Рішення від 18.06.2025 по справі 915/130/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року Справа № 915/130/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савки К.Д.,

представника прокуратури: не з`явився,

представника позивача-1: не з`явився,

представника позивача-2: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України,

2) Військової частини НОМЕР_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ АГОРА,

про: про визнання недійсним Договору про закупівлю в частині включення до ціни товару податку на додану вартість та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА» з такими вимогами:

- визнати недійсними п.п.1.1 та 3.1 Договору від 02.05.2022 №12 та Специфікації до нього про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ТФ АГОРА, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність ТФ «АГОРА» на користь Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 загалом 54132,54 грн, з яких: 39584,33 грн - безпідставно сплачені кошти, 11483,41 грн - інфляційні втрати, 3064,80 грн - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає наступне.

02.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 та відповідачем укладено договір №12 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити товар, кількість, якість, асортимент та ціна якого визначена у Специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а позивач-1 прийняти і оплатити товар. Загальна ціна Договору визначена сторонами у сумі 300000,0 грн, у тому числі ПДВ - 50000,0 грн за ставкою 20%, з яких 237506,0 грн вартість механічних запасних частин, крім двигунів і частин двигунів за кодом ДК 021;2015-34310000-3 (у т.ч. 39584,33 грн ПДВ).

На виконання вимог договору ТОВ ТФ «АГОРА» здійснило поставку товару на суму 300000,0 грн (у т.ч. 50000,0 грн ПДВ), з яких 237506,0 грн становила вартість механічних запасних частин для транспортних засобів. В свою чергу Військовою частиною НОМЕР_1 було перераховано відповідачу 300000,0 грн згідно виставленого рахунку.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (зі змінами внесеними Постановою №831) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами для транспортних засобів (зокрема, спеціальних транспортних засобів), заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Таким чином, укладений договір та складені на його виконання первинні документи свідчать про безпідставне включення до вартості товару (в частині придбання запасних частин для транспортних засобів) ПДВ за ставкою 20% на загальну суму 39584,33 грн.

Безпідставно отримані кошти у розмірі 39584,33 грн відповідач не повернув та продовжує їх утримувати.

Враховуючи вищевикладене прокурор просить визнати недійсними пункти 1.1 та 3.1 оспорюваного договору в частині включення до ціни такого договору суми ПДВ 20%, а також стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 54132,54 грн, з яких: 39584,33 грн безпідставно сплаченого ПДВ, 11483,41 грн інфляційних втрат та 3064,80 грн - 3% річних.

Ухвалою від 03.02.2025 судом (суддя Смородинова О.Г.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку із звільненням головуючого у справі судді Смородінової О.Г. з посади, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025, - справу призначено до розгляду головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою від 11.04.2025 справу прийнято до провадження суддею Мавродієвою М.В.; розгляд справи почати спочатку; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.05.2025.

Ухвалою суду від 20.05.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2025.

Зазначені ухвали суду були направлені до електронних кабінетів прокуратури та позивачів.

Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету, ухвали направлялись за місцем державної реєстрації ТОВ ТФ «АГОРА»: м.Миколаїв, вул.Нагірна, 87, кв.51 та адресою, зазначеною у договорі: м.Миколаїв, вул.Троїцька, 240-А, однак повернулись з відміткою про відсутність адресата за вказаними адресами.

Згідно ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі приписи п.2) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності учасників справи.

У судовому засіданні 18.06.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 18.06.2025 без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА» як виконавцем було укладено Договір №12 (надалі Договір) про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу запасні частини та матеріали для поточного ремонту автомобільної техніки, а саме: механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів за кодом ДК 021:2015-34310000-3 «Двигуни та їх частини» на суму 237506,0 грн (з ПДВ); за кодом ДК 021:2015-44510000-8 «Знаряддя» на суму 55654,0 грн. (з ПДВ); за кодом 021:2015-42410000-3 «Підіймально-транспортувальне обладнання» на суму 6840,0 грн (з ПДВ), у кількості, асортименті, належному якісному стані і за цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари (п.1.1 Договору) (а.с.26-29).

У наведеній в п.1.1 Договору специфікації сторони погодили найменування ряду товарів за кодом ДК 021:2015-34310000-3, загальна вартість яких склала 237506,0 грн, з яких ПДВ 39584,33 грн (а.с.30, 31).

У пункті 3.1 Договору сторони також погодили, що ціна договору становить: 300000,0 грн, у т.ч. ПДВ в розмірі 50000,0 грн,

На виконання умов Договору ТОВ ТФ «АГОРА» здійснило поставку товару по видатковій накладній №3570 від 02.05.2022 на загальну суму 300000,0 грн, у т.ч. ПДВ в розмірі 50000,00 грн, з яких механічних запасних частин крім двигунів і частин двигунів за кодом ДК 021:2015-34310000-3 «Двигуни та їх частини» товарів на суму 237506,0 грн (у т.ч. ПДВ в розмірі 39584,33 грн, що еквівалентно 20% ціни товару), який був прийнятий покупцем (а.с.32).

02.05.2022 позивачу-2 було виставлено рахунок №4647 (а.с.33) на загальну суму 300000,0 грн (у т.ч. 50000,0 грн - ПДВ), який сплачений останнім платіжним дорученням №1121 від 02.05.2022 у повному обсязі (а.с.35).

В подальшому, відповідно до листа №8064/окп від 06.12.2024 (а.с.39) позивачем-2 вживались заходи для повернення зайво перерахованих ТОВ ТФ «АГОРА» сум ПДВ, однак з боку ТОВ ТФ «АГОРА» кошти не повернуто, відповідь на лист-вимогу не надано.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.12.2024 (а.с.43-45), наданому керівнику Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, нульова ставка ПДВ відповідно до пп.г пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув безпідставно отримані кошти, прокурором заявлено вимоги про визнання недійсними пунктів п.п.1.1 та 3.1 Договору від 02.05.2022 №12 та Специфікації до нього про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ ТФ АГОРА, у частині включення до договірної ціни договору суми ПДВ 20% та стягнення з відповідача на користь Військовою частиною НОМЕР_1 : 39584,33 грн безпідставно сплачених коштів, 11483,41 грн інфляційних втрат та 3064,80 грн - 3 % річних.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до приписів ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України Про прокуратуру, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

За такого, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону листом від 28.11.2024 (а.с.36, 37) повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про те, що сплата в ціні товару ПДВ за ставкою 20% при закупівлі товарів по Договору №12 від 02.05.2022 за кошти Державного бюджету України, суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 і свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та спричинення істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану. Водночас було витребувано інформацію щодо вжитих і запланованих заходів на захист інтересів держави від вказаних порушень, яку об`єкти звернення мали надати прокурору у строк до 20.12.2024.

Прокурор стверджує, а позивачі не спростовують, що Міністерством оборони України та Військовою частиною НОМЕР_1 не планувалось та не вжито заходів щодо самостійного звернення до суду з позовом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Листом від 14.01.2025 (а.с.40, 41) Миколаївська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону повідомила Міністерству оборони України та Військовій частині НОМЕР_1 про самостійне пред`явлення прокуратурою позову в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, враховуючи бездіяльність позивачів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави, оскільки у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 Договору від 02.05.2022 №12 та Специфікації до нього, у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20%.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 Цивільного кодексу України).

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Податок на додану вартість, визначений в п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п.а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України).

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану.

Відповідно до п.п.1, 2 такої постанови Кабінету Міністрів України, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Така постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Також у вказаній постанові Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного указом Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні.

Відповідно до п.п.п.г п.п.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що оспорюваний договір між сторонами укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану з визначеною у ньому ставкою податку у розмірі 20%.

Згідно з наданою індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України №12537/5/99-00-21-03-02-05 від 28.12.2022, нульова ставка ПДВ відповідно до пп.г пп.195.1.2 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022.

Суд враховує, що виходячи з приписів ст.217 Цивільного кодексу України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 вказав, що хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки не тільки постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але це також передбачено підпунктом г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, а також враховуючи, що замовником товару за договором виступає військова частина і товар закуповується для потреб Збройних Сил України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20% суперечить постанові Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсними пунктів договору в цій частині.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2023 по справі №910/2416/23 та постанові від 17.09.2024 у справі №915/1377/23.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 Договору №12 від 02.05.2022 з відповідними змінами в частині включення до договірної ціни товарів на суму 237506,0 грн (механічні запасні частини крім двигунів і частин двигунів за кодом ДК 021:2015-34310000-3 «Двигуни та їх частини»), які підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, податку на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України 39584,33 грн безпідставно сплаченого ПДВ.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 39584,33 грн отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок Міністерства оборони України поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №916/707/21.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині стягнення з відповідача отриманої суми податку на додану вартість у розмірі 39584,33 грн за оспорюваним Договором №12 від 02.05.2022, як безпідставно набуті грошові кошти.

Також, прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України 11483,41 грн інфляційних втрат (за період з червня 2022 року по листопад 2024 року) та 3064,80 грн - 3 % річних (за період з 04.05.2022 по 20.06.2024).

За приписами статей 625, 1212 Цивільного кодексу України положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, в якій Верховний Суд погодився з аналогічними висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.

Актами цивільного законодавства не визначений обов`язок боржника виконати кондикційні зобов`язання тільки після пред`явлення вимоги кредитором. Положення зазначеної статті ЦК України не визначають строк, у межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов`язань виключають існування строку для належного / непростроченого виконання таких зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 у справі №904/5814/19 вказував, що підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов`язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.

Тобто, обов`язок відповідача щодо поновлення порушеного права Міністерства оборони України шляхом повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 39584,33 грн виник на наступний день після їх отримання - 04.05.2022.

Суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та втрат від інфляції і дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому відповідна позовна вимога також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд вказує наступне.

За загальними приписами ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

За приписами ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати за позовною вимогою про визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 Договору №12 від 02.05.2022, суд вважає за необхідне покласти на обох контрагентів по спірному договору - Військову частину НОМЕР_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА», оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій їх обох.

Решта судового збору підлягає покладенню на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА».

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсними пункти 1.1 та 3.1 Договору №12 від 02.05.2022 та Специфікації до нього про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА», в частині включення до договірної ціни закупівлі товарів на суму 237506,0 грн (механічних запасних частин крім двигунів і частин двигунів за кодом ДК 021:2015-34310000-3 «Двигуни та їх частини») податку на додану вартість за ставкою 20% у сумі 39584,33 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА» (54028, м.Миколаїв, вул.Троїцька, 240-А, код ЄДРПОУ 41767620) на користь Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 39584,33 грн безпідставно сплаченого ПДВ, 11483,41 грн інфляційних втрат та 3064,80 грн - 3 %.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТФ «АГОРА» (54028, м.Миколаїв, вул.Троїцька, 240-А, код ЄДРПОУ 41767620) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (ідент.код 38296363) 4542,0 грн судового збору.

5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363) 1514,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 07.07.2025 року.

Суддя М.В.Мавродієва