Ухвала від 25.06.2025 по справі 757/29768/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29768/25-к

пр. 1-кс-26149/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12019100000000171,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

У провадженні СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100000000171 від 22.02.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, під час якого встановлено, що невстановлені особи використовуючи підроблені документи, шляхом обману заволоділи чужим майном, а саме: нежитловою будівлею загальною площею 210,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта №1320982180000), яким розпорядилися на власний розсуд.

У клопотанні вказано, що в період листопад-грудень 2018 року невстановлені особи шляхом надання підроблених правовстановлюючих документів державному реєстратору здійснили перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , чим завдали потерпілій майнову шкоду на суму: 1 300 000 грн.

Так, 31.10.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_4 посвідчена довіреність реєстраційний номер 211, видана від імені ОСОБА_2 на представництво її інтересів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 14.09.2005, РНОКПП - НОМЕР_2 .

Використовуючи цю довіреність, ОСОБА_5 22.11.2018 подав заяву про державну реєстрацію юридичної особи та рішення №1 від 22.11.2018 про створення юридичної особи ТОВ «Оазис-Оболонь», код ЄДРПОУ -42642426 від імені ОСОБА_2 , керівником якої призначено ОСОБА_6 .

Згідно із рішенням №1 від 22.11.208 про створення юридичної особи ТОВ «Оазис-Оболонь», підписаного ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства внесено квартиру АДРЕСА_2 .

04.12.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «Оазис-Оболонь» на підставі акта приймання-передачі від 26.11.2018 та рішення засновника №1 від 22.11.2018.

В ході досудового розслідування встановлено, що особа на фотокартці копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 14.09.2005 на ім`я ОСОБА_5 , що подавався при проведенні реєстраційних дій та особа, яка зображена на заяві про отримання паспорта НОМЕР_1 виданого 14.09.2005 відрізняються між собою, що свідчить про можливе підроблення та використання невстановленою особою паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_5 .

Згідно почеркознавчої експертизи підпис в довіреності від 31.10.2018 реєстраційний номер 211, видана від імені ОСОБА_2 на представництво її інтересів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_4 виконана не ОСОБА_2 , а іншою особою.

У подальшому в ході досудового розслідування встановлено також наступне.

02.08.2017 державним реєстратором зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта №1320982180000) за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі біржового контракту №7/к-13/2009/н купівлі-продажу нерухомого майна виданого 13.04.2009.

Згідно із біржовим контрактом №7/к-13/2009/н купівлі-продажу нерухомого майна від 13.04.2009 між ТОВ «Промислово-Виробнича Компанія «Інвест-Строй» (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) предметом якого є нежитлова будівля загальною площею 210,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , в реквізитах продавця вказана адреса: АДРЕСА_3 .

Проте, згідно Постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19.05.2016 у Миколаївській області перейменовано Жовтневий район на Вітовський район, що свідчить про підроблення біржового контракту №7/к-13/2009/н купівлі-продажу нерухомого майна від 13.04.2009 вже після 2016 року, оскільки на момент його нібито укладення Вітовський район у Миколаївській області називався Жовтневим.

До того ж, згідно із відповіддю на запит №8036-2864/8036.2-21 Шевченківський РВ ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області повідомив, що на його обліку відсутня інформація в частині документування паспорта громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також повідомив, що паспорт серії НОМЕР_3 за даними журналу обліку надходження та витрачання бланків паспортів (Ф-2) не видавався.

У подальшому, 30.10.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 , згідно з яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_7 придбав нежитлову будівлю загальною площею 210,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

20.12.2017 подано заяву про перехід права власності від ТОВ «Натюр Б`юті» (код ЄДРПОУ 36630177) в особі ОСОБА_9 , до якої додано акт прийому-передачі від 29.11.2017, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Натюр Б`юті» в особі директора ОСОБА_10 про передачу нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 в статутний капітал товариства.

Тож, наразі згідно відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлової будівлі загальною площею загальною площею 210,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта №1320982180000) є ТОВ «Натюр Б`юті».

Зважаючи на наведене нежитлова будівля загальною площею 210,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , стала предметом кримінально протиправних дій в розумінні ст. 98 КПК України та постановою визнана речовим доказом.

У судове засідання прокурор не з`явився. До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_3 про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить задовольнити.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можоливе розглянути клопотання без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Постановою прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 від 11.06.2025 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовим доказом.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12019100000000171 - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та розпорядження на нежитлову будівлю загальною площею 210,60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта №1320982180000), яка перебуває у власності ТОВ «Натюр Б`юті» код ЄДРПОУ - 36630177.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1