Рішення від 02.07.2025 по справі 903/501/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2025 року Справа № 903/501/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Автопроект, м. Луцьк

про стягнення 331 337,83 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з

від прокуратури: Костюк Н.В.

від відповідача: Бугайов А.О.

ВСТАНОВИВ:

12.05.2025 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (сформована 09.05.2025) Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Автопроект про стягнення 331 337,83 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 площею 0,2468 га.

Ухвалою суду від 13.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 11 червня 2025 року на 11:30 год.

Від відповідача надійшли заяви про визнання позову повністю, розстрочення виконання рішення суду рівними часинами на 12 місяців. Розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

У заяві від 11.06.2025 Луцька міська рада просить справу роглядати без участі її представника, позов підтримує.

Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 11.06.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 02.07.2025 о 14:30 год.

26.06.2025 на адресу суду надійшли заперечення прокуратури на заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду. Зазначає, що обов`язок сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою не є покаранням чи відповідальністю за невчинення дій (як, наприклад, оформлення договору), а є прямим наслідком набуття вигоди (користування землею) без належних правових підстав. Таким чином безпідставним є посилання представника відповідача на відсутність вини товариства щодо виникнення спору, як на підставу для розстрочення суми боргу. Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути здійснено розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та розстрочення виконання рішення суду. Відповідачем не надано обґрунтованих та переконливих доказів на підтвердження як неможливості виконання ним судового рішення, так і не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в запропонований заявником період. Вважає, що умови заяви про розстрочення суперечать інтересам територіальної громади міста, яку представляє орган місцевого самоврядування у даній справі.

У судовому засіданні прокурор, представник відповідача дали свої пояснення, доводи, висловили думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду №912/2385/18 від 26.05.2020).

На даний час звернення до суду з вказаною позовною заявою викликано необхідністю вжиття невідкладних заходів до захисту інтересів держави, оскільки не звернення міською радою з таким позовом може призвести до неможливості в подальшому стягнення значної суми коштів до бюджету міста, враховуючи той факт, що відповідач користувався земельною ділянкою без будь-яких документів та не сплачував коштів за її користування.

Використання земельної ділянки Відповідачем без правовстановлюючих документів призвело до ненадходження до місцевого бюджету коштів.

Несплата Відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування

На неодноразові запити окружної прокуратури Луцька міська рада листами від 14.11.2024, 24.03.2025 лише повідомила, що надішле ТОВ «АВТОПРОЕКТ» розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 за періоди 2021-2025 роки. Разом з тим, органом місцевого самоврядування не вживались заходи про стягнення безпідставно збережених коштів у судовому порядку.

З моменту повідомлення прокуратурою про виявлені факти порушень вимог земельного законодавства 07.11.2024 по даний час, Луцькою міською радою належних заходів з метою стягнення цих сум не вжито.

Таким чином, факт невжиття заходів до стягнення безпідставно збережених коштів, як плати за користування вказаною земельною ділянкою, безумовно порушує інтереси територіальної громади м. Луцька в особі Луцької міської ради, однак остання не виконує визначені законом положення щодо захисту інтересів територіальної громади та упродовж тривалого часу не звертається до суду з відповідним позовом.

Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Луцької міської ради про порушення інтересів територіальної громади м. Луцька, та беручи до уваги характер наданих останньою на запити прокуратури відповідей (відсутність у них належного обґрунтування причин невжиття заходів щодо стягнення з відповідача коштів до місцевого бюджету, у тому числі й у судовому порядку), є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Судом встановлено, що ТОВ «Автопроект» по вул. Дубнівській, 16 у м. Луцьку використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058, площею 0,2468 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру відомості про вказану земельну ділянку комунальної форми власності на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки внесено 10.03.2015.

07.10.2022 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Відомості про існування іншого речового права, зокрема оренди, на земельні ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 по вул. Дубнівській, 16 у м. Луцьку виникло у ТОВ «Автопроект» 05.02.2021 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Грінпарк».

Відповідач є єдиним власником об`єкта нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 по Дубнівській, 16 у м. Луцьку, а саме електричної підстанції площею 52,7 кв.м. з 05.02.2021.

Таким чином, відповідач фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 площею 0,2468 га, що належить до комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 925/1081/20.

Згідно інформації Луцької міської ради від 14.11.2024 з метою оформлення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 на розгляд 43-ї, 45-ї, 50-ї, 52-ї, 55-ї, 58-ї, 64-ї сесій Луцької міської ради вносився проєкт рішення «Про надання ТОВ «Автопроект» на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень на вул. Дубнівській, 16 у м. Луцьку», однак прийнятий не був, оскільки не набрав необхідної кількості голосів.

Земельна ділянка по вул. Дубнівській,16 у м. Луцьку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058, площею 0,2468 га, є об`єктом комунальної власності, який може використовуватись зважаючи на вимоги ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 14.11.147 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач у період з 05.02.2021 по даний час не був власником або постійним користувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 внесено до Державного земельного кадастру 10.03.2015.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто з 10.03.2015.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладений у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, зокрема з введенням в дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, незважаючи на те, що реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності Луцької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 не здійснено, це право належить зазначеному органу місцевого самоврядування в силу закону з моменту внесення відомостей про таку ділянку в Державний земельний кадастр, тобто з 10.03.2015.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 за № 1378-IV (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

У відповідності до абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.01.2021, 21.02.2023, 21.11.2024, 27.03.2025 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 у 2021 році становила 2029391,25 гривні, у 2022 році 2 232 330,38 гривні, у 2023 році 2 893 853,40 гривні, у 2024 році 3 041 439,92 гривні, у 2025 році 3 406 432,32 гривні.

У додатку до рішення Луцької міської ради від 24.06.2009 №42/20 «Про впорядкування орендної плати за землю» з наступними змінами згідно рішень міської ради №7/9 від 23.03.2011, №16/7 від 30.11.2011, №20/90 від 26.01.2012, №38/60 від 28.02.2013, №69/39 від 28.01.2015 та №20/27 від 21.03.2017, визначено ставки орендної плати за оренду земель комунальної власності міста Луцька.

Згідно п. 21 вказаного додатку для земельних ділянок інших видів діяльності, які не увійшли до переліку встановлено ставку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З урахуванням того, що згідно витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (11.02), для обрахунку розміру втрачених коштів, які повинні були надійти як орендна плата, взято 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір орендної плати за використання земельної ділянки 2021 році становив 55083,48 грн (з 05.02.2021 по 31.12.2021). У 2022 році ця сума становила уже 66 969,91 гривень, у 2023 році 86815,60 грн, у 2024 році 91243,20 грн. У 2025 році сума орендної плати повинна була становити 31225,64 грн (з 01.01.2025 по 20.04.2025).

Враховуючи вищевикладене, сума коштів, яку відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 331 337,83 гривень з 05.02.2021 по 20.04.2025.

Судом встановлено, що розрахунок прокуратури є арифметично правильним, обчислений виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки.

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у Волинській області від 19.11.2024 ТОВ «Автопроект» податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:123:0058, площею 0,2468 га за 2021-2024 роки до Луцької ДПІ ГУ ДПС не подає, плату за землю до бюджету не перераховує. До об`єкту оподаткування за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 16 лише включена земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:123:0028.

Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно 05.02.2021 по даний час, відповідач фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Відповідач у заяві від 05.06.2025 визначає обставину користування ним спірною земельною ділянкою та не заперечує щодо необхідності сплати коштів в сумі 331 337,83 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заява відповідача про визнання позову підписана адвокатом Бугайовим А.О., який діє на підставі ордеру від 04.06.2025 (повноваження адвоката не обмежуються), визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому підлягає прийняттю господарським судом, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 331 337,83 грн, підставні та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач у заяві від 05.06.2025 просить розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців, шляхом сплати щомісячного платежу в сумі 27 611,50 грн в строк до 20 числа наступного місяця, що іде за поточним, з дати набрання рішенням законної сили.

За змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Виходячи із вищенаведеного розстрочка виконання судового рішення у судовому порядку, повинна бути пов`язана з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми і національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача і боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатись законним та справедливим.

До того ж, у судових актах повинні бути наведені мотиви задоволення такої заяви про розстрочку з посиланням на відповідні документи. Натомість, посилання в судових актах лише на норми ст. 331 ГПК України не може слугувати обґрунтуванням вимоги.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватись розумно встановленого строку розстрочки.

Заява про розстрочку виконання рішення суду обґрунтована тим, що відповідач десять разів намагався оформити в оренду вищевказану земельну ділянку, однак рішення міською радою так і не було прийнято. Вищевказане свідчить про те, що вини відповідача у виникненні даного спору не було. А відповідно йому не вдалось оформити належним чином своє право користування даною земельною ділянкою як того вимагає чинне законодавство з незалежних від нього обставин. Сума коштів, яку просить стягнути позивач, мала б бути рівномірно розподілена протягом всього часу користування земельною ділянкою відповідачем помісячно. Стягнення даної суми одноразово в розмірі 331 337,83 грн. є надмірним фінансовим навантаженням для Відповідача, на що останній також просить звернути увагу суду. В підтвердження свого негативного фінансового стану підприємство надає фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік та за І квартал 2025 року (Додаток 30,31) з змісту яких вбачається тривала збитковість підприємства (чистий прибуток 2023 рік «- 2 853,2 грн.», 2024 рік «- 1 461,2 грн.», І кв. 2025 року «-251,8 грн.»), а також довідку з банку від 05.06.2025 року про стан коштів на рахунку

Суд критично відносить до посилань відповідача на відсутність його вини у виникненні даного спору, як на підставу для розстрочки виконання рішення суду.

Сплата за фактичне користування земельною ділянкою виникає незалежно від наявності укладеного договору на підставі факту користування землею, відповідно до положень статей 206, 1212, 1215 Цивільного кодексу України. Тобто, особа, яка фактично використовує земельну ділянку для власних потреб, зобов`язана компенсувати таке використання, навіть якщо через бездіяльність органів влади не змогла укласти договір.

Обов`язок сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою не є покаранням чи відповідальністю за невчинення дій (як, наприклад, оформлення договору), а є прямим наслідком набуття вигоди (користування землею) без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2024 № 501/1422/21.

Таким чином, неоформлення договору оренди не звільняє користувача від обов`язку сплачувати кошти за використання земельної ділянки. Ігнорування цього обов`язку суперечить принципам справедливості, законності та збереження публічних фінансових ресурсів.

Крім того, відповідач зазначає про скрутне фінансове становище товариства, на підтвердження чого надає фінансову звітність малого підприємства за 2024 рік та за І квартал 2025 року.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 по справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами

Дослідивши подану відповідачем фінансову звітність, суд звертає увагу на те, що скрутне фінансове становище не є тією виключною обставиною в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, необхідною для розстрочення виконання судового рішення.

Судом взято до уваги те, що відповідач, визнаючи заборгованість в сумі 331 337,83 грн, яка виникла за період з 05.02.2021 по даний час, не здійснив жодних платежів на виконання своїх зобов`язань з оплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Судом враховано, що фінансова звітність відповідачем подана лише за період з 2024 по 2025 роки, в той час як заборгованість виникла починаючи з 2021 року.

Довідка про залишок коштів товариства на рахунку станом на 05.06.2025 також не є належним доказом на підтвердження скрутного фінансового становища за період з 2021 по 2025 роки, оскільки відображає поточний фінансовий стан лише станом на 05.06.2025.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд вважає, що незадовільний майновий стан боржника не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки використовуючи для своїх підприємницьких цілей земельну ділянку, за відсутності будь-яких правових підстав на те, боржник повинен був врахувати розмір своїх доходів та усвідомлювати, певні правові наслідки такого використання, в тому числі фінансову відповідальність.

Приписами статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 18, 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, яке захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен взяти до уваги такі ж негативні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення Європейського Суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви").

Судом враховано, що заборгованість відповідача виникла перед місцевим бюджетом.

Розстрочення боргу завдасть негативних наслідків для формування місцевого бюджету. Задоволення заяви про розстрочення не забезпечує захист інтересів територіальної громади міста, яку представляє Луцька міська рада, в частині компенсації втрат бюджету від недоотриманих коштів орендної плати.

Суд зазначає, що у даному випадку відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін розстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого розстрочення рішення суду у даній справі буде реально виконане.

За таких обставин, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що відповідачем всупереч приписам частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «Автопроект» про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що при зверненні до суду прокуратурою сплачений судовий збір в сумі 3 976,05 грн.

Таким чином 50% ставки судового збору, сплаченого прокуратурою за розгляд даної позовної заяви становить 1 988,02 грн, яка підлягає поверненню прокуратурі на підставі ст. 130 ГПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в розмірі 50% в сумі 1 988,03 грн відповідно до ст. ст. 129 - 130 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автопроект (вул. Дубнівська, 16, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 10147403) на користь Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204) 331 337,83 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автопроект (вул. Дубнівська, 16, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 10147403) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) 1 988,03 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915) судовий збір у сумі 1 988,02 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 28.04.2025 №936 в сумі 3 976,06 грн.

5. Підставою для повернення судового збору є дане рішення суду, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Автопроект від 05.06.2025 про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.07.2025.

СуддяС. В. Бідюк