Ухвала від 07.07.2025 по справі 320/16011/24

УХВАЛА

07 липня 2025 року

м. Київ

справа № 320/16011/24

адміністративні провадження № К/990/12003/25, № К/990/14074/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", Міністерство енергетики України про визнання протиправним та скасування постанов, за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року.

ВСТАНОВИВ:

Верховний Суд ухвалою від 31 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"; витребував справу з Київського окружного адміністративного суду; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Суддя-доповідач згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" разом з касаційною скаргою подало клопотання про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року до закінчення касаційного перегляду.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" просило відмовити у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, Суд виходить з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У зв`язку з цим, сподівання та припущення заявника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили. Для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.

Заявлене третьою особою у цій справі клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не відповідає зазначеним вимогам, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" також заявляє клопотання про розгляд справи у касаційному порядку в судовому засіданні.

Вирішуючи це клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справи до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. До того ж суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу національних законодавчих обмежень публічних слухань із викликом сторін взагалі та у судах касаційної інстанції, зокрема, згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Зокрема, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у частині першій статті 6 Конвенції, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (рішення у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, пункт 25).

Проте у справі «Covalenco v. the Republic of Moldova» (заява № 72164/14, пункти 19- 22) ЄСПЛ вказав, що право учасника справи на «публічне слухання» передбачає право на обов`язковість «усного слухання»; тільки у разі наявності виняткових обставин, які виправдовують відмову від такого слухання.

Також у справах «Goc v. Turkey» (заява № 36590/97, пункт 48) та «Ramos Nunes de Carvalho E Sа v. Portugal» [GC] (заява № 55391/13, пункт 187) Суд наголосив, що право на «публічне слухання» у розумінні пункту 1 статті 6 передбачає право на «усне слухання», за винятком наявності виняткових обставин, що можуть виправдати відмову від слухань:

a) справи, у яких немає питань достовірності чи спірності фактів, які потребують слухання, і суди можуть справедливо та розумно вирішити справу на підставі матеріалів справи (рішення у справах: «Dory v. Sweden», заява № 28394/95, пункт 37; «Saccoccia v. Austria», заява № 69917/01, пункт 73).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи (рішення у справі «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01, пункт 28);

(b) у справах, що порушують суто юридичні питання обмеженого обсягу, або пункти права, що не становлять особливої складності (рішення у справах: «Simsek v. Turkey», заява № 5488/05, пункти 29- 31; «Varela Assalino v. Portugal», заява № 64336/01; «Speil v. Austria», заява № 42057/98, пункт 2);

(c) коли справа стосується вузькоспеціалізованих питань, зокрема питань соціального забезпечення.

У справі «Schuler-Zgraggen v. Switzerland» (заява № 14518/89, пункт 58) Суд встановив відсутність порушення частини першої статті 6 Конвенції під час судового провадження національним судом у справі, зокрема тому, що вона мала приватний характер (предмет спору стосувався соціального страхування), а також не стосувалася питання суспільного значення.

Натомість Суд визнав необхідним проведення слухання у таких випадках:

(a) там, де потрібно оцінити, чи правильно встановлені факти владою (рішення у справі «Malhous v. the Czech Republic» [GC], № 33071/96, пункт 60);

(b) у разі неможливості сформувати правову позицію у спірних правовідносинах без пояснень сторін щодо обставин, що мають значення для справи (рішення у справах: «Goc v. Turkey», заява № 36590/97, пункт 51 та "Andersson v. Sweden", заява № 17202/04, пункт 57);

(c) коли суду необхідно отримати роз`яснення з певних питань, зокрема, шляхом проведення слухання (рішення у справах: «Fredin v. Sweden» (№ 2), заява № 18928/91, пункт 22 та «Lundevall v. Sweden», заява № 38629/97, пункт 39).

Про легітимність обмеження усного слухання у судах третьої (касаційної) інстанції зазначається, зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Xhoxhaj v. Albania» (заява № 15227/19, пункт 339), де Суд вказав, що право на публічне слухання за частиною першою статті 6 Конвенції передбачає право на усне слухання принаймні в одній інстанції. Відсутність слухання у другій чи третій інстанції може бути виправдана особливостями відповідного розгляду лише за умови, що слухання було проведено в першій інстанції.

Встановлення факту того, що усний розгляд не проводився у жодній з судових інстанцій, є порушенням права на справедливий судовий розгляд (рішення у справі «Idzanovic v. Croatia» (заява № 67705/14, пункти 33, 37).

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 233/3676/19, від 15 червня 2021 року у справі № 755/12623/19, від 13 липня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц.

За приписами пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд в ухвалі про відкриття провадження у цій справі надавав сторонам можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.

Суд наголошує, що бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені ними в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17 лютого 2020 року у справі № 815/209/18.

Із огляду на наведене, характер предмету спору, склад учасників справи, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про участь у судовому засіданні і визнає за можливе призначити цю справу до розгляду на підставі статті 340 КАС України в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подали касаційні скарги в одній і тій же справі, на одні й ті ж судові рішення, тому Суд вважає за необхідне об`єднати їх в одне провадження для спільного розгляду і вирішення.

На підставі статті 340 КАС України суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Керуючись статтями 3, 241, 248, 340, 345, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про зупинення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року.

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про розгляд справи у касаційному порядку в судовому засіданні.

Касаційній скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, об`єднати в одне провадження.

Закінчити підготовчі дії та призначити розгляд адміністративної справи № 320/16011/24 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів 08 липня 2025 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк