Рішення від 28.05.2025 по справі 921/69/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/69/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОРГАЗ, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16

до відповідача: Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД, 46011, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Монастирського, буд. 8

про стягнення заборгованості у сумі 1 351 406грн 57 коп., з яких: 550 118грн 75 коп основна заборгованість, 471 218грн 16 коп. пеня, 53 059грн 15 коп. три відсотки річних, 277 010грн 51 коп. інфляційне збільшення суми боргу.

За участі учасників та їх представників:

Позивача: адвокат Арсоєв Роман Таймуразович, ордер на надання правничої допомоги серія АІ №1689750 від 27.08.2024;

Відповідача: адвокат Нужда Федір Тарасович, ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1099166 від 27.02.2025.

1. Рух та суть справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКОРГАЗ звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД з позовною заявою простягнення заборгованості у сумі 1 351 406 грн 57 коп., з яких: 550 118 грн 75 коп основна заборгованість, 471 218 грн 16 коп. пеня, 53 059 грн 15 коп. три відсотки річних, 277 010 грн 51 коп. інфляційне збільшення суми боргу.

Ухвалою суду від 17.02.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.Підготовче засідання призначено на 11.03.2025 року, яке було відкладено на 06.05.2025.

В судовому засіданні 06.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.05.2025.

В судовому засіданні 20.05.2025 судом оголошено перерву, із призначенням стадії судових дебатів, до 27.05.2025.

У судовому засіданні 27.05.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Зазначив, що рішення буде проголошено 28.05.2025 о 12 год. 30 хв.

28.05.2025 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.09.2018 року між ТОВ «ІНКОРГАЗ» та ТМШРБП «МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» укладено Договір на постачання природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Додатковими угодами № 1-8 визначено, що остаточний розрахунок за спожитий природний газ та оплату перевищення договірної потужності Споживач сплачує до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами № 9-15 до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами № 16-37 до 15 числа місяця наступного за місяцем поставки природного газу.

Зазначає, що позивач виконав умови Договору та вказані додаткові угоди, підтвердженням чого є підписані сторонами акти прийому-передачі природного газу, на суму 4 296 918,46грн.

Таким чином, з боку Відповідача наявна заборгованість за Договором в розмірі 550 118,75грн.

Позивач звернувся до Відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором (Претензія від 11.10.2021 № 21/10/3286.

Відповідач надав, відповідь з якої вбачається відхилення вимог Позивача щодо погашення заборгованості за Договором.

12.11.2024 Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості за Договором, запропонував провести звірку взаємних розрахунків між сторонами за спірним договором (претензія № 096 від 12.11.2024).

20.12.2024 Відповідач надав відповідь на претензію № 50/24, з якої вбачається, що вимоги та пропозиції листа Позивача від 21.11.2024 відхилені.

Таким чином, Відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати за Договором на суму 550 118,75грн.

Позивач зазначає, що строк спати вказаної суми (до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу.

Також позивач зазначає, що разом з претензією від 12.11.2024 позивач направив відповідачу акти прийому-передачі природного газу за спірним Договором:№ 168 за березень 2021 року; № 386 за серпень 2021 року; № 433 за вересень 2021 року; № 467 за жовтень 2021 року, з вимогою підписати їх зі свого боку та повернути один екземпляр Позивачу.

Проте позивач проігнорував дану вимогу.

Водночас, факт укладення чи не укладення актів прийому-передачі природного газу за спірним Договором не впливає на виникнення зобов`язань Відповідача з оплати обсягів фактично спожитого природного газу.

Обов`язок оплати за фактично спожитий відповідачем природний газ не ставить у залежність від факту укладення Сторонами актів приймання-передання природного газу. Зокрема, строк виконання зобов`язання визначається конкретними датами у відповідних додаткових угодах до Договору.

-За березень 2021 року додаткової угодою № 30 від 24.02.2021 відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.04.2021;

-За серпень 2021 року додатковою угодою № 35 від 27.07.2021, відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ має бути проведений до 15.09.2021;

-За вересень 2021 року додатковою угодою № 36 від 27.08.2021, відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.10.2021;

-За жовтень 2021 року додатковою угодою № 37 від 27.09.2021 відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.11.2024.

Також, відповідно до п.2.8.4. Договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператору ГРМ чи Оператора ГТС. Згідно з п.2.8.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання до 07 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Відповідно до даних оператора ГТС України (листи Оператора ГТС України від 13.12.2024 та 07.10.2024, додатки 24,25), Відповідач спожив:

-У березні 2021 року 5,207 тис. м. куб.;

-У серпні 2021 року 5 253 тис. м. куб.;

-У вересні 2021 року 16,429 тис. м. куб.;

-У жовтня 2021 року 7,3976 тис. м. куб.

Ціна природного газу погоджена сторонами у п. 5 відповідної додаткової угоди, та склала:

- у березні 2021 року 6500,00грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ ;

- у серпня 2021 року 13 666,67грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ ;

- у жовтні 2021 року 27 916,67грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ.

З огляду на наведене, зобов`язання відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ складають (без ПДВ):

-За березень 2021 року 33 845,50грн (5,207*6500,00);

-За серпень 2021 року 71 791,02грн (5,253*13666,67);

-За вересень 2021 року 268 340,28грн (16, 429*16333,33);

-За жовтень 2021 року 206516,36грн (7,3976*27916,67)

Вказані об`єми фактичного споживання Відповідачем природного газу та розмір зобов`язань відображені у актах прийому-передачі газу № 168, 386, № 433, № 467.

Також, крім вартості фактично спожитого Відповідачем природного газу до зобов`язань Відповідача входить:а) компенсація добових небалансів, відповідно до п. 3.7. Договору; б) компенсація за договірну потужність та перевищення договірної потужності, відповідної до п.6 відповідної додаткової угоди.

Також, відповідно до п. 3.7. Договору, Споживач зобов`язаний оплатити Постачальнику компенсацію добових небалансів за календарний місяць, який виникає протягом розрахункового періоду.

На підставі наведених відомостей, розмір компенсації добових небалансів без ПДВ, що підлягає сплаті Відповідачем, склав: за березень 2021 року 7 912,35грн; за серпень 2021 року 54 145,33грн; за вересень 2021 року 158 860,53грн; жовтень 2021 року 65 349,54грн.

Зазначає, що розміри компенсації добових небалансів відображені у актах прийому-передачі природного газу № 168, № 386, № 433, № 467 та включені до загальної вартості актів.

Згідно з п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, позивач на підставі п. 6.2.1. Договору нарахував пеню на заборгованість Відповідача в розмірі 471 215,16грн за період з 16.10.2021 по 31.12.2023.

Також позивач нарахував 53 059,15грн 3% річних та 277 010,51грн інфляційного збільшення.

10.03.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано Відповідь на відзив (вх. № 1723 від 11.03.2025, згідно якого, щодо зобов`язань Відповідача з оплати за фактично спожитий газ у березні, серпні-жовтні 2021 року, зазначив, що обґрунтування обсягу зобов`язань Відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ за вказаний період наведені у розділі 1.1. позову.

До позовної заяви Позивача додав листи Оператора ГТС України від 13.03.2024 та 07.10.2024 з відомостями з Електронної платформи щодо місячних та добових обсягів фактично спожитого Відповідачем природного газу, зокрема, за березень, серпень, вересень та жовтень 2021 року.

З метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу всіма категоріями споживачів, в України впроваджено Електронну платформу, порядок функціонування якої визначають Правила постачання природного газу, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827.

Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Платформи є автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом.

Доступ до платформи здійснюється шляхом застосування персональних логінів і паролів, які надаються оператором ГТС всім учасникам ринку природного газу. Після запуску платформи - будь-який обмін інформацією в частині встановлення планових та визначення фактичних обсягів спожитого природного газу у розрізі постачальників та споживачів, які уклали з ними господарські договори на придбання ресурсу природного газу здійснюється в електронному вигляді (без дублювання на паперових носіях), зокрема: - інформація про фактично спожиті обсяги у звітному місяці певним споживачем - вноситься до Платформи оператором ГРМ у визначені терміни; - постачальники використовують інформацію з Платформи для складання ними Актів приймання - передачі природного газу у звітному періоді споживачам, з якими вони уклали договори на постачання природного газу; - інформація Платформи використовується оператором ГТС для визначення обсягу зобов`язань перед ним інших учасників ринку природного газу. Таким чином, в Електронній платформі містяться відомості, серед іншого, щодо фактичного споживання природного газу кожним учасником ринку природного газу.

Крім іншого, відповідно до п. 2.8.4. спірного договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС.

Таким чином, обсяги зобов`язань Відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ у березні, серпні-жовтні 2021 року, наведені у позові, ґрунтуються на відомостях Оператора ГТС, що передбачено спірним договором.

Щодо сплати Відповідачем заборгованості за березень та вересень 2021 року платіжними дорученнями №8050 від 29.04.2021, №8527 від 07.09.2021, №8610 від 28.09.2021, №8699 від 27.10.2021, №8699 від 27.10.2021. Перелічені Відповідачем платіжні доручення - №8050 від 29.04.2021, №8527 від 07.09.2021, №8610 від 28.09.2021, №8699 від 27.10.2021, №8699 від 27.10.2021 враховані Позивачем при обрахунку заборгованості за спірним договором, що вбачається з тексту позову (стор. 2-5 позову), а також розрахунків пені, трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу (додатки 4-6 до позову). Тим не менш, навіть з врахуванням вказаних платіжних доручень, заборгованість Відповідача за спірним договором складає 550 118,75 грн.

Щодо, нібито, не підтвердження жодним належним і передбаченим спірним договором доказом вартості компенсації добових небалансів за вересень 2021 року. Розрахунок компенсації добових небалансів за вересень 2021 року наведено у п. а) розділу 1.1. позову, і ґрунтується на, серед іншого, відомостях Оператора ГТС щодо обсягів добового споживання Відповідачем природного газу за вказаний період (лист Оператора ГТС України від 07.10.2024, додаток 25 до позову). Можливість використання даних Оператора ГТС для встановлення обсягу постачання природного газу Відповідачу передбачена п. 2.8.4. спірного договору. По-четверте, заборгованість Відповідача за спожитий природній газ у жовтні 2021 року підтверджується доданими до позову розрахунками та даними Оператора ГТС.

06.02.2025 позивач подав заперечення на клопотання (заяву) відповідача про застосування позовної давності (вх. № 3300 від 06.05.2025), у яких зазначив, що за пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, спірна заборгованість виникла за дії карантину. Тому строк позовної давності для вимоги про стягнення такої заборгованості продовжувався на строк дії такого карантину з дня її виникнення. Тобто трирічний строк позовної давності для вимоги про стягнення основної заборгованості фактично розпочався 01.07.2023, та спливає 01.07.2026. Однак, із введенням воєнного стану 24.02.2022 такий строк є зупиненим.

Таким чином, вказаний строк позовної давності на даний час не сплив.

Щодо строку позовної давності для вимоги про стягнення пені. Вищенаведене щодо продовження та зупинення строку позовної давності застосовне і до вимог про стягнення пені. Крім того, відповідно до п. 10.3 спірного договору, сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Обґрунтування нарахування пені понад шестимісячний строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, з наведенням позицій Верховного суду зазначалися у позові (стор. 12-13). Вважає доводи Відповідача про звернення Позивачем з позовом в даній справі поза межами строку позовної давності, безпідставними.

2.2. Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.02.2025 (вх. № 1498 від 03.03.2025) щодо позовних вимог заперечив, зазначивши, що твердження позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах сплати за газ, оскільки згідно з актом прийому - передачі природного газу №168 від 31 березня 2021 року відповідач мав сплатити за одержані в березні 5 207м. куб. газу разом з компенсацією добових небалансів і за договірну потужність 43 133, 85 грн., з ПДВ - 51,760, 62 грн.

Така сума коштів сплачена відповідачем 29.04.2021 року (платіжне доручення № 8050), а тому заборгованість за березень 2021poку, відсутня.

Наголошує, що у відповідності до акту прийому-передачі природного газу №386 від 31 серпня 2021року за спожитий природний газ у серпні 2021 року в кількості 5 253 м. куб. відповідач мав сплатити разом з компенсацією добових небалансів, за договірну потужність і за перевищення договірної потужності 128 517, 34 грн., з ПДВ - 154 220, 81 грн.

Платіжними дорученнями від 07.09.2021 року №8527, від 28.09.2021 року №8610відповідачем оплачена вартість спожитого у серпні природного газу сумами, відповідно, 696,68 грн. та 40 000грн. ще 113 524,13 грн. позивачем зараховано із 410 000грн., сплачених відповідачем згідно з платіжним дорученням №8699 від 27 жовтня 2021 року. В загальному сума коштів відповідає тій, що вказана в акті прийому-передачі газу №386 від 31 серпня 2021 року - 154 220, 81 грн.

Таким чином наведені обставини спростовують вказану у позовній заяві заборгованість відповідача і за серпень 2021 року.

В акті прийому-передачі природного газу №433 від 30.09.2021 року зазначено, що у вересні відповідач спожив 16 429 м.куб. природного газу, за що мав сплатити разом з компенсацією добових небалансів, за договірну потужність і за перевищення договірної потужності 517 934,36грн.

Згідно з платіжним дорученням №8699 від 27 жовтня 2021 року відповідачем сплачено за газ, спожитий у вересні 2021 року 410 000 грн., а у зв`язку з зарахуванням частини цих коштів (113 524, 13 грн.) в оплату за серпень 2021 року, оплата за поставлений відповідачу газ у вересні склала 296 475, 87 грн.

У зазначеному вище акті вказано, що як компенсацію добових небалансів відповідач мав сплатити 158 860, 53 грн. З врахуванням ПДВ дана сума становить 190 632,64rрн.

Із змісту пунктів 3.7.4.-3.7.5. договору №С-07-1709/18-Д вбачається, що розмір компенсації добових небалансів за календарний місяць оформляється окремим актом та підтверджується розрахунком, який надає постачальник.

У вересні 2021 року такі акти і розрахунки не складались, постачальником відповідачу не надавались. Жодних доказів про вчинення таких дій позивач до позовної заяви не додав. Серед поданих разом з позовною заявою документів є розрахунок, складений без зазначення дати.

Про відсутність таких документів свідчить і зміст претензії позивача від 11 жовтня2021 року №21/10/3286 про сплату простроченої заборгованості з оплати спожитого природного газу: в претензії не міститься суми коштів, належної до оплати, не вказані обставини виникнення заборгованості (перевищення узгоджених обсягів споживання газу, наявність та розмір добових, місячних небалансів), не наведено і не додано доказів, що підтверджують вказані обставини, не додано до претензії відповідних документів.

У відповіді на претензію відповідач запропонував товариству «ІНКОРГАЗ» - скласти Акт звірки розрахунків за період виникнення простроченої, на його думку, заборгованості і з підтверджуючими документами надіслати для розгляду та узгодження, що зроблено не було.

Таким чином, вказана вище вартість компенсації добових небалансів за вересень 2021 року не підлягає сплаті відповідачем, як така, що не підтверджена жодними належними і передбаченими договором №С-07-1709/18-Д доказами.

Відповідач наголосив, що вказана у позовній заяві заборгованість за спожитий у жовтні 2021 року природній газ (328 660,26 грн.) взагалі нічим не доведена - додані до позовної заяви акт прийому передачі природного газу №467 від 31 жовтня 2021 року і розрахунок компенсації добових небалансів відповідачу у передбаченому договором порядку не направлялись, ним не одержувався.

Дані документи вперше були надіслані лише з претензією позивача від 12.11.2024 року вих. № 096.

Більше того, у жовтні позивач, не попередивши відповідача, припинив постачання природного газу, порушивши умови такого постачання.

Відповідачу про такі обставини стало відомо лише в листопаді, коли приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз» склало акт №60247 про компенсацію відповідачем обсягів неврегульованого небалансу природного газу спожитого у жовтні вартістю 203 062, 29 грн.

Таким чином, позивач, виклавши у позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, не зазначив належних доказів, що підтверджують вказані обставини, а тому позивачем не доведена сума заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 550 118,75грн.

Оскільки, сума простроченого платежу позивачем не доведена і невірно визначена, то обчислення відповідачем пені, передбаченої вказаними правовими нормами у розмірі 471 218,16грн, нічим не обґрунтовано.

У зв`язку з необґрунтованістю простроченої відповідачем суми така відповідальність три відсотки річних від простроченої суми (53 059,15грн), збільшення суми борги з урахуванням індексу інфляції (277 010,51грн) на відповідача покладена не може бути.

08.04.2025 відповідачем, через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив (вх. № 2530 від 08.04.2025), у якій зазначив, що пунктами 2.8.2.-2.8.4., 3.7.3.-3.7.5. договору №С-07-1709/18-Д від 17 вересня 2018 року передбачено, що приймання-передача природного газу оформлюється актами, що готуються Постачальником, один примірник якого підписаний і скріплений печаткою останнього передається Споживачу. Даний примірник акту підписується уповноваженою особою Споживача протягом двох днів з дня одержання акту і повертається, будучи скріпленим відповідною печаткою, до Постачальника.

В разі відмови від писання акту або неповернення підписаного оригіналу примірника такого акту обсяг постачання газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку.

Розмір компенсації добових небалансів включається окремою строчкою до акту приймання-передачі природного газу або оформлюється окремим актом, до якого додається розрахунок Постачальника. Дані акти також передаються Споживачу для підписання.

Таким чином, обґрунтованим є висновок про те, що складення актів приймання передачі природного газу Постачальником, їхня передача для підписання Споживачу і повернення підписаних актів Постачальнику свідчить про узгодження обсягу газу, що, відповідно до п.4.2. Договору №С-07-1709/18-Д підлягає оплаті шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Додані до позовної заяви акт прийому передачі природного газу №467 від 31 жовтня 2021 року і розрахунок компенсації добових небалансів відповідачу у передбаченому договором порядку не направлялись, ним не одержувався. Дані документи вперше були надіслані лише з претензією представника позивача від 12.11.2024 року вих.№ 096.

У вересні 2021 року такі акти і розрахунки не складались, постачальником відповідачу не надавались. Жодних доказів про вчинення таких дій позивач до позовної заяви не додав.

Наведене свідчить про неузгодженість у передбаченому Договором № С-07-1709/18-Д порядку обсягу поставленого природного газу у вересні-жовтні 2021 року і через те про відсутність підстав для оплати газу за вказані розрахункові періоди, зокрема, добових небалансів.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що наведені у відзиві платіжні доручення за березень, вересень 2021 року враховані при розрахунку суми заборгованості, але чому, навіть з врахуванням цих документів, заборгованість за газ складає 550 118,5 грн. знову підтвердженого належними доказами розрахунку не надав.

22.04.2025 відповідач подав заяву від 21.04.2025 (вх. № 2849 від 22.04.2025) про застосування позовної давності, згідно якої просить застосувати позовну давність до позовних вимог ТОВ «ІНКОРГАЗ» про стягнення з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства «МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» заборгованості за Договором №С-07-1709/18-Д на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 17 вересня 2018 року розміром 1 351 406, 57 грн. - основної заборгованості 550 118, 75 грн., пені 471 218, 16 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми 53 059,15 грн., збільшення суми боргу з врахуванням індексу інфляції 277 010, 51 грн. та відмовити у задоволенні позову повністю.

3. Фактичні обставини справи встановлені судом.

17.09.2018 ТОВ «ІНКОРГАЗ» (надалі - «Позивач», «Постачальник») та ТМШРБП «МІСЬКШЛЯХРЕМБУД» (надалі - «Відповідач», «Споживач», а разом - «Сторони») уклали Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №С-07-1709/18-Д (далі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу узгоджені обсяги природного газу (далі - «газ» або «природний газ»), а Споживач зобов`язується прийняти узгоджений обсяг природного газу та оплатити його вартість у розмірах, строки та порядку, щовизначені Договором.

Згідно з п. 3.2. Договору, ціна на Узгоджений обсяг газу визначається Сторонами в письмовій формі окремо на кожен розрахунковий період, шляхом· -укладання Сторонами Додаткових угод до Договору.

Відповідно до 4.2.3. Договору, остаточний розрахунок по оплаті обсягу фактично спожитого обсягу газу (п. 3.4. Договору) здійснюється до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому відбувалосяпостачання/споживання природного газу.

Відповідно до п. 5.4.2. Договору, Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

В подальшому, сторони укладали додаткові угоди №№1-37 до Договору (додаток 8 до цього позову) щодо узгодження договірних об`ємів та вартості природного газу в окремий розрахунковий період (який становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, п. 4.1. Договору).

Додатковими угодами №1-8 визначено, що остаточний розрахунок за спожитий природний газ та оплату перевищення договірної потужності Споживач сплачує до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами №9-15 - до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами №16-37 - до 15 числа місяця,наступного за місяцем поставки природного газу.

Позивач виконав Договір та вказані додаткові угоди, підтвердженням чого є підписанні Сторонами акти прийому-передачі природного газу (додаток 9), насуму 4 296 918,46грн, що підтверджується актами приймання-передачі:

№ 748 від 31.10.2028 на суму 249 800,52грн;

№ 862 від 30.11.2018 на суму 125 069,56грн;

№ 964 від 31.12.2018 на суму 48 296,26грн;

№ 32 від 30.01.2019 на суму 56 348,70грн;

№ 93 від 28.02.2019 на суму 87 529,96грн;

№ 304 від 31.03.2019 на суму 137 785,79грн;

№ 305 від 31.03.2019 на суму 10 552,82грн;

№ 416 від 30.04.2019 на суму 200 107,90грн;

№ 417 від 30.04.2019 на суму 17 138,36грн;

№ 514 від 31.05.2019 на суму 146 319,88грн;

№ 515 від 31.05.2019 на суму 9 578,26грн;

№ 717 від 30.06.2019 на суму 68 356,16грн;

№ 718 від 30.06.2019 на суму 6448,74грн;

№ 811 від 31.07.2019 на суму 106 586,53грн;

№ 885 від 31.08.2019 на суму 92 304,19грн;

№ 941 від 30.09.2019 на суму 112 881,19грн;

№ 1009 від 31.10.2019 на суму 110 300,06грн;

№ 1087 від 30.11.2019 на суму 110 847,19грн;

№ 1149 від 31.12.2019 на суму 29 996,27грн;

№ 50 від 31.01.2020 на суму 19 947,31грн;

№ 145 від 29.02.2020 на суму 19 118,10грн;

№ 235 від 31.03.2020 на суму 23 762,51грн;

№ 282 від 30.04.2020 на суму 91 202,62грн;

№316 від 31.05.2020 на суму 35 761,74грн;

№ 362 від 30.06.2020 на суму 40 824,14грн;

№ 395 від 31.07.2020 на суму 81 590,29грн;

№ 425 від 31.08.2020 на суму 72 272,10грн;

№ 460 від 30.09.2020 на суму 130 728,16грн;

№ 491 від 31.10.2020 на суму 104 116,74грн;

№ 546 від 30.11.2020 на суму 140 418,32грн;

№ 603 від 31.12.2020 на суму 85 041,64грн;

№ 46 від 31.01.2021 на суму 33 706,67грн;

№ 111від 28.02.2021 на суму 32 924,35грн;

№ 168 від 31.03.2021,з врахуванням Акту коригування від 11.11.2024 на суму 51 670,62грн;

№ 214 від 30.04.2021 на суму 139 069,73грн;

№ 261 від 31.05.2021 на суму 82 865,87грн;

№ 303 від 30.06.2021 на суму 195 440,46грн;

№ 347 від 31.07.2021 на суму 189 393,32грн;

№ 386 від 31.08.2021 на суму 154 220,81грн;

№ 433 від 30.09.2021 на суму 517 934,36грн;

№ 467 від 31.10.2021 на суму 328 660,26грн.

Водночас відповідач виконав зобов`язання з оплати поставленого газу на суму 3 746 799,71грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 4836 від 22.10.2018 на суму 100 000,00грн;

№ 4953 від 08.11.2018 на суму 100 000,00грн;

№ 4974 від 12.11.2018 на суму 20 000,00грн;

№ 4992 від 15.11.2018 на суму 30 000,00грн

№ 5115 від 14.12.2018 на суму 50 000,00грн;

№ 5161 від 20.12.2018 на суму 75 069,56грн;

№ 5191 від 28.12.2018 на суму 5000,00грн;

№ 8 від 24.01.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5232 від 25.01.2019 на суму 30 000,00грн;

№ 5278 від 12.02.2019 на суму 5000,00грн;

№ 5284 від 18.02.2019 на суму 5000,00грн;

№ 5298 від 21.02.2019 на суму 40 000,00грн;

№ 5324 від 06.03.2019 на суму 30 000,00грн;

№ 5373 від 18.03.2019 на суму 30 000.00грн;

№ 5394 від 21.03.2019 на суму 26975,44грн;

№ 5417 від 27.03.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5464 від 08.04.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5484 від 10.04.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5517 від 26.04.2019 на суму 80 000,00грн;

№ 5607 від 17.05.2019 на суму 50 000,00грн;

№ 5616 від 22.05.2019 на суму 170 000,00грн;

№ 5764 від 13.06.2019 на суму 80 000,00грн;

№ 5812 від 26.06.2019 на суму 81 483,01грн;

№ 5968 від 26.07.2019 на суму 75 000.00грн;

№ 6060 від 15.08.2019 на суму 106 586,53грн;

№ 6165 від 30.08.2019 на суму 100 000,00грн;

№ 6304 від 27.09.2019 на суму 70 000,00грн;

№ 6401 від 22.10.2019 на суму 40 000,00грн;

№ 6488 від 12.11.2019 на суму 96320,53грн;

№ 6570 від 26.11.2019 на суму 9000,00грн;

№ 6627 від 09.12.2019 на суму 110 000,00грн;

№ 6661 від 13.12.2019 на суму 1000,00грн;

№ 6832 від 07.02.2020 на суму 30 000.00грн;

№ 6940 від 13.03.2020 на суму 19 760,58грн;

№ 7021 від 10.04.2020 на суму 19 118,10грн;

№ 7080 від 29.04.2020 на суму 100 000,00грн;

№ 7298 від 24.06.2020 на суму 14 965,13грн;

№ 7343 від 03.07.2020 на суму 35 761,74грн;

№ 7378 від 09.07.2020 на суму 50 000,00грн;

№ 7626 від 26.08.2020 на суму 72414,43грн;

№ 7718 від 14.09.2020 на суму 72271,10грн;

№ 7982 від 09.11.2020 на суму 50 000,00грн;

№ 8007 від 13.11.2020 на суму 80 000,00грн;

№ 7968 від 23.11.2020 на суму 104 844,90грн;

№ 8016 від 15.12.2020 на суму 140 418,32грн;

№ 8001 від 26.02.2021 на суму 55 367,68грн;

№ 7996 від 13.04.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8050 від 29.04.2021 на суму 100 000,00грн;

№ 8147 від 31.05.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8252 від 06.07.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8266 від 07.07.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8302 від 14.07.2021 на суму 165 432,66грн;

№ 8424 від 09.08.2021 на суму 100 000.00грн;

№ 8464 від 30.08.2021 на суму 100 000,00грн;

№ 8527 від 07.09.2021 на суму 90 000,00грн;

№ 8610 від 28.09.2021 на суму 40 000,00грн;

№ 8699 від 27.10.2021 на суму 410 000,00грн.

Всього: 3 746 799,71грн.

Таким чином з боку відповідача наявна заборгованість за Договором в розмірі 550 118,75грн.

11.10.2021 позивач звернувся до відповідача з Вимогою щодо сплати заборгованості за Договором, на що відповідач відповів відхиленням вимог позивача щодо погашення заборгованості за Договором.

12.11.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості за Договором, запропонував провести звірку взаємних розрахунків між сторонами, проте відповідач відхилив таку вимогу позивача.

Разом з претензією від 12.11.2024 позивач направив відповідачу акти прийому -передачі природного газу за Договором: № 168 за березень 2021 року; № 386 за серпень 2021 року; № 433 за вересень 2021 року: № 467 за жовтень 2021 року, з вимогою підписати їх та повернути один екземпляр позивачу. Проте відповідач відповіді не надав.

Обов`язок оплати за фактично спожитий відповідачем природний газ не ставить у залежність від факту укладення Сторонами актів приймання-передання природного газу.

Зокрема, строк виконання зобов`язання визначається конкретними датами у відповідних додаткових угодах до Договору.

-За березень 2021 року додаткової угодою № 30 від 24.02.2021 відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.04.2021;

-За серпень 2021 року додатковою угодою № 35 від 27.07.2021, відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ має бути проведений до 15.09.2021;

-За вересень 2021 року додатковою угодою № 36 від 27.08.2021, відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.10.2021;

-За жовтень 2021 року додатковою угодою № 37 від 27.09.2021 відповідно до п.7 якої розрахунок за спожитий газ мав бути проведений до 15.11.2024.

Також, відповідно до п.2.8.4. Договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператору ГРМ чи Оператора ГТС. Згідно з п.2.8.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання обґрунтованої відмови від його підписання до 07 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Відповідно до даних оператора ГТС України (листи Оператора ГТС України від 13.12.2024 та 07.10.2024, додатки 24,25), Відповідач спожив:

-У березні 2021 року 5,207 тис. м. куб.;

-У серпні 2021 року 5 253 тис. м. куб.;

-У вересні 2021 року 16,429 тис. м. куб.;

-У жовтня 2021 року 7,3976 тис. м. куб.

Ціна природного газу погоджена сторонами у п. 5 відповідної додаткової угоди, та склала:

- у березні 2021 року 6500,00грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ ;

- у серпня 2021 року 13 666,67грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ ;

- у жовтні 2021 року 27 916,67грн за 1 000,000 м. куб. природного газу без ПДВ.

З огляду на наведене, зобов`язання відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ складають (без ПДВ):

-За березень 2021 року 33 845,50грн (5,207*6500,00);

-За серпень 2021 року 71 791,02грн (5,253*13666,67);

-За вересень 2021 року 268 340,28грн (16, 429*16333,33);

-За жовтень 2021 року 206516,36грн (7,3976*27916,67)

Вказані об`єми фактичного споживання Відповідачем природного газу та розмір зобов`язань відображені у актах прийому-передачі газу № 168, 386, № 433, № 467.

Також, крім вартості фактично спожитого Відповідачем природного газу до зобов`язань Відповідача входить компенсація добових небалансів, відповідно до п. 3.7. Договору; б) компенсація за договірну потужність та перевищення договірної потужності, відповідної до п.6 відповідної додаткової угоди.

Також, відповідно до п. 3.7. Договору, Споживач зобов`язаний оплатити Постачальнику компенсацію добових небалансів за календарний місяць, який виникає протягом розрахункового періоду.

На підставі наведених відомостей, розмір компенсації добових небалансів без ПДВ, що підлягає сплаті відповідачем, склав: за березень 2021 року 7 912,35грн; за серпень 2021 року 54 145,33грн; за вересень 2021 року 158 860,53грн; жовтень 2021 року 65 349,54грн.

Зазначає, що розміри компенсації добових небалансів відображені у актах прийому-передачі природного газу № 168, № 386, № 433, № 467 та включені до загальної вартості актів.

Також в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Оператора газотранспортної системи України», що підтверджує вказані позивачем об`єми споживання природного газу відповідачем.

Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в повному обсязі та здійснення оплати вартості всього отриманого природного газу в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

4. Норми права та судова практика, які застосував суд.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 статті 714 ЦК України обумовлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставин справи.

Як встановлено судом, 17.09.2018 між ТОВ «ІНКОРГАЗ» та ТМШРБП «Тернопільміськшляхрембуд» укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № С-027/1709/18-Д.

Укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором поставки, згідно з яким, в силу статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Також, сторони укладали додаткові угоди №№ 1 - 37 до Договору щодо узгодження договірних об`ємів та вартості природного газу в окремий розрахунковий період (який становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно, п. 4.1. Договору).

Додатковими угодами №1-8 визначено, що остаточний розрахунок за спожитий природний газ та оплату перевищення договірної потужності Споживач сплачує до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами № 9 - 15 - до 12 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу; додатковими угодами № 16 - 37 - до 15 числа місяця,наступного за місяцем поставки природного газу.

Позивач виконав Договір та вказані додаткові угоди, підтвердженням чого є підписанні Сторонами акти прийому-передачі природного газу, на суму 4 296 918, 46грн, що підтверджується актами приймання - передачі:

№ 748 від 31.10.2028 на суму 249 800,52грн;

№ 862 від 30.11.2018 на суму 125 069,56грн;

№ 964 від 31.12.2018 на суму 48 296,26грн;

№ 32 від 30.01.2019 на суму 56 348,70грн;

№ 93 від 28.02.2019 на суму 87 529,96грн;

№ 304 від 31.03.2019 на суму 137 785,79грн;

№ 305 від 31.03.2019 на суму 10 552,82грн;

№ 416 від 30.04.2019 на суму 200 107,90грн;

№ 417 від 30.04.2019 на суму 17 138,36грн;

№ 514 від 31.05.2019 на суму 146 319,88грн;

№ 515 від 31.05.2019 на суму 9 578,26грн;

№ 717 від 30.06.2019 на суму 68 356,16грн;

№ 718 від 30.06.2019 на суму 6448,74грн;

№ 811 від 31.07.2019 на суму 106 586,53грн;

№ 885 від 31.08.2019 на суму 92 304,19грн;

№ 941 від 30.09.2019 на суму 112 881,19грн;

№ 1009 від 31.10.2019 на суму 110 300,06грн;

№ 1087 від 30.11.2019 на суму 110 847,19грн;

№ 1149 від 31.12.2019 на суму 29 996,27грн;

№ 50 від 31.01.2020 на суму 19 947,31грн;

№ 145 від 29.02.2020 на суму 19 118,10грн;

№ 235 від 31.03.2020 на суму 23 762,51грн;

№ 282 від 30.04.2020 на суму 91 202,62грн;

№316 від 31.05.2020 на суму 35 761,74грн;

№ 362 від 30.06.2020 на суму 40 824,14грн;

№ 395 від 31.07.2020 на суму 81 590,29грн;

№ 425 від 31.08.2020 на суму 72 272,10грн;

№ 460 від 30.09.2020 на суму 130 728,16грн;

№ 491 від 31.10.2020 на суму 104 116,74грн;

№ 546 від 30.11.2020 на суму 140 418,32грн;

№ 603 від 31.12.2020 на суму 85 041,64грн;

№ 46 від 31.01.2021 на суму 33 706,67грн;

№ 111 від 28.02.2021 на суму 32 924,35грн;

№ 168 від 31.03.2021,з врахуванням Акту коригування від 11.11.2024 на суму 51 670,62грн;

№ 214 від 30.04.2021 на суму 139 069,73грн;

№ 261 від 31.05.2021 на суму 82 865,87грн;

№ 303 від 30.06.2021 на суму 195 440,46грн;

№ 347 від 31.07.2021 на суму 189 393,32грн;

№ 386 від 31.08.2021 на суму 154 220,81грн;

№ 433 від 30.09.2021 на суму 517 934,36грн;

№ 467 від 31.10.2021 на суму 328 660,26грн.

Відповідач виконав зобов`язання з оплати поставленого газу на суму 3 746 799, 71грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 4836 від 22.10.2018 на суму 100 000,00грн;

№ 4953 від 08.11.2018 на суму 100 000,00грн;

№ 4974 від 12.11.2018 на суму 20 000,00грн;

№ 4992 від 15.11.2018 на суму 30 000,00грн

№ 5115 від 14.12.2018 на суму 50 000,00грн;

№ 5161 від 20.12.2018 на суму 75 069,56грн;

№ 5191 від 28.12.2018 на суму 5 000,00грн;

№ 8 від 24.01.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5232 від 25.01.2019 на суму 30 000,00грн;

№ 5278 від 12.02.2019 на суму 5 000,00грн;

№ 5284 від 18.02.2019 на суму 5 000,00грн;

№ 5298 від 21.02.2019 на суму 40 000,00грн;

№ 5324 від 06.03.2019 на суму 30 000,00грн;

№ 5373 від 18.03.2019 на суму 30 000.00грн;

№ 5394 від 21.03.2019 на суму 26 975,44грн;

№ 5417 від 27.03.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5464 від 08.04.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5484 від 10.04.2019 на суму 20 000,00грн;

№ 5517 від 26.04.2019 на суму 80 000,00грн;

№ 5607 від 17.05.2019 на суму 50 000,00грн;

№ 5616 від 22.05.2019 на суму 170 000,00грн;

№ 5764 від 13.06.2019 на суму 80 000,00грн;

№ 5812 від 26.06.2019 на суму 81 483,01грн;

№ 5968 від 26.07.2019 на суму 75 000.00грн;

№ 6060 від 15.08.2019 на суму 106 586,53грн;

№ 6165 від 30.08.2019 на суму 100 000,00грн;

№ 6304 від 27.09.2019 на суму 70 000,00грн;

№ 6401 від 22.10.2019 на суму 40 000,00грн;

№ 6488 від 12.11.2019 на суму 96 320,53грн;

№ 6570 від 26.11.2019 на суму 9000,00грн;

№ 6627 від 09.12.2019 на суму 110 000,00грн;

№ 6661 від 13.12.2019 на суму 1 000,00грн;

№ 6832 від 07.02.2020 на суму 30 000.00грн;

№ 6940 від 13.03.2020 на суму 19 760,58грн;

№ 7021 від 10.04.2020 на суму 19 118,10грн;

№ 7080 від 29.04.2020 на суму 100 000,00грн;

№ 7298 від 24.06.2020 на суму 14 965,13грн;

№ 7343 від 03.07.2020 на суму 35 761,74грн;

№ 7378 від 09.07.2020 на суму 50 000,00грн;

№ 7626 від 26.08.2020 на суму 72 414,43грн;

№ 7718 від 14.09.2020 на суму 72 271,10грн;

№ 7982 від 09.11.2020 на суму 50 000,00грн;

№ 8007 від 13.11.2020 на суму 80 000,00грн;

№ 7968 від 23.11.2020 на суму 104 844,90грн;

№ 8016 від 15.12.2020 на суму 140 418,32грн;

№ 8001 від 26.02.2021 на суму 55 367,68грн;

№ 7996 від 13.04.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8050 від 29.04.2021 на суму 100 000,00грн;

№ 8147 від 31.05.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8252 від 06.07.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8266 від 07.07.2021 на суму 50 000,00грн;

№ 8302 від 14.07.2021 на суму 165 432,66грн;

№ 8424 від 09.08.2021 на суму 100 000.00грн;

№ 8464 від 30.08.2021 на суму 100 000,00грн;

№ 8527 від 07.09.2021 на суму 90 000,00грн;

№ 8610 від 28.09.2021 на суму 40 000,00грн;

№ 8699 від 27.10.2021 на суму 410 000,00грн.

З наведеного слідує, що позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 4 296 918,46грн, а відповідач прийняв природний газ та оплатив його вартість в сумі 3 746 799грн 71коп. Відтак, заборгованість відповідача за поставлений позивачем природний газ складає 550 118грн 75коп.

Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в повному обсязі та здійснення оплати вартості всього отриманого природного газу в матеріалах справи відсутні.

Також, відповідно до п. 2.4 спірного Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та/або Оператора ГТС та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Окрім цього, обсяг використаного споживачами газу визначається відповідно до вимог Закону України "Про ринок природного газу", а також нормативних документів НКРЕКП, зокрема Кодексу газорозподільних систем, тощо. За наведеними у них приписами, визначення обсягів спожитого споживачами природного газу відноситься до виключної компетенції Оператора ГРМ. При цьому, визначені Оператором Г`РМ обсяги природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником.

З метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу всіма категоріями споживачів, в України впроваджено Електронну платформу, порядок функціонування якої визначають Правила постачання природного газу, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827.

Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Платформи є автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного газу - оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом. Доступ до платформи здійснюється шляхом застосування персональних логінів і паролів, які надаються оператором ГТС всім учасникам ринку природного газу.

Після запуску платформи - будь-який обмін інформацією в частині встановлення планових та визначення фактичних обсягів спожитого природного газу у розрізі постачальників та споживачів, які уклали з ними господарські договори на придбання ресурсу природного газу здійснюється в електронному вигляді (без дублювання на паперових носіях), зокрема:

- інформація про фактично спожиті обсяги у звітному місяці певним споживачем - вноситься до Платформи оператором ГРМ у визначені терміни;

- постачальники використовують інформацію з Платформи для складання ними Актів приймання - передачі природного газу у звітному періоді споживачам, з якими вони уклали договори на постачання природного газу;

- інформація Платформи використовується оператором ГТС для визначення обсягу зобов`язань перед ним інших учасників ринку природного газу. Таким чином, в Електронній платформі містяться відомості, серед іншого, щодо фактичного споживання природного газу кожним учасником ринку природного газу.

Відповідно до п. 2.8.4. Договору, у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС.

Таким чином, обсяги зобов`язань Відповідача з оплати за фактично спожитий природний газ у березні, серпні-жовтні 2021 року, ґрунтуються на відомостях Оператора ГТС, що передбачено спірним договором.

В свою чергу, у листі від 13.03.2024 №ТОВВИХ-24-3932 ТОВ "Оператор ГТС України" надав інформацію, що відображена в інформаційній платформі, про місячні та добові об`єми фактично відібраного відповідачем природного газу у спірний період , що у повній мірі відповідає відомостям, котрі наведені у актах приймання-передання природного газу та розрахунках компенсації добових небалансів.

Таким чином, обсяги природного газу, фактично спожитого відповідачем за Договором С-07-1709/18-Д від 17.09.2018, підтверджуються відомостями інформаційної системи Оператора ГТС, що були внесені до Платформи оператором ГРМ.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що у даному випадку більш переконливими та вірогідними є докази, які вказують на факт постачання відповідачу природного газу у наведених ТОВ "ІНКОРГАЗ" обсягах, а тому вважає позовні вимоги в частині стягнення з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД суми основного боргу в розмірі 550 118,75 грн обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

5.1. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначенні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 2 статті 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верхові Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Як встановлено судом, позивач, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 53 059,15 та інфляційних нарахувань в сумі 277 010,55грн.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та встановлено, що заявлені до стягнення 53 059,15грн 3% річних та 277 010,51грн - інфляційних та нарахувань є обґрунтованими. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

5.2. Щодо стягнення пені.

Згідно з пунктом 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до положень частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нарахував на підставі п.6.2.1. Договору пеню в розмірі 471 218грн 16коп. за період з 16.10.2021 по 31.12.2023.

З розрахунку долучено до позовної заяви слідує:

-Згідно акту приймання - передачі природного газу № 433 від 30.09.2021 передано газу на суму 517 934грн 36коп. (згідно платіжного доручення № 8699 від 27.10.2021 сплачено 296 475,87грн). Заборгованість 221 458,49грн. на яку позивачем нараховано пеню за період з 16.10.2021 по 31.12.2023 в сумі 189 695,88грн;

-Згідно акту приймання - передачі природного газу № 467 від 31.10.2021 передано газу на суму 328 660грн 26коп. Заборгованість 328 660грн 26коп. на яку позивачем нараховано пеню за період з 16.11.2021 по 31.12.2023 в сумі 281 522,28грн.

Досліджуючи відповідність зазначених нарахувань законодавчим приписам та договірним умовам суд відзначає, що за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною правовою нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання також не може розцінюватися як установлення цим правочином іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Поряд із цим, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX , який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Строк дії карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувався. І лише постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 його було відмінено з 30 червня 2023 року на всій території України.

За таких обставин суд вважає, що позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме з 16.10.2021 до закінчення строку дії карантину, тобто 30.06.2023.

Правова позиція щодо застосування статті 258 ЦК України та пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21, від 22.09.2022 у справі № 920/724/21, а тому суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Як наслідок, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням наведених вище законодавчих положень, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 16.01.2021 до 30.06.2023 в сумі 365 991грн 68коп.

Натомість, у задоволенні позову щодо решти пені в сумі 114 226,48грн, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Разом з тим, суд має за необхідне зазначити таке.

Частинами 1, 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити такі при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Слід зазначити, що з мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про доцільність зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%. Відтак, до задоволення підлягає пеня в розмірі 178 495грн 84коп.

5.3. Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідач звернувся до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Позивач зазначав у розрахунках заборгованості до позову, спірна заборгованість виникла у жовтні, листопаді 2021 року.

Загальна позовна давність тривалістю три роки встановлена статтею 257 ЦК України.

12.03.2020 на території України Постановою КМУ № 211 був введений карантин.

Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 карантин був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії карантину.

Також, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, за пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки, спірна заборгованість виникла за дії карантину, то строк позовної давності для вимоги про стягнення такої заборгованості продовжувався на строк дії такого карантину з дня її виникнення, а із введенням воєнного стану 24.02.2022 такий строк є зупиненим. Таким чином, вказаний строк позовної давності на даний час не сплив.

Отже, доводи відповідача про звернення позивачем з позовом в даній справі поза межами строку позовної давності є безпідставними.

6. Загальний висновок.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до частин 1,2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

7. Судові витрати.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжної інструкції № 1096 від 16 січня 2025 року, сплачено 20 271грн 10коп. судового збору.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тернопільського міського шляхового ремонтно-будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОРГАЗ 550 118(п`ятсот п`ятдесят тисяч сто вісімнадцять) грн. 75коп. основної заборгованості, 53 059 (п`ятдесят три тисячі п`ятдесят дев`ять) грн 15коп. - 3% річних, 277 010 (двісті сімдесят сім тисяч десять) грн 51коп. та 182 466 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 17коп. пені.

3. В частині стягнення пені в сумі 288 751грн 98грн пені, відмовити

4. Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5. Судові витрати в сумі 1 594 грн 28 коп покласти на позивача.

6. Судові витрати в сумі 18 676 грн 82 коп покласти на відповідача.

7. Стягнути з Тернопільського міського шляхового ремонтно - будівельного підприємства МІСЬКШЛЯХРЕМБУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНКОРГАЗ 18 676 грн 82 коп. судового збору.

8. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІНКОРГАЗ, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16, (код ЄДРПОУ 37044944);

Відповідач: Тернопільське міське шляхового ремонтно - будівельне підприємство МІСЬКШЛЯХРЕМБУД, 46011, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Монастирського, буд. 8, (код ЄДРПОУ 14047614).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне рішення складено 07.07.2025.

Повний текст рішення надіслати учасникам справидо їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко