Рішення від 07.07.2025 по справі 466/4443/25

Справа № 466/4443/25

Провадження № 2-а/466/145/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Якубів І.О.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудуадміністративну справузапозовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №3 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, за участю третьої особи капітана поліції Лінарт Віталія Романовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив:

12.05.2025р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гриневич М.М. пред`явив в суд адміністративним позовом до Відділу поліції №3 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, за участю третьої особи капітана поліції Лінарт Віталія Романовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4682097 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП по факту, що мало місце 08.05.2025 року, - закрити та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 08.05. 2025 року поліцейським відділку поліції №3 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітаном поліції Лінарт Віталієм Романовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4682097. Цією постановою позивача, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Зазначену вище постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а дії працівника відповідача щодо винесення постанови протиправними.

Зазначає, що правил дорожнього руху позивач не порушував, рухався у полосі, яка дозволяє рух прямо. Після того як був зупинений працівниками поліції, не погоджував із твердженнями останніх, заперечував свою вину, просив надати відеозапис, який би підтверджував порушення правил дорожнього руху. Однак працівники поліції не надали можливість ознайомитись із відеозаписом та спростувати твердження про порушення правил дорожнього руху, а саме дорожньої розмітки та приступили до складання постанови про накладення адміністративного стягнення без врахування зауважень позивача, чим порушили право на захист ОСОБА_1 .

Зазначеного у постанові правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв. Відтак, вважаєпостанову незаконною, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.14).

Відповідач 16.06.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому доводи позивача заперечив у повному обсязі. Вказав, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4682097 від 08.05.2025 позивач на автодорозі Київ-Чоп 546 км в межах населеного пункту Пасіки Зубрицькі Львівського району Львівської області керуючи транспортним засобом марки «AUDI АЗ Е-TRON» н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах» та рухаючись у крайній правій смузі (смуга призначена лише для повороту праворуч), здійснив рух прямо, чим порушив вимоги Розділу 33 (5.16) Правил дорожнього руху України - «Порушення вимог інформаційно-вказівних знаків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за шо передбачена відповідальність згідно ч.І ст. 122 КУпАП.

Згідно винесеної інспектором СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області капітаном поліції Лінартом Віталієм Романовичем постановипронакладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4682097 від 08.05.2025, останній ознайомив з усіма правами та обов`язками позивача, які передбачені під час розгляду адміністративної справи, а саме: ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, а також ст.ст. 268, 307, 308 КУпАП, про що свідчить підпис позивача у вищевказаній постанові. Інспектор діяв в межах повноважень, керуючись наявними доказами, що цілком відповідає нормам чинного законодавства та не порушував прав позивача, відтак підстав вважати оскаржувану постанову незаконною немає.

Посилаючись на наведене, просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

В судове засіданні позивач та його представник не з`явились, клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач та третя особі в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача у поданому відзиві просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Частиною другою статті 19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідност. 2КАС Українизавданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За умовами ч. 1ст. 5КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з вимогамист. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимогст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України стало те, що позивач 08.05.2025 року о 13:52 год в с. Пасіки-Зубрицькі, траса Київ-Чоп 546 км, водій керуючи автомобілем Audi A3 E-TRON д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 рух по смугах, чим порушив п. 8.4 ПДР - порушення вимог дорожніх знаків.

Як зазначає позивач, 08.05.2025 року о 13:52 год в с. Пасіки Зубрицькі він дійсно керував т/з марки Audi A3 E-TRON д.н.з. НОМЕР_2 в напрямку населеного пункту Пасіки Зубрицькі Львівського району Львівської області, проте, правил дорожнього руху не порушував, рухався у полосі, яка дозволяє рух прямо. Після того як був зупинений працівниками поліції, не погоджував із твердженнями останніх, заперечував свою вину, просив надати відеозапис, який би підтверджував порушення правил дорожнього руху. Однак працівники поліції не надали можливість ознайомитись із відеозаписом та спростувати твердження про порушення правил дорожнього руху, а саме дорожньої розмітки та приступили до складання постанови про накладення адміністративного стягнення без врахування зауважень з боку позивача, тим самим порушили його право на захист.

Відповідно до статті 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, ст. 122 КпАП України. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов`язків водія, є такожПравила дорожнього руху, що затверджені постановою КабінетуМіністрів України від 10жовтня 2001року№1306(далі -ПДР).

Пунктом 1.1 Правил дорожнього рухуУкраїни передбачено, що ці Правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідноп. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимогиПДРУкраїни.

Разом з тим,п. 1.9 ПДРУкраїни зазначає, що особи, які порушуютьПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 5.16 ПДР визначено інформаційно-вказівні знаки, зокрема, напрямки руху по смугах показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Пункт 8.4 ПДР України визначає дорожні знаки, які поділяються на групи.

Проте,як вбачається, в оскаржуваній постанові працівник поліції не вказав, який саме підпункт п. 8.4 ПДР порушив позивач. Так, пунктом 8.4. ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 визначено дорожні знаки, які поділяються на групи, серед яких - "інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила".

Зокрема, з наданого відповідачем фото матеріалів, на основі яких винесено постанову про адміністративне правопорушення від 08.05.2025 серії ЕНА №4682097, неможливо чітко встановити ні марку, ні державний номерний знак авто, яким було не виконано вимогу дорожнього знаку 5.16 рух по смугах, тим самим порушено правила дорожнього руху.

Під час розгляду справи на місці зупинення транспортного засобу на вимогу позивача доказів вчинення ним правопорушення поліцейськими йому наданоне було.

Тому суд вважає, щотвердження позивача про те, що віндля руху ТЗ вибравсмугу у відповідності до вимогПДР,а самерухався у полосі, яка дозволяє рух прямо, не спростована відповідачем, факт вчинення ним адміністративного правопорушення не доведений, що є підставою для закриття провадження у справі.

Статтею 9Кодексу України про адміністративні правопорушеннявизначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 283КУпАПпостанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно ізст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положеньКУпАПвищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідност. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності доКодексу України про адміністративні правопорушенняніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1-2ст.7 КУпАП); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Частиною 2статті 251 КУпАПвстановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.

Системний аналіз наведених норм наводить на висновок про те, що встановлення цих ключових обставин посадовою особою здійснюється на підставі дослідження відповідних доказів.

Разом з тим, суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Враховуючи сталу прецедентну практику Європейського суду з прав Людини при розгляді справи про адміністративне правопорушення тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого (див. Рішення ЄСПЛ у справах Надточій проти України від 15 травня 2008 року (Заява № 7460/03); Salabiaku проти Франції від 07 жовтня 1988 року (Заява №10519/83).

Таким чином саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень використовуючи свої повноваження, перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, повинен зібрати всі докази, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростувати надані свідчення.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наданого відповідачем фото матеріалів, на основі яких винесено постанову про адміністративне правопорушення від 08.05.2025 серії ЕНА №4682097, неможливо чітко встановити ні марку, ні державний номерний знак авто, яким було не виконано вимогу дорожнього знаку 5.16 рух по смугах, тим самим порушено правила дорожнього руху.

Сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні.

За таких обставин, вважаю, що оскаржувана постанова винесена без належних доказів факту вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем, ОСОБА_1 .

Також суд зважає на доводи позивача про те, що під час винесення постанови було порушені його права, передбаченіст. 268 КУпАП.

Відповідно до положеньКУпАП,Закону України «Про дорожній рух», у разі порушенняПравил дорожнього рухуУкраїни, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушеннямповинен бути складений протокол, у порядку передбаченомуст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз`ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. Протоколу про адміністративне правопорушення у даному випадку складено не було, чим порушено ч.2ст.254 КУпАП,ст.256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У ч.6ст.258 КУпАП, передбачений випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, проте навіть у самій назві винесеної постанови зазначено, що дане порушення зафіксоване не в автоматичному режимі.

За правилами п. 3 ч. 3ст. 286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд доходить висновку щодо недоведеності вини позивача і вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю, тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача, як з суб`єкта владних повноважень, Відділу поліції №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір, який ним було сплачено при поданні позовної заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,9,76,77,139,229,241-246,205,250,255,272, 286, 293,295 КАС України,суд,-

ухвалив:

позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4682097 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу поліції №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Відділ поліції №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, адреса:Львівська область, м. Пустомити, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 08674063.

Третя особа-капітан поліції ОСОБА_2 ,місце знаходження Відділ поліції №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, адреса:Львівська область, м. Пустомити, вул. Шевченка, 1

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначенихстаттею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а самедо Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Текст рішення складено та проголошено 07.07.2025.

Суддя В. В. Свірідова