Рішення від 07.07.2025 по справі 914/1391/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025 Справа № 914/1391/25

За позовом: Комунального некомерційного підприємства «Стебницька міська лікарня» Дрогобицької міської ради, м. Стебник Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», с.Сторожниця Закарпатської області,

про стягнення 55744,80 грн.

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справа розглядалась без виклику сторін.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області Комунальним некомерційним підприємством «Стебницька міська лікарня» Дрогобицької міської ради подано заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» про стягнення 55?744,80 грн. заборгованості за недопоставлений товар згідно договору про закупівлю №СК3-00554/269/24 від 16.07.2024, з яких: 54?010,00 грн основний борг, 1?248,71 грн інфляційні втрати та 486,09 грн штрафні санкції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.05.2025 справу №914/1391/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 07.05.2025 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику представників сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду були надіслані за адресою сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та повернута засобами поштового зв`язку із зазначенням у довідці про повернення «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст.242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

07.07.2025 позивач надіслав до суду заяву, у якій повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов`язань з поставки оплаченого за договором про закупівлю №СК3-00554/269/24 від 16.07.2024 товару. За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 1?248,71 грн інфляційні втрати та 486,09 грн штрафні санкції, які просить стягнути з відповідача.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08 липня 2024 року Комунальним некомерційним підприємством «Стебницька міська лікарня» Дрогобицької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (постачальник) укладено договір про закупівлю №СК3-00554/269/24, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар, зазначений у п.1.2 даного договору, шляхом передачі талонів, а замовник прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо).

Сторони погодили, що замовник здійснює оплату за поставлений товар упродовж 7 банківських днів з дати отримання товару та підписання сторонами відповідної видаткової накладної (п.4.1 договору).

За умовами п. 1.3 договору кількість товарів згідно специфікації (додаток №1). Право власності на товар виникає у замовника з моменту фактичного отримання талонів замовником відповідно до умов цього договору

Термін поставки товару: до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до закінчення терміну дії талонів. Постачальник зобов?язаний поставити товар замовнику протягом 3 робочих днів з моменту отримання заявки, яка надсилається факсом, електронною поштою або за телефоном. Місце поставки товару здійснюється на автомобільних заправках станціях/автомобільних заправних комплексах, розташованих у радіусі до 10 км від адреси замовника (82172, Львівська область, м. Стебник, вул. С.Стрільців, 2).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов?язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,01% від суми договору.

31.12.2024 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору та специфікацію (додаток№1 до договору) у новій редакції, відповідно до якої сторони дійшли згоди про кількість та вартість товару на наступних умовах, а саме: бензин А-95, в кількості 2000 л, ціна за 1 л з ПДВ 53,50 грн/л та ДП, в кількості 4000 л, ціна за 1 л з ПДВ 50,50 грн/л, загальна вартість 309'000,00 грн (з ПДВ).

На виконання умов договору позивач оплатив, а відповідач передав позивачу скретч-карти на бензин А-95 та дизпаливо в об?ємі 4000 л. на загальну суму 208'000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №0003/0001163 від 05.08.2024 та №0003/0001424 від 09.10.2024.

Позивач зазначає, що заправна станція у с.Болехів (єдина на відстані 10км від місця замовлення) від 01.12.2024 закрита, заправка автотрансторту позивача не здійснюється, паливо відсутнє.

Позивач стверджує, що 27.10.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, яка залишена без задоволення.

За твердження позивача, залишок оплаченого і не отриманого пального становить: бензину А-95 860 л. на суму 46'010,00 грн. та палива дизельного - 160 л. на суму 8'080,00 грн; на дані суми позивач нарахував штрафні санкції на підставі п.7.2 договору та інфляційні втрати.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про закупівлю №СК3-00554/269/24 від 16.07.2024.

За умовами укладеного договору відповідачем прийнято зобов`язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів паливом.

Позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання щодо оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну на АЗС оплачених талонів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Сторонами погоджено, що товар постачається постачальником шляхом заправки автомобілів замовника на АЗС (п.1.3 договору).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання з оплати за товар, який мав бути використаний шляхом обміну оплачених талонів на АЗС, однак з 01.12.2024 обміняти картки на пальне не міг. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу оплачений за договором бензин А-95 в кількості 860 літрів та дизельне паливо 160 літрів.

Щодо стягнення неустойки слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (разове стягнення).

У п.7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов?язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,01% від суми договору.

Здійснивши відповідні перерахунки, виходячи із вартості непоставленого товару, суд встановив, що правомірним є стягнення 486,09 грн неустойки.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, із врахуванням положень ст.ст.13, 14 та ч.2 ст.237 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 1?248,71 грн втрат від інфляції.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №7329 від 24.04.2025 на суму 3'028,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 3'028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Молодіжна, 9; ідентифікаційний код 44858321) на користь Комунального некомерційного підприємства «Стебницька міська лікарня» Дрогобицької міської ради (82172, Львівська область, м. Стебник, вул. С. Стрільців, 2; ідентифікаційний код 13821460) 54?010,00 грн основного боргу, 1?248,71 грн інфляційних втрат, 486,09 грн штрафних санкцій та 3'028,00 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяЯворський Б.І.