Рішення від 02.07.2025 по справі 400/3482/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2025 р. № 400/3482/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаЖовтневий районний суд Миколаївської області, вул. Ольшанців, 77,м. Миколаїв,54052, вул. Ольшанців, 77,м. Миколаїв,54052 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009,

проскасування наказу від 10.01.2025 року № 7 к/ка; визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі відповідач 1) та Жовтневого районного суду Миколаївської області (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Жовтневого районного суду Миколаївської області щодо винесення наказу від 10 січня 2025 року №7 к/ка «Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям Жовтневого районного суду Миколаївської області на 2025 рік» яким ОСОБА_1 з 1 січня 2025 року по 13 вересня 2025 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік у розмірі 4 (чотирьох) відсотків посадового окладу, як такій стаж державної служби якої станом на 01 січня 2025 року становить 02 (два роки) 3 (три) місяці 18 (вісімнадцять днів), скасувати наказ від 10 січня 2025 року №7 к/ка та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» починаючи з 01 січня 2025 рок;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області починаючи з 01 січня 2025 року здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме з розрахунку 3 (три) відсотка посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що є працівником суду та наказом керівника апарату від 10 січня 2025 року №7 к/ка «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Жовтневого районного суду Миколаївської області на 2025 рік» їй було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік з 01 січня 2025 року по 13 вересня 2025 року у розмірі 4 (чотирьох) відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить 2 (два) роки 3 (три) місяці 18 (вісімнадцять) днів (копію наказу додаю), тобто було застосовано 2 (два) відсотка замість 3 (трьох) відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача, Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що статтею 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України, у порядку визначеному Кодексом. Згідно з ст.149 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди фінансуються згідно кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно д вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Положення Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік щодо встановлення на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу є чинними, не конституційними не визнавалися, а відтак відсутні підстави для їх не застосування.

Від відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області відзив до суду не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України без проведення судового засідання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд встановив наступне.

Позивачка працівником Жовтневого районного суду Миколаївської області та займає посаду секретаря судового засідання з 14 вересня 2022 року, згідно наказу керівника апарату суду від 12 вересня 2022 року №126 к/ка «Про призначення ОСОБА_1 на посаду секретаря судового засідання». Вислуга років в органах державної влади станом на 09 квітня 2025 року становить 02 (два роки) 6 (шість) місяців 26 (двадцять шість) днів.

На виконання вимог пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» наказом керівника апарату від 10 січня 2025 року №7 к/ка «Про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям Жовтневого районного суду Миколаївської області на 2025 рік» позивачці було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2025 рік з 01 січня 2025 року по 13 вересня 2025 року у розмірі 4 (чотирьох) відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить 2 (два) роки 3 (три) місяці 18 (вісімнадцять) днів (копію наказу додаю), тобто було застосовано 2 (два) відсотка замість 3 (трьох) відсотків відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу».

Позивачка, не погодившись із зменшенням розміру надбавки за вислугу років державного службовця, звернулася до суду з цим позовом.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України Про державну службу та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною 1 статті 50 Закону України Про державну службу визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з ст. ст. 46, 50 Закону України Про державну службу, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки та передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; - виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; - премії (у разі встановлення).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону Про державну службу, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Однак, Верховною Радою України 9 листопада 2023 року прийнято Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік, пунктом 12 розділу Прикінцеві положення якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки, а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Вирішуючи спір, суд враховує, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Для безумовного дотримання конституційних імперативних норм щодо обов`язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Основного Закону України) надважливо, щоб система законодавства відповідала усім критеріям якості закону, зокрема, правове регулювання було чітким та послідовним, не допускало неоднозначного тлумачення правових норм, а також існування суперечливих або конфліктуючих між собою положень.

Логіка полягає у тому, що якщо норми, які регулюють співіснування людей, мають забезпечувати чіткі орієнтири правомірності поведінки і правовий порядок, то вони не повинні суперечити одна одній, мають взаємно узгоджуватись; позначаючи сукупність узгоджених між собою елементів як систему; норми права повинні створювати здатний належним чином функціонувати порядок людського співіснування.

Водночас, відступ від цього критерію призводить до виникнення колізій у законодавстві, що зумовлює настання негативних наслідків, зокрема, появу значної кількості юридичних спорів; перешкоду для формування єдиної та сталої судової практики; необхідність відступу від раніше сформульованих правових висновків Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду; врешті це стає однією з вагомих причин зниження довіри до суб`єктів владних повноважень, судів та держави в цілому.

Крім того, поява колізій у законодавстві створює для особи ситуацію правової невизначеності, при якій виникають справедливі запитання: чи потрібно знати і дотримуватися всіх (без винятку) законів; якщо знати і дотримуватися одного чинного закону або норми закону, чи це означає презумпцію правомірності поведінки особи та неможливість її притягнення до відповідальності або настання інших негативних наслідків.

Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.

Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.

Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом

За умов спірних правовідносин, спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України Про державну службу, а не Закон України Про затвердження бюджету України на відповідний рік.

У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У свою чергу, роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

З огляду на вищевикладене, у спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а не п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, а відтак спірний наказ суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права у даній справі покладання обов`язку на Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області починаючи з 01 січня 2025 року здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме з розрахунку 3 (три) відсотка посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

У позовній заяві позивачка також просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

У цій справі позовні вимоги мають немайновий характер, і судом покладається обов`язок вчинити відповідачу певну дію, а не присуджується виплата на користь позивачки. У зв`язку з цим рішення не підлягає допущенню до негайного виконання.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Жовтневого районного суду Миколаївської області (вул. Ольшанців, 77,м. Миколаїв,54052 02892623) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009 26299835) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 10 січня 2025 року №7 к/ка та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» починаючи з 01 січня 2025 року.

3. Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 26299835) починаючи з 01 січня 2025 року здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю судового засідання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме з розрахунку 3 (три) відсотка посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов