Постанова від 08.07.2025 по справі 400/8572/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8572/24

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

повний текст судового рішення

складено 24.03.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2024 року №00108440406, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2024 року №00108440406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що висновки камеральної перевірки, викладені в Акті перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо наявності порушення Товариством п.57 ст.57 та підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу та нарахування штрафних санкцій не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, через систему «Електронний суд» надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що ТОВ «АСЕНА» порушено терміни сплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 1 квартал 2023 року у розмірі 201 030,99 грн. на 4 дня. Також зазначив, що нерухоме майно, що знаходяться на території Миколаївської міської територіальної громади на 2023 рік не підлягають звільнянню від нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» (вул. Ярославів Вал, 29В, м. Київ,01054, код ЄДРПОУ 30976714) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, код ЄДРПОУ 44104027) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 14.05.2024 року №00108440406. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, код ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» (вул. Ярославів Вал, 29В,м. Київ,01054, код ЄДРПОУ 30976714) судовий збір у сумі 2422,40 грн.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №400/8572/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

07.05.2025 року (вхід.№24134/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» - Йовенко Олександра Валерійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб м. Миколаєва управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за податкові періоди 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА».

За результатами перевірки ГУ ДПС було складено Акт від 22 квітня 2024 року №8181/14-29-04-06-08/30976714 «Про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА».

В Акті перевірки ГУ ДПС дійшло висновків про те, що Товариством порушено вимоги п.57 ст.57 та п.п. 266.10 ст.266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: затримка оплати зобов`язання за 1 квартал 2023 року у розмірі 201 030.99 грн. на 4 дні, за що передбачається відповідальність, встановлена пунктом 124.1. ст. 124 Податкового кодексу України (штраф у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу).

На підставі зазначеного Акту перевірки, 14.05.2024 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2024 року № 00108440406, яким Товариство оштрафоване на суму 10 051 грн. 55 коп.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України №2142-IX від 24.03.2022 року (далі Закон №2142-IX) було доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ підпунктом 69.22, який передбачав, зокрема, наступне: «тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.»

Зазначеними підп.69.14., 69.16. та 69.22. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (у редакції Закону № 2142-IX) також було визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 6 грудня 2022 р. №1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі Мінінтеграції) за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 року №309 було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі Перелік №309).

Проте, відповідно до роз`яснень податкових органів, наданих до травня 2023 року, ключовою умовою можливості застосування платниками особливостей оподаткування відповідно до підп.69.22. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (у редакції Закону №2142-IX) мав бути перелік територій, визначений саме Кабінетом Міністрів України.

Таким чином виникла законодавча колізія, яка була виправлена 06 травня 2023 року у зв`язку із набранням чинності Закону України №3050-IX від 11 квітня 2023 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за зруйноване або пошкоджене нерухоме майно» (далі - Закон №3050-IX).

Згідно із підпунктом 69.22. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ (у редакції Закону №3050-IX), Перелік №309 підлягає застосуванню для цілей визначення дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації (в контексті положень про звільнення від сплати податку на нерухоме майно).

Відповідно до положень Переліку № 09 Миколаївська міська територіальна громада (де розташоване нерухоме майно Товариства) передбачена в переліку територій активних бойових дій: дата початку бойових дій 26.02.2022 року, дата завершення бойових дій 11.11.2022 року.

Таким чином, 06 травня 2023 року була усунута законодавча колізія і для Миколаєва почала діяти податкова пільга на 2022 рік, тобто Товариство було звільнене від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за березень-грудень 2022 року.

Оскільки відповідна пільга була встановлена лише 06 травня 2023 року Товариство у повному обсязі та у встановлені строки сплатило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік. В результаті цього виникла значна переплата по відповідному податку.

Окрім того, не зважаючи на наявність переплати по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Товариство за власною ініціативою сплатило відповідний податок за І квартал 2023 року, хоча й із запізненням на 4 (чотири) дні.

Знову ж таки, оскільки законодавча колізія була вирішена 06 травня 2023 року, лише після цього 03 липня 2023 року Товариство змогло подати уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, що призвело до виникнення значних переплат в інтегрованій картці Товариства, які можуть бути зараховані виключно в рахунок майбутніх платежів цих податків.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 109.3. статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

З аналізу вказаних норм права випливає, що статтею 124 ПК України встановлена відповідальність платника податків у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, у вигляді штрафу.

Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Таким чином, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, акт камеральної перевірки від 22 квітня 2024 року №8181/14-29-04-06-08/30976714 не містить достатніх обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.2 статті 124 Податкового кодексу України.

Тобто, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій доказів про умисне порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за I квартал 2023 року не надано.

Щодо вчасного підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт стверджує, що позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою щодо неможливості виконання податкових обов`язків, визначених у підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, 03.10.2022 року, тобто з пропуском строку, оскільки граничний строк подачі заяви - 30.09.2022 року. Однак, колегія суддів зазначає, що саме 30.09.2022 року через електронний кабінет платника податків Товариство подало на ім`я в.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Заяву про неможливість виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати наступних податків: 1) плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності); 2) податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки; 3) екологічного податку (далі Заява). Зазначене підтверджується скріншотами з Електронного кабінету платника податку ТОВ «АСЕНА» (додаток №9 до позовної заяви). Як зазначає позивач, відповідно до даних Електронного кабінету зазначена заява була зареєстрована в ГУ ДПС у м. Києві лише 03.10.2022 року за №59689/6, однак затримка реєстрації заяви з боку відповідача не змінює того факту, що заява була подана саме 30.09.2022 року, тобто в останній день граничного строку для подачі відповідної заяви.

У відповідь на Заяву листом №60360/6/26-15-04-10-08 від 20.10.2022 року Товариство повідомлено про те, що ГУ ДПС у м. Києві залишило заяву Товариства без розгляду.

У відповідному Листі від 20.10.2022 року ГУ ДПС у м. Києві зазначило, що Товариством подано Заяву засобами електронного зв`язку нібито 03.10.2022 року. 09.11.2022 року у відповідь на Лист від 20.10.2022 року Товариство через електронний кабінет платника податків надіслало лист №09-11/22 до ГУ ДПС у м. Києві (далі Лист від 09.11.2022), яким просило повторно розглянути Заяву, обґрунтувавши свою позицію тим, що насправді Заява була подана у термін, визначений Порядком №225, тобто не пізніше 30.09.2022 року.

У відповідь на Лист від 09.11.2022 року ГУ ДПС у м. Києві листом №70116/6/26-15-04-10-08 від 06.12.2022 року (далі Лист від 06.12.2022) без наведення належного обґрунтування повторно зазначило про те, що Товариством подано Заяву засобами електронного зв`язку з недотриманням строків, передбачених п.3 абз.2 р.ІІ Наказу Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225.

Проте, як вказує позивач, висновки, наведені в Листі від 20.10.2022 року та Листі від 06.12.2022 року, не відповідають дійсності, адже згідно із інформацією, наявною в електронному кабінеті Товариства, Заява була подана Товариством 30.09.2022 року о 17:49.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф у розмірі 5% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, передбачений пунктами 124.2 статті 124 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСЕНА» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко