотивованої відмови від підписання; не повідомлення постачальника про неотримання актів, не повідомлення актуальної поштової адреси для отримання кореспонденції, та допущення останнім тривалий час (понад 3 роки) бездіяльності щодо оформлення актів), не звільняє відповідача від зобов`язань провести повний розрахунок із постачальником за спожитий природний газ.

Окремо суд звертає увагу також на зміст п.5.1 договору, згідно якого остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4, пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторони домовились про порядок визначення обсягу спожитого газу на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС не тільки у разі не підписання надісланого акту споживачем чи наявності розбіжностей у обсягах, а й у разі відсутності взагалі актів приймання-передачі газу (тобто не оформлення їх сторонами з певних причин).

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п.5.1 договору сторонами був визначений строк проведення розрахунків за поставлений природний газ.

Зокрема, остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або переплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Враховуючи положення п.5.1, п.3.5.4 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ у січні 2022 року (спірний період) відповідач мав провести з позивачем до 15.03.2022 включно, за фактично переданий у лютому 2022 року (спірний період) - до 15.04.2022 включно.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що докази зміни сторонами встановленого в п.5.1 договору остаточного строку оплати відсутні.

Доказів того, що споживачем отримано природний газ у січні - лютому 2022 року (спірний період) в іншому обсязі, ніж стверджує позивач та за іншою вартістю, або не отримано взагалі, суду не надано, доводів позивача в цій частині відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи проаналізовані умови укладеного між сторонами договору в частині визначеного сторонами строку проведення розрахунку (п.5.1 договору), суд дійшов висновку про те, що обов`язок споживача провести остаточний розрахунок за поставлений газ у визначений договором строк (тобто до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період) не ставиться в залежність від обставини направлення/отримання/підписання сторонами акту приймання-передачі.

А тому, як уже зауважувалося судом вище, враховуючи умови п.5.1, п.3.5.4 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ у січні 2022 року (спірний період) відповідач мав провести з позивачем до 15.03.2022 включно, за фактично переданий у лютому 2022 року (спірний період) - до 15.04.2022 включно.

Окремо суд звертає увагу на те, що із такими висновками щодо строків виникнення у споживача обов`язку провести повний розрахунок із постачальником (зокрема, у зазначені строки - до 15.03.2022 включно, до 15.04.2022 включно) за фактично переданий газ у січні - лютому 2022 року погоджується і сам відповідач, посилаючись у відзиві на настання таких строків в контексті викладу доводів щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із відповідними позовними вимогами.

Крім того, умовами договору та Правилами постачання природного газу обов`язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Отже, сама по собі обставина не підписання відповідачем актів прийому-передачі за умов відсутності мотивованої відмови письмово направленої постачальнику (не оформлення в цілому сторонами актів за вказаних обставин) не звільняє останнього від обов`язку оплати спожитий природний газ.

Згідно з п.6.2. договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

За вказаних обставин, суд визнає помилковими доводи відповідача про необґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на неналежне, на думку останнього, документальне підтвердження обсягів поставки даними інформаційної платформи оператора ГТС, оскільки акти приймання-передачі газу не були між сторонами оформлені (підписані відповідачем).

Наразі позивач посилається на те, що відповідачем було проведено розрахунок за вказаними зобов`язаннями не повністю.

Зокрема, згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач повністю розрахувався за зобов`язаннями листопада 2021 року (63'797 грн 11 коп.) - грудня 2021 року (165'539 грн 95 коп.), сплативши 29.12.2021 в загальному розмірі 413'367 грн 84 коп., що підтверджується даними, наданими позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 11.11.2021 по 06.08.2024.

Так, згідно даних АТ «Ощадбанк» відповідачем 29.12.2021 сплачено: 19'787 грн 13 коп. (призначення платежу - « 1115041;2274; за природний газ за листопад 2021р.; акт №б/н вiд 30.11.2021р.; дог.№11-1124/21-БО-Т вiд 11.11.2021р.; в т.ч. ПДВ - 3297,85 грн.»), та 44'009 грн 98 коп. (призначення платежу - « 1115041;2274; за природний газ за листопад 2021р. акт №б/н вiд 30.11.2021р.; дог.№11-1124/21-БО-Т вiд 11.11.2021р.; в т.ч. ПДВ - 7335,00 грн.»).

Крім того, 29.12.2021 відповідачем перераховано на рахунок постачальника: 19'764 грн 81 коп. (призначення платежу - « 1115041;2274; за природний газ за грудень 2021р.; рах.№11 - 1124/21-БО-Т/12/21 вiд 23.12.2021р.; дог.№11-1124/21-БО-Т вiд 11.11.2021р.; в т.ч. ПДВ - 3294,14 грн.», та 329'805 грн 92 коп. (призначення платежу - « 1115041;2274; за природний газ за грудень 2021р.; рах.№11-1124/21-БО-Т/12/21 вiд 23.12.2021р.; дог.№11-1124/21-БО-Т вiд 11.11.2021р.; в т.ч. ПДВ - 54967,65 грн»).

Частина з цих коштів була зарахована позивачем в рахунок оплати за поставлений природний газ у грудні 2021 року на суму 165'539 грн 95 коп. з ПДВ.

Згідно розрахунку заборгованості позивача та наданих додатково пояснень вбачається, що заалишок сплачених відповідачем коштів в сумі 184'030 грн 78 коп. певний час (фактично до 20.06.2022 - дата повернення коштів відповідачу) враховувався постачальником в порядку п.5.3 договору як внесена попередня оплата за зобов`язаннями наступних розрахункових періодів, зокрема, січня 2022 року (157'329 грн 34 коп.) та частково лютого 2022 року (в сумі 26'701 грн 44 коп.).

Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому, листом за вих.№4-вс від 16.05.2022, підписаний директором Іщенко Ю.В., Комунальна установа «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» просила ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишок попередньої оплати, що обліковувалася станом на 01.01.2022 за договором від 11.11.2021 №11-1124/21-БО-Т в сумі 184'030 грн 78 коп., повернути на розрахунковий рахунок відповідача, зазначивши платіжні реквізити.

На підставі листа відповідача за вих.№4-вс від 16.05.2022, позивач 20.06.2022 перерахував відповідачу кошти в зазначеному розмірі, що підтверджується даними розрахунку позивача та даними, наданими АТ «Ощадбанк» про перерахування коштів.

Судом враховується, що в даному випадку сторонами в червні 2022 року було самостійно, на власний розсуд (за вимогою відповідача про повернення, яка була задоволена позивачем) врегульовано питання повернення коштів споживачу.

З огляду на вчинені сторонами дії, та враховуючи надані додатково позивачем пояснення, вбачається, що обидві сторони дійшли згоди станом на червень 2022 року вважати кошти, перераховані відповідачем 29.12.2021 в більшому розмірі, в сумі 184'030 грн 78 коп., залишком попередньої оплати, що обліковувалася станом на 01.01.2022 за договором, такими, що підлягали поверненню платнику, тобто не зараховувати їх в рахунок оплати зобов`язань наступних періодів поставки.

Суд зауважує про те, що під час розгляду спору відповідачем не було викладено власної правової позиції щодо підстав звернення до позивача в травні 2022 року із вимогою повернути зазначені кошти й не враховувати їх за наступний період (зобов`язання січня - лютого 2022 року).

Доказів того, що сторонами було по іншому врегульовані питання щодо проведення розрахунків за зобов`язаннями листопада 2021 року - лютого 2022 року, ніж встановлено судом вище, погоджено інший порядок зарахування сплачених коштів, тощо, відповідачем наразі суду також не представлено.

Згідно з визначеними самим відповідачем призначеннями платежів 29.12.2021 кошти в загальному розмірі 413'367 грн 84 коп. сплачувалися за зобов`язаннями листопада та грудня 2021 року (та як уже зазначалося, були внесені в більшому розмірі).

З розрахунку заборгованості позивача, листа відповідача та даних банку про повернення коштів відповідачу вбачається, що до вимоги споживача повернути йому внесені в більшому розмірі кошти (до 20.06.2022 - дата повернення на рахунок) ці кошти позивач враховував як внесена попередня оплата за зобов`язаннями наступних розрахункових періодів, що є можливим згідно з п.5.3 договору.

Тому, за вказаних обставин, суд визнає безпідставними посилання відповідача на непрозорість зарахування платежів та повернення коштів, що позивач не надав доказів як платежі були зараховані, що повернення кошів у сумі 184'030 грн 78 коп. не супроводжується чітким поясненням, як це вплинуло на розрахунок спірної заборгованості.

Відповідно до положень ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача та наведені оператором ГТС дані відповідачем згідно вимог ст.74 ГПК України під час розгляду справи не спростовані.

Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за листопад 2021 року - лютий 2022 року є неповними чи не вірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або оператора ГРМ.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем за зобов`язаннями листопада - грудня 2021 року.

Оскільки на вимогу відповідача сплачені кошти в сумі 184'030 грн 78 коп. були повернуті позивачем відповідачу 20.06.2022 і в матеріалах справи на час вирішення спору відсутні докази виконання відповідачем зобов`язань в частині проведення розрахунку з позивачем за спожитий ним газ в січні - лютому 2022 року, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором за зобов`язаннями січня - лютого 2022 року складає 280'053 грн 38 коп. (157'329 грн 34 коп. за спожитий природний газ у січні 2022 року та 122'724 грн 04 коп. - за спожитий природний газ у лютому 2022 року), та є такою, що підтверджується встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Окремо суд звертає увагу на те, що в розрахунку заборгованості позивач не зовсім точно відображає (а саме по факту, хронологічно) та продовжує нараховувати на суму боргу 280'053 грн 38 коп. 3% річних, інфляційні, пеню, в таблиці розрахунків саме за зобов`язаннями лютого 2022 року (враховуючи, що повернення коштів, а відповідно і збільшення заборгованосі в цій сумі відбулося хронологічно з 20.06.2022). Хоча, як було встановлено судом під час розгляду спору та зауважувалося вже вище, ця заборгованість заявлена до стягнення в загальній сумі 280'053 грн 38 коп. стосується зобов`язань поставки січня та лютого 2022 року.

Разом з цим, виявлені неточності в даному випадку не вплавить на правомірність та обґрунтованість заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором в загальному розмірі 280'053 грн 38 коп.

У відзиві відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.

Тобто, за своїм змістом відповідачем фактично заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до основної та додаткових вимог щодо спірних зобов`язань, строк виконання яких (проведення повного розрахунку з постачальником) з урахуванням строку встановленого п.5.1. договору настав:

-для зобов`язань поставки січня 2022 року - строк повної оплати, за обрахунком відповідача, наступив 15.03.2022, тому початок перебігу позовної давності обраховується з 16.03.2022;

-для зобов`язань поставки лютого 2022 року - строк повної оплати наступив 15.04.2022, початок перебігу позовної давності - з 16.04.2022.

Таким чином, оскільки строк позовної давності для основного боргу (3 роки) сплив, на переконання відповідача 15.04.2025, а для пені (1 рік) - у квітні 2023 року, а позов подано 30.04.2025, отже після спливу строку позовної давності.

Позивач у відповіді на відзив заперечив факт пропуску строку позовної давності за заявленими вимогами, з урахуванням наведених доводів.

Надаючи оцінку заяві відповідача, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2 вказаної статті за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зауважує та погоджується в даному випадку з доводами відповідача про те, що згідно з положеннями п.5.1. договору строк проведення остаточного розрахунку з постачальником за зобов`язаннями поставки січня 2022 року наступив 15.03.2022, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 16.03.2022; для зобов`язань поставки лютого 2022 року строк повної оплати наступив 15.04.2022, початок перебігу позовної давності - з 16.04.2022.

Із відповідним позовом до суду позивач звернувся через систему «Електронний суд» 30.04.2025.

Однак, аналізуючи вимоги законодавства, що регламентують такий інститут як позовна давність, відповідачем помилково не були враховані наступні зміни законодавства.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 до 22.05.2020 введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.

Разом з цим, 02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, згідно якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022, №383 від 25.04.2023 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", на всій території України скасовано карантин з 24 год 00 хв. 30.06.2023, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-ІХ, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 №3891-ІХ, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 №4024-ІХ, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 №4220-ІХ, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 №4356-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 07 серпня 2025 року.

Разом з цим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, на підставі якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені зокрема ст.ст.257 - 259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023, №3450-ІХ який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в наступній редакції - у період дії воєнного стану в Україні, введенного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, враховуючи положення пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у зв`язку із дією в країні карантину, який тривав до 30.06.2023, та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, який триває на даний час, суд погоджується з доводами позивача про те, що на час звернення останнього з позовом до суду строк позовної давності щодо заявлених основної та відповідно додаткових вимог не пропущено.

Такий висновок суду відповідає, зокрема позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.05.2025 у справі №910/9767/21(910/1218/24), а також в постановах Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/877/20(903/932/23), від 26.09.2023 у справі №914/1896/22, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20.

Враховуючи наведені вище висновки суду, доводи відповідача про сплив строків позовної давності у цій справі визнаються судом помилковими, а тому відхиляються.

Відносно вимог позивача заявлених про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 24'267 грн 66 коп., обрахованих за період з 16.04.2022 по 17.04.2025, та інфляційних втрат в сумі 102'791 грн 85 коп., обраховані за період з травня 2022 року по березень 2025 року, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).

Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Суд зауважує, що в розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за договором №11-1124/21-БО-Т від 11.11.2021 станом на 17.04.2025, позивач наводить розрахунок вказаних сум за загальний розрахунковий період (з 16.04.2022 - для 3% і пені, та з травня 2022 року - для інфляційних), в т.ч. продовжуючи обрахунок після 20.06.2022 (дати повернення коштів відповідачу в сумі 184'30 грн 78 коп.), вже на загальну суму боргу 280'053 грн 38 коп., яка стала обліковуватися через повернення на вимогу відповідача вказаних коштів. І відображає це все хронологічно в таблиці за зобов`язаннями лютого 2022 року.

Однак, судом враховується, що вказаний розрахунок з 20.06.2022 (дата повернення коштів) фактично стосується зобов`язань січня 2022 року (сума боргу 157'329 грн 34 коп.) та лютого 2022 року (122'724 грн 04 коп.), що окремо не виокремлює позивач у розрахунках.

В даному випадку, за висновком суду, такий виклад розрахунку не призводить до порушення прав, законних інтересів відповідача, та не впливає на правильність самого розрахунку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (які обраховуються фактично за зобов`язаннями січня та лютого 2022 року, після 20.06.2022 ) в загальній сумі 24'267 грн 66 коп. за період з 16.04.2022 по 17.04.2025, судом встановлено, що він є арифметично правильним та зробленим у відповідності до даних первинних документів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (які обраховуються фактично за зобов`язаннями січня та лютого 2022 року, з червня 2022 року) в загальній сумі 102'791 грн 85 коп., нараховані за період з травня 2022 року по березень 2025 року, суд зауважує, що він є також обґрунтованим та правильним за своїм змістом.

Тому з відповідача обґрунтовано підлягають стягненню 3% річних в сумі 24'267 грн 66 коп. та інфляційні втрати в сумі 102'791 грн 85 коп.

З приводу вимоги позивача, заявленої про стягнення пені у зв`язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов`язання в сумі 50'030 грн 57 коп., обрахованої за загальний період з 16.04.2022 по 15.10.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вже зауважувалося судом вище, позивачем у розрахунку пені також наводиться розрахунок хронологічно подіям та в цілому відображається в таблиці за зобов`язаннями лютого 2022 року, а не окремо за зобов`язаннями січня та лютого 2022 року (враховуючи повернення 20.06.2022 коштів відповідачу в сумі 184'30 грн 78 коп.).

Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено наявність в ньому помилки в частині правильності визначення періоду нарахування пені на суму боргу за зобов`язаннями січня 2022 року.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено судом, враховуючи положення п.5.1, п.3.5.4 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий у січні 2022 року природний газ відповідач мав провести з позивачем до 15.03.2022 включно, за фактично переданий у лютому 2022 року природний газ - до 15.04.2022 включно.

Отже, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, 6-місячний строк нарахування пені за зобов`язаннями січня 2022 року мав припинитися 15.09.2022, а за зобов`язаннями лютого 2022 року - 15.10.2022.

Тоді як позивач помилково продовжив нараховувати пеню по 15.10.2022 загалом на суму заборгованості 280'053 грн 38 коп. (куди входить заборгованість за зобов`язаннями січня 2022 року в сумі 157'329 грн 34 коп., на яку 6-місячний строк нарахування обмежується 15.09.2022, та заборгованість за зобов`язаннями лютого 2022 року в сумі 122'724 грн 04 коп., на яку 6-місячний строк нарахування обмежується).

З огляду на виявлену помилку, суд наводить правильний розрахунок пені, враховуючи визначення правильного періоду її нарахування за зобов`язаннями січня - лютого 2022 року:

з 16.04.2022 по 19.06.2022 здійснений позивачем розрахунок пені за зобов`язаннями лютого 2022 року (сума боргу була в залишку 96'022 грн 60 коп.) є арифметично правильним, зробленим у відповідності до даних первинних документів і складає 4'761 грн 67 коп.;

в період з 20.06.2022 по 15.09.2022 щодо зобов`язань січня 2022 року (сума боргу складає 157'329 грн 34 коп.) - пеня за період складає 18'965 грн 73 коп.;

в період з 20.06.2022 по 15.10.2022 щодо зобов`язань лютого 2022 року (сума боргу складає 122'724 грн 04 коп.) - пеня за період складає 19'837 грн 58 коп.

Отже, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є пеня, нарахована в загальній сумі 43'564 грн 98 коп. В іншій частині в стягненні пені слід відмовити.

З огляду на встановлені обставини у справі (ненадання відповідачем відповідей на листи позивача, якими останньому на електронну пошту були направлені акти; не надання мотивованої відмови від підписання актів; не повідомлення актуальної поштової адреси для отримання оригіналів документів; не повідомлення постачальника (у разі неотримання актів) та не звернення до постачальника протягом тривалого часу для оформлення актів, тощо), суд не може погодитися із доводами відповідача про недотримання постачальником принципів добросовісності у господарських відносинах з огляду на те, що останній не вчиняв дії для вирішення спору в позасудовому порядку (не надсилав претензію чи повідомлення про заборгованість споживачу).

Зокрема в пп.4 пункту 6.4 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового врегулювання спорів, розглянути скарги споживача і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду.

Також ст.19 ГПК України унормовано, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Однак, як уже зауважувалося вище, саме споживач в даному випадку залишив без належного реагування листи постачальника, направлені на його електронну пошту з актами від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022; ніякої відповіді на них не надав (в т.ч. мотивованої відмови від підписання вказаних актів), як і не повідомляв постачальника протягом тривалого часу про свою актуальну поштову адресу для отримання оригіналів документів або про не отримання від постачальника актів для підписання за зобов`язаннями грудня 2021 року - лютого 2022 рокузгідно вимог пп.3.5.2 договору; зі скаргами до постачальника не звертався.

Крім того, згідно з п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 положення ч.2 ст.124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/15547/19 від 30.11.2020).Конец формы

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Вказана правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі 1-2/2002.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб`єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.

Такий висновок суду відповідає, зокрема, висловленим правовим позиціям Верховним Судом у постановах, від 27.12.2018 у справі №127/8837/16-ц, від 25.04.2019 у справі №175/1387/16-ц, від 22.05.2019 у справі №569/2609/15-ц, від 13.11.2019 у справі №2-2550/09.

Отже, закріплення в пп.4 п. 6.4 договору сторонами обв`язку постачальника забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового врегулювання спорів, в даному випадку не обмежує законного права постачальника у разі порушення його прав звернутися за відповідним захистом безпосередньо до суду. Відповідно, не дотримання стороною договірного зобов`язання щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору не може бути підставою і для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для часткового його задоволення.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг за договором у сумі 280'053 грн 38 коп., 3% річних у сумі 24'267 грн 66 коп., інфляційні втрати у сумі 102'791 грн 85 коп. та пеня в сумі 43'564 грн 98 коп. В іншій частині позову слід відмовити з мотивів, наведених судом вище в рішенні.

За результатами розгляду спору суд задовольнив позовні вимоги частково, а тому судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.129 ГПК України.

Судом також було з`ясовано та враховується, що відповідно до п.п.12 п.1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року (поточна редакція від 07.09.2023) №807-1Х «Про утворення та ліквідацію районів» (далі - Постанова), було утворено в Луганській області Сєвєродонецький район (з адміністративним центром у місті Сєвєродонецьк) у складі територій Гірської міської, Кремінської міської, Лисичанської міської, Попаснянської міської, Рубіжанської міської, Сєвєродонецької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до п.п.12 п.3 цієї Постанови Верховної Ради України було ліквідовано Кремінський район.

В подальшому, відповідно до п.п.10 п.1 Постанови Верховної Ради України від 19.09.2024 №3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Сєвєродонецький район було перейменовано на Сіверськодонецький район.

Тому відповідні зміни, що відбулися у назвах району в адресі місцезнаходження відповідача, судом наразі враховуються у рішенні суду.

Керуючись ст.ст.129, 232-233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунальної установи «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» про стягнення 457'143 грн 46 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи «Луганський обласний фізкультурний центр «Олімп» (вул.Центральна, буд.3, м.Кремінна, Сіверськодонецький р-н (раніше - Кремінський р-н), Луганська область, 92900, ідентифікаційний код 35585574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) основний борг за договором у сумі 280'053 грн 38 коп., 3% річних у сумі 24'267 грн 66 коп., інфляційні втрати в сумі 102'791 грн 85 коп., пеню в сумі 43'564 грн 98 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 5'408 грн 13 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення підписано 07.07.2025.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ