Рішення від 30.06.2025 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м.Харків Справа № 913/266/20(913/137/25)

Провадження №10/913/266/20(913/137/25)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи №913/266/20(913/137/25) за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

до відповідача Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про визнання іпотеки припиненою

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія в якому просить: визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором №2012-27 від 30.05.2012, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Український інноваційний банк, посвідченого нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М., зареєстрованим в реєстрі за №2724.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що оскільки боржник - Приватне підприємство Приватна фірма МАКС за основним зобов`язанням кредитним договором №2012-22 від 29.05.2012, укладеним між ПП ПФ МАКС та ПАТ Укрінбанк, є припиненим за рішенням суду у справі №925/724/14 про банкрутство ПП Приватна фірма МАКС, а тому кредитний договір в силу закону є припиненим, та в свою чергу, договір іпотеки №2012-27 від 30.05.2012 є також припиненим. За таких обставин, продовження чинності іпотечних заборон на нерухоме майно, після припинення договору іпотеки є невиправданим втручанням у мирне володіння майном, порушує та обмежує права позивача у здійсненні права власності на майно.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2025 матеріали справи №913/266/20(913/137/25) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №913/266/20(913/137/25). Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2012 між Приватним підприємством Приватна фірма МАКС та Публічним акціонерним товариством Український інноваційний банк було укладено кредитний договір №2012-22 про надання кредиту на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості по кредитній лінії в розмірі 1000000,00 грн на термін по 28.11.2013 (включно).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30.05.2012 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №2012-27, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул. Промислова, 8, а саме: склад - літ.И, склад металевий -літ.К, склад арочний - літ.Л, склад арочний - літ.М, склад СВ - 1 - літ.О, склад СВ-2-літ.П П1 П2, склад металевий - літ.п, склад металевий - літ.Р, склад СВ - 3 - літ.С С1, убиральня - літ Т, огорожа (1), огорожа (2), загальною площею 1150 кв.м.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.05.2014 у справі №925/724/14, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014, порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "ПФ "Макс" (Черкаська область, м.Сміла, вул.Промислова,10 ідентифікаційний код 37318637).

Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.04.2015 у справі №925/724/14 визнано Приватне підприємство "ПФ "Макс" (Черкаська область, м.Сміла, вул.Промислова,10, ідентифікаційний код 37318637) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.04.2024 у справі №925/724/14 затверджено звіт ліквідатора банкрута від 07.12.2023 №02-02/159 про проведення ліквідаційної процедури банкрута та доданий до нього ліквідаційний баланс станом на 07.12.2023. Ліквідовано Приватне підприємство "ПФ "Макс" (Черкаська область, м.Сміла, вул.Промислова, 10, ідентифікаційний код 37318637) як юридичну особу-банкрута. Зобов`язано ліквідатора здати для знищення печатку банкрута та надати суду докази виконання цього пункту. Скасовано арешт на майно боржника, накладений ухвалою суду від 22.05.2014. Провадження у справі закрито. На виконання вимог ч.4 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 30.05.2012 Державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний-центр Діденком Олександром Петровичем було здійснено державну реєстрацію іпотеки №31799687, на підставі іпотечного договору №2724 від 30.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Новіковим І.М., кредитного договору №2012-22, від 29.05.2012.

Підставою внесення змін є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47135360 від 31.05.2019, внесене державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний-центр Діденком Олександром Петровичем.

Також, 30.05.2012 Державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний-центр Діденком Олександром Петровичем було здійснено державну реєстрацію обтяжень №31799370 на підставі іпотечного договору, серії та номеру 2724 від 30.05.2012, посвідчений приватним нотаріусом Новіковим І.М., кредитного договору, серії та номеру 2012-22 від 30.05.2012.

Підставою внесення змін є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47135360 від 31.05.2019, внесене державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний-центр Діденком Олександром Петровичем. Вид обтяження: заборона на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначено, що оскільки боржник - Приватне підприємство Приватна фірма МАКС за основним зобов`язанням кредитним договором №2012-22 від 29.05.2012, укладеним між ПП ПФ МАКС та ПАТ Укрінбанк, є припиненим за рішенням суду у справі №925/724/14 про банкрутство ПП Приватна фірма МАКС, та кредитний договір №2012-22 від 29.05.2012 в силу закону є припиненим, а тому продовження чинності іпотечних заборон на нерухоме майно є невиправданим втручанням у мирне володіння майном, порушує та обмежує права позивача у здійснені права власності на майно.

13.07.2016 на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк, було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство Укрінком.

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Укрінком, змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства Укрінком на Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія, затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ Укрінбанк.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ Укрінбанк та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що неодноразові рішення органу управління ПАТ Український інноваційний банк про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ Укрінбанк та ПАТ Українська інноваційна компанія є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (частина перша статті 7 Закону України "Про іпотеку").

Загальні умови припинення господарських зобов`язань визначені у статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язань визначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Підстави припинення права застави визначені у статті 593 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, за загальним правилом припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки, яка є похідною від основного зобов`язання. При цьому, згідно з положенням, закріпленим у статті 609 Цивільного кодексу України, підставою припинення зобов`язання є ліквідація юридичної особи, яка мала таке зобов`язання.

Відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналіз наведеної норми закону свідчить про те, що ліквідація юридичної особи боржника не є безумовною підставою припинення зобов`язання. Зобов`язання не припиняється, якщо законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" у випадку, коли іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника перед іпотекодержателем, він є майновим поручителем.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру.

Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики необхідно покладати на особу, яка видала забезпечення, зокрема і після припинення існування (ліквідації) боржника юридичної особи.

Виключення з основного правила про те, що припинення зобов`язання, забезпеченого заставою, припиняє і право застави, міститься у частині четвертій статті 593 Цивільного кодексу України, згідно з якою припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Отже, ліквідація боржника (юридичної особи) безумовно не припиняє обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення ризиків невиконання боржником основного зобов`язання. Сам лише факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не припиняє забезпечувального зобов`язання, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Ліквідація боржника - юридичної особи буде підставою для припинення права застави (іпотеки) лише у разі, якщо заставодержатель (іпотекодержатель) до моменту ліквідації боржника не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), тобто не подав відповідного позову або не пред`явив відповідної вимоги. У випадку вчинення заставодержателем (іпотекодержателем) таких дій право застави (іпотеки) не припиняється.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи боржника за основним зобов`язанням і його виключення із реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справах №6-216цс14, №6-84цс15, від 17.02.2016 у справі №6-245цс14, від 06.07.2016 у справі №3-578гс16, від 12.10.2016 у справі №5/25-38 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/9943/17, від 20.06.2018 у справі №381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі №2011/116284/12, від 13.03.2018 у справі №910/8698/17, від 16.09.2021 у справі №922/2869/17, від 12.04.2022 у справі №331/4165/18від 20.02.2019 у справі №910/4435/18.

Крім того, положення, закріплені у частині четвертій статті 593 Цивільного кодексу України, що стосуються такої підстави припинення права застави (іпотеки), як припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника- юридичної особи, не ставлять цю підставу припинення права застави (припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника- юридичної особи) в залежність від способу ліквідації боржника. Спосіб ліквідації боржника - юридичної особи (за власною ініціативою чи за рішенням суду) не має значення для припинення права застави. При застосуванні цієї норми має значення лише сам факт ліквідації боржника, який має бути підтверджений належними, допустимими і достовірними доказами, та факт вчинення або не вчинення заставодержателем (іпотекодержателем) до моменту ліквідації боржника дій, направлених на реалізацію свого право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

Відповідно до приписів статей 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарським судом встановлено, що 29.05.2021 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ Українська інноваційна компанія та Приватним підприємством "Приватна фірма "Макс" було укладено кредитний договір №2012-22, відповідно до якого банк надав позивачу кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості по кредитній лінії у розмірі 1000000 грн 00 коп. до 28.11.2013.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30.05.2012 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ Українська інноваційна компанія та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №2012-27, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: склад - літ.И, склад металевий -літ.К, склад арочний - літ.Л, склад арочний - літ.М, склад СВ - 1 - літ.О, склад СВ-2-літ.П П1 П2, склад металевий - літ.п, склад металевий - літ.Р, склад СВ - 3 - літ.С С1, убиральня - літ Т, огорожа (1), огорожа (2), загальною площею 1150 кв.м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 30.05.2012 Державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний-центр Діденком Олександром Петровичем було здійснено державну реєстрацію іпотеки №31799687, на підставі іпотечного договору №2724 від 30.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Новіковим І.М., кредитного договору №2012-22, від 29.05.2012.

30.05.2012 Державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційний-центр Діденком Олександром Петровичем було здійснено державну реєстрацію обтяжень №31799370 на підставі іпотечного договору, серії та номеру 2724 від 30.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Новіковим І.М., кредитного договору, серії та номеру 2012-22 від 30.05.2012.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником комплексу нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Промислова, буд. 8 - є ОСОБА_1 (дата прийняття рішення про державну реєстрацію та внесення запису 29.12.2010, на підставі свідоцтва про право власності САВ 953940 від 28.12.2010, виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради).

Відповідно до частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 11.04.2024 у справі №925/724/17, 31.05.2024 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи, номер запису 1000241170026002176 Приватного підприємства «ПФ «Макс», яке є позичальником за кредитним договором №2012-22 від 29.05.2012. Станом на момент розгляду справи, доказів скасування цього реєстраційного запису суду надано не було.

Крім того судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ «Український інноваційний банк» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») реалізовано своє право щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подання позову або пред`явлення відповідної вимоги до ліквідації боржника Приватного підприємства «Приватна фірма» «Макс», що за змістом частини 4 статті 593 ЦК України є підставою припинення іпотеки на майно, переданого в іпотеку майновим поручителем такого боржника.

За таких обставин, оскільки ПП «ПФ «Макс», яке є позичальником (боржником) за кредитним договором №2012-22 від 29.05.2012, є припиненим з 31.05.2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, господарський суд дійшов висновку про припинення кредитного договору №2012-27 від 30.05.2012 на підставі ст. 609 Цивільного кодексу України у зв`язку з ліквідацією юридичної особи боржника.

Враховуючи похідний характер поруки від основного зобов`язання та відсутність реалізації іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, господарський суд дійшов висновку про припинення іпотечного договору №2012-27 від 30.05.2012 на підставі ч.4 ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

З урахуванням викладеного, наявність запису про іпотеку за умови визнання її припиненою є перешкодою для здійснення позивачем права власності на майно, що є предметом іпотеки, а тому господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання іпотеки припиненою є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 14, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором №2012-27 від 30.05.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М та зареєстрованим в реєстрі за №2725.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд.3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888).

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2025.

СуддяСергій МАСЛОВСЬКИЙ