Рішення від 01.07.2025 по справі 910/3178/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

01.07.2025Справа № 910/3178/25Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/3178/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Полтава» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Лізинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Тамплейт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дженетфріт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосейл» про визнання права власності на майно та скасування арешту, за участю представників позивача ОСОБА_3 відповідача-1 Пальчик В, .відповідача-2 Костишеної В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позовні вимоги мотивовані повним виконанням позивачем умов договору фінансового лізингу, що є наслідком переходу права власності на об`єкт лізингу. Проте, незважаючи на повне виконання договору, до позивача не перейшло право власності на предмет лізингу, оскільки лізингодавцем не було підписано акт про перехід права власності. Також, позивач вказує на наявність підстав для зняття арешту з об`єкту лізингу та скасування його з розшуку, задля можливості розпоряджатися об`єктом лізингу.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 22.05.2018 між ТОВ «Бренд Лізинг», як лізингодавцем, та ТОВ «ТЛА Харків», в подальшому перейменованим на ТОВ «Тамплейт», як лізингоодержувачем, укладено договір ФЛТ №012 фінансового лізингу (далі договір) за умовами п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується набути у власність вантажний автомобіль марки Renault, моделі Kangoo, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску (далі предмет лізингу), у ТОВ «Лербі», відповідно до встановленої лізингоодержувачем у замовленні специфікації та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату, визначену в додатку №2 до договору.

2.2. Відповідно до п. 1.2. договору сторони визначають договір як договір фінансового лізингу. Операція, що здійснюється за договором визначається сторонами, як фінансовий лізинг у відповідності до п. п. 14.1.97 ст. 14 Податкового кодексу України.

2.3. Після підписання договору лізингодавець приступає до укладення договору поставки (купівлі-продажу) предмета лізингу з продавцем, за умови виконання лізингоодержувачем обов`язку, передбаченого пунктом 3.3. договору (п. 1.3. договору).

2.4. Відповідно до п. 2.1. договору строк лізингу становить 24 місяці з дня підписання акту приймання-передачі предмету лізингу.

2.5. Пунктом 3.1. договору сторони дійшли згоди, що місячний лізинговий платіж нараховується в розмірі, визначеному у додатку №1 до договору, про що оформляються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в частині відшкодування вартості майна та в частині сплати винагороди лізингодавцю. Акти складаються останнім днем кожного місяця протягом дії договору.

2.6. Відповідно до п. 3.2. договору загальна сума лізингових платежів, термін оплати («дата платежів») та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються договором та в «Графіку сплати лізингових платежів» (додаток №2), який є невід`ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем не пізніше «дати платежу» шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.

2.7. Лізингоодержувач зобов`язаний здійснити на користь лізингодавця попередню оплату лізингових платежів (авансовий платіж) в термін та в сумі визначеній додатком №2 до договору (п. 3.3. договору).

2.8. У випадку невиконання лізингоодержувачем умов договору, передбачених п. 3.3., договір вважається таким, що втратив силу і лізингодавець звільняється від взятих на себе зобов`язань та відповідальності, передбаченої п. 10.1. договору (п. 3.4. договору).

2.9. Пунктом 3.7. договору визначено, що всі платежі, які здійснюються лізингоодержувачем на користь лізингодавця, будуть зараховані в наступному порядку: 1) відшкодування витрат лізингодавця, які виникли в період дії договору та пов`язані з ним; 2) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем умов договору; 3) сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди (комісії, процентів та ін.) лізингодавця; 4) сплата простроченої заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу; 5) сплата поточної заборгованості з нарахованої винагороди (комісії, процентів та ін.) лізингодавця.

2.10. Відповідно до п. 3.9. договору склад лізингових платежів погоджується сторонами самостійно, з урахуванням положень Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 №723/97-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V, чинних у редакції на дату підписання договору та включає в себе, зокрема: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

2.11. Відповідно до п. 3.10. договору лізингоодержувач зобов`язується сплачувати лізингові платежів обсязі та строки, передбачені у додатку №2 до договору.

2.12. Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк передачі предмету лізингу складає 10 робочих днів з моменту перерахування лізингоодержувачем попередньої оплати лізингових платежів та надання лізингодавцю повного пакету документів згідно з додатком №5, але в будь якому разі не раніше отримання лізингодавцем предмету лізингу від продавця (постачальника) та не пізніше 2 календарних днів з дня отримання лізингодавцем предмета лізингу.

2.13. Відповідно до п. 9.1. договору предмет лізингу, який потребує реєстрації в державних органах, реєструється на ім`я лізингодавця, у встановленому чинним законодавством України порядку.

2.14. Відповідно до п. 15.1. договору договір набирає чинності (вважається укладеним) з дня його підписання.

2.15. Договір діє протягом строку лізингу (п. 2.1. договору), але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. З припиненням дії договору припиняються зобов`язання сторін за ним (п. п. 15.2 та 15.3. договору).

2.16. Розділ 16 договору регулює перехід права власності на предмет договору лізингу. Зокрема, п. 16.1. договору визначено, що протягом усього строку дії договору предмет лізингу є власністю лізингодавця.

2.17. Відповідно до п. 16.2. договору по закінченню строку лізингу або за згодою сторін закінчення строку лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором, право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором.

2.18. Датою переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності. Акт про перехід права власності предмета лізингу підписується сторонами в даень закінчення договору за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (в тому числі пені, штрафів, якщо будуть такі мати місце) відповідно до умов цього договору. В цьому випадку останній лізинговий платіж згідно додатку №2 до договору є викупною вартістю предмета лізингу (п. 16.3. договору).

2.19. Додатком №1 до договору сторони погодили що сума лізингових платежів за договором складає 387 264, 00 грн з яких 281 808, 00 грн сума лізингових платежів в частині відшкодуваня вартості майна з ПДВ та 105 456, 00 грн сума лізингових платежів в частині сплати винагороди лізингодавцю без ПДВ.

2.20. Додатком №2 до договору сторони визначили графік платежів до договору. Так, згідно з графіком підлягають оплаті 127 344, 00 грн авансового платежу у строк до 22.05.2018 та 10 830, 00 грн 24-ма періодами у строк до 15.08.2018, 15.09.2018, 15.10.2018, 15.11.2018, 15.12.2018, 15.01.2019, 15.02.2019, 15.03.2019, 15.04.2019, 15.05.2019, 15.06.2019, 15.07.2019, 15.08.2019, 15.09.2019, 15.10.2019, 15.11.2019, 15.12.2019, 15.01.2020, 15.02.2020, 15.03.2020, 15.04.2020, 15.05.2020, 15.06.2020, 15.07.2020.

2.21. 20.07.2018 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі автотранспортного засобу (автомобіля) за договором та того ж дня підписано видаткову накладну №40.

2.22. До договору лізингу сторонами неодноразово укладались додаткові угоди про внесення змін до договору.

2.23. Додатковою угодою №1 від 01.03.2019 сторони внесли зміни, якими узгодили що сума лізингових платежів за договором складає 357 854, 00 грн.

2.24. Додатковою угодою №2 від 01.08.2019 сторони внесли зміни, якими узгодили суму лізингових платежів в частині сплати винагороди лізингодавцю (82 446, 00 грн). Крім того за редакцією графіку платежів згідно з додатковою угодою №2 відшкодування вартості майна становить 281 808, 00 грн, винагорода лізингодавця становить 82 446, 00 грн, а загальна сума до сплати 364 254, 00 грн. У строк до 15.02.2019 лізингодавець перераховує платежі згідно з графіком у розмірі 10 830, 00 грн (7 періодів), починаючи з 15.03.2019 по 15.07.2020 (17 періодів) у розмірі 9 100, 00 грн, а за період 15.08.2019 у розмірі 15 500, 00 грн.

2.25. Додатковою угодою №3 від 01.10.2022 сторони внесли зміни до договору, згідно з якими новим лізингоодержувачем за договором стало ТОВ «Трейд Полтава», лізингодавець без змін - ТОВ «Бренд Лізинг». Того ж дня між первісним лізингоодержувачем (ТОВ «Тамплейт») та новим лізингоодержувачем (ТОВ «Трейд Полтава») підписано акт прийому-передачі транспортного засобу.

2.26. За розрахунком позивача по кожному періоду оплати (24 періоди), оплати відбулись таким чином: (1) 10 830,00 грн з яких 26.07.2018 на суму 5 125,00 грн, 02.08.2018 на суму 5 705,00 грн. Строк оплати по графіку 15.08.2018 (2) 10 830,00 грн з яких 04.09.2018 на суму 5 287,00 грн, 04.09.2018 на суму 5 543,00 грн. Строк оплати по графіку 15.09.2018 (3) 10 830,00 грн з яких 02.10.2018 на суму 10 830,00 грн. Строк оплати по графіку 15.10.2018 (4) 10 830,00 грн з яких 05.11.2018 на суму 5 627,00 грн, 05.11.2018 на суму 5 203,00 грн. Строк оплати по графіку 15.11.2018 (5) 10 830,00 грн з яких 04.12.2018 на суму 5 024,00 грн, 04.12.2018 на суму 5 806,00 грн. Строк оплати по графіку 15.12.2018 (6) 10 830,00 грн з яких 09.01.2019 на суму 4 841,00 грн, 09.01.2019 на суму 5 989,00 грн. Строк оплати по графіку 15.01.2019 (7) 10 830,00 грн з яких 08.02.2019 на суму 651,00 грн, 13.02.2019 на суму 5 000,00 грн, 15.02.2019 на суму 1 000,00 грн, 18.02.2019 на суму 3 000,00 грн, 18.02.2019 на суму 1 179,00 грн. Строк оплати по графіку 15.02.2019. Кількість днів прострочення по 7 платежу - 3 дні (8) 9 100,00 грн з яких 20.03.2019 820,00 грн, 20.03.2019 8 280,00 грн. Строк оплати по графіку 15.03.2019. Кількість днів прострочення по 8 платежу - 5 (9) 9 100,00 грн з яких 11.04.2019 8 280,00 грн, 11.04.2019 820,00 грн. Строк оплати по графіку 15.04.2019 (10) 9 100,00 грн з яких 06.05.2019 8 280,00 грн, 06.05.2019 820,00 грн. Строк оплати по графіку 15.05.2019 (11) 9 100,00 грн з яких 07.06.2019 8 280,00 грн, 07.06.2019 820,00 грн. Строк оплати по графіку 15.06.2019 (12) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.07.2019. Кількість днів прострочення по 12 платежу - 230 днів (13) 15 500,00 грн з яких 01.03.2020 15 500,00 грн. Строк оплати по графіку 15.08.2019. Кількість днів прострочення по 13 платежу - 199 (14) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.09.2019. Кількість днів прострочення по 14 платежу - 168 (15) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.11.2019. Кількість днів прострочення по 15 платежу - 138 (16) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.11.2019. Кількість днів прострочення по 16 платежу - 107 (17) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.12.2019. Кількість днів прострочення по 17 платежу 77 (18) 15.01.2020 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.01.2020. Кількість днів прострочення по 18 платежу 46 (19) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.02.2020. Кількість днів прострочення по 19 платежу 15 (20) 9 100,00 грн з яких 01.03.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.03.2020 (21) 9 100,00 грн з яких 11.06.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.04.2020. Кількість днів прострочення по 21 платежу 57 (22) 9 100,00 грн з яких 12.06.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.05.2020. Кількість днів прострочення по 22 платежу 28 (23) 9 100,00 грн з яких 16.06.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.06.2020. Кількість днів прострочення по 23 платежу 1 (24) 9 100,00 грн з яких 17.06.2020 9 100,00 грн. Строк оплати по графіку 15.07.2020.

2.27. Що стосується сплати авансового платежу 127 344,00 грн, за твердженнями позивача, оплата відбулась таким чином: 29.05.2018 20 000,00 грн, 30.05.2018 20 000,00 грн, 31.05.2018 30 000,00 грн, 01.06.2018 15 000,00 грн, 04.06.2018 21 512,00 грн, 18.06.2018 20 832,00 грн. Кількість днів прострочення по авансовому платежу 27.

2.28. Також, як стверджує позивач, сума в розмірі 42 800,00 грн зарахована позивачем в якості оплати лізингових платежів, була сплачена поручителем ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» за договором поруки №01/03/2020-02 від 01.03.2020 до договору фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018 на користь ТОВ «Бренд Лізинг». Розрахунок між ТОВ «ТЛА Харків» та ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» в сумі 42 800,00 грн, сплаченої ТОВ «Лізингова компанія «АТОН-ХХІ» за зобов`язаннями ТОВ «ТЛА Харків» перед ТОВ «Бренд Лізинг», був здійснений згідно договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.09.2020, відповідно до якого заборгованість ТОВ «ТЛА Харків» перед ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» за договором поруки №01/03/2020-02 від 01.03.2020 до договору фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018 погашається за рахунок наявної заборгованості ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» перед ТОВ «ТЛА Харків», що виникла за договором про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги №08/07/2020-01 від 08.07.2019.

2.29. Також, за поясненнями позивача, сума в розмірі 45 500,00 грн була зарахована внаслідок підписання договору про відступлення права вимоги №01/10/2022-04 від 01.10.2022, відповідно до якого відбулась заміна кредитора з ТОВ «Бренд Лізинг» на ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ». 01.03.2020 р. між ТОВ «ТЛА Харків», ТОВ «Бренд Лізинг» та ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» було укладено договір поруки №01/03/2020-02, відповідно якого ТОВ «Трейд Полтава» приймає на себе зобов`язання як поручитель ТОВ «ТЛА Харків» відповідати за його зобов`язаннями за договором фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018. ТОВ «Трейд Полтава» здійснив повний розрахунок в обсязі 45 500,00 за договором фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018 перед ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» шляхом підписання з ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2022. На дату підписання договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2022 ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» мав зобов`язання перед ТОВ «Трейд Полтава», що виникають з договорів про відступлення права вимоги №01/10/2022-01 від 01.10.2022, №01/10/2022-02 від 01.10.2022. Згідно з умовами договорів про відступлення права вимоги №01/10/2022-01 від 01.10.2022, та №01/10/2022-02 від 01.10.2022 ТОВ «Трейд Полтава» отримала право вимоги замість ТОВ «ТЛА Чернігів» щодо заборгованості боржника ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» по оплаті компенсації за договорами фінансового лізингу ФЛТ №22 від 06.03.2017 та ФЛТ №23 від 06.03.2017, що були укладені на підставі договорів фінансового лізингу №ФЛ08 від 06.03.2017 та №ФЛ09 від 06.03.2017 відповідно. В свою чергу, виникнення заборгованості ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» перед ТОВ «ТЛА Чернігів» (право вимоги по якій згодом перейшло до ТОВ «Трейд Полтава» на підставі договорів №01/10/2022-01 від 01.10.2022 та №01/10/2022-02 від 01.10.2022.

2.30. Позивач стверджує, що він є фактичним власником автомобіля та користується ним, однак не може здійснити реєстрацію права власності у встановленому законом порядку у зв`язку з ухиленням ТОВ «Бренд Лізинг» від виконання своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, а після визнання права власності на автомобіль за ТОВ «Трейд Полтава» у судовому порядку, воно буде позбавлене можливості розпоряджатися ним, якщо одночасно з визнанням права власності на автомобіль не буде скасовано арешт та його розшук. Не зважаючи на повне виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, до нього не перейшло право власності на предмет лізингу, оскільки лізингодавцем не було підписано акт про перехід права власності на предмет лізингу.

2.31. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д. А. перебуває виконавче провадження № 76043387 від 13.09.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва, виданого 25.02.2019 у справі № 910/12154/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 яким зобов`язано, зокрема, ТОВ "Бренд Лізинг" з урахуванням ухвали суду від 28.05.2024 стягнути з ТОВ "Бренд Лізинг" на користь ТОВ "Інвестбуд" неповернену частину авансу відповідно до додаткової угоди від 04.04.2018 до договору фінансового лізингу ФЛО № 009 від 14.02.2018 року у розмірі 360 000,00 грн та 4 559,56 грн.

2.32. 13.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем, відкрито виконавче провадження №76043387 про стягнення ТОВ «Бренд Лізинг» неповерненої частини авансу у розмірі 360 000,00 гривень.

2.33. 13.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ «Бренд Лізинг». До вказаного переліку майна входить, серед іншого, вантажний автомобіль марки RENAULT моделі KANGOO номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .

2.34. 13.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про розшук майна боржника, відповідно до якої оголошено в розшук ряд транспортних засобів, серед яких вантажний автомобіль марки RENAULT моделі KANGOO номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .

2.35. Обставини не підписання відповідачем-1 акту про перехід права власності на транспортний засіб, перебування об`єкта лізингу під обтяженням та в розшуку, стали підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є визнання права власності на вантажний автомобіль марки Renault моделі Kangoo номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , 2013 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за договором фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018 та зняття (скасування) арешту з вказаного транспортного засобу, скасування його розшуку, що накладені постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича від 13.09.2024 при примусовому виконанні виконавчого провадження №76043387.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 3, 316, 321, 334 Цивільного кодексу України, стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження».

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача-1 щодо підписання акту про перехід права власності на транспортний засіб та перебування транспортного засобу під обтяженням та в розшуку.

3.4. Під час розгляду справи від позивача до суду надходили заяви про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення доказів.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.

4.1. Відповідач-1 подав заяву в якій повністю визнав позовні вимоги, обставини та доводи, що викладені позивачем позовній заяві. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 визнає, що грошові зобов`язання за договором фінансового лізингу ФЛТ №012 від 22.05.2018 перед ТОВ «Бренд Лізинг» виконані лізингооржувачем в повному обсязі. Під час розгляду справи відповідач-1 подав клопотання про долучення доказів.

4.2. Відповідач-2 заперечив проти задоволення позову та вказав, що будь-які форми відчуження рухомого чи нерухомого майна відповідача-1 безпосередньо зачіпають права та інтереси ТОВ "Інвестбуд", як стягувача у виконавчому провадженні №76043387, за яким ТОВ «Бренд Лізинг» є боржником, та в інтересах якого на все рухоме та нерухоме майно Відповідача накладено арешт; не доведено позивачем, що лізингоодержувач - ТОВ «ТЛА Харків» виконав умови договору лізингу ФЛТ №012 у частині оплати лізингових платежів у визначеній сторонами сумі та у термін належним чином.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТІХ ОСІБ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ТРЕТІХ ОСІБ.

5.1. ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» на виконання вимог ухвали суду надало витребувані документи.

5.2. Письмових пояснень щодо позову треті особи не подали.

6. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

6.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.04.2025, залучено третіх осіб згідно з ухвалою суду.

6.2. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.03.2025, від 21.03.2025 та від 13.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

6.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 суд ухвалив звернутись до Національного банку України про надання суду письмових пояснень згідно з прохальною частиною ухвали.

6.4. Підготовче засідання 15.04.2025 відкладено на 22.04.2025.

6.5. Підготовче засідання 22.04.2025 відкладено на 06.05.2025.

6.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 залучено до участі у справі третіх осіб, витребувано документи згідно з резолютивною частиною ухвали, відкладено підготовче засідання на 20.05.2025.

6.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 суд ухвалив звернутись до Національного банку України про надання суду письмових пояснень, згідно з прохальною частиною ухвали.

6.8. У підготовчому засіданні 20.05.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.06.2025.

6.9. У судовому засіданні 12.06.2025 оголошено перерву до 19.06.2025.

6.10. У судовому засіданні 19.06.2025 оголошено перерву до 01.07.2025. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 залишено без розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення продажу транспортного засобу, викладене у доповненнях до заяви про забезпечення позову.

6.11. У судовому засіданні 01.07.2025 відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення, повідомлено присутніх представників, коли буде складено повне судове рішення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

7. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

7.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи виконані позивачем умови договору фінансового лізингу в частині дотримання графіку платежів? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

- Чи є підстави для зняття арешту з транспортного засобу, як такого шо належить позивачу, а не боржникові, та який звернувся до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту та скасування його розшуку?

7.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач негативну.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НЕВИКОНАННЯ ПОЗИВАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ В ЧАСТИНІ ДОТРИМАННЯ ГРАФІКУ ПЛАТЕЖІВ.

8.1. Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.2. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

8.3. З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.4. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.5. Статями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

8.6. Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір фінансового лізингу від 22.05.2018 ФЛТ №012.

8.7. Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізінгоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізінгоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

8.8. До договору лізингу застосовується загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом і законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

8.9. Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції Закону від 16.12.1997 № 723/97-ВР чинній на час виникнення правовідносин) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

8.10. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувача на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

8.11. Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

8.12. Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

8.13. Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору

8.14. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання відповідачем-1, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

8.15. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.16. Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

8.17. Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

8.18. У пункті 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

8.19. У спірних правовідносинах, що склались між сторонами з приводу переходу права власності на транспортний засіб, суд вважає за доцільне проаналізувати динаміку сплати лізингових платежів, що є необхідним для переходу права власності на транспортний засіб

8.20. Відповідно до п. 3.3. договору лізингоодержувач зобов`язаний здійснити на користь лізингодавця попередню оплату лізингових платежів (авансовий платіж) в термін та в сумі визначеній додатком №2 до договору.

8.21. Згідно з п. 3.4. договору, у випадку невиконання лізингоодержувачем умов договору, передбачених п. 3.3., договір вважається таким, що втратив силу і лізингодавець звільняється від взятих на себе зобов`язань та відповідальності, передбаченої п. 10.1. договору.

8.22. Згідно з графіком платежів до договору, авансовий платіж у розмірі 127 344, 00 грн мав бути здійснений лізингоодержувачем у строк до 22.05.2018.

8.23. Втім, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, авансовий платіж було здійснено з простроченням оплати на 27 днів (останній платіж здійснено 18.06.2018), що в силу погоджених сторонами умов договору, свідчить про автоматичну втрату сили договором.

8.24. Таким чином, договір фінансового лізингу є таким що втратив силу з 23.05.2018 (наступний день за останнім днем платежу 22.05.2018) на підставі п. 3.4. договору та не може породжувати виникнення права власності позивача на транспортний засіб за наведених у позовній заяві обставин.

8.25. Крім того, з матеріалів справи вбачається прострочення сплати лізингових платежів згідно з погодженим графіком, зокрема, платіж 7 з простроченням в оплаті на 3 дні, 8 - на п`ять днів, 13 - на 199 днів, 15 - на 138 днів тощо).

8.26. Датою переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності. Акт про перехід права власності предмета лізингу підписується сторонами в даень закінчення договору за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (в тому числі пені, штрафів, якщо будуть такі мати місце) відповідно до умов цього договору. В цьому випадку останній лізинговий платіж згідно додатку №2 до договору є викупною вартістю предмета лізингу (п. 16.3. договору).

8.27. Таким чином, лише належно виконані умови договору фінансового лізингу та графіку платежів є підставами для переходу права власності на об`єкт лізингу. Ні позивачем, ні матеріалами справи не підтверджується належного виконання умов договору фінансового лізингу в частині дотримання графіку платежів.

8.28. Лізингоодержувачем не дотримано умов договору фінансового лізингу та графіку платежів, що виключає можливість суду замість лізингодавця визнати належно виконаним договір фінансового лізингу та передати майно у власність лізингоодержувача, чи особи яка його замінила.

8.29. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

8.30. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

8.31. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.

8.32. Позивачем за таким позовом може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Крім того, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом, встановленим статтею 392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

8.33. У постанові від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

8.34. З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 позов визнає в повному обсязі, що вказує на штучність переданого на вирішення судуд спору водночас сторони за таких обставин мали змогу і могли на власний розсуд виконувати договір лізингу в частині переходу права власності на об`єкт лізингу. Пред`явлення позову до відповідача-1 про визнання права власності, свідчить про перекладення дискреційних повноважень сторін правочину фінансового лізингу на суд, що суперечить суті та принципам цивільного законодавства та вільного волевиявлення - свободі у вираженні своєї волі та укладанні договорів, а також на реалізації їхніх прав та інтересів. Водночас, за обставин визнання відповідачем-1 позову, позивач не довів оспорювання його прав відповідачем-1 , проте власне і не довів належного виконання умов договору. Лише на підставі зібраних доказів про НАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ УМОВ ДОГОВОРУ суд мав би можливість пересвідчитись у недобросовісних діях лізингодавця щодо лізингоодержувача - безпідставного непідписання відповідачем-1 акту про перехід права власності на транспортний засіб і захищати порушене право позивача.

8.35. У даному випадку суд розцінює визнання відповідачем-1 позову, як недобросовісні дії позивача і відповідача, направлені на виведення майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача ТОВ «Інвестбуд» у виконавчому провадженні №76043387.

8.36. Судом було проаналізовано правочини, за рахунок яких, за твердженнями позивача, відбувалась сплата лізингових платежів за договором, та встановлено, що учасниками правовідносин (зокрема, із зарахування зустрічних однорідних вимог, договорів поруки, договорів про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги тощо) були пов`язані юридичні особи, а їхні керівники/учасники є взаємопов`язаними особами. Наведений висновок випливає з такого.

8.37. Відповідно до п. 14.1.159. Податкового кодексу України, пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

8.38. За відомостями ЄДРПОУ, власниками ТОВ «Бренд Лізинг» код ЄДРПОУ 40121054 є ОСОБА_4 Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , Розмір частки засновника (учасника): 500000,00.

Водночас, за даними ЄДРПОУ, у взаємовідносинах з юридичною особою ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» код ЄДРПОУ 37441008 була ОСОБА_1 ; країна реєстрації: Україна; адреса: АДРЕСА_1 .

8.39. За даними ЄДРСР в провадженні господарських судів знаходились справи № 910/11160/19 та 910/11167/19 за позовом Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АТОН-ХХІ" про стягнення боргу і санкції за Договорами про відкриття кредитної лінії № 194 від 13.12.2017 та 194/1 від 27.12.2017 укладеними відповідачем-1 як позичальником за якими відповідач - 2 та фізична особа ОСОБА_2 виступали як поручителі..

8.40. За відомостями ЄДРПОУ судом встановлено, що представник позивача у даній справі, адвокат ОСОБА_3, є підписантом відомостей про структуру власності юридичної особи-позивача від 04.02.2025. Також, ОСОБА_3 , був власником істотної участі ТОВ «Тамплейт» (колишня назва ТОВ «ТЛА Харків» - первісний лізингоодержувач за договором, код ЄДРПОУ 39179986), а згодом у січні 2019 року, був видалений як кінцевий бенефіціарний власник вказаної юридичної особи. Водночас, у ТОВ «Дженетфріт» код ЄДРПОУ 39728309 14.07.2021 видалений бенефіціарний власник та видалений засновник ОСОБА_3 .

8.41. Також, з наявних у матеріалах справи банківських виписок позивача та ТОВ «Лізингова компанія «Атон-ХХІ», переважно залученими від третіх осіб грошовими коштами здійснювалось безоплатне кредитування пов`язаних осіб у формі безвідсоткової поворотної допомоги , яка часто не поверталась , а у складній схемі правочинів відступлення прав вимоги, зарахування зустрічних вимог, вчинення безтоварних операцій, нових кредитувань залишалась у володінні/власності кінцевих бенефіціарів.

Таким чином, учасниками правочинів за рахунок яких, за твердженнями позивача, відбувалась сплата лізингових платежів за договором, були фізичні та юридичні особи, взаємовідносини між якими очевидно мають вплив на умови або економічні результати їхньої діяльності, що виключає можливість сплати частини лізингових платежів за договором фінансового лізингу, у спосіб укладення угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, зміни призначення платежів, укладення договорів про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги тощо.

8.42. Суд звертав увагу учасників справи на хронологію подій - після невиконання зобов`язання з повернення авансу відповідча-1 на користь відповідача-2 оплатні правочини мали місце допоки відповідач-2 не вжив заходів судового захисту і примусового виконання стягнення боргу.

8.43. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

8.44. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.45. Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.46. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.47. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

8.48. Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

8.49. Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

8.50. Матеріали справи не містять доказів виконання графіку лізингових платежів у відповідності до умов договору.

8.51. Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.52. Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.53. У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.54. Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.55. Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

8.56. У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.57. Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

8.58. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

8.59. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.60. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.61. Оскільки позивач на цей час не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання відповідно до договору щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів, право власності на об`єкт лізингу не може бути визнано за позивачем, а твердження позивача про зворотне не відповідає умовам договору та положенням чинного законодавства України.

8.62. За викладених обставин, з підстав наведених вище в тексті цього рішення, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Трейд Полтава» до ТОВ «Бренд Лізинг» про визнання права власності на транспортний засіб задоволенню не підлягають.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗНЯТТЯ АРЕШТУ З ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ ТА СКАСУВАННЯ ЙОГО РОЗШУКУ.

9.1. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

9.2. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

9.3. За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

9.4. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

9.5. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

9.6. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

9.7. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

9.8. Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст. 59 ''Про виконавче провадження'', згідно якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

9.9. Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

9.10. Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) позивач не довів що спірний транспортний засіб належить йому на праві власності.

9.11. З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування арешту та припинення розшуку транспортного засобу, тому у позові ТОВ «Трейд Полтава» до ТОВ «Інвестбуд», належить відмовити.

10. СУДОВІ ВИТРАТИ.

10.1. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 08.07.2025.

Суддя Ігор Курдельчук