Ухвала від 07.07.2025 по справі 303/5146/25

Справа № 303/5146/25

2/303/1845/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

07 липня 2025 року м. Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Другої державної нотаріальної контори про скасування обтяження майна,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України та Другої державної нотаріальної контори про скасування обтяження майна. Позов обґрунтований тим, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Вказаний будинок позивач придбала 19.04.2019 року та провівши його реконструкцію, такий введений в експлуатацію згідно з декларацією TI01:5637-1574- 4432-2836. Державну реєстрацію закінченого будівництва проведено 16.01.2024 року. Разом з державною реєстрацією Державний реєстр речових прав на нерухоме майно підтягнув архівні відомості про арешт цього будинку за номером обтяження № 3927299, зареєстрованого від 20.10.2006 року Мукачівською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА 673273, АА № 334407 від 16.10.2006 року, виданої Департаментом державної виконавчої служби. Власник, чиї права обтяжені є Мале приватне підприємство «ЕРА», код 13585143. Жодного стосунку позивач до МПП «ЕРА» не мала та не має. Наявність/відсутність зареєстрованих обтяжень перевірялись при укладенні угоди відчуження майна та наступного введення в експлуатацію закінченого будівництва. Мале приватне підприємство «ЕРА» припинило свою діяльність. Згаданий вище арешт накладений Департаментом державної виконавчої служби України (ЄДРПОУ 33743494), правонаступником якого є Міністерство юстиції. Накладена заборона порушує право позивача на вільне володіння та розпорядження своїм майном, а тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та свобод.

Таким чином просить суд визнати недійною постанову про арешт майна боржника від 16.10.2006 року та скасувати обтяження № 3927299, зареєстроване 20.10.2006 року Мукачівською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА 673273, АА № 334407 від 16.10.2006 року, виданої Департаментом державної виконавчої служби.

У зв`язку з такими обставинами судом встановлено, що у провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа (справа № 303/6703/24) за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства юстиції України, третя особа: друга державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту.

За результатами розгляду цієї цивільної справи було ухвалено рішення від 16.10.2024 року відповідно до якого в задоволенні позову відмовлено. Рішення від 16.10.2024 року набрало законної сили.

Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 у справі № 303/6703/24 є фактично ідентичною за своїм змістом цій позовній заяві, в тому числі за сторонами, предметом і підставами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

При цьому суд враховує, що для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 640/9380/19, від 15.11.2021 року у справі № 428/9280/20, від 21.12.2021 року у справі № 295/983/21.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд, порівнюючи заявлені позивачем у цій справі № 303/5146/25 та позовні вимоги у справі № 303/6703/24, встановив, що в обох позовах позивач вказує на те, що на належний їй будинок накладений арешт, що порушує її право на вільне володіння та розпорядження своїм майном, а відтак просить такий скасувати (зняти).

Тобто фактично предметом обох позовів є питання наявності підстав для скасування (зняття) з належного позивачу будинку арешту.

Проте у справі № 303/6703/24 суд вже надав оцінку обґрунтованості таких позовних вимог - у їх задоволенні відмовлено.

Подання нових доказів та повідомлення нових обставин жодним чином не змінюють предмет та підстави позову.

Залучення до участі у цій справі як співвідповідача Другої державної нотаріальної контори (третя особа у справі № 303/6703/24) жодним чином не впливає на вирішення окресленого в цій ухвалі питання зважаючи на те, що Друга державна нотаріальна контора не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на житловий будинок, ні заінтересованою особою у справі, ні суб`єктом правовідносин з позивачкою.

При цьому, саме з таких підстав було ухвалено рішення від 16.10.2024 року у справі № 303/6703/24 та роз`яснено позивачу хто є належним відповідачем у цьому спорі.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, слід застосувати положення п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовити у відкритті провадження.

Керуючись ст.ст. 186, 258-260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Другої державної нотаріальної контори про скасування обтяження майна.

Надіслати позивачу копію ухвали разом із позовом та всіма доданими до нього документами.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.М.Заболотний