Постанова від 03.07.2025 по справі 5009/4799/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 5009/4799/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

арбітражний керуючий Кравченко Р.М.;

представник Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Борзенко Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Шевченка Володимира Миколайовича (вх. № 1385/2025)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2024

у складі колегії суддів: Мороза В. Ф - головуючого, Верхогляд Т. А., Паруснікова Ю.Б.

у справі № 5009/4799/12

за заявою фізичної особи Шевченка Володимира Миколайовича

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості грошових вимог кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи

Обставини справи

1. На розгляді Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 5009/4799/12 про банкрутство фізичної особи-підприємця Шевченка В. М., провадження в якій було відкрито 21.12.2012, а 28.12.2012 - ухвалено постанову про визнання боржника банкрутом і відкрито у справі ліквідаційну процедуру.

2. У зв`язку з введенням у дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2020 у цій справі введено процедуру погашення боргів фізичної особи Шевченка В. М. ; керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Кравченка Р. М.

3. У лютому 2022 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) звернулося до суду із заявою про грошові вимоги до боржника за чотирма кредитними договорами на загальну суму (з урахуванням уточнень) 3 098 057,84 грн, а саме:

- за кредитним договором від 14.10.2008 № 904/4 у розмірі 517 330,00 грн, що забезпечені заставою, та у розмірі 107 815,29 грн;

- за кредитним договором від 24.12.2007 № 773/2 у розмірі 61 004,34 грн, що забезпечені заставою;

- за кредитним договором від 27.04.2007 № 610/1 у розмірі 336 767,88 грн;

- за договором відновлювальної кредитної лінії від 25.03.2008 № 831/3 у розмірі 2 075 140,33 грн.

4. Грошові вимоги банку включали неповернуті боржником грошові кошти за тілом кредитів, проценти за користування кредитними коштами, пеню, а також нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 3 % річних та втрати від інфляції.

5. Суди першої та апеляційної інстанції встановили такі обставини.

Щодо кредитного договору від 24.12.2007 № 773/2

6. За договором від 24.12.2007 № 773/2 (далі - Договір № 773/2) АТ "Ощадбанк" надало Шевченку В. М. кредит у сумі 62 000,00 грн на споживчі цілі під сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14 % річних, з терміном остаточного погашення не пізніше 23.12.2014.

7. На забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 773/2 сторони уклали договір застави від 24.12.2007 № 773/2а, предметом якого є транспортний засіб марки СРС30 Liugong, 2007 р.в., шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_1 , тип ТЗ Вилковий автонавантажувач, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість предмета застави за домовленістю сторін - 77 580,00 грн.

8. 22.12.2010 заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-4925/2010 стягнуто з Шевченка В. М. на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором № 733/2 у розмірі 56 664,10 грн, що включала прострочену заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками, пеню та залишок по сплаті кредиту.

9. За поясненнями банку, що протягом 2011-2021 років виданий на виконання зазначеного рішення виконавчий лист неодноразово пред`являвся на примусове виконання як до органів державної виконавчої служби, так і до приватних виконавців, однак предмет застави не був реалізований, а заборгованість Шевченка В. М. за цим договором не була повністю погашена. Після прийняття зазначеного рішення суду боржник частково погасив заборгованість - у розмірі 4 500,00 грн (згідно з банківським розрахунком платіж зараховано на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом).

10. Станом на 21.12.2012, а саме: за період з жовтня 2012 року до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі (21.12.2012) сума втрат від інфляції становить 64,97 грн, 3 % річних - 255,45 грн, пеня - 1 316,55 грн. Після ухвалення рішення суду АТ "Ощадбанк" були донараховані відсотки за користування кредитним коштами, що загалом становить 13 419,97 грн, а за мінусом стягнутих за рішенням суду (6 216,70 грн) - 7 203,27 грн.

11. Підсумковий розрахунок банку за заявленими вимогами за Договору № 773/2 такий: 56 664,10 грн - 4 500,00 грн + 64,97 грн + 255,45 грн + 1 316,55 грн + 7 203,27 грн = 61 004,34 грн.

Щодо кредитного договору № 610/1 від 27.04.2007

12. Відповідно до кредитного договору від 27.04.2007 № 610/1 (далі - Договір № 610/1) АТ "Ощадбанк" надало Шевченку В. М. кредит у сумі 12 653,00 доларів США на споживчі цілі під сплату 12 % річних з терміном остаточного погашення не пізніше 26.04.2014.

13. 27.04.2007 на забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 610/1 сторони уклали договір застави майна, предметом за яким був транспортний засіб.

14. 22.12.2010 рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.12.2010 у справі № 2-4926/2010 стягнуто з Шевченка В. М. на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість у розмірі 83 548,61 грн за Договором № 610/1.

15. На виконання зазначеного вище рішення суду був виданий відповідний виконавчий лист у справі № 2-4926/2010, який неодноразово пред`являвся протягом 2011-2021 років для примусового виконання як до органів державної виконавчої служби, так і до приватних виконавців.

16. Надалі предмет застави був реалізований, однак заборгованість боржника перед АТ "Ощадбанк" за Договором № 610/1 не була повністю погашена.

17. Суди обох інстанцій встановили, що загальна стягнута за рішенням суду сума неповернутого кредиту у гривнях становить 73 387,72 грн (15 064,09 грн - прострочена заборгованість по кредиту + 58 323,63 грн - залишок за кредитом). На час заявлення грошових вимог банку до боржника у справі про неплатоспроможність заборгованість у цій частині не погашалася. Заборгованість по відсотках за рішенням суду становила 7 918,19 грн, пеня за порушення строків платежів - 2 243,30 грн.

Щодо кредитного договору від 14.10.2008 № 904/4

18. Відповідно до кредитного договору від 14.10.2008 № 904/4 (далі - Договір № 904/4) АТ "Ощадбанк" надало Шевченку В. М. кредит у сумі 381 000,00 грн на споживчі цілі під сплату процентів за користування кредитом в розмірі 22 % річних, з терміном остаточного погашення не пізніше 13.10.2018.

19. На забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 904/4 сторони уклали іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є належні боржнику житловий будинок та земельна ділянка, а саме: житловий будинок А-1, загальною площею 125 кв. м, житловою площею - 69,6 кв. м; Б-2 - гараж - сарай, В-1 - вбиральня; Г-1 - літня душова; 1-8 - огорожі, 9 - яма зливна, І, II - тротуар, розташований на земельній ділянці площею 0,1138 га, наданій для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель (присадибна ділянка), за кадастровим № 1210400000:04:007:0017 за адресою: АДРЕСА_2 шляхом його реалізації на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження.

20. 11.07.2012 рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №404/4825/12 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 832 161,67 грн, зокрема, звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах в рамках виконавчого провадження. Зазначив, що на виконання цього рішення був виданий відповідний виконавчий лист по справі № 404/4825/12, який неодноразово пред`являвся для примусового виконання як до органів державної виконавчої служби, так і до приватних виконавців, проте предмет іпотеки не був реалізований, а заборгованість боржника перед АТ "Ощадбанк" не була погашена.

21. Згідно з цим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська зобов`язання позичальника за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним виконувалися неналежним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 22.05.2012 склала - 832 161,67 грн, з яких: 244 475,00 грн - строкова сума основного боргу за кредитом; 130 175,83 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 269 715,14 грн -заборгованість по відсотках; 118 541,45 грн - пеня; 25 866,50 грн - 5% неустойка згідно з пунктом 3.3 іпотечного договору; 39 493,58 грн - штраф 10% згідно п. 7.2 іпотечного договору; 40,0 грн. внесення до єдиної бази; 85,00 грн - звернення до господарського суду Запорізької області; 150,00 грн - публікація оголошення в пресі; 1 800,00 грн - оцінка домоволодіння.

22. Після ухвалення рішення суду від 11.07.2012 у справі № 404/4825/12 боржник частково погасив заборгованість, а саме у розмірі 223 091,17 грн.

23. Відповідно до іпотечного договору від 14.10.2008 реєстр.№ 2353 загальна вартість предмету іпотеки становить 517 330,00 грн.

24. Станом на 21.12.2012 (не включно), за період з жовтня 2012 року до грудня 2012 року до дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі (21.12.2012) сума втрат від інфляції становить 699,45 грн, 3% річних (в т.ч. по простроченому основному боргу та прострочених процентах) - 1 686,74 грн, пеня - 13 688,60 грн.

25. Підсумковий розрахунок банку за вимогами за Договором № 904/4 такий: 832 161,67 грн - 223 091,17 грн + 699,45 грн + 1 686,74 грн + 13 688,60 грн = 625 145,29 грн. При цьому 517 330,00 грн банк заявив як такі, що забезпечені заставою майна боржника та у розмірі 107 815,29 грн (625 145,29 - 517 330,00) - як конкурсні.

26. За період з 28.09.2012 до 20.12.2012 нарахування на суму основного боргу за Договором № 904/4 за статтею 625 ЦК України становлять: 2 579,56 грн - 3% річних та 373,90 грн - втрат від інфляції.

Щодо договору відновлювальної кредитної лінії від 25.03.2008 № 831/3

27. За договором відновлювальної кредитної лінії від 25.03.2008 № 831/3 (далі - Договір № 831/3) АТ "Ощадбанк" надало Шевченку В. М. кредит у сумі 650 000,00 грн на споживчі цілі під сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 17,5% річних, з терміном остаточного погашення не пізніше 24.03.2018.

28. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань за Договором № 831/3 сторони уклали іпотечний договір № 831/3а, предметом якого була нежитлова будівля -адмінбудівля літ.А-2 загальною площею 1 292,7 кв.м за адресою:

АДРЕСА_1 . 30.05.2012 рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 2-1413/11 задоволено позов АТ "Ощадбанк" до Шевченка В. М. та звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 831/3 від 25.03.2008 для погашення кредитної заборгованості за Договором № 831/3, розмір якої станом на 16.05.2012 становив 1 358 685,07 грн; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів.

30. Предмет іпотеки був реалізований на відкритих торгах (аукціоні) 11.12.2014 за ціною 215 000,00 гривень, з яких 193 500,00 грн отримав банк в рахунок погашення заборгованості боржника Договором № 831/3; отримані банком кошти зараховані в рахунок сплати процентів.

31. Після цього, у лютому 2015 року, банк звернувся до суду з позовом до Шевченка В. М. та ОСОБА_2 (поручителя за кредитними зобов`язаннями боржника) про стягнення заборгованості за Договором № 831/3.

32. 23.04.2015 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення у справі №205/1213/15-ц про солідарне стягнення з Шевченка В. М. (боржника) та ОСОБА_2 (поручителя) на користь АТ "Ощадбанк" заборгованості за Договором № 831/3 станом на 05.02.2015 у загальному розмірі 2 075 140,33 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 650 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 370 675,13 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 01.12.2008 по 05.02.2015 - 327 852,69 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2010 по 05.02.2015 - 266 873,03 грн, три відсотки річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.12.2008 по 05.02.2015 - 53 893,59 грн, три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 01.12.2010 по 05.02.2015 - 43 869,54 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів за період з 01.12.2008 по 31.12.2013 - 193 097,26 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 01.04.2010 по 31.01.2014 - 168 879,09 грн.

33. Протягом 2015-2021 років видані на виконання цього рішення виконавчі листи неодноразово пред`являлися для примусового виконання як до органів державної виконавчої служби, так і до приватних виконавців, однак зазначене рішення не було виконане.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

34. 20.03.2024 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №5009/4799/12 визнано грошові вимоги АТ "Ощадбанк" у розмірі 1 094 197,22 грн основного боргу та 34 850,34 грн пені, а саме:

- за кредитним договором від 14.10.2008 № 904/4 - у розмірі 256 985,70 грн основного боргу та 16 304,76 грн пені, які забезпечені заставою майна боржника;

- за кредитним договором від 24.12.2007 № 773/2 - у розмірі 51 558,82 грн основного боргу та 995,12 грн пені, які забезпечені заставою майна боржника;

- за кредитним договором від 27.04.2007 № 610/1 - у розмірі 81 811,20 грн основного боргу та 2 243,30 грн пені;

- за договором відновлювальної кредитної лінії від 25.03.2008 № 831/3 у розмірі 703 841,50 грн основного боргу та 15 307,16 грн пені.

В іншій частині (у загальній сумі 2 003 860,62 грн) грошові вимоги відхилено.

35. Розглядаючи грошові вимоги банку, зокрема, за Договором № 831/3 суд першої інстанції зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц солідарно стягнуто з Шевченка В. М. (боржника) та ОСОБА_2 (поручителя) на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за Договором № 831/3 станом на 05.02.2015 у загальному розмірі 2 075 140,33 грн. Зазначене рішення суду виконане не було.

36. Разом з тим суд зазначив, що судове рішення у цивільній справі не є обов`язковим в розрізі визначення розміру вимог кредитора у господарській справі про неплатоспроможність.

37. Суд врахував, що у травні 2010 року (справа № 2-1413) банк звертався до районного суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредитних коштів Договором № 831/3, тобто, за висновком суду, банк реалізував своє право пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, тим самим змінивши порядок, умови і строк кредитування, після чого право банку нараховувати передбачені Договором № 831/3 проценти за кредитом та інші платежі на підставі цього Договору припинилося та при цьому настала відповідальність позичальника - боржника у вигляді сплати процентів та втрат від інфляції відповідно до статті 625 ЦК України.

38. За висновком суду, подальше скасування заочного рішення суду від 13.09.2011 у справі № 2-1413 (підставою чого послугувала відсутність у справі доказів отримання відповідачем повідомлення про розгляд справи), за висновком суду, жодним чином не спростовує факт реалізації банком вказаного права та правові наслідки цього.

39. За перерахунком суду заборгованості боржника за Договором № 831/3 розмір 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу у період з 01.12.2010 по 20.12.2012, становить 40 070,10 грн, розмір втрат від інфляції у період з 01.04.2010 по 20.12.2012 - 56959,32 грн і в таких сумах вимоги банку є такими, що підлягають визнанню. Також, за висновком суду, є такою, що підлягає визнанню, пеня в сумі 15 307,16 грн, що була нарахована на час пред`явлення позову в травні 2010 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

40. 19.12.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 змінено, видено мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а абзаци 1 та 2 її резолютивної частини в наступній редакції:

41. "Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Боржника - Шевченка Володимира Миколайовича частково - у розмірі 2 823 205,46 грн (з яких 560 883,94 грн забезпечені заставою майна Боржника), а саме:

- за кредитним договором № 904/4 від 14.10.2008 - у розмірі 517 330,00 грн (заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, 3 % річних та втрати від інфляції, пеня), які забезпечені заставою майна Боржника, та 94 126,69 грн (конкурсні);

- за кредитним договором № 773/2 від 24.12.2007 - у розмірі 52 553,94 грн (заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, 3% річних та втрати від інфляції, пеня), які забезпечені заставою майна Боржника;

- за кредитним договором № 610/1 від 27.04.2007 - у розмірі 84 054,50 грн (заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, 3% річних, пеня);

- за договором відновлювальної кредитної лінії № 831/3 від 25.03.2008 у розмірі 2 075 140,33 грн (заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, 3% річних та втрати від інфляції, пеня).

В іншій частині (у загальній сумі 274 852,38 грн) грошові вимоги відхилити".

В решті ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 у справі № 5009/4799/12 залишено без змін.

42. Суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема, у частині розгляду грошових вимог банку за Договором № 831/3. Зазначив, що суд першої інстанції при визначенні розміру грошових вимог AT "Ощадбанк" до боржника у цій частині безпідставно не враховував наявність рішення суду, а саме: рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц, яке набрало законної сили та є чинним, відповідно до якого і було встановлено розмір заборгованості боржника перед AT "Ощадбанк", тим самим фактично вдавшись до переоцінки встановлених обставин справи та здійснивши перегляд зазначеного вище рішення суду, дійшовши в результаті висновків, які не узгоджуються зі змістом згаданого рішення, що не відповідає принципу правової визначеності "res judicata".

43. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність визнання усієї стягнутої за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц з боржника заборгованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

44. У касаційній скарзі Шевченко В. М. просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 у справі № 5009/4799/12.

45. Скаржник зазначив про відсутність висновків Верховного Суду у частині застосування:

- статті 41 КУзПБ щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів до зобов`язань, які виникли до введення мораторію, у їх взаємозв`язку з принципом обов`язковості судових рішень (стаття 129-1 Конституції України та стаття 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), а саме: чи має право господарський суд у справі про банкрутство/неплатоспроможність фізичної особи відмовити у визнанні частини грошових вимог кредитора, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили після введення мораторію, але включають нарахування за період дії мораторію, щодо якого діє заборона на нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3 % річних;

- статті 7 КУзПБ щодо принципу концентрації всіх майнових спорів у справі про банкрутство у взаємодії з принципом обов`язковості судових рішень, а саме: чи повинен господарський суд у справі про банкрутство/неплатоспроможність визнавати вимоги кредитора, підтверджені судовим рішенням у окремому позовному провадженні, що було ініційоване кредитором після введення мораторію у справі про банкрутство з порушенням принципу концентрації всіх майнових спорів у справі про банкрутство;

- частини другої статті 1050 ЦК України щодо права кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів за кредитом у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство фізичної особи, а саме: як має бути застосована правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, у справах про банкрутство/неплатоспроможність та чи може суд апеляційної інстанції застосовувати різні підходи до однакових за своєю правовою природою кредитних зобов`язань в межах однієї справи про банкрутство/неплатоспроможність.

46. Шевченко В. М. вважає, що Центральний апеляційний господарський суд проігнорував принцип концентрації всіх майнових спорів у справі про банкрутство, визнавши грошові вимоги AT "Ощадбанк" за Договором № 831/3 у повному обсязі в сумі 2 075 140,33 грн, що підтверджена рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц.

47. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що звернення AT "Ощадбанк" з позовом до районного суду у 2015 році, тобто після введення мораторію, є прямим порушенням принципу концентрації всіх майнових спорів у справі про банкрутство та обходом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

48. Крім того, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції Великої Палати Верховного Суду у наведених вище постановах про відсутність у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

49. У відзиві AT "Ощадбанк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

50. АТ "Ощадбанк" вважає, що в оскаржуваній постанові при визначенні розміру грошових вимог банку до Шевченка В. М. судом апеляційної інстанції правомірно було враховано наявність рішень судів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що відповідає принципу юридичної визначеності.

51. До Верховного Суду також надійшли: від скаржника - відповідь на відзив, а від АТ "Ощадбанк" - письмові пояснення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. У цій справі про неплатоспроможність фізичної особи предметом судового розгляду були грошові вимоги банку до боржника, які ґрунтувалися на чотирьох кредитних договорах. Частина грошових вимог банку є такими, що забезпечені заставою майна боржника.

54. Загальна сума грошових вимог АТ "Ощадбанк" (з урахуванням уточнень) за чотирма кредитними договорами становила 3 098 057,84 грн.

55. Суди попередніх інстанцій частково визнали грошові вимоги банку за Договорами № 904/4, № 773/2 та № 610/1.

56. При цьому суди враховали наявність рішень районних судів, ухвалених на користь банку про стягнення з боржника заборгованості за вказаними договорами та про звернення стягнення на заставне майна у рахунок кредитної заборгованості.

57. Щодо нарахованих АТ "Ощадбанк" після ухвалення судових рішень процентів за користування кредитними коштами та інших нарахувань банку на підставі кредитних договорів, суди попередніх інстанцій керувалися правовою позицію Великої Палати Верховного Суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

58. Крім того, частково відхиляючи грошові вимоги банку, суди врахували введення 21.12.2012 ухвалою суду першої інстанції мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Шевченка В. М.

59. Доводів щодо незгоди боржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у частині грошових вимог АТ "Ощадбанк" за Договорами № 904/4, № 773/2 та № 610/1 касаційна скарга не містить, а тому суд касаційної інстанції не надає оцінки правомірності судових рішень у цій частині.

60. У касаційній скарзі Шевченко В. М. не погоджується лише з висновками суду апеляційної інстанції у частині грошових вимог АТ "Ощадбанк" за Договором № 831/3; вважає правильними висновки у цій частині суду першої інстанції.

61. АТ "Ощадбанк" заявило грошові вимоги за Договором № 831/3 у розмірі 2 075 140,33 грн.

62. Суди обох інстанцій встановили, що за Договором № 831/3 АТ "Ощадбанк" надало Шевченку В. М. кредит у сумі 650 000,00 грн на споживчі цілі під сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 17,5% річних, з терміном остаточного погашення не пізніше 24.03.2018.

63. Зобов`язання боржника за цим договором були забезпечені заставою належного боржнику нерухомого майна.

64. У зв`язку із порушенням боржником умов Договору № 831/3 АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на заставне майно, яке надалі за рішенням суду було реалізоване, внаслідок чого частина заборгованості Шевченка В. М. перед банком за Договором № 831/3 була погашена.

65. Після цього, у лютому 2015 року банк звернувся до суду з позовом до Шевченка В. М. та ОСОБА_2 (поручителя за кредитними зобов`язаннями боржника) про стягнення решти заборгованості за Договором № 831/3.

66. 23.04.2015 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення у справі №205/1213/15-ц про солідарне стягнення з Шевченка В. М. (боржника) та ОСОБА_2 (поручителя) на користь АТ "Ощадбанк" заборгованості за Договором № 831/3 станом на 05.02.2015 у загальному розмірі 2 075 140,33 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 650 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 370 675,13 грн, пеня за несвоєчасне повернення відсотків за період з 01.12.2008 по 05.02.2015 - 327 852,69 грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.04.2010 по 05.02.2015 - 266 873,03 грн, три відсотки річних за несвоєчасну сплату процентів за період з 01.12.2008 по 05.02.2015 - 53 893,59 грн, три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 01.12.2010 по 05.02.2015 - 43 869,54 грн, втрати від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів за період з 01.12.2008 по 31.12.2013 - 193 097,26 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 01.04.2010 по 31.01.2014 - 168 879,09 грн.

67. Зазначене рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц виконане не було.

68. Отже, грошові вимоги АТ "Ощадбанк" за Договором № 831/3 у сумі 2 075 140,33 грн у повному обсязі є заборгованістю боржника за вказаним договором, що стягнута рішенням суду та не включає жодних інших нарахувань.

69. Разом з тим суд першої інстанції вважав, що зазначене судове рішення у цивільній справі не є обов`язковим в розрізі визначення розміру вимог кредитора у справі про неплатоспроможність, у зв`язку з чим дійшов висновку, що стягнута за рішенням суду заборгованість підлягає лише частковому визнанню.

70. Суд врахував, що у травні 2010 року (справа № 2-1413) банк звертався до районного суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредитних коштів Договором № 831/3, тобто він реалізував своє право пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, тим самим змінивши порядок, умови і строк кредитування, після чого, за висновком суду, право банку нараховувати передбачені Договором № 831/3 проценти за кредитом та інші платежі на підставі цього Договору припинилося та при цьому настала відповідальність позичальника - боржника у вигляді сплати процентів та втрат від інфляції відповідно до статті 625 ЦК України.

71. Зі змісту ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.03.2024 також вбачається, що суд першої інстанції врахував, що частина стягнутої за рішенням районного суду заборгованість, нарахована всупереч дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

72. Господарський суд Запорізької області здійснив власний розрахунок заборгованості боржника за Договором № 831/3, відповідно до якого визнав грошові вимоги банку у розмірі 703 841,50 грн основного боргу та 15 307,16 грн пені за цим договором.

73. Натомість суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився. Зазначив, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц, яке набрало законної сили, є чинним, відповідно до якого і було встановлено розмір заборгованості Шевченка В. М. перед AT "Ощадбанк". Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції фактично вдався до переоцінки встановлених обставин справи № 205/1213/15-ц, здійснивши перегляд зазначеного вище рішення суду, дійшовши в результаті висновків, які не узгоджуються зі змістом згаданого рішення, що не відповідає принципу правової визначеності "res judicata".

74. Касаційний суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

75. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

76. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

77. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

78. Європейський суд з прав людини зазначає, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. mutatis mutandis рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

79. Юридичною гарантією виконання рішення суду слугує впровадження ефективних та дієвих засобів впливу на забезпечення реалізованості рішення суду, яка є одним із наслідків набрання ним законної сили.

80. Одними з основних засад (принципів) господарського та цивільного судочинств є верховенство права та обов`язковість судового рішення. У свою чергу, основним завданням другого з цих принципів є забезпечення першого названого принципу - верховенства права, оскільки без виконання судових рішень реалізація цього принципу є недосяжною. Зокрема, це випливає також із судової практики Європейського суду з прав людини (див. рішення від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява № 52854/99, п. 55), від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України" ("Svetlana Naumenko v. Ukraine", заява № 41984/98, п. 91) тощо).

81. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

82. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з важливих складових верховенства права є принцип правової визначеності, дотримання якого забезпечується реалізацією принципу res judicata (скорочено від "Res judicata pro veritate habetur!", що в перекладі з латини - "судове рішення визнається за істину"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Тобто жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії" (п.п. 51-52, 56), у справі "Науменко проти України" (п. 91), від 18.11. 2004 у справі "Праведная проти Росії" ("Pravednaya v. Russia", заява № 69529/01, п.п. 24-25), від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України" ("Ponomaryov v. Ukraine", заява № 3236/03, п. 40), від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" ("Khristov v. Ukraine", заява № 24465/04, п.п. 33-34), від 17.06.2021 у справі "Тряпишко проти України" (заява № 59577/12, п. 22) тощо).

83. Винятки із принципу res judicata можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Зокрема, це можуть бути нововиявлені обставини (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справах "Понамарьов проти України" (п.п. 40-41), "Христов проти України" (п. 34), рішення від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04, п.п.43-44) тощо).

84. Як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, за певних умов, підтверджені судовим рішенням грошові вимоги кредитора можуть не визнаватися судом, зокрема, нарахування пені за зобов`язаннями боржника - фізичної особи, щодо якого здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

85. Так, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 виснувала про те, що підтверджені судовим рішенням грошові вимоги забезпеченого кредитора стосовно пені за зобов`язаннями боржника - фізичної особи, щодо якого здійснюється провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, які виникли з кредиту в іноземній валюті, не можуть бути визнані судом та підлягають відхиленню, оскільки реченням другим абзацу шостого цього пункту визначено імперативну умову щодо неможливості включення штрафних санкцій та пені до грошових вимог забезпеченого кредитора, яка не містить будь-якого конфлікту та правового зв`язку, зокрема з конституційними приписами щодо обов`язковості виконання судового рішення і не підлягає обмежувальному тлумаченню.

86. Однак у справі про неплатоспроможність Шевченка В. М. судами не встановлено таких обмежень, а тому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відхилення кредиторських вимог АТ "Ощадбанк" в частині сум, які підтверджені рішенням суду, суперечитиме принципу res judicata.

87. Якщо особа не погоджується з результатами вирішення спору судом, процесуальний закон закріплює право такої особи на перегляд справи та оскарження судового рішення. Зокрема, право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

88. Одним з основних засад (принципів) господарського та цивільного судочинств є принцип змагальності сторін, що також полягає у тому, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

89. Шевченко В. М. у касаційній скарзі зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував, що АТ "Ощадбанк", звернувшись у 2015 році (справа № 205/1213/15-ц) з позовом до районного суду, порушив принцип концентрації всіх майнових спорів у справі про банкрутство та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

90. Тобто скаржник намагається поставити під сумнів судове рішення у справі № 205/1213/15-ц, яке набрало законної сили, тобто по суті повторно вирішити уже вирішений у 2015 році у цивільній справі № 205/1213/15-ц спір; переглянути рішення суду у не процесуальний спосіб.

91. Однак такі обставини боржнику необхідно було доводити у справі № 205/1213/15-ц, в тому числі шляхом оскарження відповідного судового рішення до судів вищих інстанцій, а не намагатися здійснити переоцінку встановлених у справі № 205/1213/15-ц обставин уже в межах справи про свою неплатоспроможність.

92. З наведеного слідує, що формування власної позиції по суті заявлених АТ "Ощадбанк" позовних вимог у справі № 205/1213/15-ц безпосередньо залежали від волевиявлення Шевченка В. М. , прояву ним добросовісної та розумної обачності, звичайної зацікавленості станом своїх cправ.

93. Європейський суд з прав людини у справі "Тряпишко проти України" (рішення від 17.06.2021) наголосив, що борг, встановлений остаточним судовим рішенням, яке підлягало виконанню, становить "майно" для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. серед інших джерел, рішення у справі "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" та Стратіс Андреадіс проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece), від 09 грудня 1994 року, пункт 59, Серія А № 301-В). Скасування такого рішення після набрання ним законної сили становитиме втручання у право власника на мирне володіння цією власністю (див. рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumгrescu v. Romania), пункт 74 та "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), пункт 61).

94. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про необхідність визнання грошових вимог АТ "Ощадбанк" до Шевченка В. М. за Договором № 831/3 у сумі 2 075 140,33 грн, яка підтверджена рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2015 у справі № 205/1213/15-ц та відсутність підстав для здійснення переоцінки встановлених у зазначеному рішенні суду обставин.

95. Щодо визначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження необхідно зазначити, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

96. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

97. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

98. При цьому формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

99. Доводи Шевченка В. М. про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 7, 41 КУзПБ та частини другої статті 1050 ЦК України фактично направлені на необхідність здійснити переоцінку обставин ухваленого у 2015 році рішення районного суду, що суперечить зазначеному вище принципу res judicata, а тому відсутні підстави для формування висновку про застосування цих норм права.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

100. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

101. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

102. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції- залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

103. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Шевченка Володимира Миколайовича залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 5009/4799/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере