Рішення від 02.07.2025 по справі 380/24395/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 рокусправа № 380/24395/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Хмелик І.А.,

за участі:

представника позивача Косендюк Я.А.,

представника відповідача Кухар Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вітом» (вул. Д. Галицького, буд. №10А, м. Моршин, Львівська обл., код ЄДРПОУ 34119351) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вітом» до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №39838/13-01-07-05 від 18.09.2024 р. (Форма «Р») на суму грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями 243 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 62497,25 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №39844/13-01-07-05 від 18.09.2024 р. (Форма «Р») на суму грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями 271 099 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67774,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.08.2024 р. Відповідачем видано Наказ №4319-пп «Про проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІТОМ»«. Вказаний наказ позивач вважає протиправним, оскільки жодних запитів про надання документів, відповідач позивачу попередньо не надсилав. Відповідач фактично провів документальну позапланову невиїзну перевірку, що суперечить вимогам абз. 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України. При цьому, відповідач при проведенні перевірки послуговувався в основному внутрішніми джерелами та ІС «Податковий блок» і Єдиним реєстром податкових накладних щодо господарської діяльності контрагентів позивача без аналізу первинних документів. Вважає, що оскільки зустрічні звірки контрагентів Позивача фактично не проводились, тому аналітична інформація автоматизованих інформаційних систем ДПС не може бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем безтоварних операцій. Зауважує, що факти, наведені в акті перевірки, не відповідають дійсності, оскільки на підставі відповідних угод були виконані усі роботи, що підтверджується актами виконаних робіт. За виконані роботи були проведені безготівкові оплати, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Усі документи (договори, акти викон. робіт, платіжні доручення) були надані при перевірці представникам податкову органу. Наведене, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Головним управлінням ДПС у Львівській області скеровано на адресу позивача запити про надання інформації від.02.2024 №4251/6/13-01-07-06-15. Як свідчить зміст письмових запитів підставою для надіслання стали результати аналізу показників у податковій декларації з ПДВ, поданої Товариством за відповідні періоди, та податкової інформації, отриманої відповідно до положень статті 72 ПК, а саме: інформації з Єдиного реєстру податкових накладних та з баз даних щодо подання контрагентами звітних документів. У запиті вказано, в чому саме полягає виявлене за результатами аналізу зазначеної інформації недотримання Товариством норм підпункту, пп. 134,1.1 п.134.,1 ст,134, ст.,135, ст.137 пп,»а» п. 198.1, п, 198.3, пп.198.5 ст. 198, п.201,10 ст.201 ПК України, наведено обставини, на підставі яких зроблено висновок про можливі порушення податкового законодавства, та перелік документів, які пропонується надати. Запит скерований на адресу позивача, містять вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - ст. 73 ПК України та обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до встановленого законом порядку - відсутнє реальне джерело походження ідентифікованих товарів. За таких обставин на позивача покладався обов`язок щодо надання інформації та запитуваних первинних документів на складені запити податкового органу. Однак, позивач запитувані первинні документи та обґрунтовані пояснення податковому органу не надав в повному обсязі, оскільки вважає себе звільненим від обов`язку в надані відповідей на дані запити.

Відповідач вказує, що позивач отримав наказ та направлення про проведення перевірки особисто та надав контролюючому органу документи (які описано в акті перевірки) під час проведення перевірки. Наведені обставини свідчать про те, що податковим органом не були порушені норми Податкового кодексу України щодо порядку призначення розглядуваної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки в порядку статті 79 Податкового кодексу України.

На думку відповідача, вказані позивачем неточності щодо процедури проведення перевірки не впливають на обов`язок платника податку визначити податкові зобов`язання за наслідками здійснення господарських операцій та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу не свідчить про допущення відповідачем порушень норм ПК України, як тягнуть за собою протиправність податкового повідомлення-рішення.

В акті перевірки описані надані позивачем до перевірки документи. Тобто між представником контролюючого органу та представником позивача відбувся обмін документами пов`язаних із предметом перевірки. Позивачем надавались запитувані документи без висловлення заперечень щодо проведення перевірки саме у такому організаційному порядку. Вважає, що контролюючий орган забезпечив право платника податків на участь у перевірці із наданням документів та пояснень.

Зазначає, що перевіркою встановлено не підтвердження факту продажу ТОВ «АУТСТАФІНГОВА КОМПАНІЯ «ТРУДОВІ РЕСУРСИ» робіт на адресу ТзОВ «БК «ВІТОМ»; не підтвердження факту продажу ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ» робіт на адресу ТзОВ «БК «ВІТОМ». Позивач не надав належних доказів, які б спростовували наведені в акті перевірки порушення, зокрема не надано інформації про те як налагоджено господарські зв`язки між товариством та його контрагентами, хто персонально брав у цьому участь. Не надано доказів наявності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій. надані до перевірки копії первинних документів не містять жодної інформації стосовно осіб, якими були вчинені ремонтні роботі та надані послуги за договорами субпідряду, оскільки підписані лише директорами. Не надано штатного розпису, не надано переліку осіб, які залучались до проведення ремонтних робіт. Також, позивачем не надано до перевірки звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій із зазначенням ресурсів, в яких зазначасть використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місце надання послуг залучених працівників. Також, до перевірки не надано проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Вважає, що ГУ ДПС у Львівській області діяло згідно та у відповідності до норм національного законодавства, а отже вважаємо, що доводи позивача викладені у позовній заяві безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача скористався правом на подання до суду відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 25.02.2025 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.03.2025.

19.03.2025 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого-судді на лікарняному.

16.04.2025 підготовче засідання відкладено на 30.04.2025 у зв`язку із неявкою представника відповідача.

30.04.2025 підготовче засідання відкладено на 14.05.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території України через загрозу ракетного удару.

14.05.2025 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 04.06.2025.

04.06.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.06.2025.

18.06.2025 здійснено допит свідків, оголошено перерву в судовому засіданні до 25.06.2025.

25.06.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні 02.07.2025 о 11:20 год.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

14.08.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області, на підставі пп.16.1.5, пп.16.1.7 п. 16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пп.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, прийнято наказ №4319-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БІТОМ», відповідно до якого наказано: провести перевірку позивача з 19.08.2024 тривалістю 5 робочих днів; перевірку провести з питань проведення взаємовідносин ТзОВ «АК «ТРУДОВІ РЕСУРСИ» (код ЄДРПОУ 38992487) за період грудень 2019 року, ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ» (код ЄДРПОУ 42206747) за період березень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведення перевірки позивача, відповідачем складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 30.08.2024 №36484/13-01-07-05/34119351 (далі Акт перевірки), відповідно до якого в ході перевірки встановлено порушення податкового законодавства:

1) п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 «Витрати», п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 243 989 грн. в т.ч. за 2020 р. на суму 243 989 гривень;

2) п.198.1, п.198.2, 198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження позитивною значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 18 Декларації) на загальну суму 271,099 грн. в т.ч. грудень 2019 р. на суму 105 656 грн., березень 2020 р. на суму 165 443 гривень.

На підставі Акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №39838/13-01-07-05 від 18.09.2024 (Форма «Р») на суму грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями 243989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 62497,25 грн.;

- №39844/13-01-07-05 від 18.09.2024 (Форма «Р») на суму грошового зобов`язання за податковими та/або іншими зобов`язаннями 271099 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67774,75 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абз. 1 підп. 75.1.2 п. ст. 75 ПК України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом (абз. 5 підп. 75.1.2 п. ст. 75 ПК України).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (абз. 6 підп. 75.1.2 п. ст. 75 ПК України).

Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 (далі - Порядок №1245).

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, які пропонується надати, а також підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

За змістом пункту 10 Порядку №1245 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до підп. 73.3.3. п. 7.3. ст. 73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Зміст зазначених положень дає підстави для висновку про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які у відповідності до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків позбавлений об`єктивної можливості надати вмотивовані пояснення та їх документальне підтвердження.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Направлення відповідного запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі №815/2596/17.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що позивач не отримував жодного запиту податкового органу щодо надання документів, а в Акті перевірки відсутні посилання на акти про ненадання документів і під час контрольного заходу такі не складалися.

Допитаний в судовому засіданні 18.06.2025 в якості свідка директор ТОВ «БК «Вітом» ОСОБА_1 повідомив суду, що ним не отримувалось будь-яких запитів від податкового органу, інспектор на перевірку не приїздив. Натомість на телефонну вимогу ним привозились документи для перевірки у податкову інспекцію.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує, що ГУ ДПС у Львівській області скеровано на адресу позивача запит про надання інформації від 20.02.2024 №4251/6/13-01-07-06-15. На підтвердження факту направлення вказаного запиту на адресу позивача, представник відповідача долучив копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 25.02.2024 та копію Списку №7 (Ф. 103 Рекомендовані листи), відповідно до п. 25 якого на адресу позивача направлено поштове відправлення №0600091544919 з повідомленням про вручення.

Зі змісту Акту перевірки суд встановив, що копію наказу від 14.08.2024 №4319-ПП було вручено під розписку 19.08.2024 директору ТзОВ «БК «Вітом» Муска Олегу Васильовичу.

Акт перевірки не містить відомостей щодо направлення на адресу позивача запиту від 20.02.2024 №4251/6/13-01-07-06-15.

Пунктом 13 Порядку №1245 визначено, що Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 1, 2).

Згідно підп. 13) п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.

Суд встановив, що відповідачем не подано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600091544919 (ф.119).

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо вручення або не вручення позивачу (із зазначенням причин невручення) запиту про надання інформації від 20.02.2024 №4251/6/13-01-07-06-15, яке було направлено рекомендованим поштовим відправленням №0600091544919.

Також представник позивача стверджує, що податковим органом фактично було проведено невиїзну перевірку, оскільки посадові особи відповідача на території підприємства жодного дня не з`являлись, виїзна перевірка не проводилась за місцезнаходженням платника податків, а фактично проведена у приміщенні податкового органу.

Вказані твердження представника позивача підтвердив у судовому засіданні 18.06.2025 допитаний як свідок директор ТОВ «БК «Вітом» ОСОБА_1 .

В свою чергу допитаний в судовому засіданні 18.06.2025 як свідок головний державний інспектор ГУ ДПС у Львівській області Сірко Андрій Зіновійович, який, згідно Акту перевірки, проводив перевірку позивача, не надав суду достатніх відомостей щодо обставин проведення перевірки позивача, оскільки обставин перевірки не пам`ятає.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позивач отримав наказ та направлення про проведення перевірки особисто та надав контролюючому органу документи (які описано в акті перевірки) під час проведення перевірки. Наведені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про те, що податковим органом не були порушені норми Податкового кодексу України щодо порядку призначення розглядуваної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки в порядку статті 79 Податкового кодексу України.

Представник відповідача також зазначає, що в акті перевірки описані надані позивачем до перевірки документи. Тобто між представником контролюючого органу та представником позивача відбувся обмін документами пов`язаних із предметом перевірки. Позивачем надавались запитувані документи без висловлення заперечень щодо проведення перевірки саме у такому організаційному порядку.

З наведеного суд робить висновок, що відповідачем фактично було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 також підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформовано висновок, що невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у вказаній постанові окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов 'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

У постанові від 11.07.2024 у справі №320/7160/19 Верховний Суд зробив правовий висновок, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. У разі ж якщо перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу, то така перевірка є невиїзною. В ПК України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку. Наведене правозастосування відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній Верховним Судом у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та Верховним Судом у постановах від 17 травня 2019 року у справі № 823/2530/18, від 16 травня 2018 року у справі № 826/15718/14, від 23 квітня 2020 року у справі № 826/20146/15, від 24 січня 2019 року у справі № 805/1941/17-а, від 10 червня 2021 року у справі № 808/881/16.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово аналізував положення ПК України, які регулюють питання проведення документальних виїзних перевірок і документальних невиїзних перевірок, та висловлював позицію, що Податковий кодекс України не передбачає право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні податкового органу (зокрема, але не виключно, постанови від 13 червня 2019 року у справі № 825/1747/17, від 17 травня 2019 року у справі № 804/254/18, від 10 червня 2021 року у справі № 808/881/16).

Вищенаведене, на думку суду, спростовує викладені у відзиві на позовну заяву твердження представника відповідача про те, що саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу не свідчить про допущення відповідачем порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи правову підставу проведення перевірки (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України), призначенню якої передує письмовий запит контролюючого орану про надання інформації платником податку у зв`язку з отриманням інформації про порушення ним податкового законодавства, на який не було надано відповіді, контролюючий орган не спростував доводи позивача щодо відсутності підстав для призначення перевірки щодо нього, а суд таких обставин не встановив.

Суд також вважає, що факт проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні податкового органу вплинув на права позивача при проведенні перевірки, визначені, зокрема, підп. 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, оскільки позивач був позбавлений можливості бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки; за власною ініціативою надавати пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом; ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зміст висновків наведених постанов Верховного Суду свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Отже, встановлені судом процедурні порушення щодо призначення та проведення перевірки позивача, що підтверджені матеріалами справи, дають підстави для висновку, що такі порушення є достатньою самостійною підставою для визнання її результатів незаконними та скасування прийнятих за результатами її проведення податкових повідомлень-рішень.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 19.06.2023 у справі №818/1319/16.

Інші доводи сторін не впливають на зроблені судом висновки.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №39838/13-01-07-05 від 18.09.2024 р. (Форма «Р») та №39844/13-01-07-05 від 18.09.2024 р. (Форма «Р»).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Вітом» (вул. Д. Галицького, буд. №10А, м. Моршин, Львівська обл., код ЄДРПОУ 34119351) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43968090) сплачений судовий збір у розмірі 7744 (сім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 07.07.2025 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович